Куриляк В.М. Динамічні тенденції формування букових лісів Прикарпаття

summary

Проблеми відновлення, оцінки і раціонального використання

букових лісів

Бук лісовий – порода помірно теплого, вологого гірського клімату, східна межа ареалу якого проходить на Прикарпатті. Тут зустрічаються, як чисті букові насадження так і мішані з участю граба, дуба, ялиці, ялини, явора, берези та ін. Вони формуються від 300 до 1300 м над р. м. Продуктивність мішаних букових деревостанів може досягати 1000-1100 м³ на 1 га. Букові ліси виконують важливі ґрунтозахисні, водорегулюючі функції, а також мають особливі рекреаційні властивості.

Проблема природного відновлення лісів була і залишається  актуаль-ною в контексті ефективного використання біологічного потенціалу лісів. Чисельні роботи (Горшенін 1959; Генсірук 1954; Каплуновський 1958, 1960; Сабан 1983; Третяк 1953; Молотков 1966; Парпан 1988), виконані в різних частинах ареалу букових лісів, географічних регіонах, формаціях і типах лісу підкреслюють важливе значення природного поновлення.

Внаслідок інтенсивного використання букових лісів у них відбулись суттєві структурні зміни, які продовжуються і тепер. Вплив таких змін на особливості плодоношення і відновлення, а також на структуру, ріст і продуктивність бука у різних типах лісу вимагає додаткових досліджень, оскільки від них залежить еколого-лісівнича організація господарства у букових лісах Прикарпаття.

Природні умови району досліджень

Клімат району досліджень є помірно-континентальним, який відрізняється значною вологістю та інтенсивною діяльністю вітрів, переважно південно-західних напрямків. Тривалість вегетаційного періоду у середньому становить  140  днів. Середня річна  кількість  опадів  коливається  від 880 до 940 мм.

Особливістю природних умов району досліджень є його географічне розташування: у гірській місцевості (42%), передгір’ї (48%), та на рівнині (10%). Ліси району розташовані вкрай нерівномірно, головним чином в горах, де лісистість доходить інколи до 60 і більше відсотків, а у передгір’ях вона коливається в межах 25%.

Геологічна будова території досліджень, як і всього регіону, досить складна і своєрідна. Її особливістю є розвиток чисельних розривних порушень типу насувів, по яких різні за рангом тектонічні одиниці (зони, підзони, скиби, луски) значно насунуті одна на другу. Тут формуються переважно світло-бурі гірські ґрунти, бурі, темно-бурі і гірські-лугові. Буковим лісам найбільш властиві бурі гірські лісові ґрунти, а залежно від їх будови, механічного складу, кислотності, підстилаючої породи та ін., на них формуються різні типи лісів.

Найбільш поширеними типами лісорослинних умов Прикарпаття є вологі сугруди і груди. У гірських умовах визначена і описана різна кількість букових типів лісу (Молотков, 1972 - 22 типи; Стойко, 1977 - 35 типів; Герушинський, 1988 - 20 типів). Серед всієї кількості типів лісу 42% їх мають широке розповсюдження, 28% - середнє і 30% -  зустрічаються порівняно рідко. У загальному, дослідний район Прикарпаття нараховує 21 буковий тип лісу, площа яких становить 92,3 тис. га.

За віковою структурою у Прикарпатських бучинах домінують середньовікові насадження (63,3%), а частка стиглих насаджень є незначною (11,3%). Загальний запас букових насаджень складає 27614,8 м³. Середній приріст є досить високим (4,1м³/га) і наближається до приростів хвойних порід.

Методика виконання робіт та обсяг експериментальних матеріалів

Дослідження проводились у держлісгоспах Івано-Франківської області у лісовому фонді яких домінують чисті і мішані букові насадження. Основу  роботи складають результати ретроспективного аналізу матеріалів лісовпорядкування Печеніжинського і Слобідського лісництв, Коломий-ського лісгоспу за останні 50 років, а також повидільний банк даних “Лісовий фонд” ВО “Укрдержліспроект” та матеріали 68 пробних площ.

Закладання пробних площ здійснювалось з використанням загальновизнаних у лісовій таксації і лісівництві методик (Анучін, 1982; Воробьев, 1967; ОСТ 56-69-83). Окремі таксаційні ознаки визначались з використанням нормативних таблиць (Нормативно-справочные материалы..., 1987; Сортиментные таблицы…, 1984). Типи лісорослинних умов і типи лісу визначались із використанням лісівничо-екологічної типології (Воробьев, 1953; Погребняк, 1955; Пастернак, 1965; Герушинський, 1996). Оцінка інтенсивності плодоношення бука здійснювалась з використанням шкали запропонованої Ю. Д. Третьяком (1954). Облік природного поновлення і оціка його успішності проводились за методикою М.М. Горшеніна (1959). Геоботанічний опис на закритих і відкритих місцях проводився за загальноприйнятою методикою В.М. Понятовская (1964).

Використовуючи архівні дані лісоінвентаризаційних матеріалів (таксаційні описи, плани насаджень, планшети), починаючи з 1950 і до 2000 року, були відібрані усі ділянки, які відносяться до корінних типів деревостанів і проаналізовано їх лісівничо-таксаційна характеристику.

Розмірну структуру лісів ми аналізували через розподіл числа дерев за інтервалами діаметру, та коефіцієнтом варіації за діаметром. Для виділення типів вікової структури насаджень використовувались методи відображені у роботах І.І. Гусєва (1962),  В.С. Полякова (1963), І. В. Сємєчкина (1967, 1970). Аналіз росту і складання таблиць ходу росту букових модальних насаджень здійснювалось з використанням методики Моисеев В.С., Мошкалев А.Г., Нахабцев М.А. (1968).

Обробка експериментального матеріалу здійснена з використанням методів математичної статистики (Горошко, Миклуш, Хомюк, 2004).

Ретроспективний аналіз букових лісів

Сучасне екологічне та господарське значення букових лісів зумовлює необхідність досліджень їх стану і особливостей розвитку. Під впливом природних та антропогенних чинників зазнали змін площі букових лісів, їх структура, продуктивність, змінилась дольова участь бука у складі букових деревостанів. З метою дослідження трансформаційних процесів нами проведено ретроспективний лісівничо-таксаційний аналіз стану букових лісів Слобідського й Печеніжинського лісництв Коломийського лісгоспу.

Зміни площ букових насаджень. За  основу для проведення аналізу ми взяли середню площу виділу для кожної вікової групи, оскільки виділ є мінімальною господарською одиницею у лісоінформаційній практиці. На початок досліджень середня площа виділів коливалась від 10,5 до 23,2 га і не рідкістю були виділи, площа яких була 20 і більше гектарів. Проте, у наступні періоди під впливом інтенсивного користування площі виділів  в усіх вікових групах зменшились і становлять від 3,8 до 8,8 га. Значне зменшення площі виділу, у 2-3 рази, негативно відобразилося на будові насаджень, їх біологічній і екологічній стійкості.

Зміна таксаційних ознак букових деревостанів. Динаміка вікової структури. Значна інтенсивність і нерівномірність користування у букових лісах вплинули на розподіл їх площ за віковими групами. Нерівномірність розподілу площ насаджень за віковими групами спостерігається на протязі усього аналізованого періоду (табл.1). Характерною особливістю такого розподілу є домінування молодняків, та незначні площі стиглих і перестійних насаджень. Частка цих вікових груп складає: молодняків від 40 до 52%; стиглих від 3 до 9%. Така різка нерівномірність у розподілі площ насаджень, за віковими групами, має суттєвий вплив на характер ведення господарства у них і встановлення розмірів заготівлі деревини.