ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ АДМІНІСТРАТИВНОЇ РЕФОРМИ В УКРАЇНІ Автореферат

Актуальність теми дослідження. Протягом останніх років у суспільному та правовому розвиткові України намітився розрив між задекларованим, офіційно визнаним курсом на побудову демократичної правової соціальної держави і реалізацією намічених державою реформ. Завищені очікування щодо можливостей демократизації не супроводжуються активними діями в напрямі реформування системи державного управління. Більше того, рівень ефективності державного управління у різних його сферах продовжує знижуватися.

Здійснення адміністративної реформи в Україні тривалий час характеризувалося і подекуди характеризується певною вимушеністю та пристосовництвом. Йдеться про об’єктивний процес пристосування системи державного управління до потреб сучасних суспільних процесів, неочікуваних і багато в чому незрозумілих для державного апарату, а відтак і небажаних для нього, загрозливих для його самозбереження і самовідтворення, процесів, виникнення та розвиток яких має свою, незбагненну, з погляду традиційних адміністративно-бюрократичних настанов і цінностей, логіку. В ієрархії цих процесів правові регулятори дотепер не відіграють визначальної ролі.

Доводиться також констатувати, що при фактично одностайному визнанні науковцями і юристами-практиками (насамперед, ученими-адміністративістами) необхідності реалізації повноцінної та демократичної адміністративної реформи, сама її природа, внутрішня сутність реформаторського процесу в адміністративній сфері, в більшості випадків, залишається поза увагою, що унеможливлює комплексний підхід до розв’язання ряду пов’язаних із цим проблемних аспектів і є основною перешкодою для системного дослідження відповідних явищ.

Вагому роль у поступовому оновленні концептуального забезпечення адміністративної реформи відведено правовій науці. Причому головне місце тут належить науці адміністративного права. У конструктивному поєднанні здобутків адміністративно-правової науки з результатами досліджень інших галузей юридичної науки, вивчення проблематики функціонування виконавчої влади і державного управління за допомогою методів інших суспільних наук - реальний прогрес у здійсненні адміністративної реформи в Україні, приречений на “тупцювання” на місці.

Отже, нагальним завданням за таких умов постає проведення цілісної, науково обґрунтованої та системної адміністративної реформи, двоєдине завдання якої полягає в тому, щоб не лише сконструювати нову модель функціонування державної влади і місцевого самоврядування на якісно нових організаційно-правових засадах, але й виправити численні помилки при конструюванні цієї моделі, які виникли в попередні роки.

Як видно, реалізація адміністративної реформи в сучасній Україні стає питанням особливої ваги. Сьогодні комплекс цих наукових і практичних проблем публічно-правової дійсності є предметом дослідження науки адміністративного права, необхідним елементом розвитку адміністративно-правової науки в Україні, оскільки відповідна проблематика окреслюється та уточнюється через суспільні потреби, що реалізуються у відповідних законопроектних розробках. У різних своїх проявах ця проблема гостро постає також і в правотворчій діяльності та у практиці функціонування державної влади і місцевого самоврядування.

З огляду на ці міркування можна стверджувати про науково-теоретичну і практичну потреби осмислення та наукового аналізу проблем, пов’язаних із здійсненням адміністративної реформи за умов сучасної України, об’єктивно обумовлену потребу у всебічному дослідженні всіх сторін процесу їх реалізації. Це, у свою чергу, передбачає аналіз проблеми на основі та у взаємозв’язку, насамперед із вивченням правової природи та механізмів проведення адміністративної реформи, її спрямування, характеру, призначення базових елементів механізму здійснення реформи, а також специфічних ознак, що характеризують діяльність держави щодо забезпечення цієї реформи, тощо.

Фундаментальною основою для даного наукового дослідження стали праці відомих вчених у галузі адміністративного і конституційного права та проблем державного будівництва В.Б. Авер’янова, Ю. Г. Барабаша, А.І. Берлача, Ю.П. Битяка, В.Т. Білоуса, З.С. Гладуна, А.П. Зайця, В.І. Іващенка, Р.А. Калюжного, В.М. Кампо, В.В. Коваленка, І.Б. Коліушка, В.К. Колпакова, В.В. Костицького, О.Д. Крупчана, Є.Б. Кубка, Н.Р. Нижник, В.І. Нудельмана, Ю.М. Пахомова, В.П. Пєткова, В.М. Поповича, В.Ф. Погорілка, М.О. Пухтинського, В.Й. Развадовського, А.О. Селіванова, В.М. Селіванова, В.Ф. Сіренка, О.В. Скрипника, Ю.М. Тодики, О.Ф. Фрицького, В.В. Цвєткова, О.І. Ющика, О.Ю. Янчук, розробки політиків і державних діячів з цього питання (зокрема, Р.П. Безсмертного, О.В. Дьоміна, Ю.І. Єханурова, Є.П. Кушнарьова, Л.Д. Кучми, В.М. Литвина, В.П. Пустовойтенка, В.К. Симоненка, В.А. Ющенка та ін.).

Нормативну основу дослідження складають положення Конституції та законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, Конституційного Суду України в частині, що стосується організації та проведення адміністративної реформи в Україні.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Напрям дослідження відповідає Концепції адміністративної реформи в Україні, затвердженій Указом Президента України від 22 липня 1998 року № 810/98. Дисертаційна робота виконана з врахуванням та у рамках плану науково-дослідної роботи кафедри адміністративного та фінансового права Національного університету державної податкової служби “Організаційно-правові аспекти правоохоронної діяльності у сфері оподаткування” (номер державної реєстрації 0105U000657).