КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ДІЇ МІЖНАРОДНИХ ДОГОВОРІВ В УКРАЇНІ Автореферат

Актуальність теми. Визначення стратегічного напрямку розвитку суспільства, держави і права та вироблення засобів і методів його досягнення стають для сучасної України все більш актуальними. Конституційне право, яке дотепер було об’єктом інтересу передусім фахівців, нині стало «кровоносною системою» дійсності, що постійно змінюється, тією матерією, що пронизує і скеровує все життя країни. Поряд із цим міжнародне право вперше почало відігравати таку важливу роль при здійсненні Україною своєї зовнішньої і внутрішньої політики, реалізації державно-правових завдань і цілей. Розділ І Конституції України закріплює положення сутнісного характеру, які виконують роль нормативної основи для всіх інших конституційних положень, включаючи положення розділів ІІІ і ХІІІ, які у сукупності визначають засади конституційного ладу України. Однією з таких засад є положення про включення до національного законодавства чинних міжнародних договорів України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

У той же час очевидною є та обставина, що взаємодія міжнародного і національного права не повинна зводитися лише до взаємодії нормативних складових цих правових систем. Йдеться про беззаперечний вплив на правову систему України в цілому, включаючи її нормативну, організаційну, ідеологічну складові та процеси, які надають їй рухомості: правотворчість, правове мислення тощо.

Потреби теорії і практики української конституційної держави як нормативної моделі держави диктують необхідність наголосу саме на дії міжнародних договорів як конституційно-правового феномену, що характеризує багатовекторний вплив міжнародних договорів України на її правову систему в цілому.

При цьому комплексний аналіз конституційного вирішення загальної проблеми співвідношення міжнародного і національного права, організаційно-правових засад імплементації міжнародних договорів в Україні, визначених на конституційному рівні, та, що не менш принципово, практичних результатів впливу, який здійснюється конституційним правом як фундаментальним нормативним інституційним регулятором, на дію міжнародних договорів в Україні, має не тільки актуальне, але й концептуальне значення.

Підкреслюючи безсумнівну цінність кожного дослідження, слід зазначити, що попри значний інтерес вітчизняних науковців до питань співвідношення міжнародного і національного права, імплементації Україною своїх міжнародно-договірних зобов’язань, зумовлений значною мірою вимогами Конституції України, досі не ставилося завдання дослідження, яке органічно поєднувало би теоретичні та практичні характеристики конституційно-правого регулювання дії міжнародних договорів в Україні. Перш за все йдеться про аналіз конституційно визначених правових і організаційних засад імплементації міжнародних договорів в Україні як сукупності взаємозв’язків і процесів, які закладають фундамент цілісної реалізації міжнародно-договірних норм в Україні.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане в рамках планових наукових досліджень кафедри конституційного права Одеської національної юридичної академії з проблеми «Конституційна реформа в Україні», що є складовою загальної теми, яку розробляє Одеська національна юридична академія — «Правові проблеми становлення та розвитку сучасної Української держави» (реєстраційний номер 0101U0001195).

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є виявлення загальних параметрів конституційного виміру дії міжнародного права всередині української конституційної держави.

Відповідно до мети в дисертації сформульовано та реалізовано
такі завдання:

з’ясування сутності конституційно закріпленої моделі співвідношення міжнародного і національного права;

аналіз переваг і недоліків існуючих концепцій реалізації міжнародно-правових норм в межах національного правового простору;

визначення конституційної імплементації міжнародних договорів як концептуально-практичної основи всієї національної діяльності щодо імплементації міжнародно-договірних норм;

встановлення і характеристика складових механізму конституційної імплементації міжнародних договорів, зокрема аналіз функціонального взаємозв’язку і взаємодії конституційно уповноважених органів;

розробка рекомендацій щодо усунення виявлених неузгодженостей в механізмові конституційної імплементації, пропозиції щодо конституційно коректного та міжнародно узгодженого синхронного застосування національних і міжнародно-правових норм.

