Бесплатное скачивание авторефератов |
СКИДКА НА ДОСТАВКУ РАБОТ! |
Увеличение числа диссертаций в базе |
Снижение цен на доставку работ 2002-2008 годов |
Доставка любых диссертаций из России и Украины |
Catalogue of abstracts / MEDICAL SCIENCE / stomatology
title: | |
Альтернативное Название: | КЛІНІКО-ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА ЕФЕКТИВНІСТЬ ЗАСТОСУВАННЯ КОМПЛЕКСУ ОСТЕОТРОПНИХ ПРЕПАРАТІВ ПРИ ДЕНТАЛЬНІЙ ІМПЛАНТАЦІЇ |
Тип: | synopsis |
summary: | Проведений огляд літератури показав необхідність розробки нових комплексних методів профілактики ускладнень при дентальній імплантації і дозволив сформулювати й обґрунтувати мету роботи. Численні ускладнення, що мають місце при ДІ, на наш погляд, у першу чергу пов'язані зі зниженою неспецифічною резистентністю організму, наслідком чого є порушення кісткового метаболізму й виникнення запальних процесів. Тому, з огляду на роль адаптогенів, фітоестрогенів, іонів різних металів, а також лазерної терапії в регуляції процесів остеогенезу й регенерації кістки, ________________________________ * Науковий керівник лабораторії біохімії - д.б.н., проф. Левицький А.П., зав. лаб. - к.б.н., с.н.с. Макаренко О.А. було вирішено перевірити в експерименті на тваринах на моделі ДІ й у клініці ДІ ефективність комплексної профілактики ускладнень, використовуючи як окрему, так і сполучену їх дію. Саме сполучення різних препаратів і фізичних факторів впливу, з різним механізмом і різною спрямованістю дії, дозволяє, на наш погляд, домогтися стійкої, безрецидивної нормалізації фізіологічних процесів у порожнині рота. Матеріали і методи дослідження. В обстеженнях, проведених на базі спеціалізованої клініки "ОВАСАК", брало участь 288 пацієнтів (169 жінок і 119 чоловіків) у віці від 20 до 65 років. При цьому по п'ятковій кістці визначалися основні денситометричні параметри (SOS – швидкість розповсюдження ультразвукової (УЗ) хвилі, м/с; BUA – широкосмугове затухання УЗ-хвилі, дБ/МГц; BQI – індекс якості кістки), що дозволяють уточнити стан мінералізації та структуру кістки. Експериментальні дослідження складалися з 3-х серій. У першій серії експерименту було використано 50 щурів-самок лінії Вістар стадного розведення у віці 1,5 місяця, розділених на 5 груп, залежно від застосованих препаратів, по 10 голів у кожній: 1 - інтактний контроль, повноцінна дієта віварію (ДВ); 2 - низькокальцієва дієта (НКД), вміст кальцію в 10 разів менше ніж у ДВ; 3 - НКД + сульфат цинку (1 мг/кг на добу); 4 - НКД + препарат соєвих ізофлавонів (0,3 мг/кг на добу); 5 - НКД + комбінація сульфату цинку й соєвих ізофлавонів. Тривалість експерименту становила 35 діб. По закінченню експерименту й забою тварин виділяли стегнову кістку й визначали щільність діафізів, та вплив на неї окремих компонентів та їх сполучення. В другій серії експерименту було використано 40 щурів-самців у віці 2 місяці, розділених на 4 групи: 1 - інтактний контроль, ДВ; 2 -НКД; 3 - НКД + композиція із соєвих ізофлавонів і сульфату цинку; 4 - НКД + композиція із соєвих ізофлавонів, сульфату цинку й карбонату кальцію (40 мг/кг на добу). Тривалість експерименту склала 3 місяці. У гомогенатах великої стегнової кістки визначали її біохімічні параметри, вплив композиції та її компонентів на них. У третій серії експерименту досліджувалися остеотропні властивості зазначених вище препаратів при моделюванні ДІ на щурах. Було використано 60 щурів-самців 8-місячного віку. Всім тваринам дослідних груп під тіопенталовим наркозом (20 мг/кг) фіксували імплантат. За допомогою фігурного бору діаметром 1 мм, на верхній щелепі на відстані 1,5 мм від молярів із заходом на скулову кістку на 1-1,5 мм, робили канал глибиною 2 мм під кутом 1200 до площини молярів і вкручували імплантат діаметром 1,2 мм і довжиною 4 мм (використовується в ортодонтії, як анкер). Тваринам щодня вводили препарати внутрішньошлунково у вигляді водних суспензій, а