Особливості політичних ризиків в умовах демократичної трансформації суспільства Автореферат

Захист відбудеться “19” грудня 2011 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.41 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м. Київ, вул. Володимирська, 60, ауд. 330.

З дисертацією можна ознайомитись у Науковій бібліотеці імені М. О. Максимовича Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м. Київ, вул. Володимирська, 58.

Автореферат розісланий “ ” листопада 2011 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради Г. Ф. Постригань

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Трансформаційні процеси, що відбуваються у зв’язку з переходом постсоціалістичних країн від авторитарних до демократичних режимів, запровадження вільного ринку в умовах глобалізації і світової економічної кризи значно підвищують вірогідність непередбачуваних подій, політичної і соціальної нестабільності, а отже, посилюють інтерес науковців до проблеми політичних ризиків, які виступають невід’ємною складовою життя суспільства. Їх поява детермінується невизначеністю політичних процесів, відсутністю достатньої інформації про політичні явища та неможливістю у зв’язку з цим прогнозувати розвиток останніх. Ситуації, коли відсутній ризик в політиці, майже не зустрічаються. Це є причиною того, що навіть ідеальні на перший погляд рішення нерідко призводять до негативних наслідків.

Актуальність досліджуваної теми особливо зростає в Україні, що зумовлено політичною нестабільністю, пов’язаною з невідповідністю змін у політичній системі перехідного періоду; зі змінами в економіці; нездатністю політичної еліти та олігархічних кланів здійснювати модераторську роль у проведенні модернізації; правовою і організаційною неврегульованістю відносин між різними політичними інститутами, що робить саме суспільство генератором ризиків. Так, перед українським суспільством сьогодні постає нагальна потреба виходу зі стану перманентних криз і набуття сталого демократичного поступу, який би характеризувався налагодженням конструктивного діалогу всередині правлячої еліти, між державними та громадянськими інститутами, владою та народом, на відміну від протистояння, що характеризувало суспільно-політичні відносини в останні роки. Тому вчасне передбачення і виявлення ризикогенних ситуацій, а також дії, спрямовані на їх усунення або мінімізацію негативних наслідків, є необхідною умовою подальшого існування та розвитку суспільства.

У зв’язку з високою ризикогенністю політичних процесів, спричинених системною трансформацією сучасного суспільства, існує нагальна потреба в концептуальному аналізі політичних ризиків із врахуванням специфіки просторово-часового становлення та розвитку, науковому осмисленні взаємозв’язку факторів виникнення та особливостей їх прояву, з’ясуванні методик аналізу, оцінки і управління політичних ризиків шляхом теоретичних узагальнень та емпіричних висновків.

Незважаючи на значну кількість наукових праць, у яких розглядається феномен ризику, у більшості з них проаналізовано саме соціально-філософські, психологічні, технологічні аспекти. Це свідчить про необхідність комплексного політологічного дослідження ризику як чинника демократичної трансформації суспільства.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Дисертаційне дослідження є складовою наукової роботи філософського факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка та виконане у межах науково-дослідної теми 06БФ041-01 “Філософія та політологія у структурі сучасного соціо-гуманітарного знання”.

Мета і задачі дослідження. Метою роботи є розкриття сутності політичних ризиків в умовах демократичної трансформації суспільства, загалом, і України, зокрема.

Реалізація цієї мети обумовлює необхідність вирішення таких задач:

• з’ясувати основні теоретико-методологічні засади дослідження політичних ризиків у просторово-часовому вимірі, уточнити їх зміст і природу;

• визначити критерії класифікації ризиків у сфері політики та здійснити класифікацію політичних ризиків, притаманних українському суспільству;

• встановити основні виміри та властивості політичних ризиків в умовах демократичної трансформації суспільства;

• розкрити аспект залежності виникнення та розвитку політичних ризиків від встановленого в країні політичного порядку;

• дослідити особливості політичних ризиків в Україні та визначити їх вплив на українське суспільство в умовах перехідного періоду.

Об’єкт дослідження: політичні ризики.

Предмет дослідження: особливості політичних ризиків та їх виміри в умовах демократичної трансформації суспільства.

Методи дослідження. У роботі використано комплексну методологію, що базується як на загальнонаукових, так і на спеціальних дослідницьких методах, які застосовуються в межах конфліктологічної та функціональної парадигм. Зокрема:

• історичний метод надав змогу дослідити особливості формування уявлень про ризик, політичний ризик в просторово-часовому контексті;

• діалектичний та синергетичний методи дозволили простежити та охарактеризувати альтернативні шляхи уникнення політичного ризику для суспільства, враховуючи варіативність факторів та особливостей в умовах демократичної трансформації;

• системний метод дав змогу визначити властивості політичних ризиків, з’ясувати місце політичних ризиків у процесі трансформаційних перетворень;

• використання компаративного методу дозволило проаналізувати ступінь зацікавленості політичними ризиками на Заході та в Україні, виявити спільні риси та особливості.

Емпіричну базу роботи складають результати соціологічних досліджень, здійснених науковими центрами України, США, Німеччини.

