ОЙКОНІМІЯ ЧЕРКАЩИНИ

summary

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, вказано його об’єкт і предмет, з’ясовано мету і завдання роботи, визначено методи дослідження, джерельну базу, наукову новизну, теоретичне і практичне значення, представлено форми апробації результатів.

У першому розділі дисертації – “Теоретичні засади вивчення ойконімікону Черкаської області” – описано історію формування ойконімної системи досліджуваного регіону та подано загальний огляд вітчизняних і зарубіжних студій, предметом вивчення яких були назви населених пунктів Черкащини.

Територія Черкащини, як і України в цілому, була достатньо заселеною в давні часи, про що свідчать археологічні пам’ятки (трипільців, білогрудівців, скіфів, слов’ян). Імовірно, що ці поселення мали певні назви, встановити які сьогодні неможливо. Всі спроби дослідити історію виникнення перших населених пунктів у давнину (до кінця ХІІІ ст.), з’ясувати їхнє етномовне походження ґрунтуються більше на здогадках, а не на фактах, і на детальному аналізі особливостей та факторів міграційних процесів (побут, мова, звичаї тощо).

У XVІ – XVII ст. ойконімікон Черкащини формувався в умовах етнічної дифузії (багатосторонньої взаємодії двох або більше етносів, що була зумовлена природними, політичними, соціальними, культурними та іншими обставинами), як добровільної, так і примусової.

Розвиток феодальних відносин, експансія Литви, Польщі, Росії, посилення церковного впливу на державне управління, розвиток приватної власності сприяли появі у XVIII ст. значної кількості поселень, назви яких мотивувалися географічними й адміністративно-господарськими термінами та антропонімами. Статус міста або містечка мала незначна частина денотатів. Переважна більшість населених пунктів виникла до 1768 року, що пояснюється перманентними колонізаційними хвилями населення Західної України, Полісся та Лівобережжя на територію Східного Поділля. Частина міст і сіл відродилася на місті старих поселень, що свідчить про історичну пам’ять українців на генетичному рівні, а також про те, що Черкащина ніколи повністю не обезлюднювалася.

Певною активністю характеризуються відмікротопонімні назви поселень, оскільки значна кількість мікрооб’єктів у ХІХ – І трет. ХХ ст. набула статусу ойконімів. Адміністративно-територіальні реформи, переписи населення у радянський період стабілізували кількісну картину ойконімікону Черкащини. З обліку населених пунктів було знято всі малодвірні поселення (хутори, урочища, призавгоспи, ферми тощо). Іншомовні, відетнонімні, пейоративні назви замінювалися емоційно-експресивними, ідеологічними та нейтральними лексемами.

Ойконімія Черкащини оказіонально фігурувала у працях багатьох учених, котрі звертали увагу передусім на історичні, статистичні та географічні відомості про поселення. Перші спроби інтерпретації походження назв населених пунктів Черкаської області знаходимо у розвідках ХVІІІ – ХІХ ст. М. Астряба, А. Богдановича, А. Лазаревского, М. Максимовича, В. Маркіної, В. Модзалевського, Л. Падалка, Л. Похилевича та ін.

Інформація про історичні та лексико-семантичні особливості ойконімів Полтавщини наявна у праці К. Цілуйка “Топоніміка Полтавщини як джерело історії краю”. Помітне місце у процесі аналізу ойконімікону краю займає фактичний матеріал щодо архаїчних елементів гідронімів Середнього Дніпро-Бузького межиріччя, підготовлений В. Лучиком. Дериваційні особливості сучасних найменувань населених пунктів Черкаської області, твірними лексемами яких стали антропоніми християнського календаря, висвітлено в дисертаційному дослідженні М. Мриглод. Фрагментарно описані номінації досліджуваного регіону в ареальних ойконімійних студіях Д. Бучка, Т. Гаврилової, О. Купчинського, З. Купчинської, М. Торчинського тощо. Окремі аспекти функціонування власних назв поселень розглянули у наукових доробках П. Бодянський, М. Бондар, Л. Лисенко, Є. Максимов, Л. Панченко, В. Петрашенко, М. Пономаренко, С. Хаврусь, В. Царенко, В. Щербатюк.

