Лебедєва А.В. Адміністративно-правові та організаційні засади взаємодії органів внутрішніх справ із засобами масової інформації

summary

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі автор обґрунтовує актуальність і ступінь наукової розробленості проблеми взаємодії ОВС України із ЗМІ, визначає зв’язок дослідження з науковими планами та програмами, мету і завдання, об’єкт і предмет, емпіричну базу, наукову новизну та практичне значення одержаних результатів, апробацію результатів дисертації, а також наводить дані про публікації та структуру дисертації.

Розділ 1 «Адміністративно-правове регулювання взаємодії органів внутрішніх справ із засобами масової інформації» складається із трьох підрозділів, у яких розкрито становлення адміністративно-правових засад взаємодії ОВС за часів незалежності, визначені принципи взаємодії структурних підрозділів ОВС із ЗМІ, запропоновано удосконалити форми, напрями, методи та адміністративно-правове регулювання  взаємодії ОВС із ЗМІ.

У підрозділі 1.1. «Становлення адміністративно-правових засад взаємодії органів внутрішніх справ із засобами масової інформації за часів незалежності» розглянуті точки зору різних учених щодо природи поняття «взаємодія» з метою визначення специфіки взаємодії ОВС із ЗМІ. На основі цього, автором визначено власне поняття взаємодії ОВС із ЗМІ, наведені характерні ознаки такої взаємодії, а також визначені проблеми та шляхи їх подолання при налагодженні відносин взаємодії зі ЗМІ в ОВС. Взаємодію ОВС із ЗМІ розглянуто як потенційну можливість самовдосконалення та саморозвитку ОВС. Результати проведеного аналізу нормативно-правової бази ОВС України за часів незалежності дали змогу стверджувати про її недосконалість, тобто відсутність належного адміністративно-правового регулювання процесу взаємодії ОВС із ЗМІ.

Підрозділ 1.2. «Принципи взаємодії підрозділів внутрішніх справ із засобами масової інформації у сучасних умовах» присвячено ґрунтовному визначенню та аналізу принципів взаємодії ОВС із ЗМІ з урахуванням розвитку та становлення інформаційного суспільства та вимог до розвинутої демократичної держави. Багато уваги приділено принципам гласності та відкритості, на основі яких в ОВС України нині побудована стратегія взаємодії із громадськістю. Зазначена роль і спеціальних принципів, на які варто спиратися при налагодженні сталих відносин із журналістами, зокрема: принципу безперервності взаємодії; постійного обміну інформацією; незалежність учасників взаємодії один від одного; професійності; пропорційної відповідальності тощо. До того ж, автором пропонується додати принципи взаємодії ОВС із ЗМІ, що набули особливої важливості у сучасних умовах, такими: забезпечення плюралізму виступів у ЗМІ; забезпечення здорової конкуренції; недопущення монополізації відомчих ЗМІ; захисту громадян від неякісної і неперевіреної інформації про ОВС тощо. Розглядається роль соціологічних досліджень громадської думки, які практикуються в ОВС, робиться зіставлення їх з аналогічними дослідженнями незалежних соціологічних центрів. Адже на думку 80% співробітників ОВС громадська думка в ОВС досліджується не об’єктивно й упереджено.

Підрозділ 1.3. «Удосконалення форм, напрямів, методів та адміністративно-правового регулювання взаємодії органів внутрішніх справ із засобами масової інформації» присвячено ґрунтовному аналізу форм, напрямів та методів побудови взаємовідносин ОВС із представниками ЗМІ з метою відшукання нових удосконалених форм, напрямів та методів цієї діяльності. У  підрозділі констатується, що сьогодні ця проблематика дістає своє відображення у практичній діяльності відділів зв’язків із громадськістю в ОВС України. Удосконалення адміністративно-правового регулювання взаємодії надасть змогу налагодити результативну співпрацю з журналістами та підвищити імідж і авторитет служби в ОВС України. Це підтверджують опитування співробітників ОВС, 67% з яких висловили думку про необхідність використання можливостей ЗМІ у своїй професійній діяльності, 60% вважають, що ЗМІ сприяють у розкритті злочинів. Особлива увага приділена розвитку та використанню в ОВС такої форми взаємодії із ЗМІ як соціальне партнерство, яка дозволить співпрацювати на користь громадськості та подолати глобальні соціальні проблем, такі як: злочинність неповнолітніх та безпритульних, корупція, розшук безвісти відсутніх осіб тощо. Для цього необхідно забезпечити прийняття відповідних нормативно-правових засад взаємодії у формі соціального партнерства та запровадити їх реалізацію в практичну діяльність, адже на сьогодні 92% опитаних співробітників ОВС висловили думку про відсутність такого досвіду на практиці.