контрольним групам вводили в тому ж обсязі воду. Одній із груп щурів додатково проводили лазерну терапію – комбінацію протизапального гелій-неонового лазеру (ГНЛ, Р = 1 мВт) і регенеруючого імпульсного інфрачервоного лазеру (ІЧЛ, Рімп = 2,5 Вт). Використовувався лазер АКЛ Р - 01 М. Проводилося 3 сеанси по 5 хвилин протизапальної (He-Ne + Ік-лазер із частотою модуляції 99 Гц) і 4 сеанси репаративної терапії ( He-Ne + Ік-лазер із частотою модуляції 999 Гц). Усього було виділено 6 груп тварин: 1 - інтактний контроль (ДВ); 2 - інтактний контроль із фіксацією імплантату; 3 - фіксація імплантату + препарат "Цинктерал" (10 мг/кг); 4 - фіксація імплантату + лазерна терапія; 5 - фіксація імплантату + препарат "Кальцій-D3-Нікомед" (250 мг/кг); 6 - фіксація імплантату + препарат "Цинктерал" + препарат "Кальцій-D3- Нікомед" + лазерна терапія (композиція). Тривалість цього експерименту складала 7 днів. Досліджувалися біохімічні параметри в гомогенатах кістки і ясен, сироватці крові, оцінювався стан неспецифічної резистентності, перекисного окислення ліпідів, активності фізіологічної антиоксидантної системи. У клінічних та клініко-лабораторних дослідженнях брав участь 61 пацієнт, направленний на ДІ із різними дефектами зубних рядів. Всі пацієнти проходили первинне комплексне обстеження, за результатами якого вони були розділені на 3 групи. До 1-ї групи віднесли пацієнтів з високим рівнем неспецифічної резистентності, функціональних реакцій, нормальним структурно-функціональним станом кісткової тканини (група порівняння 1, норма, 16 осіб). У них відзначався низький вміст у ротовій рідині малонового диальдегіду (МДА) і низька активність уреази при високому рівні лізоциму й високій активності каталази. Крім того, в них спостерігалися у більшості випадків "позитивна гіперемія" мікрокапілярного русла слизової ясен на регламентоване жувальне навантаження (ЖН), нормальні для відповідного віку електрофоретичні показники руху ядер і плазмолем КБЕ, показники денситометрії й панорамної рентгенографії. До 2-ої і 3-ої групи були віднесені пацієнти зі зниженими зазначеними вище характеристиками (45 осіб, патологія). Всім пацієнтам, що брали участь у дослідженні, з метою можливості порівняння результатів були вживлені внутрішньокістково титанові імплантати з біопокриттям системи "Імпладент" фірми "Lasak" (Чехія) за звичайною двофазовою технологією. До і після вживлення імплантату пацієнтам груп 1 і 2 проводили тільки базову терапію, що включала в себе санацію порожнини рота. Пацієнти основної групи 3 при цьому, крім базової терапії, отримували за 5 тижнів до операції пробіотичну ("Біфіформ" – по 3 капсули на день) і адаптогенну ("Біотрит C" – по 1 табл. 3 рази на день) терапію, а після операції протягом місяця - "Кальцій-Д3 Нікомед" (по 1 табл. 2 рази на день), "Цинктерал" (по 1 драже, 2 рази на день) і комбіновану лазерну терапію впродовж 10 днів по 10 хвилин для зняття запалення й активації регенераційних процесів. Крім того, всі пацієнтки 3-ї групи у віці 40-60 років одержували додатково ізофлавони сої у вигляді препарату "ЕКСО" – по 4 табл. 0,5 г, 3 рази на добу, протягом 1 місяця (дозвіл Фармкомітету України, наказ № 8 від 26.09.2002 р.) В експериментальних дослідженнях у гомогенатах кістки проводили визначення активності кислої й лужної фосфатаз (КФ і ЩФ) (Левицкий А.П. с соавт., 1973), загальної протеолитичної активності (ЗПА) (Барабаш Р.Д. с соавт, 1974), еластази (Vіsser L. et al, 1972), активність катепсинів (Левиций A.П., 1974). У гомогенатах ясен визначали активність КФ (Левицкий А.П. с соавт, 1973), еластази (Vіsser L. et al., 1972), вміст МДА (Стальная И.Д. с соавт., 1977) і активність каталази (Каролюк М.А. с соавт., 1988). У сироватці крові проводили визначення ЗПА, вмісту інгібітору трипсину (ІТ) (Адамовская В.