КОНСТИТУЦІЙНИЙ СУД УКРАЇНИ ЯК ГАРАНТ КОНСТИТУЦІЙНОГО ЛАДУ

summary

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дисертаційного дослідження. Закріплені в Основному Законі принципи конституційної державності (верховенства права, поділу влади, верховенства основних прав і свобод, діяльність конституційної юстиції) все більш реально проявляються у конституційних правовідносинах. У цьому зв’язку заслуговують на увагу дослідження теоретичних і практичних аспектів правового статусу Конституційного Суду України, що покликаний не тільки займати позицію формального захисника незмінюваності та стабільності Основного Закону, а й забезпечувати творчу, динамічну інтерпретацію та розвиток його положень з урахуванням динаміки конституційних правовідносин.

Досвід країн із розвинутими засадами конституційної державності свідчить про високу повагу до Конституції усіх суб’єктів права, забезпечення основних прав і свобод, функціонування системи взаємодії між елементами політичної системи в державно організованому суспільстві. Виходячи з цього роль конституційної юстиції не зводитися лише до правової охорони конституційних норм і принципів, а значною мірою реалізується також у творчому “пошукові” права відповідно до принципів верховенства права і справедливості. Тому розглядаючи конституційно-правові спори на основі закону та у визначеному процесуальному порядку, органи конституційної юстиції переводять конфлікти політичного характеру у площину права.

Проблеми функціонування системи гарантів конституційного ладу є новим напрямом наукових досліджень вітчизняних конституціоналістів. Окремим їх аспектам у діяльності Конституційного Суду присвячені дисертації, захищені в Україні за часи незалежності (В.О. Гергелійник, М.С. Кельман, О.В. Марцеляк, М.Д. Савенко,
В.Є. Скомороха, М.В. Тесленко). Дослідженню механізмів забезпечення конституційного ладу присвячено ґрунтовні дослідження вітчизняних вчених Ю.М. Грошевого,
А.П. Зайця, М.І. Козюбри, М.І. Корнієнка, Т.А. Костецької, В.В. Кравченка,
А.М. Колодія, П.Ф. Мартиненка, В.Ф. Мелащенка, Г.О. Мурашина, В.Ф. Погорілка, В.Ф. Опришка, В.П. Тихого, Ю.М. Тодики, О.Ф. Фрицького, В.М. Шаповала,
Ю.С. Шемшученка, М.І. Черкеса та ін. Цій проблематиці присвячені і дослідження відомих зарубіжних вчених Ф. Ардана, В. Бернхема, П. Бромхеда, В.С. Боботова,
В.М. Вітрука, Л. Гарліцкі, К. Гессе, Б.С. Ебзєєва, В.Т. Кабишева, М. Капелетті,
Г. Кляйна, Р. Кросса, Т. Маунца, Ж.Й. Овсепян, Л. Фаворе, Т.Я. Хабрієвої,
В.Є. Чиркіна, Г. Штайнбергера, Ю.Л. Шульженко, Ю.А. Юдіна та ін. Проте у згаданих працях не розкривається правосуб’єктність гарантів конституційного ладу та здійснення відповідних функцій органами конституційної юрисдикції.

Актуальність дослідження системи гарантів конституційного ладу України зумовлена необхідністю визначити системоутворюючі засади взаємодії інститутів публічної влади та громадянського суспільства. У цьому контексті особливої ваги набуває проблематика правосуб’єктності Конституційного Суду України, притаманних для цього органу форм і засобів забезпечення конституційного ладу.

Зв’язок з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження “Конституційний Суд України як гарант конституційного ладу” узгоджується з “Основними напрямами наукових досліджень в галузі держави і права на 1998-2000 роки”, затвердженими Загальними зборами Академії правових наук України 19 березня 1998 року і виконано відповідно до загальних напрямків наукових досліджень відділу конституційного права і місцевого самоврядування Інституту держави і права ім.
В.М. Корецького НАН України у рамках теми “Проблеми становлення і функціонування конституційної юстиції в Україні” (№ державної реєстрації 0199U004030).