Поняття, види та правові засади діяльності підприємств і установ

summary

Підприємства і установи — це організації, які виконують економічні, соціально-культурні, адміністративно-політичні та інші функції з метою задоволення матеріальних, духовних та інших потреб громадян, суспільства та держави. Вони відрізняються одне від одного за змістом, результатом та метою їх основної діяльності.

Підприємство — самостійний господарюючий статутний суб'єкт, який мас права юридичної особи, здійснює виробничу, науково-дослідницьку та комерційну діяльність з метою одержання відповідного прибутку (доходу).

Підприємство має самостійний баланс, розрахунковий та інші рахунки в установах банків, печатку, а промислове підприємство — і товарний знак.

Установи виконують соціально-культурні або адміністративно-політичні функції. Їх мета — створення соціальних цінностей, головним чином невиробничого характеру (установи культури, освіти, охорони здоров'я та ін.).

За останні роки різко зросли та збільшуватимуться і надалі кількість та різноманітність підприємств і установ. З'явилися орендні, колективні, акціонерні, приватні (індивідуальні), казенні підприємства. Іноді підприємства виконують окремі функції, характерні для установ, а установи виконують функції підприємства (наприклад, у навчальному закладі можуть функціонувати експериментальний завод або виробничі підрозділи).

Свою діяльність підприємства здійснюють згідно із законами України від 27 березня 1991 р. «Про підприємства в Україні» (зі змінами і доповненнями), від 7 лютого 1991 р. «Про власність» (зі змінами і доповненнями), від 7 лютого 1991 р. «Про підприємництво» (зі змінами і доповненнями), від 19 вересня 1991 р. «Про господарські товариства» (зі змінами і доповненнями), іншими законами та законодавчими актами України, а також на підставі статуту, що затверджується власником майна за участю трудового колективу.

Діяльність установ регулюється законами України від 23 березня 1996 p. «Про освіту», від 13 грудня 1991 р.«Про основи державної політики у сфері науки і науково-технічної діяльності» (в редакції від 1 грудня 1998 p.), від 27 січня 1995 р. «Про бібліотеки та бібліотечну справу», іншими законодавчими та правовими актами.

Підприємства та установи можна підрозділити на види за різними підставами:

залежно від форм власності — на індивідуальні (засновані на особистій власності фізичної особи та виключно на Гі праці), сімейні (засновані на особистій власності та на праці громадян — членів однієї сім'ї, які проживають разом), приватні (засновані на власності окремого громадянина), колективні (засновані на власності трудового колективу підприємства, кооперативу, іншого статутного товариства, громадської чи релігійної організації), державні комунальні (засновані на власності адміністративно-територіальних одиниць), державні, в тому числі казенні (засновані на державній власності), спільні (засновані на базі об'єднання майна різних власників, у тому числі іноземних власників);

залежно від принципу внутрішньої правової організації — на акціонерні товариства (відкритого і закритого типу), товариства з обмеженою відповідальністю, повні товариства, командитні товариства.

Можуть діяти й інші види підприємств, у тому числі орендні, створення яких не суперечить законодавчим актам України.

Підприємства можуть об'єднуватися в асоціації, корпорації, консорціуми, концерни та інші об'єднання за галузевим, територіальним та іншими принципами.

Залежно від галузевої виробничо-технологічної спеціалізації розрізняють такі форми підприємств:

промислові — заводи, фабрики, комбінати, шахти, родовища та ін.;

сільськогосподарські — колективні сільськогосподарські підприємства (КСП), фермерські господарства, приватні .приватно-орендні підприємства тощо;

транспортні — залізничного транспорту (управління, відділ залізниць, станції, депо); водного транспорту (пароплавства, порти):

цивільної авіації (об'єднання, аеродроми, аеропорти, авіалінії); автопідприємства (автокомбінати); територіальні управління трубопровідного транспорту тощо;

будівельні — будівельні управління, комбінати тощо;

зв'язку — поштамти, телеграфи, телефонні станції тощо;

торгівлі — універмаги, гастрономи, торговельні будинки, спеціалізовані та фірмові магазини;

житлово-комунальні — житлово-експлуатаційні та ремонтно-експлуатаційні управління, енергомережі, тепломережі та ін.

Установи, які спеціалізуються на виконанні певного виду діяльності, можуть бути державними, недержавними, місцевих органів, індивідуальними. Правові норми, що закріплюють їх види, містяться в різноманітних правових актах, які регулюють відносини в окремих галузях та сферах соціально-культурної та адміністративно-політичної діяльності, культури, освіти, охорони здоров'я, закордонних справ, спорту тощо, наприклад, у Законі України від 24 грудня 1993 p. «Про Національний архівний фонд і архівні установи» та ін.

Управління підприємствами і установами здійснюється згідно з принципами, на яких вони були засновані. Розрізняють підприємства і організації, що управляються безпосередньо власником, і такі, що управляються уповноваженими власником органами. Управління може здійснюватися за принципом колегіальності або єдиноначальності. Власник наймає (призначає) керівника підприємства чи установи через укладання контракту (договору, угоди), в якому визначаються права, строки найняття, обов'язки і відповідальність керівника підприємства перед власником та трудовим колективом, умови його матеріального забезпечення і звільнення з посади з урахуванням гарантій, передбачених контрактом та законодавством України. Керівник підприємства чи установи є уповноваженим власника. Він наділений відповідними повноваженнями і несе перед власником відповідальність за виконання доручених йому функцій.

Керівник підприємства самостійно вирішує питання діяльності підприємства, а у випадках, передбачених законодавством, здійснює це за участю трудового колективу та профспілкових комітетів.