У другому розділі дисертації – “Однокомпонентні назви населених пунктів Черкащини” – охарактеризовано способи творення однослівних ойконімів Черкаської області.

На основі словотвірних ознак ойконімікон досліджуваної території поділений на однокомпонентні, дво- та багатокомпонентні конструкції. До першої групи належать однослівні ойконіми, утворені морфологічним, лексико-семантичним та морфолого-синтаксичним способами деривації.

Серед однокомпонентних назв населених пунктів Черкащини, утворених морфологічним способом, одним із найбільш продуктивних словотвірних формантів є суфікс -івк-а (16,7 % від загальної кількості назв). 84,5 % номінацій поселень на -івк-а становлять відантропонімні денотати, зокрема ойконіми, мотивовані слов’янськими автохтонними особовими іменами відапелятивного походження, які є більш давніми, ніж імена християнського календаря (43,4 %: Кавунівка, Надточаївка).

Порівняно сталою продуктивністю характеризуються посесивні назви населених пунктів із суфіксом -івк-а, твірними основами яких були близько ста особових християнських імен (36,9 %: Нестерівка, Устинівка). Найчастіше фігурують моделі, похідні від антропонімів Михайло (9 назв), Микола, Павло (по 6 назв) та Іван (5 назв). На території Черкаської області також набули поширення деривати на -івк-а, похідні від жіночих імен (4,2 %: Катеринівка, Мар’янівка).

Ойконіми, в основі яких лежать апелятиви (5,2 %), дозволяють реконструювати суспільне життя регіону в аспектах класового (Багачівка, Голяківка), адміністративного (Війтівка), церковного (Ксендзівка, Попівка) та промислово-економічного (Ковалівка) розшарування, охарактеризувати етнічний склад населення краю (Ляхівка, Литвинівка). Досліджуючи етимологію вказаних назв поселень, відзначаємо їхній можливий зв’язок з відповідними антропонімами.

Ландшафтні особливості Черкаського регіону зумовили поширення ойконімів, мотивованих флоролексемами (3,7 %: Вербівка, Калинівка) та географічними термінами (2,5 %: Горбівка, Скелівка, Степківка). Малопродуктивними є твірні основи ойконімів на позначення типу забудов (1 %: Завадівка), дієслівні лексеми (1 %: Перегонівка) та зооніми (0,25 %: Пугачівка).

Кількісно обмеженими є відгідронімні (Ірдинівка, Ятранівка) та відойконімні (Уманівка, Чигиринівка) назви поселень, що пояснюється неможливістю утворення багатьох похідних від власних найменувань населених пунктів та водних об’єктів (1,7 %).

Ойконіми на -івц-і, -инц-і в Україні займають третє місце за чисельністю, однак для ойконімікону Черкаської області ця модель є малопродуктивною (1,9 % від загальної кількості назв поселень). Переважна більшість таких назв населених пунктів локалізується в центральній та лівобережній частині Черкащини. Базовими для творення ставали переважно слов’янські автохтонні особові назви відапелятивного походження (53,3 %), рідше – християнські імена (чоловічі – 26,7 %, жіночі – 4,4 %): Воронинці, Кочержинці, Микитинці, Тамаринці. Спадними моделями виявилися ойконіми невідантропонімного походження, що вказують на людей за місцем їх поселення (6,7 %: Зарубинці, Розсошинці) та на переселенців із сусідніх населених пунктів (2,2 %: Драбівці). Крім того, твірними основами ойконімів епізодично ставали лексеми з “ідеологічним” забарвленням та етноніми (по 2,2 %): Переможинці, Туркинці.