Г. с соавт., 1988), МДА, активності каталази, розраховували співвідношення ІТ/ЗПА, що характеризує стан неспецифічної резистентності. Динамічний стан перекисного окислення ліпідів і активності фізіологічної антиоксидантної системи описує антиоксидантно-прооксидантний індекс (АПІ), який розраховували як відношення активності каталази до рівня МДА в сироватці крові (Левицький А.П. із співавт., 2006). У клінічних дослідженнях проводилася оцінка ступеня ускладнень після операції протягом 6 місяців, поширеності, інтенсивності й структури ураження карієсом зубів, пародонтальних індексів (PMAcр; PMA Parma (%), кровоточивості, ПІ Рассела) і індексу гігієни Грін-Вермільона (Г-В). Біохімічними методами в ротовій рідині пацієнтів оцінювалися рівень лізоциму (Левицкий А.П. с соавт., 2005), активність уреази (Левицкий А.П. із співавт., 2005), розраховувався показник ступеню дисбіозу за активністю уреази й лізоциму (Левицкий А.П. с соавт., 2005), активність каталази (Каролюк М.А. с соавт., 1988), вміст МДА (Стальная И.Д. с соавт., 1977), розраховувався індекс АПІ (Левицкий А.П. с соавт., 2006). Біофізичними методами оцінювався довірчий інтервал коливань величини pH ротової рідини пацієнтів в окремих її пробах (Деньга О.В. с соавт., 1994), комплексний зарядовий стан КБЕ (Деньга О.В. с соавт., 1997), проводилася ультразвукова денситометрія п'яткової кістки (апарат OsteoSys. Sonost-2000, Корея) і ультразвукова ехоостеометрія альвеолярного відростка в районі вживленого імплантату (ехоостеометр, ЭОМ - 01Ц). Спектроколориметричними методами (Деньга О.В. с соавт., 1997, 1999, 2001) оцінювалися рівень мінералізації твердих тканин зубів і його зміна в процесі лікування, функціональний стан мікрокапілярного русла й ступінь запалення слизової оболонки ясен. Статистичними методами були оброблені всі результати досліджень для оцінки помилок і вірогідності розходжень. Результати досліджень та їх обговорення. Проведені денситометричні дослідження показали, що у всіх вікових групах обстежених спостерігалася значна частка пацієнтів з остеопатіями. У жінок 18-30 і 30-40 років була відзначена остеопенія в 66,7 % випадках. У чоловіків цих вікових категорій остеопенія відзначалася в 53,4 % випадках (на 13,3 % нижче). У більш старших вікових груп це розходження складало від 18,6 % у 60-літніх до 19,6 % у 70- літніх. Аналіз основних параметрів денситометрії свідчить про те, що у чоловіків швидкість поширення ультразвукової хвилі (SOS) з віком у середньому зростала від 1538 м/с в 30-40 років до 1552 м/с в 60-70 років, що можна пояснити перевагою процесу склерозування кістки і збільшенням її об'ємної мінеральної щільності. Збільшення з віком у них усереднених значень індексу BUA (від 46 дб/МГц до 51 дб/МГц) можна пояснити тим, що з віком у чоловіків зі збільшенням розмірів кісткових утворень зменшується явище дифракції УЗ-хвиль на них і зростають явища відбиття й розсіювання хвилі. Індекс якості кістки BQІ у чоловіків з віком зростає від 85 % в 30-40 років до 91 % в 60-70 років і відображає сумарний ріст як індексу SOS, так і індексу BUA. У той же час у жінок середня швидкість поширення УЗ-хвилі й широкополосне загасання її в кістці з віком мали тенденцію до зниження від 1537 м/с в 18-30 років до1535 м/с в 60-70 років і від 43 дб/мГЦ до 40 дб/МГц відповідно. Це можна пояснити тим, що в період менопаузи, а також перед нею в жінок спостерігається явище гіпоестрогенії, що гальмує процеси остеогенезу. В результаті цього симптоми остеопенії й остеопорозу в них проявляються сильніше і потребують корекції. Отримані результати дозволяють зробити висновок про необхідність проведення у пацієнтів, направлених на ДІ, спеціальної диференційованої профілактики ускладнень до початку лікування, у період лікування й після нього. Причому, підходи до корекції кісткового метаболізму при зазначених втручаннях хірургів у чоловіків і жінок повинні бути різними з урахуванням ендокринних особливостей процесів остеогенезу в них. В двох перших серіях експерименту НКД