Об’єктом дослідження є конституційно-правові відносини, що виникають, змінюються і припиняються у процесі регулювання дії міжнародно-правових норм в Україні.

Предметом дослідження є конституційно-правове регулювання дії міжнародних договорів в Україні.

Методи дослідження. Філософсько-методологічним підґрунтям цього дослідження є принцип соціально-діалектичного детермінізму у пізнанні явищ суспільного життя, у тому числі явищ державно-правових. У процесі дослідження застосовувалася низка традиційних для правової науки загальнонаукових та спеціально-наукових методів. Так, історичний метод використано для дослідження становлення і розвитку наукової думки щодо співвідношення норм міжнародного і національного права, концепцій реалізації міжнародно-правових норм на території суверенних держав. Метод системного аналізу дозволив комплексно дослідити конституційно визначені правові та організаційні засади імплементації міжнародних договорів в Україні, розкрити актуальні теоретичні та практичні аспекти, зумовлені відповідними конституційними приписами щодо дії в Україні міжнародних договорів. На основі цього методу та методу прогнозування розроблено рекомендації та пропозиції щодо подальшого реформування конституційного та поточного законодавства України, зокрема пропозиції з усунення виявлених колізій повноважень конституційно уповноважених органів. З-поміж спеціальних юридичних методів дослідження використовувалися метод порівняльного правознавства та формально-юридичний метод. За допомогою методу порівняльного правознавства вивчалися особливості відображення міжнародного права в конституційних текстах країн СНД, Східної і Центральної Європи. За допомогою формально-юридичного методу проаналізовано зміст національних і міжнародно-правових актів, присвячених конституційному регулюванню дії міжнародно-правових норм. Наведені та інші методи застосовувалися у поєднанні з широко використовуваними для пізнання і пояснення основних закономірностей співвідношення і взаємодії міжнародного і національного права вимогами об'єктивності і принципом конкретності.

Теоретичною основою дисертації стали наукові розробки представників вітчизняної і зарубіжної науки, які працюють у галузі конституційного права, теорії держави і права, міжнародного права та інших юридичних наук, зокрема С.С. Алексєєва, Д. Бедермана, Т. Бургенталя, В.Г. Буткевича, А.С. Гавердовського, А.З. Георгіци, В.Н. Денисова, К. Економідеса, О.О. Кутафіна, Д.Д. Лилака, І.І. Лукашука, О.В. Марцеляка, Р.А. Мюллерсона, П.М. Рабіновича, Н.М. Раданович, М.П. Орзіха, В.Ф. Погорілка, В.М. Селіванова, Ю.М. Тодики, Ю.О. Тихомирова, Г.І. Тункіна, О.Ф. Фрицького, С.В. Черниченка, В.М. Шаповала, Ю.С. Шемшученка та ін.

Нормативну основу дослідження склали Конституція України, конституційне та поточне законодавство України, що регулює імплементацію міжнародних договорів, практика Конституційного Суду України із цих питань, численні міжнародно-правові акти, зокрема резолюції Генеральної Асамблеї ООН.
Емпіричну основу дослідження становлять матеріали правозастосовної практики вищих судових інстанцій України та рішення Міжнародного Суду ООН і Європейського суду з прав людини.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше у вітчизняній науці в нових політико-правових умовах і на основі системного підходу здійснено комплексне монографічне дослідження конституційних організаційно-правових засад регулювання дії міжнародних договорів в Україні та зумовлених ними актуальних теоретичних і практичних питань. Елементи наукової новизни притаманні, як уявляється, таким положенням дисертації, що виносяться на захист:

уперше:

визначено поняття та механізм конституційної імплементації міжнародних договорів в Україні;

вказано на необхідність усунення констатованої тенденції викривлення змісту норм Основного Закону в конституційному і поточному законодавстві;

висловлено заперечення проти внесення змін до ст. 9 Конституції України або її розширювального тлумачення з метою поширення «статусу» складової національного законодавства на всі міжнародні договори України незалежно від органу і форми висловлення згоди на їх обов’язковість;