Розділ 2 «Реалізація повноважень органів внутрішніх справ при взаємодії із засобами масової інформації» містить у собі два підрозділи, присвячені визначенню основних функцій та повноважень взаємодії ОВС із ЗМІ, а також основних шляхів та способів підвищення її ефективності.

У підрозділі 2.1. «Основні функції та повноваження органів внутрішніх справ при взаємодії із засобами масової інформації» досліджуються функції та повноваження керівників та підлеглих працівників підрозділів зв’язків із громадськістю, проаналізовано їх правомочність до вирішення завдань, поставлених МВС України, зокрема координації інформаційної політики міністерства, систематичного моніторингу критичних матеріалів у ЗМІ, підвищення іміджу ОВС, посилення профілактичної роботи серед населення. Автор характеризує функції та повноваження, затверджених наказом МВС України № 973 від 30.09.2006 «Про затвердження положення про Департамент зв’язків з громадськістю МВС України». Для вирішення проблеми недієвості певного кола повноважень та функцій підрозділів зв’язків із громадськістю пропонуються їх доповнення та уточнення, які підлягають внесенню до діючого наказу. Така ситуація робить відбиток на якості у роботі підрозділів зв’язків із громадськістю. Прикладом цьому є періодичні друковані видання, засновниками (співзасновниками) яких є МВС України, ГУ (У)МВС у регіонах. У цьому разі, як зазначає О.Л. Порфімович «…«міліцейська» преса ніяк не впливає на підвищення зовнішнього іміджу міліції, тому що практично не має аудиторії зовні, вона не значною мірою підвищує також і внутрішній (корпоративний) імідж, оскільки викликає супротив і роздратування у тих, хто змушений її передплачувати директивно, адже редакційні колективи цих видань не вміють працювати у конкурентному середовищі на ринку друкованої продукції…». Це підтверджують 98% опитаних співробітників ОВС, які передплачують відомчі газети і журнали за вказівкою керівництва, тільки 2%  – за власним бажанням. 38% респондентів не подобаються телепередачі, створені власними силами ОВС, 36% не знають про їх існування взагалі. Вирішення цієї проблеми пропонується віднайти у чіткому розподілі функцій та повноважень, за якими діють працівники ДЗГ та МД МВС України  та ВЗГ ГУМВС в областях, на загальні та спеціальні, що допоможе ОВС професійно взаємодіяти із ЗМІ при створенні власного інформаційного продукту та дозволить, на думку 72% опитаних, підвищити рівень громадської думки про ОВС.

Підрозділ 2.2. «Основні шляхи та способи підвищення ефективності взаємодії органів внутрішніх справ із засобами масової інформації» присвячено виявленню нових шляхів та способів для підвищення ефективності у стосунках співробітників ОВС з журналістами. Підвищена увага до цієї  проблеми сьогодні пояснюється тим, що ЗМІ висвітлюють діяльність ОВС здебільшого негативно або нейтрально, про це висловилися 74% респондентів. На даний час взаємодію ОВС із ЗМІ не можна визнати ефективною, про це заявили 91% опитаних. На  думку автора, МВС України необхідно розробити власну інформаційну політику, направлену на досягнення ефективної взаємодії ОВС із ЗМІ. Дисертант доводить, що тільки завдяки комплексу заходів, направлених на: вдосконалення особистісно-професійних якостей співробітника ОВС; використання внутрішніх (власних) можливостей ОВС при взаємодії зі ЗМІ та новітніх інформаційних технологій можна досягти високого рівня ефективності у стосунках з представниками засобів масової інформації. У підрозділі констатується факт недооцінення посади прес-офіцера у практичних органах ОВС України. Адже саме прес-офіцер, наділений для цього певними правами, має можливість отримувати інформацію про події з першоджерел. Професійність прес-офіцера є досить важливим фактором при реалізації ним своїх прав та обов’язків. Про те, що така посада в ОВС потрібна, висловили свою думку 60% респондентів, адже донині, на думку 87% опитаних, діяльність ОВС в засобах масової інформації висвітлено не достатньо. Акцентується увага і на діяльності Громадської ради при МВС України, як консультативно-дорадчого органу, діяльність якого пропонується постійно висвітлювати в ЗМІ, чим вирішити проблему недооцінення публічних консультацій із громадськістю в ОВС України.

