КОНСТИТУЦІЙНИЙ КОНТРОЛЬ В МЕХАНІЗМІ СУЧАСНОЇ ПРАВОВОЇ ДЕРЖАВИ Автореферат

Актуальність теми. Сучасний етап розвитку правової держави характеризується кардинальними змінами її організаційно-структурного базису. Протягом останнього півстоліття конституційний контроль став невід’ємним елементом державотворення, перейшовши в розряд стандарту. Саме в такій якості його слід розглядати з точки зору теорії органічного конституціоналізму.

Теоретично-концептуальні засади конституційного контролю на сьогодні вимагають значних удосконалень, уточнень, додаткових досліджень, змін правового статусу щодо ключових моментів функціонування правової, демократичної держави. Потребують системного аналізу ґенеза та фактори впливу на неї, проблеми запровадження інституту конституційного контролю, особливості природи, фактори впливу на природу конституційного контролю, позиціонування в державному механізмі. Додаткового обґрунтування вимагає функціональна сторона, збалансований інструментарій, а також вплив конституційного контролю на процеси демократичної трансформації тощо. Такий стан пояснюється впливом процесів глобалізації на функціонування держави та права, динамікою процесів у правовій державі та місцем конституційного контролю в її механізмі, вадами доктрини та вадами щодо його імплементації у межах європейського різновиду конституційного контролю. Ситуація ускладнюється кардинальними відмінностями основних діючих різновидів конституційного контролю, а отже, відсутністю єдиних підходів до вирішення існуючих проблем у функціонуванні цього інституту.

Доктринальна база європейського різновиду конституційного контролю потребує значної ревізії у зв’язку з неузгодженостями класичної теорії про функціонування спеціального органу конституційного контролю та дійсним станом речей, з огляду на реальну правову природу такого органу та його місця в механізмі здійснення публічної влади. Для держав перехідного типу такого роду дослідження значно актуалізуються з точки зору якісної імплементації цього інституту в механізм трансформаційної держави, та його участі в трансформаційних процесах. Аналіз проблеми у пострадянських країнах зводиться до обґрунтування позиції національного законодавця і формального аналізу інституту в цілому. До того ж, в основі досліджень стосовно інших країн лежать переважно джерела вторинного порядку. Проблемні, філософсько-онтологічні, гносеологічні, етимологічні, епістемологічні сторони взагалі системно не аналізуються, тобто однією з причин невирішеності проблем конституційного контролю є неадекватна методологія досліджень. При цьому, значна частка кризових явищ, що супроводжують функціонування інституту конституційного контролю в країнах, що досліджуються, є наслідком такого роду прогалин.

Дефіцит аналітичних робіт такого плану пояснюється, не в останню чергу, переважно формальним характером цього інституту у більшості таких держав. Дослідження проблем, пов’язаних із дією принципу розподілу влади та конституційного контролю, на Заході має понад вікову історію. Незалежність України виявила необхідність у теоретико-прикладних дослідженнях у цій сфері, оскільки до 1991 року даний інститут практично не вивчався, а якщо і проводився певний аналіз, то лише з позиції критики буржуазних концепцій.

Через свою складність та неоднозначність окремі питання у бінарній системі «розподіл влади – конституційний контроль» чекають свого вирішення шляхом нового осмислення, ревізії традиційних уявлень. Проблему місця і ролі конституційного контролю в системі стримувань і противаг як практичному втіленні принципу розподілу влади можна віднести саме до такого роду питань. Пошуки вирішення цієї проблеми мають не лише теоретичне значення, але й суто практичне. Це стосується, насамперед, країн де відсутні демократичні традиції, а державний механізм не має ознак завершеності, тобто країн, які знаходяться в трансформаційному переході від одного типу держави та суспільства до іншого. Практичний аспект цієї проблеми містить у собі вирішення такої основоположної складової функціонування правової держави, як створення ефективної та досконалої системи стримувань і противаг. Як свідчить досвід державного будівництва посттоталітарних країн, створення останньої викликає значні труднощі, а її відсутність – нестабільність усіх аспектів державного життя та ускладнює реформування держави, унеможливлює або ускладнює запровадження надбань демократії, затримує держави, що трансформуються, у стадії переходу. Наукове вирішення цих питань дозволить здійснити адекватну інсталяцію інституту конституційного контролю в механізм здійснення публічної влади трансформаційних держав. Таким чином, оптимізується конституційний контроль з точки зору його позиціонування в механізмі сучасної правової держави.