запропоновано перелік юридичних умов безпосереднього застосування міжнародних договорів України;

наголошено на усуненні виявленої «колізії повноважень» Конституційного Суду України та Міністерства юстиції України шляхом внесення змін до Закону про міжнародні договори;

аргументовано потребу законодавчого наділення Конституційного Суду України повноваженнями із тлумачення норм міжнародних договорів, включених до системи національного законодавства;

обґрунтовано регулюючий вплив правових позицій Конституційного Суду України на дію міжнародних договорів в Україні;

запропоновано наділити Верховний Суд України правом ініціювати конституційне провадження у справах про відповідність Конституції України чинних міжнародних договорів України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України;

удосконалено:

обґрунтування положення щодо ієрархічного місця в системі національного законодавства міжнародних договорів України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України;

змістовно-сутнісну характеристику загальновизнаних принципів і норм міжнародного права, застосування яких є можливим лише в контексті застосування чинних міжнародних договорів України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України;

набули подальшого розвитку:

характеристика взаємодії міжнародного і національного права як методологічної основи національної імплементації міжнародних договорів України;

визначення національної імплементації як найбільш прийнятної концепції реалізації норм міжнародного права всередині країни;

ідентифікація колізій між нормами національного законодавства і нормами міжнародних договорів України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, як ієрархічних колізій;

характеристика заходів із вирішення таких колізій, які включають заходи з попередження, усунення і подолання колізій між нормами національного конституційного і поточного законодавства і нормами міжнародних
договорів України;

визначення правового статусу міжнародних договорів колишнього СРСР та характеристика їх застосування в Україні.

Практичне значення одержаних результатів. Сформульовані в дисертації висновки можуть бути використані у:

науково-дослідній сфері — для подальшого теоретичного осмислення взаємодії і взаємовпливу міжнародного права і національного конституційного права, наукової розробки проблематики імплементації міжнародних договорів
в Україні; здійснення спеціальних досліджень функціонального взаємозв’язку конституційно уповноважених щодо імплементації міжнародних договорів органів;

правотворчості — для приведення у відповідність до Конституції України положень конституційних і поточних законодавчих актів в частині, присвяченій регулюванню дії міжнародних договорів в Україні;

правозастосуванні — для забезпечення конституційно коректного та міжнародно узгодженого синхронного застосування національних і міжнародно-правових норм;

навчальному процесі — для підготовки та підвищення кваліфікації професійних суддів; при викладанні курсів «Конституційне право», «Конституційна імплементація міжнародних договорів», «Міжнародне право», а також при підготовці відповідних розділів підручників і навчальних посібників.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації обговорювалися на наукових семінарах і засіданнях кафедри конституційного права Одеської національної юридичної академії та низці науково-практичних конференцій, зокрема на науково-практичній конференції «Міжнародне морське право: історія, сучасність, перспективи розвитку» (22–23 квітня 2004 р., м. Одеса); міжнародній науково-практичній конференції молодих науковців «Четверті осінні юридичні читання» (21–22 жовтня 2005 р., м. Хмельницький); Всеукраїнській науково-практичній конференції молодих вчених, аспірантів, студентів «Захист прав людини в Україні. Теоретичні та практичні аспекти» (9–10 грудня 2005 р., м. Донецьк); 7-й (59-й) звітній науковій конференції професорсько-викладацького складу і аспірантів ОНЮА (2004 р., м. Одеса); 8-й (60-й) звітній науковій конференції професорсько-викладацького складу і аспірантів ОНЮА (2005 р., м. Одеса); 9-й (61-й) звітній науковій конференції професорсько-викладацького складу і аспірантів ОНЮА (2006 р., м. Одеса).

Публікації. Основні наукові результати дисертаційного дослідження достатньо повно та у встановлений термін викладені у восьми статтях, чотири з яких опубліковано у фахових виданнях, затверджених ВАК України.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, що включають вісім підрозділів, висновків та списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації складає 234 сторінки, з них основний текст — 198 сторінок, список використаних джерел — 36 сторінок. Кількість використаних джерел — 355.