ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ
У вступі обґрунтовано вибір теми, її актуальність, визначено об’єкт, предмет, мету, завдання, гіпотезу дослідження, його наукову новизну, окреслено теоретичну і практичну цінність результатів, особистий внесок здобувача, сформульовано основні положення, що виносяться на захист, висновки про апробацію і впровадження результатів дослідження.
У першому розділі – „Теоретичні основи підготовки майбутнього вчителя до профільного навчання фізики у загальноосвітніх закладах” – аналізується підготовка майбутнього вчителя до профільного навчання фізики як педагогічна проблема, обґрунтовано доцільність використання особистісно зорієнтованого, компетентнісного, імовірнісного, інтегративного та мотиваційного підходів щодо підготовки вчителя до профільного навчання фізики та адаптованих до них принципів профільного навчання; визначено структуру готовності вчителя до профільного навчання, котра містить мотиваційно-цільовий, інформаційно-когнітивний, операційно-діяльнісний, оцінно-коректуючий компоненти, а також визначено критерії готовності до профільного навчання фізики.
Перехід до профільної старшої школи торкнувся низки важливих складових на-вчального процесу в загальноосвітніх закладах. Профільна підготовка відрізняється від загальноосвітньої більш конкретними професійно зорієнтованими характеристиками мотивів, цілей, засобів і результатів навчальної, продуктивної, творчої діяльності, що виступають по відношенню до учня у вигляді певних вимог. Вона реалізується через створення нових типів шкіл із поглибленим вивченням окремих предметів (ліцеї, гімназії, коледжі) та класів із поглибленим вивченням тих чи інших предметів. Очевидно, що реалізація концепції профільного навчання детермінована професійною здатністю вчителя до організації відповідних умов та управління необхідними процесами розвитку і навчання.
Готовність учителя до профільного навчання фізики у загальноосвітніх закладах розуміємо як інтегроване поняття, що передбачає єдність психологічного, загальнопедагогічного, методичного, спеціального (предметного) забезпечення вимог до тих видів його професійної діяльності, котрі забезпечують реалізацію і якість профільного навчання в загальноосвітніх закладах.
На основі теоретичного аналізу літературних джерел і досліджень виявлено чинники, що вносять зміни у зміст поняття „готовність майбутнього вчителя загальноосвітніх дисциплін” у контексті профільного навчання фізики у старшій школі: усвідомлення доцільності профільного навчання фізики на сучасному етапі розвитку; визначення цілей навчання профільних та непрофільних предметів; добір форм і методів навчання фізики у класі певного профілю; адаптація форм та методів контролю знань і вмінь учнів та розробка з цією метою відповідного комплексу завдань.
Особливості підготовки вчителя до профільного навчання безпосередньо залежать від змісту і специфіки навчальної дисципліни. Тому з сутності профільного навчання фізики випливають цілі та умови підготовки вчителя.Методологічні основи підготовки майбутнього вчителя до профільного навчання фізики визначають вибір загальнонаукових підходів, розкриття структури та критеріїв готовності тощо.
На основі здійсненого аналізу розроблено та доведено доцільність використання загальнонаукових підходів до підготовки вчителя та адаптованих до них принципів профільного навчання фізики: особистісно зорієнтований підхід та принцип перерозподілу навчального часу; компетентнісний підхід та принцип оптимізації; ймовірнісний підхід (на етапі педагогічного експерименту) та принцип креативності; інтегративний підхід (на етапі педагогічного експерименту) та принцип наступності; мотиваційний підхід (на етапі педагогічного експерименту) та принцип динамічності.
Узагальнені характеристики готовності та результати констатувального експерименту дали змогу побудувати структуру готовності вчителя до інноваційної діяльності, що включає такі компоненти: мотиваційно-цільовий, інформаційно-когнітивний, операційно-діяльнісний, оцінно-коректуючий.
Мотиваційно-цільовий компонент відображає націленість особистості на професійно-педагогічну діяльність щодо профільного навчання фізики та успішне її здійснення, репрезентує позитивне ставлення майбутніх учителів до педагогічної творчості, усвідомлення ними значущості означеної діяльності вчителя задля розвитку творчого потенціалу учнів, проявляючись у задоволеності педагогічною професією, прагненні до самоосвіти, активній участі в навчально-методичній і науково-дослідній роботі.
Інформаційно-когнітивний компонент повідомляє про найголовніші умови професійної діяльності, абстрагує їх від другорядних умов з метою конкретизації дій, розуміння педагогами поняття „профілювання навчання фізики” (термінів: „напрями профілювання”; „профіль”; „профільні навчальні заклади”; „профільні класи”; „профілювання змісту навчальних предметів”) і суті профілювання курсу фізики.