знижувала мінеральну щільність кістки тварин. Прийом солі цинку протягом місяця вірогідно збільшував щільність. Таку ж дію спричиняють і соєві ізофлавони (ІФ). Сполучене застосування ІФ і цинку практично підсумовує остеогенний ефект кожного (з 1,95 ± 0,01 г/см3 до 2,25 ± 0,01 г/см3, p<0.001). Вплив сполученого прийому ІФ і цинку на стан остеобластів і остеокластів можна оцінити за маркерними ферментами відповідно лужної й кислої фосфатаз. При НКД збільшується майже на 30 % активність ЛФ, що може свідчити про компенсаторну стимуляцію остеобластів. Ця стимуляція значно більша при використанні комплексу ІФ + цинк – на 110 %, і особливо велике збільшення було від застосування комплексу ІФ + цинк + кальцій - практично на 185 %. Вплив НКД і досліджуваного комплексу препаратів на остеокласти був незначним. ЗПА, що відображає функцію не тільки остеобластів, але і їхніх попередників, вірогідно знижується при НКД. Застосовані нами комплекси остеотропних препаратів на 65-72 % збільшують активність цих ферментів. Активність катепсинів практично не змінюється при утриманні щурів на НКД. Комплекси остеотропних препаратів збільшують активність цих ферментів на 32-37 %. Що ж стосується еластази, лейкоцитарне походження якої виявляється основним, то її активність вірогідно знижується при НКД і значно сильно (до норми) збільшується при використанні комплексу ІФ і цинку або ІФ, цинку й кальцію. Фіксація імплантату викликає істотні зміни в гомогенатах ясен щурів, що свідчить про наявність запалення, інтенсифікацію процесу перекисного окислення ліпідів (ПОЛ) і одночасне зниження активності ферментів антиоксидантного захисту в тканинах ясен. Активність лізосомального ферменту КФ у гомогенатах ясен тварин при цьому збільшилася в 2,8 рази (р<0,001), активність нейтрофільної еластази підвищилася в 1,5 рази, вміст одного із продуктів ПОЛ малонового диальдегіду (МДА) зріс в 1,9 рази на тлі зниження активності основного антиоксидантного ферменту каталази в 1,9 рази. Отримані дані свідчать про те, що фіксація імплантату викликає метаболічний "вибух" і напругу захисних систем у тканинах ясен. Найефективнішим методом протизапальної, остеотропної і адаптогенної терапії після імплантації виявився вплив лазерної терапії у сполученні із внутрішньошлунковим введенням препаратів "Цинктерал" і "Кальцій-D3-Нікомед". Застосування цього комплексу у щурів після фіксації імплантату запобігало зниженню неспецифічної резистентності, розвитку запальних реакцій, руйнуванню клітинних мембран і стабілізувало процеси ПОЛ-АОС у тканинах ясен. За допомогою цього комплексу вдалося повністю запобігти резорбції кісткової тканини, індукованої фіксацією імплантату й найбільшою мірою стимулювати остеогенез. Комплексне обстеження всіх пацієнтів, направлених на ДІ, являло собою прогностичний тест, що включає оцінку біохімічних і біофізичних показників ротової рідини, функціонального стану мікрокапілярного русла слизової оболонки ясен, ступеню засіянності порожнини рота, зарядового стану клітин букального епітелію, денситометричних показників п'яткової кістки, панорамних рентгенограм. Після вживлення імплантату робилася контрольна рентгенограма. До фікстури прикріплювалася над’яснева частина (абатмент) і виготовлявся зубний протез. Ускладнення після операції були розділені за загальноприйнятою схемою на 3 ступеня важкості: легкий, середній й важкий. Результати оцінки ступеню ускладнень, проведені протягом 6 місяців після операції ДІ, свідчать про те, що у пацієнтів зі зниженою неспецифічною резистентністю, що одержували тільки базову терапію (група 2), легкий ступінь ускладнення має місце в 2,27, а середній - в 1,52 рази частіше, чим у групі 1 (норма). У той же час, в 3-й, основній групі пацієнтів зі зниженою резистентністю, що одержували до й після імплантації комплексну терапію, легкий ступінь ускладнень мав місце в 3,43 рази рідше, ніж у групі порівняння 2, і в 