ПОЛОВАЯ И ИНДИВИДУАЛЬНАЯ ИЗМЕНЧИВОСТЬ ПРЕМОЛЯРОВ ЧЕЛОВЕКА С ПОЗИЦИЙ ТРЕХМЕРНОЙ РЕКОНСТРУКЦИИ

summary

Матеріал і методи дослідження. Дане дослідження повністю відповідає загальноприйнятим біоетичним нормам і вимогам принципів Гельсінської декларації прав людини, Конвенції Ради Європи про права людини і біомедицини та відповідних Законів України стосовно проведення експериментальних та клінічних досліджень (протокол № 6 від 02.09.2009 р. засідання комісії з питань біоетики Луганського державного медичного університету). 

Матеріалом дослідження послужили 273 малі кутні зуби (128 зубів осіб чоловічої статі у віці від 17 до 86 років, і 145 зубів осіб жіночої статі у віці від 14 до 90 років). Серед зубів верхньої щелепи перших премолярів було 58 (31 правий і 27 лівих), а других – 78 (серед них 40 правих і 38 лівих). Зуби нижньої щелепи включали 66 перших премолярів (33 правих і 33 лівих) і 71 другий премоляр (серед них 39 правих і 32 лівих). Матеріал дослідження був підрозділений на віково-статеві відповідно до загальноприйнятої вікової періодизації (В.Г. Ковешніков, Б.А. Никітюк, 1992).

      Крім того, були досліджені премоляри на 43 гіпсових моделях верхніх і нижніх щелеп (серед них 29 осіб чоловічої статі і 14 жіночого) і 107 рентгенограм. 19 зубів було залито в поліакріл і потім були виговлені сагитальні шліфи отриманих блоків для вивчення біомеханічних властивостей різних ділянок емалі і дентину. Таким чином, в цілому вивчалося 442 об'єкти.

За допомогою товстотного циркуля у пацієнтів перед екстракцією зубів проводилось вимірювання виличного діаметру голови (ВД) і висоти обличчя (ВО). Форму обличча визначали по значенню лицевого покажчика (ЛП):

ЛП = (ВО / ВД) х100%

Використовувалися наступні категорії лицевого покажчика: ейріпрозопія (до 84,9%), мезопрозопія (85,0%-89,9%), лептопрозопія (90,0% і більш).

Досліджуванні зуби в своїй більшості були інтактні, оскільки їх екстрагували  з ортодонтичною та ортопедичною метою у осіб проживаючих в Луганську і Луганській області (Україна). Кожний зуб зберігався в окремому контейнері з позначенням статі і віку пацієнта. Використовуючи метод одонтоскопії, ми вивчали особливості будови коронок зубів, форми горбків і борозен на оклюзионної поверхні, особливу увагу надавали морфології коренів,  їх кількості, формі і особливостям будови.

Одонтометрію премолярів проводили за загальноприйнятою методикою (В. В. Гончаров і соавт., 1992); в нашій модифікації додано вимірювання довжини вестибулярного кореня у разі його наявності. Таким чином, за допомогою штангельциркуля з точністю до 0,1 мм, вимірювалися наступні 13 параметрів малих кутніх зубів: висоту зуба; висоту коронки у вестибулярному напрямі; висоту коронки в язичному напрямі; висоту (довжину) вестибулярного кореня; висоту (довжину) язичного кореня; вестибулярно-язичний діаметр коронки; медіально-дистальний діаметр коронки; вестибулярно-язичний діаметр шийки; медіально-дистальний діаметр шийки; вестибулярно-язичний діаметр кореня;  медіально-дистальний діаметр кореня; висоту вестибулярного горбка; висоту язичного горбка. При одонтометрії коронок премолярів на гіпсових моделях визначалися за допомогою штангенциркуля наступні параметри: висота коронки у вестибулярному напрямі; вестибулярно-язичний діаметр коронки; медіально-дистальний діаметр коронки. Використовуючи дані одонтометрії малих кутніх зубів, вивчали їх вікові особливості, індивідуальну мінливість і статевий диморфізм.

При візуальному аналізі рентгенограм вивчалися і реєструвались результати зовнішньої морфології коренів і кореневих каналів. Враховуючи кількість коренів і кореневих каналів  в них, зуби були розділені на 4 групи. Група І – зуби з одним коренем, група ІІ – зуби з двома сполученими коренями, група ІІІ – зуби з двома окремими коренями, група ІV – зуби з трьома коренями – згідно класифікації Вейн (Weine, 1996).

Товщину емалі на різних ділянках зуба вивчали за допомогою програми «Morpholog» (A.С. України №9604, В.В. Овчаренко, В.В. Маврич, 2004). Цифрові зображення одержаних зразків одержували у форматі *.bmp 720х576 пікселів, 96 крапок на дюйм, з глибиною кольору 24 біти на апаратно-програмному комплексі, реалізованому на основі персонального комп'ютера Celeron–800 Mh, RAM 256 Mb, HDD 40 Gb і videopresenter Samsung SVP-5500.