Розділ 3 «Міжнародний досвід налагодження взаємодії органів внутрішніх справ із засобами масової інформації» складається із двох підрозділів, в яких досліджуються світові тенденції налагодження взаємодії ОВС із ЗМІ та робиться аналіз адміністративно-правових та організаційних засад функціонування прес-центру ДЗГ та МД МВС України  порівняно з прес-службами  за кордоном.

У підрозділі 3.1. «Світові тенденції налагодження взаємодії органів внутрішніх справ із засобами масової інформації та їх використання в діяльності ОВС України» розкриваються основні тенденції взаємодії мас-медіа з правоохоронними органами за кордоном. Дисертантом визначено, що взаємодія правоохоронних структур із ЗМІ на заході бере свій початок із виникнення у ХІХ столітті у США самостійного виду  професійної діяльності – «паблік-рілейшнз у державних структурах». Автором аналізується діяльність підрозділів зв’язків із громадськістю в ОВС України на наявність в них функцій, притаманних ПР-спеціалістам. Встановлено, що тільки в структурі ДЗГ та МД МВС України передбачено посаду головного спеціаліста з іміджевих питань, на місцевому рівні у підрозділах зв’язків із громадськістю така посада відсутня. Це пов’язано з тим, що правових засад для становлення та розвитку взаємодії із ЗМІ за світовими стандартами не має, адже до сьогодні Програма зміцнення партнерських стосунків з населенням та формування позитивного іміджу міліції України на 2008–2012 роки та проект Концепції подальшого реформування системи МВС на 2004–2010 роки залишаються не затвердженими. Це суттєво гальмує процес побудови взаємовідносин із ЗМІ та громадськістю. До того ж, це унеможливлює впровадження наведеного автором міжнародного досвіду взаємодії  поліцій США, Німеччині, Японії, Великобританії, Ізраїлю із мас-медіа в ОВС України. Вирішення цієї проблеми пропонується віднайти у побудові нової моделі ОВС України, що полягає у запровадженні надання послуг правоохоронного характеру населенню та налагодження зв’язку з громадськістю, як пріоритетного напряму діяльності.

  Підрозділ 3.2. «Порівняльний аналіз адміністративно-правових та організаційних засад функціонування прес-центру ДЗГ та МД МВС України та прес-служб за кордоном» присвячений порівнянню практичної діяльності прес-центру ДЗГ та МД МВС України та прес-служб за кордоном. Автором досліджено, що метою Public Affairs (паблік-рілейшнз в державних установах) є створення в органах державної влади прес-служб або прес-центрів. Головним завданням цих підрозділів є оперативне, об’єктивне та достовірне інформування громадян про діяльність державного органу влади та встановлення постійно діючого зворотного зв’язку з населенням. Прес-служби в ОВС за кордоном відслідковують стратегію роботи органу, підрозділу та розробляють план дій щодо органічного розвитку взаємовідносин з громадянами завдяки залученню такого суспільного інституту як ЗМІ. Встановлено, що в ДЗГ та МД МВС України функціонує прес-центр, ефективність роботи якого залишається занадто малою. На думку автора, це пов’язано з: неякісним впровадженням державної інформаційної політики у професійній діяльності прес-центру; відсутністю професіоналів з Public Affairs; підпорядкованістю прес-центру керівництву ДЗГ та МД МВС України; відсутністю належної матеріально-технічної бази.

Дисертантом були узагальнені основні функції та повноваження прес-служб СШ, РФ, Білорусі. Визначено, що керівники цих служб у РФ та Білорусі наділені повноваженнями прес-секретаря, в Україні ні начальник ДЗГ та МД МВС України, ні начальник прес-центру не є прес-секретарями Міністра внутрішніх справ України. На сьогодні це є суттєвою прогалиною в організації діяльності прес-центру ДЗГ та МД МВС України. Доцільність введення посади прес-секретаря є вирішенням проблеми надання ЗМІ офіційних коментарів, заяв та роз’яснень від імені МВС України, адже прес-секретар має нести відповідальність у разі оприлюднення недостовірної інформації.

В підрозділі акцентується увага на організації діяльності прес-центру ДЗГ та МД МВС України щодо створення та розповсюдження новин, повідомлень та прес-релізів.