ОСОБЛИВОСТІ НАЙМЕНУВАНЬ ОСІБ В УКРАЇНСЬКІЙ ХУДОЖНІЙ ПРОЗІ ТА ЗБЕРЕЖЕННЯ ЇХ ФУНКЦІЙ У НІМЕЦЬКОМОВНИХ ПЕРЕКЛАДАХ

summary

У Вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено мету і завдання роботи, основні принципи і методи аналізу, охарактеризовано об’єкт та джерела дисертаційного дослідження, вказано на зв’язок його проблематики з науковими програмами, планами і темами кафедри українського та загального мовознавства Тернопільського державного педагогічного університету імені В. Гнатюка. Тут розкривається наукова новизна роботи, практичне значення одержаних результатів.

Перший розділ дисертації „Способи найменування персонажів та функції антропонімів у художньому тексті української літератури” містить огляд розвитку української літературної ономастики, яка оформилась щойно у 60-х роках ХХ ст., а через 30 років виокремилась у самостійний напрямок. І хоч в останні десятиліття коло проблем, які досліджують вітчизняні ономасти, щораз розширюється, проте досі не знайшло свого належного вивчення питання передачі найменувань у художньому перекладі та збереження тих функцій, які ці найменування виконують у художньому творі.

У другому підрозділі цього ж розділу коротко охарактеризовано твори, які послужили джерелом дослідження антропонімів та безіменної номінації. Наголошено, що вибір матеріалу зумовлений наявністю німецькомовних перекладів досліджуваних текстів. Незважаючи на жанрову різноманітність аналізованих творів, а також різний період їх написання, простежуються певні паралелі, закономірності, які стосуються перекладацької практики.

Номінаційний простір кожного художнього твору вибудований антропонімами, а також неантропонімною номінацією. До літературних відносимо всі антропоніми, які функціонують у текстах художніх творів, в тому числі й імена історичних осіб, що є персонажами художнього твору або вжиті автором твору в історичних ремінісценціях для створення певного фону — історичного, інтелектуального, емоційного; імена реальних осіб та літературних героїв, які служать прізвиськами персонажів твору. Літературні антропоніми безпосередньо пов'язані з художнім текстом і відіграють у ньому важливу стилістичну роль. Не менш важливою у досягненні образності є неантропонімна номінація, яка за чисельністю варіантів значно переважає антропонімну і становить понад 50 % від усіх найменувань персонажів (див. табл. 1).