Серед однокомпонентних ойконімомоделей особливе місце займають найменування населених пунктів із демінутивними суфіксами  -к-, -ик, -ечк-, -ичк-, -ин-к-, -ан-к-, -нячк-, -чунк-, -уват-к-, -ок-, -чик-, -ян-к-, -івочк-а (3,3 % від загальної кількості назв). Найбільшу за обсягом групу становлять назви поселень, які вказують на певні ознаки іменованого географічного об’єкта (1,5 %): Вільшанка, Дібрівка, Кам’януватка. Виявлено низку ойконімів-демінутивів, у основах яких лежать особові імена людей (1,2 %: Владиславчик, Єлизаветка, Половинчик), назви відомих водних об’єктів, населених пунктів або мікротопонімів (0,5 %): Виноградка, Кирилівка, Ладижинка. Незначна кількість денотатів мотивується загальними назвами людей (0,1 %): Княжок, Литвинок.

На території Черкащини не набули значного поширення ойконіми з афіксом -ець (0,6 %). Більшість із них – квалітативні деривати, що виражають ад’єктивні відношення до реалій, засвідчених в їхніх основах (46,7 %: Берестовець, Яворовець). Майже однаковою продуктивністю характеризуються назви населених пунктів на -ець, похідні від антропонімів (26,6 %: Булатецъ, Орловець) та ойконімів (20 %: Богуславець, Піківець). Поряд з цим зафіксовано відетнонімне утворення, що вказує на переселенців з інших країн (6,7 %: Литвинець).

Ойконімікон Черкащини ХІХ – поч. ХХ ст. реєструє 43 назви на -щин-а, -івщин-а (1,8 %), з них лише 9 онімів фігурує в сучасній системі назв поселень, що зумовлено занепадом дрібного землеволодіння. Домінують відонімні ойконіми, мотивовані слов’янськими іменами відапелятивного походження (48,8 %): Безмозківщина, Голубівщина. Порівняно сталою продуктивністю відзначаються назви поселень, утворені від повних, усічених та усічено-суфіксальних церковно-християнських імен (34,9 %): Гаврилівщина, Ивахнивщина, Тамарівщина. Про міграційні процеси місцевого населення інформують відойконімні похідні (7 %: Буковеччина, Канівщина). Незначною кількістю представлені посесивні ойконіми, твірними лексемами яких виступають апелятивні назви на означення людей за різними їхніми характеристиками (9,3 %): Бойківщина, Майорщина.

До однокомпонентних назв населених пунктів, утворених морфологічним способом, належать також ойконіми, твірні основи яких зазнали усічення (2,1 %). Більшість таких номінацій має локативне (60,8 %: Згар, Коритня) та посесивне (39,2 %: Костянтинівка, Русалівка) значення. Аналіз дериваційної структури усічених ойконімів підтверджує домінування елізійних змін, наслідком яких є поява нових суфіксальних засобів творення, зокрема -к- із -ск- / -ськ- (47,1 %): Закревка, Сушківка. Спадна тенденція характерна для найменувань поселень, в основі яких зафіксована субституція формантів -ск- – на -щин- (Малиновскій – Малинівщина), -ск- – на -ч- (Глинський – Глинча), -ск- – на -івк- (Лещенський – Ліщинівка). Кілька прикладів репрезентують складні утворення, в яких під впливом процесу усічення простежується випадання одного з компонентів (Байковщина, Кудашеве).

Не набули широкого поширення (відповідно 0,5 % та 0,2 % від загальної кількості номінацій, утворених морфологічним способом) конфіксальні та префіксальні деривати, які первісно були назвами-орієнтирами, що вказували на місцерозташування новоутвореного поселення. В сучасному ойконіміконі Черкаської області нараховується 4 конфіксальні та 3 префіксальні деривати (Загородище, Межиріч, Придніпровське).

Незначна кількість назв поселень Черкащини сформувалася за допомогою  суфіксів  -ищ-е (0,08 %:  Заводище),  -иц-я  (0,08 %:  Медведиця), -ник (0,08 %: Помийник), -ух-а (0,04 %: Ревуха), -ниц-я (0,04 %: Городниця),            -ильн-я (0,04 %: Затопильня) та -ич (0,04 %: Янич). За семантикою твірних основ це – найменування, мотивовані слов’янськими антропонімами, та локативно-квалітативні похідні. Лише 5 ойконімів Черкаської області (0,2 %) утворені шляхом абревіації. Виникли вони на початку ХХ ст. і мають ідеологічне забарвлення (Комінтерн, Юрбас).

