ПОСТІЙНІ КОМІСІЇ МІСЦЕВИХ РАД: ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ПИТАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ Автореферат

Актуальність теми дослідження. Розвиток сучасного демократичного суспільства неможливий без активного функціонування інститутів громадянського суспільства, насамперед місцевого самоврядування як феномену, що свідчить про ступінь зрілості соціуму, рівень лібералізації державно-владної системи, наявність сприятливих умов для реалізації прав і свобод людини і громадянина. Особливу роль у системі місцевого самоврядування відіграють представницькі органи як носії публічно-владних повноважень, режим функціонування яких дозволяє найбільш повно і оперативно формулювати волю місцевого співтовариства, виражати його інтереси в своїй діяльності. Ефективність реалізації представницьких засад у системі муніципальної влади перш за все залежить від структурно-функціональної, компетенційної та організаційної характеристики самоврядних структур. Ускладнення структури справ, що вирішуються на муніципальному рівні, розширення питань місцевого значення, підвищення рівня диференціації соціальних інтересів, що підлягають задоволенню шляхом муніципально-владної діяльності обумовлюють структурно-інституційну організацію місцевого управління, виняткове значення в якій належить постійним комісіям місцевих рад.

Постійні комісії як необхідна складова представницьких органів місцевого самоврядування в Україні здійснюють інтеграційний вплив на всю систему муніципальних владних відносин, особливо у сфері нормотворчості й контролю. Однак, незважаючи на унікальний правовий статус постійних комісій місцевих рад та беззаперечний вплив на муніципальний нормотворчий процес, питання їх організації і діяльності залишаються найменш дослідженими в сучасній науці муніципального права. Монографічні роботи, присвячені аналізу правового статусу постійних комісій, належать до періоду радянської доби, а праці сучасних державознавців з цієї проблематики, як правило, фрагментарні. Необхідність ґрунтовного дослідження правового статусу постійних комісій обумовлюється й тим, що муніципальне законодавство в частині правового регулювання інституту постійних комісій має значні недоліки і прогалини, а положенням про постійні комісії, затвердженим рішеннями місцевих рад, у більшості випадків притаманні вади юридичної техніки, вони не враховують специфіки територіального рівня місцевої організації влади, самоврядного органу, громади.

Значний внесок у розвиток теоретичних аспектів даної проблеми зробили радянські вчені: І. А. Азовкін, Г. В. Атаманчук, Г. В. Барабашев, В. Є. Бражников, Л. А. Григорян, Р. С. Павловський, В. Ф. Погорілко, Є. В. Спірна, К. Є. Федонюк, І. М. Чехарін. Певні аспекти означеної проблематики досліджували у своїх працях сучасні вітчизняні правознавці М. О. Баймуратов, І. І. Бодрова, В. Г. Журавський, Г. В. Задорожня, А. М. Колодій, В. М. Кампо, М. І. Корнієнко, П. М. Любченко, Н. Р. Нижник, С. Г. Серьогіна, В. О.Серьогін, Ю. М. Тодика, О. М. Ярмиш, а також науковці зарубіжних країн В. Г. Афанасьєв, М. В. Баглай, А. А. Безуглов, Т. Брайн, Ю. А. Дмитрієв, І. А. Кеня, О. Є. Кутафін, К. Майонен, Л. Ю. Мізіліна, А. М. Нікітін, Т. Парсонс, Н. Л. Пєшин, Н. В. Постовий, В. В. Пилін, А. І. Черкасов. Проте комплексні конституційно-правові дослідження організаційно-правових проблем функціонування постійних комісій місцевих рад у вітчизняній юридичній науці досі відсутні, що зумовлює актуальність обраної теми дисертаційного дослідження, її істотне значення для муніципально-правової теорії та практики.