| summary: | ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
У Вступі обґрунтовується актуальність теми дисертації‚ визначаються її зв’язок з науковими програмами, планами, темами‚ мета і задачі‚ об’єкт і предмет‚ методи дослідження‚ наукова новизна та практичне значення одержаних результатів, наводяться дані щодо їх апробації, публікації, структура та обсяг дисертації.
Розділ 1 «Теоретична характеристика організації діяльності щодо реалізації права громадян на безоплатну правову допомогу» складається з чотирьох підрозділів, в яких визначено поняття та сутність безоплатної правової допомоги, з’ясовано сутність права громадян на безоплатну правову допомогу, охарактеризовано принципи, завдання та нормативно-правове забезпечення організації діяльності щодо реалізації права громадян на безоплатну правову допомогу.
У підрозділі 1.1 «Поняття та сутність безоплатної правової допомоги» характеризуючи безоплатну правову допомогу зазначено, що законодавець визначив її, як правову допомогу, що гарантується державою та повністю або частково надається за рахунок коштів Державного бюджету України, місцевих бюджетів та інших джерел. На думку автора «безоплатна правова допомога» – це професійна, гарантована державою діяльність визначених законодавством спеціалістів, щодо надання правових послуг на безоплатній основі, спрямованих на реалізацію та захист прав, свобод, законних інтересів осіб, які звернулись за нею.
Детально охарактеризовано соціальну, інформаційну та правоохоронну функції безоплатної правової допомоги. З’ясовано, що безоплатна правова допомога є цілісним соціальним утворенням, яка має різні форми її надання, а саме: за місцем надання безоплатної правової допомоги та за сутністю надання безоплатної правової допомоги.
З’ясовано, що сутність безоплатної правової допомоги утворює систему суспільних відносин, що складаються в результаті звернення визначених законом осіб до уповноважених органів, посадових осіб з метою отримання кваліфікованої правової послуги на безоплатній основі.
Зроблено висновок, що безоплатна правова допомога має забезпечувати кваліфікований захист прав людини. Гарантуючи право на отримання саме кваліфікованої безоплатної правової допомоги, держава повинна, по-перше, забезпечувати умови, що сприяють підготовці кваліфікованих юристів для надання громадянам різних видів безоплатної правової допомоги, і, по-друге, встановити з цією метою певні професійні й кваліфікаційні вимоги та критерії. Введення системи безоплатної правової допомоги в Україні є необхідним кроком у напрямі наближення нашої держави до світових та європейських стандартів щодо забезпечення права людини на захист.
У підрозділі 1.2 «Право громадян на безоплатну правову допомогу» зазначено, що проаналізовані міжнародні акти висвітлюють значення права громадян на безоплатну правову допомогу у вузькому розумінні, що визначається у гарантованому державою захисті у кримінальній справі і становить той мінімальний обсяг безоплатної правової допомоги, який обов’язково має забезпечуватись державою. Підкреслено, що Закон України «Про безоплатну правову допомогу» містить достатньо повне тлумачення права на безоплатну правову допомогу, під яким розуміє гарантовану Конституцією України можливість громадянина України, іноземця, особи без громадянства, у тому числі біженця, отримати в повному обсязі безоплатну первинну правову допомогу, а також можливість певної категорії осіб отримати безоплатну вторинну правову допомогу.
Визначено, що осіб, які мають право на безоплатну вторинну правову допомогу за рахунок державного бюджету можна класифікувати на умовні групи, такі як: «категорія соціально незабезпечених громадян в Україні», «категорія з правовим статусом ветеран війни», «категорія осіб, які мають потребу у правових послугах із представництва та складання документів процесуального характеру», «категорія осіб, які потребують захисту від обвинувачення». Детально розглянуто право на правову допомогу осіб кожної із окреслених груп.
Зроблено висновок, що сутність інституту права громадян на безоплатну правову допомогу можна сформулювати як здійснення захисту прав і свобод людини у вигляді надання кваліфікованої безоплатної правової допомоги у відповідності з нормами діючого законодавства України.