Серед однокомпонентних денотатів чільне місце займають найменування, утворені лексико-семантичним способом деривації.

Локальні особливості топонімної системи Черкащини сприяли появі назв поселень, мотивованих гідронімами (2,2 % від загальної кількості онімів: Багва, Коврай).

5,04 % назв поселень Черкащини становлять відтопографічні найменування. Тут можна виділити такі основні групи ойконімів у плюральній та сингулярній формі, які мотивовані:

а) ландшафтно-топографічними термінами (1,3 %: Долинка, Балка, Яри);

б) економіко-географічними термінами (1,04 %: Будки, Левада, Тартак);

в) геоботанічними термінами (1 %: Берест, Вільхи, Кругляк);

г) термінами, що стосуються типів поселень і помешкань (0,9 %: Городок, Митниця, Хутори);

ґ) гідрографічними лексемами (0,7 %: Брідок, Криничка, Потоки);

е) апелятивами із квалітативним значенням (0,1 %: Затишок, Таганча, Хрести).

Чималу групу формують номінативні сингулярні назви населених пунктів, похідні від особових назв людей (6,9 %). Базовими твірними лексемами ставали передусім прізвищеві назви на -ськ / -цьк- (2,2 %: Андріївський, Бобринський, Яневський), -к-, -ик, -ок (0,8 %: Голубка, Рудик, Стручок), -енк-о (0,5 %: Безвершенко, Захарченко, Фесенко), рідше – інші суфіксальні (1,8 %) та неускладнені словотвірними формантами антропоніми (1,4 %: Гедзь, Кошмак, Саранча). Кількісно обмеженими є найменування поселень, що виникли в результаті ойконімізації жіночих імен та прізвищ (0,2 %: Даря, Філіція).

Вказівка на рід, що заснував населений пункт, чітко простежується в родових ойконімах (6,1 %). Більшість плюральних назв населених пунктів утворена від слов’янських найменувань відапелятивного походження (4,7 %: Каленики, Пішки). Частина множинних номінацій походить від церковнослов’янських особових імен людей (1,4 %: Богдани, Демки). Не маємо цілковитої впевненості щодо походження назв на зразок Житники, Ключники, Пекарі, оскільки вони етимологічно пов’язані як із професіоналізмами, так і зі співзвучними з ними антропонімами.

До посесивних утворень належать генітивні назви поселень, мотивовані антропонімами іменникового (6,4 %: Казька, Німченків) та прикметникового (4,2 %: Зелінського, Папірових) типу у формі однини чи множини. Базовими лексемами для таких ойконімів є безафіксні або суфіксальні слов’янські особові назви відапелятивного походження (7,5 %: Зайця, Соколовського) та церковно-християнські імена (3,1 %: Севастяна, Янків).

Назви, твірні основи яких безпосередньо пов’язані з маритонімами, оформленими за допомогою суфіксів -их-а, -к-а, також вважаємо посесивними ойконімами, що виникли в результаті лексико-семантичної деривації (частка таких онімів в ойконімії краю становить 0,7 %): Бондарка, Лаврусиха, Шаулиха.

Аналогічна продуктивність характерна для ойконімів, що виникли в результаті переходу загальних найменувань людей у розряд онімів (0,5 %). За семантикою базових лексем назви поселень класифікуємо на відкатойконімні, або “переселенські” (0,3 %: Каневцы), відгідронімні (0,08 %: Журбинці) та ойконіми, мотивовані назвами соціальних станів (0,12 %: Незаможник).

Багато назв поселень Черкащини – трансойконімні денотати, утворені шляхом семантичного перенесення найменування відомого населеного пункту на новозаселений об’єкт (1,2 %: Дзенгелівка, Звенигородка, Маньківка).