Операційно-діяльнісний компонент забезпечує сформованість основних умінь та навичок викладання фізики в умовах профільного навчання та передбачає використання таких критеріїв, як ініціативність, організованість, самодисципліна, самоконтроль, самостійність, активність, продуктивність.
Оцінно-коректуючий компонент дозволяє особистості діставати зворотну інформацію про результати своєї діяльності, самоактуалізації та самореалізації. Оцінка власних дій і контроль поточних результатів дають змогу майбутньому педагогу вчасно виявити і усунути помилки, закріпити правильні прийоми і способи дій, подолати невпевненість і нерішучість, сприяють бажанню вдосконалювати свою діяльність відповідно до визначеної мети.
У розділі виявлено і проаналізовано умови, за яких майбутнього вчителя можна вважати підготовленим до професійної діяльності в контексті профільного навчання фізики: точні та сучасні знання з предмета викладання; розуміння мети і значення викладеного матеріалу; здатність формулювати значущі запитання за сутністю даного матеріалу; обізнаність із відповідними джерелами і додатковою інформацією про предмет викладання; вміння планувати свою професійну діяльність; здійснення професійної діяльності цілеспрямовано, у логічній послідовності; дотримання відповідної гнучкості; забезпечення викладання навчального матеріалу наочністю; використання різноманітних методів навчання, гармонійне поєднання форм роботи на уроці; забезпечення мотивації навчальної діяльності, коригування власної діяльності; допомога учням у розвитку позитивної самооцінки тощо.
На основі цього обґрунтовано такі критерії готовності майбутнього вчителя до профільного навчання фізики у загальноосвітніх закладах: мотивації, когнітивності та діяльності.
Критерій мотивації визначає готовність до викладання фізики в різних типах закладів; викладання фізики на різних рівнях; діагностики здібностей учнів до фізики; професійної орієнтації учнів профільних класів; мотивації вивчення фізики на різних рівнях її засвоєння; реалізації особистісно орієнтованого підходу до учнів.
Критерій когнітивності визначає: складання плану робочої навчальної програми; структурування навчального матеріалу і практичних дій; генералізацію навчального матеріалу; структурування мети і завдань вивчення фізики; відбір навчального матеріалу для поглибленого вивчення творчих завдань і задач; вико-ристання математичного апарату для поглиблення фізичних теорій; залучення ціка-вих фактів із життя видатних фізиків; відбір навчального матеріалу для контролю і оцінювання.
Критерій діяльності визначає готовність до профільної диференціації змісту навчання фізики; забезпечення наступності між профільним навчанням фізики та професійною підготовкою у відповідному вищому навчальному закладі; реалізацію форм організації профільного навчання, відповідних його змісту та сучасним вимогам; професійну орієнтацію учнів за умов профільного навчання; реалізацію інтеграції знань та міжпредметних зв’язків.
У другому розділі – практиці” – розкрито сутність підготовки майбутнього вчителя до профільного навчання фізики; визначено напрями, етапи та шляхи цієї підготовки на основі адаптованих дидактичних та специфічних для профільного навчання принципів з опорою на закономірності дидактики; побудовано модель підготовки вчителя до профільного навчання фізики у загальноосвітніх закладах; запропоновано шляхи її впровадження у практику та представлено результати дослідно-експериментальної роботи.
Напрями підготовки вчителя до профільного навчання конкретно визначають, до чого готувати майбутнього вчителя фізики в контексті профільного навчання в загальноосвітніх закладах: вибір і розробку рівнів профільного навчання фізики; ви-кладання мінімізованого, поглибленого курсу фізики; викладання фізики в різних типах навчальних закладів, на різних рівнях складності; діагностика здібностей учнів до фізики; допрофесійна підготовка під час профільного навчання фізики; забезпечення наступності між профільним навчанням фізики та професійною підготовкою учнів у вищому навчальному закладі; мотивація вивчення фізики на різних рівнях; професійна орієнтація учнів; профільна диференціація змісту навчання фізики; реалізація інтеграції знань та міжпредметних зв’язків; реалізація особистісно орієнтованого підходу до учнів; реалізація форм організації профільного навчання. Відповідно до цього виділено етапи підготовки вчителя до профільного навчання фізики.
Побудова моделі підготовки вчителя до профільного навчання фізики спирається на систему загальних принципів педагогічної освіти, а також на сукупність специфічних аспектів професійної підготовки майбутніх фахівців. Кожний із принципів адаптовано для створення та відображення дидактичних закономірностей у наявних моделях підготовки педагогічних кадрів.
Модель підготовки вчителя до профільного навчання фізики відрізняється від традиційної професійної підготовки предметно-спеціалізованого характеру, що готувала вчителя-предметника, а результатом підготовки вважалося накопичення суми необхідних знань, навичок та умінь для здійснення майбутньої професійної діяльності. Модель підготовки майбутнього вчителя до профільного навчання фізики у загальноосвітніх закладах представлена на рис. 1.
|