ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДРОЗДІЛІВ ЮРИДИЧНОЇ СЛУЖБИ ОРГАНІВ ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ Автореферат

Актуальність теми. У наш час важливого значення набуває створення правових і організаційних засад для ефективної діяльності юридичної служби в усіх сферах державного життя, яка має забезпечувати законність в роботі органів державної влади з метою попередження порушень прав та законних інтересів підприємств, установ, організацій і громадян. Актуально це також і для органів внутрішніх справ, оскільки зміцнення законності, захист прав і свобод громадян є їх головним завданням.

Підрозділи юридичної служби в органах внутрішніх справ України перебувають в стані постійного розвитку, внаслідок чого змінюються їх структура та окремі функції, що суттєво впливає на ефективність захисту ними законних інтересів органів внутрішніх справ, правового забезпечення діяльності останніх. Це обумовлює необхідність з’ясування організаційно-правових засад діяльності зазначених підрозділів, вироблення науково обґрунтованих рекомендацій щодо її удосконалення.

Разом з тим, незважаючи на значення, яке має діяльність юридичної служби у забезпеченні законності і правопорядку в органах внутрішніх справ України, у вітчизняній науці адміністративного права їх правовий статус комплексно не досліджувався. У працях В.С.Анохіна, О.М.Бандурки, О.М.Бухаловського, А.М.Долгополова, І.М.Зайцева, І.Л.Зубової, Є.М.Казимірова, В.К.Мамутова, А.М.Мартем’янової, Л.К.Меренкової, В.М.Паращенко, Г.В.Пронської, В.І.Чуднова, Л.М.Шора, К.С.Юдельсона та інших науковців розглядалися лише окремі аспекти діяльності цих підрозділів, переважно цивільно-правового характеру, чого недостатньо для нормального наукового забезпечення їх функціонування.

Таким чином, необхідність посилення захисту прав та інтересів органів внутрішніх справ, удосконалення правового забезпечення діяльності останніх обумовлює актуальність всебічного дослідження організаційно-правових засад функціонування підрозділів юридичної служби зазначених органів.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до п.1.2 Пріоритетних напрямків наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ на період 2004-2009 рр., затверджених наказом МВС України від 5 липня 2004 р. № 755, а також п. 3.5 Пріоритетних напрямків наукових досліджень Харківського національного університету внутрішніх справ на 2006-2010 рр.

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в тому, щоб на основі аналізу чинного законодавства України і досягнень адміністративно-правової науки, узагальнення юридичної практики визначити організаційно-правові засади діяльності підрозділів юридичної служби органів внутрішніх справ, а також шляхи їх удосконалення.

Для досягнення поставленої мети в дисертації необхідно вирішити такі основні завдання:

– з’ясувати місце юридичної служби в системі органів внутрішніх справ;

– визначити закономірності історико-правового розвитку юридичної служби органів внутрішніх справ;

– охарактеризувати функції підрозділів юридичної служби органів внутрішніх справ;

– з’ясувати особливості організаційної побудови юридичної служби органів внутрішніх справ та запропонувати заходи щодо її вдосконалення;

– виділити і охарактеризувати основні напрямки діяльності підрозділів юридичної служби органів внутрішніх справ;

– визначити причини плинності кадрів серед працівників підрозділів юридичної служби органів внутрішніх справ та шляхи поліпшення їх кадрового забезпечення;

– сформулювати рекомендації щодо удосконалення правового статусу юридичних служб органів внутрішніх справ та конкретні пропозиції щодо внесення змін і доповнень до чинного законодавства.

Об’єктом дослідження є суспільні відносини, які формуються у сфері діяльності підрозділів юридичної служби органів внутрішніх справ.

Предмет дослідження становлять організаційно-правові засади діяльності підрозділів юридичної служби органів внутрішніх справ.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертації є сукупність методів і прийомів наукового пізнання. Їх застосування спрямовується системним підходом, що дає можливість досліджувати проблеми в єдності їх соціального змісту і юридичної форми, здійснити системний аналіз діяльності підрозділів юридичної служби органів внутрішніх справ. В роботі використовувались також окремі методи наукового пізнання. Зокрема, історико-правовий метод використано при дослідженні закономірностей формування підрозділів юридичної служби в системі органів внутрішніх справ; порівняльно-правовий – для аналізу системи нормативно-правового регулювання діяльності цих підрозділів; соціологічний (вивчення офіційних, наукових та бібліографічних джерел, інтерв’ювання, експертні оцінки) – у процесі збору та накопичення наукової інформації про об’єкт і предмет дослідження; системно-структурний – при аналізі організаційних засад та визначенні шляхів удосконалення організаційної побудови підрозділів юридичної служби; статистичний – при зборі та аналізі статистичних даних про результати їх діяльності; логіко-юридичний – при розробці науково-обґрунтованих пропозицій щодо удосконалення чинних нормативних актів з питань діяльності підрозділів юридичної служби органів внутрішніх справ.