Дослідженню проблем державотворення, окремих теоретичних аспектів функціонування конституційного контролю в Україні приділяли увагу такі вітчизняні вчені-правознавці, як Баймуратов М., Георгіца А., Гергелійник В., Калюжний Р., Кельман М., Лунь З., Мартиненко П., Мироненко О., Погорілко В., Стецюк П., Тесленко М., Фрицький Ю., Цимбалістий Т., Шаповал В., Шемшученко Ю., Юзьков Л. та ін. Аналіз практичних сторін конституційного контролю в Україні здійснювали: Батанов О., Домбровський І., Джунь В., Козюбра М., Копиленко О., Марцеляк О., Рабінович П., Савенко М., Савченко М., Селіванов А., Тодика Ю. та ін.

Проблеми правової держави та особливості взаємодії її елементів у контексті конституційного контролю досліджували Авак’ян С., Аллан Т., Баренбойм П., Беджгот В., Бромхед П., Валадес Д., Вій М., Дайсі А., Дворкін Р., Дікі А., Дюгі Л., Єллінек Ґ., Карре де Мальберг Р., Колісник В., Кравець І., Лафітський В., Льовенштайн К., Макілвайн К., Марченко М., Мішин А., Оріу М., Пацурківський П., Прело М., Соколов А., Таманага Б., Токвіль А., Футей Б., Шмідт К. та ін.

Загальнотеоретичний аналіз елементів конституційного контролю та факторів впливу на окремі сторони його функціонування вивчали Блек Ч., Гаєк Ф., Елі Ж., Ейзенманн Ш., Кельзен Г., Коммерс Д., Корвін Е., Марку Ж., Маус Д., Медушевський А., Ніколаєв Є., Ромашов Р., Руссо Д., Сьєйс Ж., Терезі Ф., Тропер М., Шайо А. та ін.

Окремі компаративно-правові аспекти конституційного контролю у своїх працях розкривали Алєксєєнко І., Беккер Т., Бєрєзін Ю., Боботов С., Ґаурон Т., Зайчук О., Ісаєв М., Кашкін С., Клішас А., Маклаков В., Мітюков М., Могунова М., Нудель М., Овсепян Ж., Роговскі Р., де Фернандес А., Фромон М., Хачім Ф., Чіркін В., Штайнбергер Г., Юдін Ю. та ін.

Особливості функціонування елементів конституційного контролю у національних правових системах досліджували Бєлкін А., Бернхем В., Бланкенагель А., Ванберг Ґ., Ванчігійн У., Гаджієв Г., Гаджієв Х., Гарліцкі Л., Гошуляк В., Духонь Ф., Жіліс Ю., Зорькін В., Крyтоголов М., Кряжков В., Куріс Е., Лазарєв Л., Лучін В., Лихмус У., Лушар Ф., Мазак Я., Мазуркевіч М., Мейере С., Неновскі Н., Олтеану О., Росс А., Стойчев С., Тресоліні Р., Тюнк А., Тюнк С., Уітц Р., Фаворо Л., Фрідмен Л., Хабрієва Т., Халмаі Г., Цале Х., Шульженко Ю., Ебзєєв Б., Єшонов Б. та ін.

Питанням удосконалення окремих аспектів функціонування інституту конституційного контролю приділяли увагу Арутюнян Г., Каркассон Ґ., Робер Ж., Сарторі Д., Сіган Б., Пегораро Л., Волдрон Д. та ін.