Далі на шліфах за допомогою мікротвердоміра ПМТ визначалися міцністні властивості емалі і дентину в різних зонах горизонтальних і сагитальних шліфів премолярів методом вдавлювання у випробовуваний матеріал алмазного індентора Віккерса, що забезпечував геометричну і механічну подібність відбитків по мірі поглиблення індентора під дією навантаження відповідно до «Методу визначення мікротвердості, допускаючі наближення відбитку від вдавлювання алмазної піраміди» (ГОСТ 9450-76). Як індентора при вимірюванні мікротвердості, використовували правильну чотиригранну алмазну піраміду з 136°  кутом при вершині.  Ця піраміда плавно вдавлювалася в зразок вагою в 20 г протягом 10-15 секунд, після чого проводилося розвантаження зразку.

Статистичну обробку одержаних даних проводили використовуючи методи параметричної статистики, кореляційного й  регресійного аналізів, достовірність  відмінностей між показниками  визначали за допомогою t-теста.

Забір і дослідження матеріалу, біомеханічний аналіз, обробку графічних зображень і аналіз цифрових даних, побудову тривимірних комп'ютерних моделей і їх аналіз методом кінцевих елементів проводили на базі багатопрофільних наукових лабораторій кафедри нормальної анатомії Луганського державного медичного університету.

Результаті дослідження та їх обговорення. Результати нашого дослідження свідчать, що найважливішою з диференціальної точки зору для премолярів є наявність мезіально-язичних борозен. Для мезіальної норми першого верхньощелепного премоляра вельми характерна ситуація, коли борозна мезіального краєвого гребеня перетинає мезіальний краєвий гребінь і з'єднується з центральною борозною в мезіальної трикутній ямці. Мезіальна краєва борозна є однією з важливих ознак перших премолярів верхньої щелепи і зустрічається з великою частотою - в 95,2% випадків. Що стосується других премолярів, дана ознака спостерігалася лише в 38,4% випадків. Дистальні краєві борозни зустрічаються досить рідко: в 37,3% і 30,1% випадків на першому і другому верхніх премолярах, відповідно.

За наявності мезіально-язичних борозен у перших премолярів нижньої щелепи, вони визначаються між мезіальним краєвим гребенем і мезіальним скатом язичного горбку в язичній третині зуба в 67,4% випадків. Іноді є борозна між дистальним краєвим гребенем і дистальним скатом

язичного горбка, що зустрічалося лише в 8,2% випадків.

Для дво- і тригорбкових типів других нижніх премолярів, борозни краєвих гребенів є досить рідкісним явищем. Так, на мезіальному краєвому гребені ці борозни визначалися в 24,2% випадків, а на дистальному краєвому гребені - лише в 11,7% випадків.

Дослідження статевого диморфізму одонтометричних показників має практичне значення в судовій медицині і антропології. Наші дослідження показали, що хоча ряд одонтометричних показників і відрізняється для зубів осіб різної статі, не існує статистично значущої ознаки дозволяючої віддиференціювати чоловічі премоляри від жіночих (результати t-теста для всіх показників - р>0,05), що узгоджується з результатами інших авторів (Е.С. Потеряйкин зі співавт., 2004; P. Bourdiol зі співавт., 2007).

З другого боку, нами знайдені одонтометричні показники  премолярів, які достовірно корелюють з віком індивідуума:

·       для першого верхнього премоляра - висота коронки в язичному напрямі hCL (r = -0,43; р<0,05);

·       для першого нижнього премоляра - вестибулярна висота коронки hCV  (r = -0,34; р<0,05);

·       для другого верхнього - відразу два параметри мали статистично значущу негативну кореляційну залежність з віком – висота коронки у вестибулярному hCV і язичному напрямах hCL (r=-0,43 і  r=-0,26 при р<0,05);

·       для других нижніх премолярів -  вестибулярна висота коронки hCV (r=-0,34; р<0,05).

Це дозволило нам вивести регресійні формули для даних одонтометричних показників по відношенню до віку людини:

·       для першого верхнього премоляра -  hCL (мм) = 6,72 – 0,02 х вік (г);

·       для першого нижнього премоляра -  hCV (мм) = 7,78 – 0,02 х вік (г);

·       для другого верхнього премоляра -  hCV (мм) = 7,78 – 0,02 х вік (г) та

     hCL (мм) = 6,99 – 0,03 х вік (г);

·       для других нижніх премолярів -  hCV (мм) = 7,49 – 0,02 х вік (г).

Важливі кореляційні зв'язки просліджуювалися між деякими одонтометричними показниками і формою обличчя (лицьовим покажчиком), так були виялені наступні достовірні кореляції:

·       для першого верхнього премоляра достовірно корелюють (р<0,05) відразу три показники - вестибулярна і язична висота коронки і медіально-дистальний діаметр коронки зуба (r=0,48, r=0,38 і r=0,74, відповідно);

·       для першого нижнього премоляра є два показники - довжина кореня (язичного)  і вестибуло-язичний діаметр шийки зуба (r=0,48 і r=0,38 при р<0,05);

·       для другого верхнього премоляра лицьовий індекс корелює тільки з одним показником – вестибулярною висотою коронки (r=0,26; р<0,05);

·       для другого нижнього премоляра достовірних кореляцій не знайдено (імовірно, це пов'язано з тим, що даний зуб серед премолярів має найбільшу вариабельність форм і розмірів).