Правовою базою дослідження стали положення Конституції України, законів України, підзаконних нормативних актів, що визначають організаційно-правові засади діяльності підрозділів юридичної служби органів внутрішніх справ. У формулюванні висновків і пропозицій дисертант ґрунтувався на наукових працях із загальної теорії держави і права, адміністративного права, адміністративної діяльності органів внутрішніх справ, управління в органах внутрішніх справ та інших галузей науки, зокрема: В.Б.Авер’янова, С.С.Алексєєва, І.В.Арістової, О.М.Бандурки, Д.М.Бахраха, Ю.П.Битяка, А.С.Васильєва, Р.Ф.Васильєва, Г.Г.Забарного, В.В.Зуй, І.П.Голосніченка, Є.В.Додіна, М.І.Єропкіна, Р.А.Калюжного, С.В.Ківалова, Л.В.Коваля, В.К.Колпакова, А.Т.Комзюка, В.В.Лазарєва, В.Я.Малиновського, В.П.Пєткова, А.О.Селіванова, О.Ф.Скакун, М.С.Студенікіної, М.М.Тищенка, С.А.Хохлова, В.К.Шкарупи та ін. Емпіричною базою дослідження є публікації в періодичних виданнях, довідкова література, статистичні та аналітичні матеріали про діяльність юридичних служб органів внутрішніх справ за останні п’ять років.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є одним із перших у вітчизняній адміністративно-правовій науці комплексним дослідженням, присвяченим визначенню організаційно-правових засад діяльності підрозділів юридичної служби органів внутрішніх справ та шляхів їх удосконалення. В результаті проведеного дослідження сформульовано ряд нових наукових положень і висновків, запропонованих особисто здобувачем. Основні з них такі:

- набуло подальшого розвитку визначення місця юридичної служби в системі органів внутрішніх справ;

- вперше визначено етапи історико-правового розвитку юридичної служби органів внутрішніх справ;

- покращено визначення функцій підрозділів юридичної служби органів внутрішніх справ; вперше обґрунтовано висновок, що юридична служба органів внутрішніх справ бере участь у виконанні як забезпечувальних функцій, так і функцій загального керівництва органами внутрішніх справ;

- подальшого розвитку одержало з’ясування особливостей організаційної побудови юридичної служби органів внутрішніх справ та запропоновано заходи щодо її вдосконалення;

- удосконалено характеристику основних напрямків діяльності підрозділів юридичної служби органів внутрішніх справ, зокрема, нормотворчої, претензійно-позовної та договірної роботи, а також їх діяльності щодо систематизації нормативно-правових актів, методичного керівництва правовою роботою в системі органів внутрішніх справ, надання їм юридичної допомоги та пропаганди законодавства;

- узагальнено причини плинності кадрів серед працівників підрозділів юридичної служби органів внутрішніх справ і запропоновано шляхи удосконалення кадрового забезпечення цих підрозділів;

- вперше сформульовано ряд рекомендацій щодо удосконалення правового статусу юридичних служб органів внутрішніх справ та конкретні пропозиції щодо внесення змін і доповнень до чинного законодавства.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони становлять як науково-теоретичний, так і практичний інтерес:

- у сфері науково-дослідної діяльності – основні висновки дослідження може бути використано для подальшої розробки організаційно-правових засад діяльності підрозділів юридичної служби органів внутрішніх справ;

- у правотворчості – використання результатів дослідження буде сприяти удосконаленню правового регулювання діяльності підрозділів юридичної служби органів внутрішніх справ;

- у правозастосовній діяльності використання одержаних результатів дозволить поліпшити практичну діяльність підрозділів юридичної служби органів внутрішніх справ;

- у навчальному процесі – матеріали дисертації доцільно використовувати під час проведення занять з дисципліни “Основи управління в органах внутрішніх справ” в навчальних закладах МВС України, підготовки науково-методичних матеріалів із зазначеної дисципліни.

Апробація результатів дисертації. Підсумки розробки проблеми в цілому, окремі її аспекти, одержані узагальнення і висновки було оприлюднено дисертантом на науково-практичних конференціях “Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих учених” (Харків, 2005), “Социально-правовые проблемы совершенствования законодательства Украины: история, теория и практика“ (Одеса, 2005), “Світовий досвід підготовки поліцейських та його впровадження в Україні” (Дніпропетровськ, 2006), “Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих учених” (Харків, 2006), а також на засіданнях кафедри адміністративного права та процесу Харківського національного університету внутрішніх справ. Теоретичні напрацювання дисертанта використовуються під час викладання курсу “Основи управління в органах внутрішніх справ” у Харківському національному університеті внутрішніх справ.

Публікації. Основні положення та результати дисертаційного дослідження викладено у чотирьох статтях, опублікованих у наукових фахових виданнях, а також у чотирьох тезах наукових повідомлень на науково-практичних конференціях.

Структура дисертації. Відповідно до мети, завдань, логіки дослідження дисертація складається зі вступу, двох розділів, поділених на підрозділи, висновків, списку використаних джерел, додатків. Повний обсяг дисертації становить 225 сторінки. Список використаних джерел складається із 192 найменувань і займає 19 сторінок, додатки займають 2 сторінки.