У підрозділі 1.3 «Принципи і завдання діяльності щодо реалізації права громадян на безоплатну правову допомогу» під принципами діяльності щодо реалізації права громадян на безоплатну правову допомогу запропоновано розуміти відправні основи, що визначають напрямки реалізації завдань, функцій суб’єктів надання безоплатної правової допомоги, їх повноважень у сфері захисту прав і свобод людини та громадянина.
Визначені та детально розглянуті такі основні принципи діяльності щодо реалізації права громадян на безоплатну правову допомогу: верховенство права; законність; доступність безоплатної правової допомоги; забезпечення якості безоплатної правової допомоги; гарантоване державне фінансування. Запропоновано основні принципи доповнити принципами добросовісності, незалежності, превентивності, недопустимості конфлікту інтересів.
З’ясовано, що завдання діяльності щодо реалізації права громадян на безоплатну правову допомогу полягають у наступному: роз’яснення особі її правового становища у межах правовідносин, учасником яких вона виступає (права і обов’язки особи, та юридичні наслідки її дій чи бездіяльності), а також правового становища інших учасників правовідносин; надання юридичної консультації і роз’яснень з юридичних питань, усних і письмових довідок щодо законодавства (тлумачення суті норм права, які необхідно застосовувати в тій чи іншій ситуації); роз’яснення можливих способів і засобів захисту, забезпечення і відновлення прав та законних інтересів особи; надання кваліфікованої поради, щодо вибору найбільш сприятливої поведінки особи, в обставинах, що склалися, для отримання нею бажаного результату; складання скарг, заяв, клопотань, звернень та інших документів юридичного характеру; здійснення представництва інтересів особи у конституційних, цивільних, адміністративних, кримінальних правовідносинах; захист прав та інтересів особи шляхом застосування юридичних знань і здійснення, у встановленому законом порядку, процесуальних повноважень. Окремо визначені завдання які властиві діяльності щодо реалізації права громадян на безоплатну вторинну правову допомогу.
У підрозділі 1.4 «Нормативно-правове забезпечення організації діяльності щодо реалізації права громадян на безоплатну правову допомогу» зазначено, що діставши закріплення у Конституції України, права і свободи визначають міру можливої поведінки людини і громадянина, відображають певні межі цих прав і свобод, можливість користуватись благами для задоволення своїх інтересів. З метою забезпечення реалізації закріплених прав, зокрема на безоплатну правову допомогу, Конституція України встановлює відповідні правові гарантії, які конкретизують ряд інших розглянутих в дисертації нормативно-правових актів.
Підкреслено, що Закон України «Про безоплатну правову допомогу» став фундаментальним кроком на шляху реалізації права людини на правову допомогу. Позитивні сторони закону полягають, по-перше, у наданні визначення термінів «безоплатна правова допомога», «законні представники», «правова допомога», «правові послуги»; по-друге, представлення інституту безоплатної правової допомоги у двох видах державної гарантії: первинної і вторинної; по-третє, наділення управлінськими повноваженнями виконавчу владу, яка організовує ефективну роботу системи органів безоплатної правової допомоги; по-четверте, гарантування безоплатної правової допомоги всім фізичним особам, які знаходяться під юрисдикцією України.
Розділ 2 «Адміністративно-правові засади організації діяльності в Україні щодо реалізації права громадян на безоплатну правову допомогу» складається з чотирьох підрозділів в яких визначені порядок формування, організація управління та фінансування системи безоплатної правової допомоги, охарактеризовані особливості адміністративно-правового статусу суб’єктів надання безоплатної правової допомоги, з’ясовані підстави та порядок надання громадянам безоплатної правової допомоги.
У підрозділі 2.1 «Формування системи безоплатної правової допомоги в Україні» зазначено, що попри міжнародні та конституційні зобов’язання України, практика надання безоплатної правової допомоги є незадовільною. Для вирішення питання формування системи безоплатної правової допомоги була прийнята Концепція Державної цільової програми формування системи безоплатної правової допомоги на 2013-2017 роки метою якої є розроблення та здійснення комплексу заходів правового, організаційного та економічного характеру, спрямованих на забезпечення доступу до безоплатної правової допомоги осіб, які мають на неї конституційне право і потребують такої допомоги.
