ПІДГОТОВКА МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ ДО ВПРОВАДЖЕННЯ ДИДАКТИЧНИХ ТЕХНОЛОГІЙ У ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ Автореферат

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено об’єкт, предмет, мету, гіпотезу, завдання дослідження; схарактеризовано методи роботи; розкрито наукову новизну, практичну значущість дисертації; подано дані щодо апробації, впровадження одержаних результатів і структури роботи.

У першому розділі «Теоретичні засади проблеми підготовки майбутнього вчителя до впровадження дидактичних технологій у початковій школі» проаналізовано стан досліджуваної проблеми в теорії сучасного наукового знання та у практиці вітчизняної і зарубіжної школи; уточнено сутність понять «дидактична технологія», «впровадження дидактичних технологій у початковій школі», визначено і науково обґрунтовано феномен «підготовка майбутнього вчителя до впровадження дидактичних технологій у початковій школі».

Аналіз та систематизація результатів проведення психолого-педагогічних досліджень, у яких опосередковано вивчалися певні аспекти підготовки майбутнього вчителя до впровадження дидактичних технологій у початковій школі, дозволив констатувати, що необхідність удосконалення процесу підготовки студентів до окресленого аспекту педагогічній діяльності випливає з вимог, які ставляться до університетської освіти у становленні фахівця. Дослідницьким шляхом доведено і соціально-педагогічну потребу більш продуктивної підготовки саме майбутніх учителів початкових класів до успішного вирішення завдань, що постають перед ними у процесі навчання і виховання молодших школярів.

Під технологією вчені розуміють: науку про майстерність, способи взаємодії людини, знарядь і предметів праці (М. Кларін, Е. Машбіц, Н. Тализіна); сукупність і послідовність методів та процесів перетворення початкових матеріалів, що дозволяють одержати продукцію із заданими параметрами (навчально-пізнавальною діяльністю) (С. Сисоєва, Г. Ільїна, Н. Руденко, В. Сластьонін).

Як бачимо, спільним в усіх визначеннях є спрямування технології навчання на підвищення ефективності навчального процесу, що гарантує досягнення запланованих результатів навчання.

Дидактична інтелектуальна діяльність педагога, представлена в технології навчання, пов'язана з прогнозуванням необхідних педагогічних дій для забезпечення інноваційних умов навчання (М. Лєвіна, С. Мухіна, О. Соловйова, Д. Чернилевський).

Технологія навчання - це послідовність педагогічних процедур, операцій і прийомів, що складають у сукупності цілісну дидактичну систему, реалізація якої в педагогічній практиці призводить до гарантованого досягнення мети навчання і сприяє цілісному розвитку особистості того, хто навчається. А тому дидактична технологія, на наш погляд, це послідовна взаємопов’язана система дій педагога, спрямованих на вирішення дидактичних завдань; планомірне й послідовне втілення на практиці заздалегідь спроектованого педагогічного процесу.

У цьому зв’язку ми виходили з ключових завдань саме початкового навчання молодших школярів, що відображені в Державному стандарті початкового навчання, й розгорнуто висвітлено у працях таких сучасних науковців, як Н. Бібік, М. Вашуленко, Т. Довга, Н. Коваль, Л. Кочіна, О. Савченко. Йдеться про виключну роль початкової ланки, по-перше, у загальному й різнобічному розвитку дитини, а, по-друге, - повноцінному оволодінні всіма компонентами навчальної діяльності.

Процес упровадження дидактичних технологій у початковій школі розуміється нами як усвідомлення майбутнім учителем алгоритму виконання діяльності через взаємопов’язану систему дій, що полягає в аналізі цілей, можливостей і виборі форм, методів та засобів навчання, які забезпечують досягнення високої ефективності в цій діяльності.

Зміст поняття «готовність» психологи і педагоги (Д. Катц, Д. Креч, М. Кровгильд) здебільшого розглядають як єдність поведінкового, когнітивного й емоційного компонентів; як сукупність мотиваційних, пізнавальних, емоційних, вольових якостей особистості (З. Козлов, Ю. Кулюткін); як передумову цілеспрямованої діяльності, її реалізації, стійкості та ефективності (К. Дурай-Новакова, М. Дяченко, Л. Кандибович); як єдність спонукального (мотиваційного) і виконавчого (процесуального) компонентів (В. Селіванов); як новоутворення (Л. Виготський, Д. Ельконін); як психічний стан особистості (А. Капська, О. Мороз, В. Сластьонін).

Визначаючи теоретичні орієнтири дослідження на основі аналізу досягнення вчених (М. Дяченко, Л. Кандибович, Н. Левітов, А. Линенко, В. Цибулько), ми керувались положенням М. Левітова про те, що готовність особистості є результатом його професійної підготовки. Процес підготовки майбутнього вчителя до впровадження дидактичних технологій можна підвищити, якщо задіяти такий ресурс майбутнього вчителя як його постійне особистісно-професійне самовдосконалення.

Підготовку вчителя початкової школи до впровадження дидактичних технологій у школі першого ступеня ми розглядаємо як багатогранний навчально-пізнавальний процес, спрямований на оволодіння професійними знаннями, вміннями, навичками, та на якісний рівень готовності вчителя початкових класів до проектування дидактичних технологій.

У другому розділі «Експериментальна модель підготовки майбутніх учителів початкової школи до впровадження дидактичних технологій» висвітлено результати діагностувального експерименту; представлено експериментальну модель процесу підготовки майбутнього вчителя до впровадження дидактичних технологій; визначено педагогічні умови, критерії, показники, якісну характеристику рівнів готовності майбутніх учителів початкової школи до впровадження дидактичних технологій.

Результати діагностувального етапу експерименту засвідчили, що переважна більшість майбутніх учителів (54%) не має належного уявлення щодо основних понять, необхідності їх застосування на практиці; 24,2% студентів не розрізняють поняття «педагогічна технологія», «технологія навчання», «дидактична технологія»; 21,8% майбутніх учителів уважають, що «це сукупність методів і прийомів». Однак 38,6 % студентів відзначили «позитивно-активне» ставлення до впровадження дидактичних технологій та 50,6 % респондентів - «позитивне». Було з’ясовано, що значна кількість учителів-практиків (61 %) не задоволені набутою професійною підготовкою, яка б дозволила запроваджувати дидактичні технології у навчальному процесі.

На підставі теоретико-методологічного дослідження та результатів діагностувального етапу експерименту було розроблено експериментальну модель, що розкриває процес підготовки майбутнього вчителя до впровадження дидактичних технологій у початковій школі і складається з мети, компонентів, педагогічних умов, принципів, засобів їх реалізації та результату (див. рис. 1).

Аналіз праць провідних науковців із означеної проблеми дозволив дійти висновку, що підготовка майбутніх учителів до впровадження дидактичних технологій у початковій школі має певну структуру, в якій...