ПРАВО ГРОМАДЯН НА УЧАСТЬ У МІСЦЕВОМУ САМОВРЯДУВАННІ УКРАЇНИ: СТАН ТА ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ Автореферат

Актуальність теми. Із прийняттям Декларації про державний суверенітет та проголошенням незалежності України в державі постала надзвичайно складна проблема реформування організації та здійснення публічної влади. На перший план стали питання децентралізації державної влади та передачі її частини органам місцевого самоврядування. Основним змістом повинно було стати залучення широких верств населення до цих демократичних процесів, закріплення на найвищому рівні права громадян на участь у місцевому самоврядуванні, утвердження форм та методів його реалізації. Відродження в Україні інституту місцевого самоврядування стало визначальним етапом у творенні демократичної правової держави із стабільним громадянським суспільством. Воно є однією з необхідних умов практичної реалізації прав і свобод людини та громадянина на місцевому рівні.

Досвід країн з міцним громадянським суспільством та правовою державою свідчить, що в умовах становлення демократичних традицій, як це має місце в Україні, забезпечення реальної участі громадськості в політичному житті держави та суспільства, зокрема – у вирішенні питань місцевого самоврядування, стає однією з необхідних умов практичного врегулювання проблеми впливу населення (територіальних громад міст, селищ та сіл) на формування місцевої політики.

Реальна участь громадян у вирішенні питань місцевого значення має стати передумовою формування ефективної політики муніципального самоврядування з метою забезпечення прав та потреб територіальної громади в цілому та кожного її представника зокрема. Аналіз суспільно–політичної ситуації в країні, прогнози соціологічних опитувань свідчать про підвищення рівня зацікавленості громадян у вирішенні місцевих проблем як безпосередньо, так і через представницькі органи місцевого самоврядування. З кожним роком ідея реального вирішення власних інтересів через органи місцевого самоврядування набуває все більшої вагомості. Прагнення громадян, які у своїй сукупності утворюють громаду, добре жити у власному місті, селі чи селищі, позитивно вирішувати особисті проблеми, а також питання загального соціально-економічного розвитку населеного пункту як адміністративної одиниці, а громади як її суспільного наповнювача, зумовлює розвиток місцевої демократії. Власне ці процеси ми намагаємось дослідити у своїй роботі.

Активна інтеграція України в європейські структури обумовлює необхідність підняття рівня і ефективності місцевого самоврядування, реального забезпечення громадянам прав на участь у місцевому самоврядуванні шляхом вдосконалення чинного законодавства. Правозастосовча практика та діяльність муніципальних органів свідчать про наявність значного кола невирішених практичних проблем.

Тому особливої актуальності сьогодні набувають дослідження теоретичних та особливо практичних моментів реалізації громадянами їх права на участь у місцевому самоврядуванні України. Мова йде про форми безпосередньої участі громадян у місцевому самоврядуванні, які є складовою частиною особливої системи інституційних форм місцевої демократії, за допомогою якої громадяни реалізують своє право на участь в управлінні місцевими справами.

З початку здобуття незалежності в Україні пожвавився науковий інтерес до проблематики місцевого самоврядування, зокрема реалізації права на участь у ньому населення. Якісно нового значення для розвитку демократичних процесів набули ці питання після прийняття Конституції України 28 червня 1996 року, Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” 21 травня 1997 року. Конституційне та законодавче закріплення права громадян на участь у місцевому самоврядуванні заклало фундамент для ефективного розвитку муніципальної демократії. Це, в свою чергу, зумовило наявність відповідальності місцевих органів державної влади і місцевого самоврядування та їх посадових осіб щодо гарантування належних населенню прав та свобод.

Велике значення для розробки окресленої проблематики мають праці вчених: В.Б.Авер’янова, О.Ф. Андрійко, М.О.Баймуратова, О.В.Батанова, П.Д.Біленчука, О.М.Бикова, В.І.Борденюка, С.П.Бритченка, Л.К.Воронової, С.В.Гавриша, Р.К.Давидова, В.С.Журавського, О.В.Зайчука, В.М.Кампо, Б.В.Калиновського, О.Л.Копиленка, В.В.Кравченка, П.М.Любченка, І.Л.Литвиненко, А.Р.Мацюка, Н.М.Мироненко, Н.А.Мяловицької, Н.Р.Нижник, М.П.Орзіха, Ю.Панейка, М.В.Пітцика, В.Ф.Погорілка, Д.М.Притики, М.О.Пухтинського, Н.І.Рудої, А.О.Селіванова, В.Ф.Сіренка, В.М.Скрипничука, Є.А.Тихонової, П.А.Ткачука, Ю.М.Тодики, О.Ф.Фрицького, Г.В.Чапали, О.Н Ярмиша, О.О.Яцунської.

