Назаренко Н.М. Экологические особенности бересто-пакленових дубрав в подзоне чернозема обычного
Тип:
synopsis
summary:
Розвиток наукових концепцій степового лісознавства (огляд літератури). В розділі наводяться коротка характеристика та основні результати досліджень ботаніко-екологічних та типологічних особливостей степових лісів України. Наведено ботаніко-географічні роботи XIX сторіччя, зокрема, О.М. Краснова, Г.І. Танфільєва, І.Я. Акінфієва, В.І.Талієва. Показано перші фундаментальні праці з вивчення степових байрачних дібров Г.М. Висоцького. Охарактеризовано типологічні дослідження степових лісів О.Л. Бельгарда, В.М. Данька і сучасні роботи, зокрема, Комплексної експедиції Дніпропетровського національного університету (КЕДУ) з вивчення лісових ґрунтів, структурної організації лісових біогеоценозів в Степу (А.П. Травлєєв), екокліматичних умов і інші ботаніко-флористичні та лісівничі дослідження в степових лісах.
Методика досліджень. Дослідження проводилися на території Дніпропетровської області в Бородаївському та Мишурінрізькому лісництвах Верхньодніпровського держлісгоспу, Відрадненському лісництві Новомосковського держлісгоспу, Любимівському лісництві Дніпропетровського держлісгоспу ДЛГО “Дніпропетровськліс” та Військовому держлісгоспі, де знаходяться найбільш типові для даної підзони природні степові діброви.
У лісах закладалися екологічні профілі, профільні діаграми та їх комбінації (Юнатов, 1969; Казенс, 1982), опис облікових ділянок на яких виконувався за Д.В. Воробйовим (1967). Тип лісорослинних умов характеризувався за едафо-кліматичною сіткою П.С. Погребняка – Д.В. Воробйова та О.Л. Бельгардом (1971). Для травостою, чагарників та прегенеративного підросту деревних порід визначалося проективне покриття та зустрічальність за В.М. Понятовською (1969) та Л.Г. Раменським (1971). Визначення видів рослин проводилося за “Определителем высших растений Украины” під ред. Ю.М. Прокудіна (1987), а підросту за “Диагнозы и ключи возрастных состояний лесных растений” під ред. О.В. Смирнової (1989).
Еколого-структурні особливості живого надґрунтового покриву визначалися кластерним аналізом (за Евклідовою відстанню, метод Уорда). Кластери виділялися за S.G. Goldstein і J.D. Linden (1969) та R. Mojena (1977). Також виконувався аналіз сполученості видів за коефіцієнтом О. Браве (Нешатаев, 1987), який нормувався методом максимального кореляційного шляху Л.К. Виханду (1964). Після цього виділялися плеяди сполучених видів (Терентьєв (1959), Шмідт (1984)).
Фітоіндикація екологічних режимів виконувалася за уніфікованими екологічними шкалами методом середнього балу (Циганов, 1976, 1983; Дідух, Плюта, 1994). Типи режимів та екологічні світи визначалися за Д.М. Цигановим (1983), оцінка значення режимів та їх співставлення з едафо-кліматичною сіткою – за Я.П. Дідухом і П.Г. Плютою (1994) та Л.М. Соболєвим (1978). Оцінка режимів та індикаторної цінності видів виконувалася методами однофакторного дисперсійного аналізу та кореляційним аналізом (Лакин, 1980).
Обробка даних виконана на ПЕОМ в пакетах прикладних програм: MS Excel 7.0 (Аналіз даних), Statistica 5.5 “99 Edition”, Microcal Origin 6.0, MathCad 7.0 Pro.
Лісорослинні умови північного Степу України. За комплексним лісогосподарським районуванням природні дібровні ліси підзони чорнозему звичайного (північний Степ) розташовані в Бузько-Дніпровському лісогосподарському окрузі Правобережно-Дніпровської північно-степової провінції та Лівобережно-степовому лісогосподарському окрузі Придніпровської низовини Лівобережно-Дніпровської північно-степової провінції.