Доведено, що сьогодні вже створюється розгалужена система безоплатної правової допомоги, що здатна забезпечити надання такої допомоги усім особам, які її потребують і мають на неї право, вжито заходів щодо забезпечення ефективного функціонування такої системи.
Зроблено висновок, що формування системи безоплатної правової допомоги в Україні повинно відбуватися публічно, із залученням професійних об’єднань і громадськості, супроводжуватися широкою інформаційною підтримкою та постійним моніторингом функціонування системи безоплатної правової допомоги.
У підрозділі 2.2 «Адміністративно-правовий статус суб’єктів надання громадянам безоплатної правової допомоги» зазначено, що суб’єктами надання безоплатної первинної правової допомоги є: а) органи виконавчої влади; б) органи місцевого самоврядування; в) фізичні та юридичні особи приватного права; г) спеціалізовані установи. Детально розглянуті компетенція та повноваження кожного суб’єкта надання безоплатної правової допомоги на прикладах діяльності Сервісного центру ГУ МВС України в Харківській області, Центру надання адміністративних послуг Харківської міської ради, які діють за принципом «єдиного вікна», діяльність громадських приймалень, спеціалізованих установ, неурядових організацій (Міжнародний фонд «Відродження»), юридичних клінік вищих навчальних закладів.
Суб’єктами надання безоплатної вторинної правової допомоги є: центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги; адвокати, включені до Реєстру адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу на постійній основі за контрактом; адвокати, включені до Реєстру адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу на тимчасовій основі на підставі договору.
Підкреслено, що свій адміністративно-правовий статус суб’єкти надання громадянам безоплатної правової допомоги реалізують в процесі надання такої допомоги.
У підрозділі 2.3 «Підстави та порядок надання громадянам безоплатної правової допомоги» зазначено, що система безоплатної правової допомоги в Україні спрямована на реалізацію права людини на доступ до правосуддя відповідно до Конституції України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Міжнародного пакту про громадянські та політичні права.
Наголошено, що підставою надання громадянам безоплатної правової допомоги є звернення до органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про надання безоплатної первинної правової допомоги (за наявності у особи, яка перебуває під юрисдикцією України права на безоплатну первинну правову допомогу) або наявність договору з адвокатом, включеним до Реєстру адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу на тимчасовій основі тощо.
З’ясовано, що порядок розгляду звернень про надання безоплатної первинної правової допомоги передбачено у Законі України «Про безоплатну правову допомогу» і деталізовано у низці підзаконних актів. Так, звернення про надання безоплатної первинної правової допомоги надсилаються або подаються особами, які досягли повноліття, безпосередньо до центральних та місцевих органів виконавчої влади, територіальних органів центральних органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх компетенції. Звернення, що стосуються дітей, надсилаються або подаються їх законними представниками.
Визначено й основні засади організації особистого прийому осіб для надання безоплатної первинної правової допомоги. Такий прийом є обов’язком органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування і здійснюється з питань, що належать до їх компетенції. Детально охарактеризовано засади надання безоплатної вторинної правової допомоги. Так, для затриманих осіб (тримання під вартою, адміністративне затримання, адміністративний арешт, затримання за підозрою у вчиненні злочину) встановлено спеціальний порядок звернення для надання безоплатної вторинної правової допомоги. Підстави та порядок надання громадянам безоплатної правової допомоги адвокатами, які надають безоплатну вторинну правову допомогу на постійній основі за контрактом та на підставі договору, мають свої особливості визначені законодавством.