Водночас проблеми участі громадян у місцевому самоврядуванні розроблялись у низці цікавих досліджень російських авторів: Г.В. Барабашева, М.С. Бондаря, А.Н. Кокотова, Ю.Д. Казанцева, О.Кутафіна, В.І. Фадєєва, В.Є. Чиркіна, Є.С. Шугриної та ін.

Актуальність дослідження теоретико-методологічних засад права громадян на участь у місцевому самоврядуванні України зумовлена особливістю інституту місцевого самоврядування як різновиду публічної влади, наявністю великої кількості форм та способів взаємодії між жителями – членами територіальної громади та органами і посадовими особами місцевого самоврядування. Тому особливого значення набувають питання дослідження сутності права громадян на участь у місцевому самоврядуванні, наявних та можливих (ще не виписаних в нормативних документах) форм безпосередньої демократії, розуміння самої участі – як юридично-психологічної дії людини. При дослідженні особливої уваги потребує інститут депутата місцевих рад, що, на нашу думку, являється інститутом правової гарантії реалізації представницьких повноважень громадян на участь у місцевому самоврядуванні.

Саме тому дослідження сучасного стану та шляхів вдосконалення реалізації права громадян України на участь у місцевому самоврядуванні є актуальним напрямом вітчизняної юридичної науки. Власне, недосконалість цього правового інституту і зумовила вибір даної теми дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до плану роботи відділу проблем розвитку національного законодавства Інституту законодавства Верховної Ради України за темою “Організація моніторингу ефективності чинного законодавства та прогнозування наслідків його застосування ”(державний реєстраційний № РК 0104U006941).

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у визначенні змісту права громадян на участь у місцевому самоврядуванні України, розробці науково обґрунтованих теоретичних та практичних рекомендацій щодо шляхів удосконалення реалізації права громадян на участь у місцевому самоврядуванні України.

Для реалізації вказаної мети було сформовано ряд конкретних завдань:

- систематизувати сучасні теоретико-методологічні підходи до аналізу проблеми права громадян на участь у місцевому самоврядуванні;

- проаналізувати проблему права громадян на участь у місцевому самоврядуванні у вітчизняних і зарубіжних наукових дослідженнях;

- розглянути історію розвитку права громадян на участь у місцевому самоврядуванні;

- визначити поняття та розкрити сутність права громадян на участь у місцевому самоврядуванні;

- проаналізувати міжнародний досвід реалізації права громадян на участь у місцевому самоврядуванні;

- розкрити основні форми реалізації права громадян на участь у місцевому самоврядуванні України;

- визначити систему інституцій, що забезпечують реалізацію права громадян на участь у місцевому самоврядуванні України;

- розробити практичні пропозиції та рекомендації, спрямовані на вдосконалення правового забезпечення реалізації права громадян на участь у місцевому самоврядуванні України.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають у зв’язку з реалізацією права громадян на участь у місцевому самоврядуванні України.

Предметом дослідження є право громадян на участь у місцевому самоврядуванні.

Методи дослідження, їх види та застосування зумовлені характером та особливістю предмету дисертаційної роботи, що визначили необхідність комплексного застосування методологічних прийомів правознавства з урахуванням принципів всебічного вивчення процесів та явищ, що відбуваються на загальнодержавному, регіональному та місцевому рівнях.

Для проведення дослідження поставлених завдань використовуються загальнонаукові і спеціальні наукові методи: діалектичний – для всебічності вивчення права громадян на участь у місцевому самоврядуванні як суспільно-правового явища, його сутності, форм реалізації в системі взаємовідносин між громадянином, територіальною громадою та муніципальною владою; логічний – для визначення юридичних понять, категорій, здійснення їх класифікації; історичний – для аналізу етапів становлення і розвитку права громадян на участь у місцевому самоврядуванні України; юридичний – для з’ясування обсягу і змісту нормативно-правового регулювання досліджуваного права; системний – для аналізу права громадян на участь у місцевому самоврядуванні України як правового інституту; порівняльно-правовий метод – для порівняння міжнародного досвіду реалізації права громадян на участь у місцевому самоврядуванні; юридичних понять, явищ, процесів, визначення їх загальних та спеціальних ознак; статистичний метод – для аналізу кількісних факторів, що використовувались у процесі дослідження.

