КОНСТИТУЦІЙНІ ЗАСАДИ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ІНФОРМАЦІЙНОЇ СФЕРИ

summary

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дисертаційного дослідження. У сучасному демократичному суспільстві інформаційна сфера є важливою складовою суспільного устрою та його прогресивного розвитку. Еволюційне значення інформаційної складової полягає в тому, що сьогодні людство активно формує інформаційне суспільство, докладає зусиль для розвитку інформаційних технологій і створення високоефективного інформаційного середовища у глобальному вимірі. Водночас вона виконує функціональну роль – виступає вагомим чинником розбудови конституційних інститутів, розвитку та зміцнення демократичних цінностей.

Інформаційна сфера не є автономною в системі суспільно-державних зв’язків. Умовою стійкого, стабільного розвитку суспільства і держави є забезпечення її функціонування як правового простору. Втім, інформаційна сфера, являючи собою складну структуровану, утворену сукупністю різних елементів (основним із яких є інформація) систему, формується та розвивається за відповідними принципами, що робить можливим характеризувати її як самостійний об’єкт правового регулювання.

Розвиток суверенної України як незалежної, демократичної, соціальної та правової держави забезпечується утвердженням і зміцненням конституційних засад, єдиним джерелом яких є Конституція України. Конституційні засади закріплюють основні права, свободи людини, принципи суспільного і державного ладу, регулюють взаємовідносини людини і держави. Конституційні засади виступають “векторами” розвитку суспільних відносин та подальшого розвитку законодавства.

Тому дослідження конституційних засад правового регулювання інформаційної сфери об’єктивно сприятиме її розвитку та формуванню інформаційного законодавства, яке покликано впорядкувати суспільні інформаційні відносини.

Значення конституційних засад для правового регулювання полягає в їх універсальності, що зумовлено особливим місцем Конституції України серед інших джерел права. Адже в ній закріплюються основи суспільного ладу, державної та правової систем, що є визначальним в окресленні напрямів розвитку всіх сфер суспільного життя, включаючи інформаційну сферу.

У процесі опрацювання теми досліджено вітчизняні наукові праці, присвячені питанням конституційних засад.

Так, науково-теоретичною основою дослідження стали роботи таких вчених, як: С. С. Алексєєв, В. Н. Денисов, О. В. Зайчук, М. І. Козюбра, А. М. Колодій, В. В. Копєйчиков, О. Л. Копиленко, Р. З. Лівшиць, А. В. Малько, М. М. Марченко, М. Г. Матузов, Н. А. Мяловицька, Г. О. Мурашин, Є. В. Назаренко, Н. Р. Нижник, Н. М. Оніщенко, В. Ф. Опришко, В. Ф. Погорілко, П. М. Рабінович, А. О. Селіванов, Є. А. Тихонова, О. Ф. Фрицький, Ю. О. Фрицький, В. В. Цвєтков, М. В. Цвік, В. М. Шаповал, Ю. С. Шемшученко, О. І. Ющик, Л. С. Явич та інші.

Окремі аспекти правового регулювання інформаційної сфери стали об’єктом наукового аналізу в працях вітчизняних і зарубіжних дослідників, зокрема: І. В. Арістової, О. А. Баранова, І. Л. Бачило, К. І. Бєлякова, В. М. Брижка, А. Б. Венгерова, Р. А. Калюжного, Т. А. Костецької, О. В. Кохановської, Н. В. Кушакової, Е. А. Макаренко, Д. В. Огородова, М. М. Расолова, Е. Тоффлера, А. Д. Урсула, В. С. Цимбалюка, К. Шеннона. Серед іншого, ключовими для вивчення проблеми забезпечення інформаційної безпеки стали дослідження І. Л. Бачило, О. Г. Додонова, В. О. Копилова, Б. А. Кормича, О. В. Логінова, М. Я. Швеця, В. І. Гурковського та інших вчених. Щодо питання доступу до екологічної інформації приділено увагу працям М. В. Краснової, В. І. Кутузова та інших.

Установлено, що здебільшого розробки зазначених науковців стосувалися окремих аспектів визначення конституційних засад залежно від досліджуваної сфери правового регулювання. Водночас в юридичній літературі відсутні загальні наукові підходи визначення змісту, сутності конституційних засад правового регулювання інформаційної сфери.

Загалом аналіз стану наукових розробок щодо предмета дослідження дає підстави засвідчити практичну потребу в дослідженні конституційних засад правового регулювання інформаційної сфери та механізму їх реалізації. Водночас такого дослідження як самостійного і комплексного на даний час не існує, що зумовлює актуальність теми дисертації.