У підрозділі 2.4 «Організація управління та фінансування системи безоплатної правової допомоги» зазначено, що вищим органом у системі органів виконавчої влади є Кабінет Міністрів України. Одним з основних повноважень його у сферах соціальної політики є забезпечення розробки та виконання державних програм соціальної допомоги, а у сферах правової політики, законності, забезпечення прав і свобод людини та громадянина – створення умов для вільного розвитку і функціонування системи юридичних послуг та правової допомоги населенню. В структурі Кабінету Міністрів України безпосередньо питаннями безоплатної правової допомоги займається Міністерство юстиції України. Відповідно до Положення про Міністерство юстиції України до основних завдань Мін’юсту України відноситься здійснення загального управління у сфері надання безоплатної первинної правової допомоги та безоплатної вторинної правової допомоги. Мін’юст України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку головні управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі, а також районні, районні у містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні, міжрайонні управління юстиції. Повноваження щодо загального управління у сфері надання безоплатної первинної правової допомоги та безоплатної вторинної правової допомоги Міністерство юстиції України здійснює за участю Координаційного центру з надання правової допомоги, що належить до сфери його управління.
Питання фінансування центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги вирішується за рахунок коштів державного бюджету та інших, не заборонених законодавством джерел. Джерелами формування майна центрів є: майно, передане засновником; майно, придбане за рахунок власних коштів або інших, не заборонених законодавством джерел; майно, передане юридичними та фізичними особами.
Розділ 3 «Шляхи удосконалення організації діяльності в Україні щодо реалізації права громадян на безоплатну правову допомогу» складається з двох підрозділів, в яких на підставі аналізу нормативно-правової бази та практики діяльності суб’єктів надання безоплатної правової допомоги запропоновані заходи щодо оптимізації організаційно-правової діяльності надання безоплатної правової допомоги та визначені засади використання міжнародного досвіду в Україні щодо організації діяльності реалізації права громадян на безоплатну правову допомогу.
У підрозділі 3.1 «Напрями реформування організаційно-правової діяльності щодо надання безоплатної правової допомоги» наголошено на необхідності удосконалення механізму утворення спеціалізованих установ з надання первинної правової допомоги органами місцевого самоврядування шляхом розроблення критеріїв визначення потреби територіальної громади відповідної адміністративно-територіальної одиниці щодо необхідності утворення зазначених установ. Такі критерії запропоновано закріпити у Типовому положенні про установу з надання безоплатної первинної правової допомоги.
Доведено необхідність усунення розбіжностей між положеннями Закону України «Про безоплатну правову допомогу» та Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» в частині порядку та умов надання адвокатами безоплатної вторинної правової допомоги, а також передбачити порядок та умови відповідальності адвокатів за неякісне, неповне або несвоєчасне надання правової допомоги. Запропоновано закріпити нотаріусів суб’єктами надання безоплатної первинної правової допомоги.
У підрозділі 3.2 «Використання міжнародного досвіду в Україні щодо організації діяльності реалізації права громадян на безоплатну правову допомогу» зазначено, що вивчення механізму, основних напрямів та тенденцій надання безоплатної правової допомоги в зарубіжних країнах дозволить виробити інноваційні та організаційно-правові заходи щодо удосконалення існуючого в Україні механізму організації діяльності з реалізації права громадян на безоплатну правову допомогу.
Вивчено позитивний досвід надання безоплатної правової допомоги в Сполучених Штатах Америки, країнах Європейського Союзу, Співдружності Незалежних Держав, Південній Африці та Балтії.
Зроблено висновок, що до найбільш вдалих пропозицій щодо удосконалення існуючого в Україні механізму організації діяльності з реалізації права громадян на безоплатну правову допомогу можна віднести наступні: запровадження в Україні інституту «Pro bono»; розширення кола суб’єктів, що мають право на отримання безоплатної правової допомоги; використання для розвитку безоплатної правової допомоги не лише коштів державного бюджету, але й додаткових коштів (пожертвувань, грантів тощо); запровадження частково оплатної державної правової допомоги; обов’язкове ведення реєстру правової допомоги, у якому фіксувалися б всі заяви про надання та обсяг правової допомоги, інформація про відхилення заяв, відомості про осіб, яким надана допомога, та осіб, які її надали. |