1,5 рази рідше, ніж у групі порівняння 1. Середній ступінь ускладнень в основній групі 3 був відсутній, у той час, як у групах порівняння 1, і особливо 2, він був досить поширений. Важкій ступень ускладнення в нашіх дослідженнях практично був відсутній. Оцінюючи поширеність, інтенсивність і структуру ураження карієсом зубів пацієнтів всіх трьох груп перед операцією імплантації, можна зробити висновок про те, що при стовідсотковій поширеності процесу інтенсивність його в середньому становила від 15,3 до 22,8 зубів за індексом КПУ3. У структурі індексу складаюча "карієс зубів" була від 0,4 до 0,65. Пломбовані зуби в індексі КПУ склали від 3,5 до 6,4, а вилучені відповідно – від 7,72 до 12,2. Коронки складали від 3,2 до 6,1. Таким чином, потреба в стоматологічних втручаннях у звернувшегося за допомогою 61 пацієнта (25,2 % чоловіків і 74,8 % жінок) склала 100%. Причому від 12,5 % до 30 % з них мали потребу в терапевтичній санації й всі 100 % - в ортопедичному лікуванні. У середньому кожному пацієнту було встановлено 2,7 імплантати. У всіх пацієнтів відзначався низький рівень гігієни порожнини рота (сумарний індекс Г-В – 2,81-3,51 бали), виразна запальна реакція (за індексами PMAcр і PMA Parma, ступеня кровоточивості ясен при зондуванні). Про перевагу запального процесу в пародонті свідчили середнє значення індексу ПІ Рассела (від 2,55 до 4,98 балів), наявність у пацієнтів виразного гінгівіту й початкових деструктивних змін в альвеолярній кістці, які спостерігалися на рентгенограмах. Вже через 3 місяці після операції рівень гігієни у всіх 3-х групах покращився. Індекс Г-В в 3-й основній групі був майже в 2 рази краще, ніж у групі порівняння 2 (p<0,001). Всі пародонтальні індекси через 3 місяці після операції покращилися у всіх 3-х групах. Причому, якщо в групі порівняння 2 індекс PMAcр зменшився на 17,5 %, індекс РМА % - на 34 %, індекс кровоточивости - на 18 %, а пародонтальний – на 20 %, то в основній 3-й групі пацієнтів, що одержували поетапну комплексну терапію, ці параметри зменшилися відповідно в 2,17; 2,83; 2,66 і 3,58 рази (p<0,001). Проведення попередньої терапії в 3-й групі сприяло істотному гальмуванню ПОЛ у порожнині рота, про що свідчить зменшення рівня МДА в ротовій рідині (p<0,02), що наближався до рівня у пацієнтів групи 1. Біохімічний аналіз ротової рідини пацієнтів через тиждень після імплантації виявив різке збільшення концентрації МДА, а значить інтенсифікацію ПОЛ у порожнині рота. При цьому в групі 1 вміст МДА збільшився в 1,8 разів, у групі 2 - в 2,7 рази, а в групі 3 - в 1,5 рази. Таким чином, імплантація викликала найменшу інтенсифікацію ПОЛ у ротовій порожнині пацієнтів 3-ї основної групи. Через 1 місяць після операції вміст МДА в ротовій рідині груп 1 і 3 знизився до вихідного рівня, що свідчить про нормалізацію ПОЛ, що зберігалася й через 6 місяців. При цьому в ротовій рідині пацієнтів групи 2 з високим початковим вмістом МДА цей показник через 1 місяць після операції вірогідно перевищував як вихідний рівень, так і значення в групі 1 (p<0,01 і p1<0,002). І тільки через 6 місяців вміст МДА в групі 2 знизився до вихідного рівня, але вірогідно перевищував цей показник у пацієнтів груп 1 і 3 (p1<0,002). Проведення корекції перед імплантацією в групі 3 призвело до підвищення активності каталази, що свідчило про оптимізацію процесів ПОЛ-АОС у порожнині рота. Через тиждень після імплантації встановлено падіння активності каталази: на 34,6 % у групі 1, на 53,3 % у групі 2 і на 41,7 % у групі 3. Через 1 місяць після імплантації активність каталази відновилася до вихідного рівня в ротовій рідині групи 1 (p>0,1) і групи 2 (p>0,1), а у пацієнтів групи 3 – більш, ніж в 2 рази, перевищувала вихідні значення й через 6 місяців перевищувала відповідні значення в групі 1 (p<0,02). Після попереднього лікування в групі 3 індекс АПІ збільшився до значень у пацієнтів з високим рівнем резистентності групи 