Наукова новизна одержаних результатів. У процесі проведеної роботи сформовано наступні результати дослідження, які характеризуються науковою новизною і виносяться на захист:

• на новому науковому рівні систематизовано і проаналізовано різноманітні підходи до визначення ризиків, зокрема: соціокультурний, реалістичний, класичний, некласичний, модерністський. На основі комплексного аналізу даного соціального феномену було доведено, що сутність політичних ризиків полягає у можливості виникнення збитків або скорочення розмірів прибутку, що є наслідком державної політики. Запропоновано авторське визначення політичного ризику, під яким розуміється сукупність очікуваних та передбачуваних втрат і надбань у політичному середовищі та взаємозв’язок з подіями, які не можна визначити чи об’єктивно охарактеризувати;

• поглиблено аналіз підходів до класифікації політичних ризиків. Запропоновано класифікацію політичних ризиків на основі таких критеріїв, як рівень усвідомлення ризику суб’єктом політики (чистий та діловий), масштабом (країновий, регіональний, міжнародний), рівень діяльності суб’єктів політики (мікроризики та макроризики), динаміка політичних дій (ризик націоналізації чи експропріації, трансферу, розриву контракту із-за дій керівництва держави, в якій знаходиться компанія-контрагент, ризик військових дій і цивільних заворушень). Для України запропоновано специфічну класифікацію політичних ризиків, засновану на визначенні ефективності дій урядових структур в ході проведення державної політики, що включає в себе екстра-легальний (революція, переворот) та легально-урядовий (створення нового уряду, інституціональні зміни ) політичні ризики;

• на новому теоретико-методологічному рівні доведено, що основним аспектом дослідження політичного ризику в умовах демократичної трансформації політичної системи суспільства є виокремлення та оцінка його основних властивостей, серед яких вирізняються ієрархічність, багатоплановість, універсальність, колективність, суб’єктивно-об’єктивний чинник. Акцентування уваги на властивостях є важливим фактором для оптимізації процесу їх кількісної та якісної оцінки, управління та ефективного прийняття політичних рішень в умовах ризиків. З’ясовано, що політичні ризики варто розглядати у вимірах суперечливості природи прийняття політичних рішень, альтернативності, невизначеності, нестабільності, небезпеках та інших чинниках, які є характерними для трансформаційних процесів і, безперечно, формують поле для посилення ризикогенності в суспільстві;

• набуло подальшого розвитку положення про те, що передумовою забезпечення в країні політичного порядку, виступає сталий соціальний порядок. За умов недостатньої сформованості соціальної згоди щодо базових політичних цілей, цінностей, проекту майбутнього політичного розвитку країни, зростає взаємна недовіра, наслідками якої є політичне протистояння владних еліт, поляризація суспільства тощо. За таких умов формується “суспільство ризику”, а держава, в якій відсутній політичний порядок, зіштовхується з політичними ризиками монополізації влади правлячими елітами та піддається загрозі встановлення нового недемократичного режиму;

• вперше здійснено комплексне дослідження політичних ризиків у процесі демократичної трансформації українського суспільства, особливості яких відображаються в наступних ключових аспектах: відсутність політичного консенсусу та консолідації еліт; ефект гібридності режиму, який балансує між демократією та авторитаризмом; неподіленість політичної відповідальності; реалізація геополітичних інтересів за допомогою релігії; розмивання політичних та соціокультурних кордонів. Аргументовано положення про те, що вплив політичних ризиків на демократичну трансформацію українського суспільства проявляється в різних сферах: відсутність системного перетворення інститутів влади і власності; розбалансованості політичних переконань в середовищі правлячої еліти; поляризованості політичного поля (деструктивно налаштована політична опозиція); захоплення владного центру регіональними елітами (монополізація влади); усунення громадян від процесу прийняття політичних рішень, що породжує ризики демократичного правління тощо.

Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає в тому, що основні положення й висновки дисертації дають можливість поглибити наукові знання про розвиток суспільства та держави в умовах кризи, а також визначити готовність суспільства до можливих ризиків.

Висновки й рекомендації можуть також бути використані в навчальному процесі вищих навчальних закладів в курсах політології, соціальної філософії, спецкурсах з ризикології, основ демократії тощо.

Апробація результатів дисертації. Основні положення й результати дисертаційного дослідження доповідалися і обговорювалися на міжнародних наукових конференціях: “Дні науки філософського факультету” Київського національного університету імені Тараса Шевченка (2009, 2010); Международная научная конференция МГУ – 2009; на науково-практичних конференціях у Кам’янець-Подільському національному університеті імені Івана Огієнка: “Наукова конференція викладачів та аспірантів за підсумками НДР” (Кам’янець-Подільський, 2009); “Наукова конференція викладачів та аспірантів за підсумками НДР” (Кам’янець-Подільський, 2010) .

Публікації. За результатами дисертаційного дослідження було опубліковано 4 індивідуальні статті, 3 з них – у фахових виданнях та п’ять тез виступів на наукових конференціях.

Структуру дисертації обумовлено метою і завданнями дослідження. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 189 сторінок, із них обсяг основного тексту – 168 сторінок, список використаної літератури включає 213 найменувань на 21 сторінці.