§ 2. Правове становище підприємств і установ, їх адміністрації

Серед суб'єктів адміністративного права підприємства і установи посідають особливе місце, оскільки через їх діяльність дер­жава і суспільство здійснюють свої зовнішні та внутрішні завдання. Без нормального функціонування підприємств і установ (незалежно від форм власності, на яких вони засновані) неможливо забезпечити суверенітет і економічну незалежність держави, роботу її органів (законодавчих, виконавчих, судових, місцевого самоврядування та ін.), права і свободи громадян, вирішення інших питань у будь-якій сфері суспільної чи державної діяльності. Разом з тим підприємства і установи діють не відокремлено від держави і суспільства, вони постійно в тих чи інших формах вступають у взаємовідносини з державними і суспільними інститутами.

Держава в особі її органів проводить політику невтручання в господарсько-оперативну (управлінську) діяльність підприємств і установ, в тому числі державних, але разом з тим не може повністю відмовитися від такого втручання. Це пов'язане з тим, що підприємства і установи діють на відповідній території (у відповідних регіонах), містах, селищах, селах. Вони використовують земельні, водні, природні, енергетичні, людські ресурси, своєю діяльністю впливають на екологічний стан, що в кінцевому результаті позначається на житті, здоров'ї та діяльності людини. Використовуючи відповідні ресурси, підприємства і установи повинні дбати і про їх відновлення, економне використання.

Виконуючи економічні, соціально-культурні, адміністративно-політичні та інші функції з метою задоволення матеріальних і духовних потреб громадян, суспільства і держави, підприємства і установи повинні функціонувати в межах, встановлених державою Основний напрямок державної діяльності, де підприємства і установи безпосередньо пов'язані з державою та її інститутами, — виконавча влада (від місцевого рівня до центральних органів виконавчої влади) та місцеве самоврядування. У взаємовідносинах з цими суб'єктами держави і суспільства підприємства і установи практично вирішують всі питання — від створення, здійснення своєї діяльності та до її припинення. Крім названих, підприємства і установи вступають в адміністративно-правові відносини з органами виконавче;

Підприємства й установи - це організації, які виконують економічні, соціально-культурні, адміністративно-політичні та інші функції з метою задоволення матеріальних, духовних та інших потреб громадян, суспільства й держави. Вони відрізняються один від одного за змістом, результатом і метою основною діяльності.

Підприємство - самостійний господарюючий статутний суб’єкт, який має права юридичної особи, здійснює виробничу, науково-дослідницьку та комерційну діяльність з метою одержання відповідного прибутку (доходу).

Підприємство має самостійний баланс, розрахункові та інші рахунки в установах банків, печатку, а промислове підприємство — і товарний знак.

Установи виконують соціально-культурні або адміністративно-політичні функції, їх мета - створення соціальних цінностей, переважно невиробничого характеру (установи культури, освіти, охорони здоров'я тощо).

За останні роки зросла кількість та різноманітність підприємств і установ. З'явилися орендні, акціонерні, приватні (індивідуальні) казенні підприємства. Іноді підприємства виконують окремі функції, притаманні установам, а установи виконують функції підприємства (наприклад, у навчальному закладі можуть функціонувати експериментальний завод або виробничі підрозділи).

Свою діяльність підприємства здійснюють згідно з Господарським і Цивільним кодексами України, законами України «Про власність» (зі змінами та доповненнями), «Про господарські товариства» (зі змінами та доповненнями), іншими законами та законодавчими актами України, а також на підставі статуту, який затверджує власник майна за участю трудового колективу.

Діяльність установ регулюють закони України «Про освіту», «Про наукову та науково-технічну діяльність», «Про бібліотеки та бібліотечну справу», інші законодавчі та правові акти.

Підприємства й установи залежно від форм власності можна підрозділити на: індивідуальні (засновані на особистій власності фізичної особи та виключно на її праці), сімейні (засновані на особистій власності й на праці громадян — членів однієї сім'ї, які проживають разом), приватні (засновані на власності окремого громадянина), колективні (засновані на власності трудового колективу підприємства, кооперативу, іншого статутного товариства, громадянської чи релігійної організації), державні комунальні (засновані на власності адміністративно-територіальних одиниць), державні, в тому числі казенні (засновані на державній власності), спільні (засновані на базі об'єднання майна різних власників, у тому числі іноземних власників).

Установи, які спеціалізуються на виконанні певного виду діяльності, можуть бути державними, недержавними, місцевих органів, індивідуальними. Правові норми, що закріплюють їх види, містяться в різноманітних правових актах, які регулюють відносини в окремих галузях і сферах соціально-культурної та адміністративно-політичної діяльності, культури, освіти, охорони здоров'я, закордонних справ, спорту тощо, наприклад, у Законі України «Про Національний архівний фонд і архівні установи» від 24 грудня 1993 р. тощо.

Управління підприємствами й установами здійснюють згідно з принципами, на яких їх було засновано. Розрізняють підприємства та організації, якими управляв безпосередньо власник, і такі, якими управляють уповноважені власником органи. Управління може здійснюватися за принципом колегіальності або єдиноначальності. Власник наймає (призначає) керівника підприємства чи установи через укладання контракту (договору, угоди), в якому визначаються права, строки найняття, обов'язки та відповідальність керівника підприємства перед власником і трудовим колективом, умови його матеріального забезпечення й звільнення з посади з урахуванням гарантій, передбачених контрактом і законодавством України.

Керівник підприємства чи установи є уповноваженим власника. Він наділений відповідними повноваженнями й несе перед власником відповідальність за виконання доручених йому функцій. Керівник підприємства самостійно розв'язує питання діяльності підприємства, а у випадках, передбачених законодавством, здійснює це за участю трудового колективу та профспілкових комітетів.