1. Імплантація призвела до тимчасового зниження АПІ в ротовій рідині всіх пацієнтів, але саме істотне падіння зареєстроване в групі 2 у пацієнтів з початковим низьким рівнем резистентності, що отримували тільки базову терапію. Через 1 місяць у групах 1 і 3 спостерігалося підвищення індексу АПІ й повне відновлення через 6 місяців, що перевищувало його значення в групі 2 більш, ніж в 3 рази. Рівень одного з найважливіших факторів антимікробного захисту в порожнині рота, лізоциму, у ротовій рідині пацієнтів з низьким рівнем неспецифічної резистентності (групи 2 і 3) в 1,75 разів був нижче, ніж у ротовій рідині групи 1. Призначення курсу терапії перед проведенням імплантації сприяло достовірному підвищенню рівня лізоциму в ротовій рідині групи 3 (p<0,01). Біохімічний аналіз, проведений через тиждень після імплантації, показав стабільну концентрацію лізоциму в ротовій рідині пацієнтів групи 1 з високим рівнем резистентності і основної групи 3 з низьким рівнем резистентності У ротовій рідині групи 2 вміст лізоциму через тиждень після імплантації був більш ніж в 2 рази нижче, ніж у групах 1 і 3 і залишався таким через 1 і 6 місяців. Результати дослідження уреази, активність якої в ротовій рідині відбиває ступінь засіянності порожнини рота умовно-патогенною й патогенною мікрофлорою показали, що у пацієнтів груп 2 і 3 активність уреази перевищує її у пацієнтів з високою резистентністю в 2,3 рази. Проведення курсу корегуючої терапії у групі 3 перед імплантацією істотно знизило активність уреази в ротовій рідині (p<0,001). Через тиждень після імплантації активність уреази в ротовій рідині пацієнтів групи 1 підвищилася на 64,1 %, у групі 2 - на 109,1 %, у групі 3 - на 104,7 %. Через місяць після імплантації в ротовій рідині пацієнтів групи 1 і 3 на відміну від групи 2 активність уреази знизилася до норми й залишалася такою і через 6 місяців. При первинному аналізі встановлено, що ступінь дизбіозу (СД) у групах 2 і 3 з низьким рівнем резистентності в 4 рази перевищує значення СД у групі 1. Проведення корекції в групі 3 сприяло зниженню цього індексу до нормального рівня. Через тиждень після імплантації СД у групах 1 і 3 підвищився в середньому в 1,5 рази, а в групі 2 - в 2,6 рази. Через 1 місяць після імплантації досліджуваний індекс знизився до вихідного рівня в групі 1, незначно – у групі 2, а в групі 3 відповідав значенням у групі 1. Ця закономірність збереглася й через 6 місяців. Результати дослідження довірчого інтервалу коливань рН ротової рідини (ΔрН) пацієнтів у процесі дентальної імлантації свідчать про те, що у вихідному стані коливання величини рН ротової рідини пацієнтів 1-й групи наближається до норми (0,1-0,01), у той час, як у пацієнтів груп 2 і 3 - в 2 - 2,5 рази більше, що свідчить про знижений у цьому випадку рівень функціональних реакцій в організмі й у порожнині рота, відповідальних за гомеостаз ротової рідини. Після проведеної пробіотичної і адаптогенної терапії в основній групі 3 величина ΔрН зменшилася більш, ніж в 2 рази (p<0,001). Після вживлення імплантату й зняття швів через 7 днів величина Δрн ротової рідини у пацієнтів всіх груп значно зросла. Однак, у групі порівняння 1 (норма) вже через місяць вона помітно впала й через 6 місяців перевищувала вихідний рівень лише на 25 %. У групі 3 величина ΔрН через 1 місяць після операції знизилася, наближаючись до такого значення в групі 1, а через 6 місяців досягала значень в 2,5 рази менше вихідного й на 34% менше, ніж у групі 1. У той же час у групі 2 величина ΔрН через 6 місяців після операції перевищувала відповідний показник у групі 1 в 2,2 рази, а в групі 3 - в 3,3 рази (p<0,001). Оцінка не тільки рухливості в електричному полі ядер КБЕ, але й рухливості їх плазмолем, амплітуд зміщення ядер і плазмолемм і їхні відносини, характеризує стан метаболічних процесів у клітинах, стан їх плазмолем, рівень функціональних реакцій у клітинах. Проведення