Малярчук Агроекологічне обгрунтування основного обробітку грунту в сівозмінах на меліорованих землях південного Степу України

summary

РОЗДІЛ 1. ЕФЕКТИВНІСТЬ СИСТЕМ ОСНОВНОГО ОБРОБІТКУ ґрунту НА МЕЛІОРОВАНИХ ЗЕМЛЯХ У РІЗНИХ ТИПАХ СІВОЗМІН

Проаналізовано дані літературних джерел із питань теоретичних, методологічних аспектів формування систем обробітку ґрунту в польових і спеціальних сівозмінах відповідно до еколого-технологічного групування земель. Наведено теоретичне обґрунтування обраного напряму досліджень. Визначено актуальні, недостатньо розроблені питання із зазначеної проблеми та обґрунтовано вибір теми дисертації.

РОЗДІЛ 2. ПРОГРАМА ТА МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕНЬ

Південний Степ України є окремою специфічною зоною із загальною площею орних земель 4,7 млн га, з яких 1,6 млн га є зрошуваними. У природнокліматичному відношенні характеризується високим забезпеченням тепловими ресурсами і є одним із найсприятливіших для ведення сільського господарства. Основним фактором, що лімітує та стримує реалізацію потенційних можливостей сортів і гібридів сільськогосподарських культур, є недостатня забезпеченість вологою – гідротермічний коефіцієнт становить лише 0,5-0,7.

Ґрунтовий покрив, представлений чорноземами південними та звичайними (3,2 млн га), темно-каштановими (1,1 млн га) різного ступеня осолонцювання, лучно-каштановими та лучно-чорноземними (355 тис. га). Останні є оглеєними відмінами, приуроченими до замкнених понижень – подів. Крім того, в регіоні, де превалюють чорноземи південні, наявні значні масиви схилових земель загальною площею 723 тис. га, з яких середньо- і сильнозмиті займають 172 тис. га. Така структура ґрунтового покриву і наявність зрошуваних земель визначили програму досліджень з охопленням усіх означених вище ґрунтових відмін. Дослідження розвивались у просторі і часі протягом майже 40 років шляхом послідовної реконструкції старих та закладення нових стаціонарних дослідів по мірі набуття нових знань, вирішення окремих питань і виникнення нових проблем та їхнього вивчення у зв’язку із змінами економічних умов господарювання. Таким чином, послідовно було сформовано 4 наукових програми. Першою з них вирішувались питання оптимізації обробітку темно-каштанового ґрунту в типових сівозмінах на зрошенні протягом 37 років у чотирьох ротаціях сівозміни із двома реконструкціями у другій і третій ротаціях.

Реалізацію програми цих досліджень було розпочато професорами С.Д.Лисогоровим і В.І.Остаповим у 1966 році. В 1971 році до здійснення цієї програми був залучений автор представленої роботи. Використання в дисертаційній роботі експериментальних даних 1966-1970 рр. викликано необхідністю порівняння показників родючості і фітосанітарного стану ґрунту, пов’язаних із започаткуванням зрошення та вивченням впливу на них способів і глибини основного обробітку.

Дослід 1 закладено у 8-пільній плодозмінній сівозміні дослідного по­ля Інституту зрошуваного землеробства в зоні дії Інгулецької зрошуваль­ної системи. Тип ґрунту – темно-каштановий, середньосуглинковий слабкосолонцюватий, вміст гумусу в шарі 0-40 см – 1,85%, найменша вологоємність метрового шару – 21,2%, коефіцієнт в’янення – 7,8%, рівно­важна щільність складення шару ґрунту 0-40 см – 1,41г/см³, рН – 7,2.

Перший етап (1966-1976 рр.) був пов’язаний із початком широкого освоєння новозбудованих зрошувальних систем і необхідністю з’ясування питання вибору раціональної глибини оранки, яка б найповніше відповідала біологічним особливостям сільськогосподарських культур і сприяла раціональному використанню водних ресурсів та збереженню родючості ґрунту.

Протягом першої ротації було експериментально визначено і теоре­тично доведено високу ефективність застосування в сівозміні різногли­бинного полицевого обробітку з оранкою на глибину від 20-22 до 30-32 см.