У підрозділах описана кліматична характеристика підзони, її геоморфологія та особливості балок за будовою і походженням. Також охарактеризовані зональні ґрунти – чорноземи звичайні середньопотужні малогумусні та чорноземи байрачні (лісові), що формуються на схилах байраків з глибоким стоянням ґрунтових вод під природними лісами. Наведено коротку характеристика ґрунтотворних порід та ґрунтових вод, а також рослинного покриву та фауни північного Степу України.
Загальні принципи лісової типології степових лісів. Для території України прийнята екологічна типологія лісів Є.В. Алексєєва – П.С. Погребняка – Д.В. Во-робйова. В підрозділі показана характеристика типологічних одиниць, трофо- та гігротопів. Наводиться класифікація кліматопів та лісівничо-типологічне районування Д.В. Воробйова (1961, 1967, 1972) як складова частини лісотипологічної класифікації. Окремо описана типологія степових лісів О.Л. Бельгарда (1950, 1971).
Типологічні особливості природних лісів північного Степу України. Район досліджень за лісотипологічним районуванням розташований в Південно-Дніпровському секторі району Північно-степових сухих чорно-паклено-берестових дібров (Правобережжя) та Східно-Степовому секторі району Донецьких байрачних лісів області сухого відносно теплого клімату 1е. Степові ліси району досліджень відносяться до трьох лісотипологічних районів (географічних варіантів за О.Л. Бельгардом, 1971): 1е – 9 Інгулецько-Дніпровський, 1е – 10 Дніпровсько-Донецький, 1е – 13 Запорізько-Донецький. Зональний лісотипологічний комплекс – D1 (в балках – D0-2, С0-2), бересто-пакленові діброви.
За О.Л. Бельгардом (1971) для байрачних та пристінних природних лісів характерні лісорослинні умови чотирьох груп трофності Dc, Dac, Dn, E, які формують ряд трофогенного заміщення. Для Верхньодніпровських байраків (1е – 9) характерні липо-ільмові діброви без ясену та липо-ясеневі діброви з домішкою граба. В балках Присамар’я (1е – 10) на змитих ґрунтах схилів південної експозиції формуються сухуваті та свіжуваті бересто-чорнокленові діброви, а на менш змитих ґрунтах – бересто-ясеневі діброви. На схилах північної експозиції поширені свіжуваті, свіжі та вологуваті липо-ясеневі діброви. Для байраків колишньої порожистої частини р. Дніпро (1е – 13) характерні пакленові та бересто-чорнокленові діброви.
За В.М. Даньком (1962) для верхніх третин схилів характерний тип сухого груду та його свіжуватий підтип, а для нижніх третин та тальвегу – свіжий та вологий груд. В байрачних лісах Дніпропетровщини виявлені такі типи лісу: суха байрачна судіброва (ацидофільний варіант), суха бересто-пакленова діброва (кальцефільний варіант), свіжа бересто-пакленова діброва (кальцефільний варіант), свіжа грабова діброва (ацидофільний варіант), волога пакленова діброва (нітрофільний варіант), сирий байрачний груд (нітрофільний варіант). Окрім вказаних типів зустрічаються сухий дубово-сосновий субір, суха пакленова судіброва, суха чорнокленова судіброва, волога берестово-пакленова судіброва та суха чорнокленова діброва.
Лісівнича характеристика природних лісів північного Степу України. Площа лісів Дніпропетровської області становить 152,7 тис. га, з яких вкриті лісовою рослинністю землі – 113,3 тис. га (лісистість – 3,6 %). Основним користувачем лісового фонду є ДЛГО “Дніпропетровськліс” (89,8 тис. га, вкриті лісовою рослинністю землі – 63,5 тис. га). Площа лісових культур становить 50,7 тис. га (81 % вкритих лісовою рослинністю земель), річний розмір лісокористування – 50,5 тис. м3, а щорічний об’єм лісовідновлення – 402 га. Середній розмір лісокористування на 1 га вкритих лісовою рослинністю земель – 0,8 м3 при відсутності головного користування. Середній приріст на 1 га вкритих лісовою рослинністю земель – 3,2 м3. Увесь лісовий фонд області належить до лісів І групи, з якого 42,6 тис. га (біля 50 %) – протиерозійні ліси, до яких відносяться досліджувані бересто-пакленові діброви.