попередньої пробіотичної і адаптогенної терапії в основній групі 3 призвело до збільшення числа рухливих ядер КБЕ на 65 %, що свідчить про активізацію метаболічних процесів у клітині, що приводить згодом до стабілізації й відновлення ліпідних компонентів мембран, і, як наслідок, до збільшення їхнього позитивного заряду. Причому, якщо амплітуда зміщення ядер збільшилася в 1,45 рази, то амплітуда зміщення плазмолем збільшилася в 2,35 рази, що привело до збільшення на 55% відносини Апл/Ая, що приблизилась до фізіологічної норми (1,7-2). Операція ДІ являє собою для організму багатоплановий стрес. Першою стадією стресової реакції організму є активізація метаболічних процесів у клітинах, у тому числі в КБЕ. Однак, у групі порівняння 2 вже через 1 місяць після операції вона переходить у дисстресову, що мала місце у вихідному стані (Апл/Ая = 0,97). У той же час у групі порівняння 1 і в основній групі 3 клітинний метаболізм наближався до нормального фізіологічного рівня (Апл/Ая - 1,71 і 1,80 відповідно) і зберігався надалі. Нормалізація физіологічних процесів під дією комплексної терапії у пацієнтів основної групи, очевидно, відбувалася не тільки в КБЕ, але й в інших клітинах організму. Денситометричні дослідження через 6 місяців після операції по вживленню імплантату свідчили про те, що ДІ у всіх пацієнтів викликала певний зсув рівноваги резорбція-остеогенез у бік резорбції. Максимальне погіршення основних денситометричних показників спостерігалося в групі порівняння 2 (SOS 1430,1 ± 4,1 м/с; BUA 33,2 ± 0,9 дб/МГЦ; BQІ 61,3 ± 1,2) В основній же групі 3 денситометричні показники значно перевершували вихідні значення й наближалися до вихідних значень групи 1 (норма), що свідчить про більш швидке встановлення в кістці нормальної фізіологічної рівноваги процесу резорбція-остеогенез. Ехоостеометричні виміри швидкості поширення УЗ-хвилі в альвеолярному відростку в районі імплантації показали, що в групі порівняння 2 середня швидкість поширення УЗ-хвилі в районі імплантації через 6 місяців знизилася на 82 м/с (p<0,001), і тільки через 2 роки спостережень був відзначений деякий її ріст. У той же час, у групі порівняння 1 (норма) через 6 місяців швидкість на 33 м/с зросла, наближаючись до вихідного рівня. В основній групі 3 середня швидкість УЗ-хвилі також знизилася, однак, завдяки комплексній терапії вона через 3 місяці перевищувала цей параметр у групі порівняння 2 на 105 м/с (p<0,001), а вже через 6 місяців наближалася до норми, залишаючись на цьому рівні протягом 2- х років спостереження. Спектроколориметричні дослідження в порожнині рота, проведені через 1 місяць після операції імплантації, показали, що в слизовій ясен у районі імплантату практично у всіх пацієнтів спостерігалися підвищений кровоток, як в артеріальній, так і у венозній частині мікрокапілярного русла, зменшення концентрації оксигемоглобіну, певна демінералізація емалі зубів, що проявлялося в збільшенні градієнта коефіцієнта відбиття світла в області довжин хвиль 450-580 нм, "негативна гіперемія" на регламентовану ЖН. Однак, вже через 6 місяців в основній групі 3, у більшості пацієнтів практично нормалізувався кровоток, збільшилася концентрація оксигемоглобіну в мікрокапілярах, зникла "негативна гіперемія" на ЖН, зменшився в 1,84 разів градієнт коефіцієнта відбиття світла, пов'язаний зі збільшенням концентрації гідроксиапатиту у твердих тканинах зубів, зменшилася бар'єрна проникність слизової ясен. У той же час у групі порівняння 2, нормалізація кольорових і оптичних параметрів твердих тканин зубів і тканин пародонту за цей період не наступила. Через рік спостережень ситуація залишилася незмінною. Таким чином, результати клінічних, біохімічних, біофізичних і оптичних досліджень свідчать про високу ефективність розробленої комплексної профілактики ускладнень при дентальній імплантації у пацієнтів зі зниженою неспецифічною резистентністю організму.