Особливе місце в системі однокомпонентних назв населених пунктів Черкащини займають конверсиви на -ів (-ова, -ове, -ово, -ева, -еве). Досліджуваний ойконімікон фіксує 222 (9,2 %) такі найменування. За семантикою твірних основ більшість назв цієї групи є відантропонімними. Поряд з цим на черкаських теренах виявлено невелику кількість відапелятивних утворень (0,3 %: Берестова, Ротмистрове). Серед відонімних назв домінують ойконіми, похідні від слов’янських автохтонних власних особових назв відапелятивного походження (6,7 %: Безбородьків, Бочково, Сердюкове). В основі окремих посесивів лежать повні, усічені та усічено-суфіксальні церковно-християнські імена (2,2 %: Матусів, Олександрове, Ульянів).

Значно  менше  зареєстровано  ойконімів із посесивним формантом -ин (-ин-а, -ин-е, -ин-о) (73 назви – 2,8 %). Найбільшу кількісну частку становлять деривати, похідні від особових імен відапелятивного походження з прозорою або затемненою семантикою (2,2 %: Гарбузин, Іскрине, Кищина) та від християнських імен (0,6 %: Оксанина, Трощин, Теклине).

8,6 % назв становить решта субстантивованих найменувань, мотивованих апелятивами (6,8 %) та антропонімами (1,8 %). Семантична та словотвірна структура ойконімів аналізованого типу характеризується наявністю різноманітних значеннєвих підгруп. Вони номінують географічний об’єкт за певною ознакою: топографічною (Водяницький), природною (Вишневе), посесивною (Капітанське), квалітативною (Вільна) тощо.

Загалом система однокомпонентних назв населених пунктів Черкащини сформована в межах 28 топонімічних типів із кількісним домінуванням ойконімів із суфіксом -івк-а, генітивних структур та конверсивів на -ів.

Третій розділ дисертації – “Дво- та багатокомпонентні назви населених пунктів Черкаської області” – присвячено описові структури та семантики складних і складених ойконімів, що об’єднують дві і більше лексем.

Найбільшу групу формують двокомпонентні назви населених пунктів (9,8 %), головною частиною яких є іменник, поєднаний з атрибутивним членом (прикметником, рідше іменником та числівником) (Долини-Балки, Кузьмина Гребля, Павлівка Перша). Домінантна модель “прикметник + іменник” – це переважно поєднання адміністративно-господарських чи географічних термінів із якісними (Біле Озеро), присвійними (Горохова Діброва), відносними (Вільшана-Слобідка) прикметниками та ад’єктонімами (Конельські Хутори).

На досліджуваній території засвідчено чимало багатослівних описових конструкцій (4,6 %), що відзначаються різноплановим семантичним навантаженням складників. Майже однакова тенденція розвитку характерна для описових сполучень, першими компонентами яких виступають ойконіми (2,2 %: Звенигородка з передмістям Чернячка) або адміністративно-господарські терміни (1,8 %: Селище залізничної станції Валява). Декілька синтаксичних структур аналізованого типу – це поєднання квалітативного прикметника чи ад’єктоніма з іншими онімами (0,3 %: Згарський при Богословці, Церковн. хутора: 1). не набули поширення прийменниково-іменникові номінації, т. зв. топоніми-орієнтири (0,04 %: За переваломъ).

3,9 % ойконімікону Черкаської області становлять композити, утворені злиттям кількох основ у цілісну лексичну одиницю за сформованими в мові моделями. 49 назв виникло в результаті сполучення основ прикметника та іменника (Білозір’я), 33 – двох іменників (Івангород). Домінують посесивні композити з антропонімами в першій частині та адміністративно-господарськими термінами город (град, городок) чи елементом -поль / -піль – у другій (Калинград, Катеринопіль). Наявне і поєднання числівника з іменником або прикметником (0,25 %: Першотравневе, П’ятихатки). Незначною кількістю прикладів представлено сполуки імперативного дієслова з іменником (0,1 %: Черповоди), іменника з прикметником (0,1 %: Дубино-Семенівський) та двох прикметників (0,04 %: Черномогильний).

Місцевий ойконімікон фіксує незначну кількість найменувань (0,2 %), мотивацію назвотворення яких на сьогодні не вдалося встановити (Сабадаш, Сангари).

