КОНСТИТУЦІЙНЕ ПРАВО НА ЗВЕРНЕННЯ ЛЮДИНИ І ГРОМАДЯНИНА ТА ЙОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ В УКРАЇНІ

summary

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Конституційні права людини і громадянина є постійним предметом дисертаційних досліджень. Одним з таких прав є право на звернення.
В його основі лежить природне право людини на свободу щодо колективних та індивідуальних звернень. Соціальна цінність даного права багато в чому залежить від того, яке місце і роль у процесі його реалізації відводиться самій людині, як забезпечується її свобода, охороняється і захищається її суб'єктивне право на звернення до органів державної влади і суб’єктів громадянського суспільства. Реальність демократії в суспільстві є основою реальності конституційних прав і свобод, включаючи і право на звернення людини і громадянина, тому формування українського громадянського суспільства і правової держави неможливе без постійного утвердження та забезпечення усіх прав і свобод людини і громадянина (включаючи і конституційне право на звернення).

Конституція України закріпила невідчужуваність, непорушність, невичерпність та забезпечення з боку держави конституційного права на звернення. Саме в цьому аспекті дослідження щодо можливості людини та громадянина в Україні звертатися з колективними та індивідуальними пропозиціями, зауваженнями, заявами, клопотаннями та скаргами представляє науковий і практичний інтерес. В роботі ми зупинилися на дослідженні поняття, видів, змісту конституційного права людини і громадянина на звернення та ролі держави і громадянського суспільства в його забезпеченні. Конституційне право людини і громадянина на звернення, що закріплюється в ст. 40 Основного Закону, є не тільки можливістю людини і громадянина пропонувати пропозиції та давати зауваження, а й засобом забезпечити реалізацію своїх прав шляхом заяв і клопотань та вимагати поновлення порушеного права шляхом скарги. Враховуючи те, що згідно зі ст. 8 Конституції України норми Основного Закону нашої держави є нормами прямої дії, важливою видається проблема щодо розробки конкретних механізмів реалізації названого суб’єктивного права.

Окремі конституційні права в Україні постійно досліджувалися і досліджуються такими вченими, як В. Боняк, С. Гусарєв, В. Денисов, М. Козюбра,
В. Копейчиков, М. Костицький, А. Колодій, Г. Лаврик, Л. Липачова, О. Марцеляк, А. Олійник, М. Орзих, В. Погорілко, П. Рабінович, В. Сіренко, О. Тихомиров та ін. Питання забезпечення реалізації конституційного права на звернення в Україні ніким не досліджувалися, що визначає новизну і теоретичну актуальність теми.

Конституція і закони України покладають на державу, її органи, суб’єктів громадянського суспільства обов’язки забезпечення прав людини і громадянина, включаючи і право на звернення. Важливе місце серед державних органів належить правоохоронним органам України, які постійно в своїй діяльності повинні створювати сприятливі умови для реалізації людиною своїх прав (включаючи і конституційне право на звернення), охороняти і захищати це суб’єктивне право від правопорушень та вживати всіх передбачених законодавством, заходів по його відновленню. Дослідження повноважень, форм і методів діяльності органів держави та суб’єктів громадянського суспільства (органів місцевого самоврядування, об’єднань громадян, ЗМІ тощо) по забезпеченню реалізації конституційного права на звернення людини і громадянина допомогло зробити певні висновки і рекомендації, сприятиме вдосконаленню їх діяльності по забезпеченню конституційного права людини і громадянина на звернення.

За роки незалежності нашої держави вже зроблено і робиться багато важливих і успішних кроків на шляху реалізації, охорони і забезпечення конституційних прав людини і громадянина у тому числі і щодо формування та вдосконалення конституційного права на звернення людини і громадянина. Створюється правова база щодо його гарантування в Україні на всіх рівнях державної влади. Важливе місце в даному процесі належить саме науковим дослідженням. Потребують удосконалення і ст. 40 Конституції України та Закон України «Про звернення громадян» від 2 жовтня 1996 р.

Отже, вибрана тема дисертаційного дослідження є актуальною як з позиції конституційної науки, так і з практики реалізації конституційного права людини і громадянина на звернення і не викликає сумнівів щодо її новизни.