ВИСНОВКИ
У дисертаційній роботі представлено експериментальне й клінічне обґрунтування нового рішення актуального наукового завдання – комплексній профілактиці ускладнень і корекції процесів кісткового метаболізму при дентальній імплантації у пацієнтів зі зниженою неспецифічною резистентністю. 1. Дослідження за допомогою методу денситометрії показали, що у віці 40-60 років остеопенія у жінок зустрічалася на 20 % частіше, ніж у чоловіків, на підставі чого до складу комплексної профілактики ускладнень при дентальній імплантації у жінок введено ізофлавони сої "ЕКСО" для компенсації зниженої естрогенної насиченості організму. 2. В експериментальних дослідженнях на моделі дентальної імплантації показано, що сполучене застосування солей цинку, кальцію, ізофлавонів сої й лазерної терапії дозволяє ефективно й стабільно запобігти резорбції кістки, підвищити в ній у порівнянні із групою контролю активність ЛФ в 3 рази, ЗПА на 75 %, катепсинів на 32 %, еластази на 28 %, стабілізувати процеси ПОЛ-АОС. 3. Проведення пробіотичної і адаптогенної терапії при зниженій неспецифічній резистентності організму пацієнта до операції дентальної імплантації й цинк-сульфатної, лазерної, а при необхідності і естрогенної терапії після операції дозволило знизити в порівнянні із групою контролю відсоток ускладнень в 3,43 рази, а індекс гігієни поліпшити в 2 рази. При цьому пародонтальні індекси PMAср, PMA %, кровоточивості й ПІ через 3 місяці після операції знизилися в порівнянні з вихідним станом відповідно в 2,17; 2,83; 2,66 і 3,58 рази. 4. Застосування при дентальній імплантації комплексної поетапної терапії у пацієнтів зі зниженою неспецифічною резистентністю дозволило у порівнянні із групою контролю знизити в ротовій рідині вміст МДА на 33 %, активність уреази – у 4 рази, ступінь дизбіозу – в 4,2 рази й підвищити активність каталази в 2 рази, а вміст лізоциму – в 1,36 рази. 5. Запропонована комплексна терапія при дентальній імплантації дозволила у порівнянні з контрольною групою в 3,3 рази знизити інтервал коливань рН ротової рідини (ΔрН), збільшити в 1,9 рази відсоток електрофоретично рухливих ядер КБЕ, в 1,38 разів амплітуду їхнього зміщення, в 2,45 разів амплітуду зміщення плазмолем, нормалізувати відношення їхніх амплітуд Aпл/Ая = 1,91 і наблизити денситометричні характеристики п'яткової кістки й ехоостеометричні альвеолярного відростку в районі імплантації до норми.
6. Застосування комплексної поетапної терапії при дентальній імплантації при зниженій неспецифічній резистентності дозволило зменшити в 1,89 разів градієнт коефіцієнта відбиття світла твердими тканинами зубів (збільшити ступінь їхньої мінералізації), нормалізувати функціональні реакції мікрокапілярного русла слизової оболонки ясен на ЖН, збільшити концентрацію оксигемоглобіну, зменшити бар'єрну проникність слизової для барвників і ступінь запалення її. |