Таким чином, на території Черкаської області зафіксовано 441 дво- та багатокомпонентну назву населеного пункту, різну за будовою та семантикою, що становить 18,4 % від загальної кількості ойконімів.

висновки:

1. Через постійні спустошливі набіги кочових племен територія сучасної Черкащини інтенсивно заселялася досить пізно – лише на межі ХІV –ХVІІ ст., хоча численні залишки колишніх жител і укріплень засвідчують більш ранню колонізацію цього регіону. Первинні ойконіми мотивувалися особовими іменами посесорів чи першопоселенців та локативно-квалітативними особливостями місцевості.

Списки населених пунктів (1862, 1885, 1895, 1900, 1924 – 1925, 1926 рр.) та адміністративно-територіальні довідники (1946, 1957, 1966, 1971, 1981, 1987, 1989 рр.) яскраво ілюструють зміну кількості поселень, підтверджуючи постійну динаміку ойконімікону навіть у ХХ ст. У кінці ХІХ – І третині ХХ століття спостерігається збільшення найменувань за рахунок розвитку фільварково-хутірської системи господарювання. За останніми підрахунками, сучасний ойконімікон Черкаської області складають назви 833 населених пунктів, із них – 16 міст, 18 селищ міського типу та 799 сільських поселень.

2. Дериваційні процеси в системі найменувань населених пунктів Черкащини відбувалися за такими самими принципами та моделями, які характерні і для інших регіонів України. Домінантними для місцевого ойконімікону стали назви, утворені лексико-семантичним способом (799 онімів, або 33,3 % від загальної чисельності назв). Дещо поступаються у кількісному відношенні ойконіми, що виникли шляхом морфологічного (суфіксального) способу творення (598 назв, або 24,9 %). У результаті субстантивації прикметників з’явилося 496 ойконімів (20,7 %). Чільне місце в ойконіміконі Черкаської області займають назви-словосполучення (346 онімів, або 14,4 %) та композити (95 назв, або 3,9 %). Малопоширеними виявилися усічені (51 назва, або 2,1 %), конфіксальні (11 онімів, або 0,5 %) та префіксальні (4 назви, або 0,2 %) номінації.

3. За семантикою твірних основ в ойконіміконі Черкащини розмежовуються відонімні та відапелятивні номінації. Домінантними є відантропонімні найменування із посесивним і патронімічним значеннями, твірними лексемами яких були автохтонні (40,7 %) та церковнослов’янські (18,3 %) імена. З-поміж відонімних дериватів диференціюється група назв поселень, мотивованих ойконімами (10,5 %) та гідронімами (3,8 %), і найменування, утворені від лексем на означення роду заняття поселенців або їхнього соціального статусу (2 %). Незначну продуктивність мають ойконіми, похідні від етнонімів і катойконімів (0,9 %).

Серед відапелятивних номінацій населених пунктів засвідчено значну групу назв, мотивуючими лексемами яких є: 1) адміністративно-господарські (8,3 %) та географічні (7,8 %) терміни, які функціонували самостійно або в поєднанні з атрибутивним компонентом чи апелятивом; 2) субстантивовані прикметники, що виражали квалітативну чи локативну ознаку поселення (4,8 %); 3) флоро- та зоонайменування (2,9 %).

4. Специфічними рисами ойконімії регіону можна вважати функціонування генітивних та номінативних посесивів, відантропонімних назв поселень із суфіксом -івк-а, ойконімізованих ад’єктонімів, локативних трансонімізованих номінацій, мотивованих гідронімами, двокомпонентних назв-словосполучень. Кількісно великою є група найменувань-конверсивів на -ів, -ин. Суфіксальні деривати на -івц-і, -инц-і та префіксальні утворення відзначаються низькою продуктивністю.

5. Аналіз словотвірної, семантичної та мотиваційної структури назв поселень Черкаської області дає можливість стверджувати, що, незважаючи на досить пізнє у хронологічному відношенні становлення цієї ойконімійної системи, місцевий ойконімікон сформувався на основі загальноукраїнських принципів та моделей номінування з незначними територіально-диференційними вкрапленнями.