Нормативно-правовою основою дослідження є Конституція України, чинне законодавство України у сфері місцевого самоврядування та правові акти органів місцевого самоврядування, а також нормативно-правові акти, що стосуються теми дослідження.

Емпірична база дослідження складається з аналізу теоретико-практичних аспектів участі громадян у місцевому самоврядуванні міста Івано-Франківська та Івано-Франківської області, міст Львова та Кам’янця-Подільського.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше на теоретичному рівні на основі аналізу практики дається поняття та розкривається сутність права громадян на участі у місцевому самоврядуванні України, органiзацiйно-правовi проблеми реалізації права громадян на місцеве самоврядування. Досліджуються складові елементи системи інституцій, за допомогою яких громадяни реалізовують своє право на участь у місцевому самоврядуванні України. Проаналізовано сам інститут місцевого самоврядування, що дало можливість переосмислити деякі теоретичні положення комплексу проблем правового забезпечення права громадян на участь у місцевому самоврядуванні.

На основі проведеного дослідження сформульовано комплекс положень, узагальнень, висновків та пропозицій, наступні з яких на захист виносяться вперше:

1. Право громадян на участь у місцевому самоврядуванні визначається як природна здатність громадянина, який є представником відповідної територіальної громади, брати участь у вирішенні місцевих справ, впливати на формування та реалізацію муніципальної політики в межах та порядку, визначеному Конституцією та законами України.

2. Існування самоврядування як юридичного інституту без реального здійснення громадянами свого права на участь у ньому може перетвориться на формальний інститут прийняття управлінських рішень місцевими органами влади.

3. Обґрунтовано положення, що в основу діяльності, пов’язаної з реалізацією права громадян на участь у місцевому самоврядуванні, покладені два фактори: правовий (юридичний) та соціально-психологічний.

4. Проведено класифікацію форм місцевої демократії, шляхом застосування яких громадяни реалізують своє право на участь у місцевому самоврядуванні. Визначено п’ять груп цих форм: за джерелом закріплення, за способом здійснення демократії, за кількістю суб’єктів, за приналежністю особи до громадянства, за юридичними наслідками.

5. Обґрунтовано авторське положення поступового становлення і розвитку права громадян на участь у місцевому самоврядуванні в Україні, яке відбувалося шляхом утвердження і розвитку окремих форм безпосередньої і представницької місцевої демократії відповідно до історичних етапів українського державотворення. Як самостійний конституційно-правовий інститут, воно склалося лише на етапі сучасної незалежної України.

6. Сформульовано положення про те, що право на участь у місцевому самоврядуванні в Україні реалізується громадянами через відповідну систему, яка являє собою множину елементів – інституцій місцевої демократії – що знаходяться у відношеннях і зв’язках одне з одним і створюють певну цілісність, єдність. Вона включає в себе існування певного роду органічно взаємопов’язаних елементів, що діють як комплексний механізм, основним завданням якого є створення необхідних передумов для реалізації права громадян на участь у місцевому самоврядуванні.

Практичне значення результатів дослідження полягає в тому, що вони можуть бути використані для розвитку науки конституційного права. Результати наукової роботи сприяють розширенню існуючих меж розуміння можливостей права громадян на участь у місцевому самоврядуванні України.

Висновки та пропозиції, зроблені в результаті дослідження, можуть мати практичне застосування для вдосконалення законодавства України в частині регулювання правовідносин у галузі конституційного права, зміцнення основ місцевого самоврядування, підвищення ефективності діяльності органів та посадових осіб місцевого самоврядування, підвищення активності й ініціативи місцевого населення щодо реалізації свого права на участь у місцевому самоврядуванні.

Запропоновані в дисертації теоретичні положення, рекомендації та висновки також можуть бути використані :

- для подальших досліджень в галузі конституційного права, державного управління, місцевого самоврядування;

- в освітніх програмах навчальних закладів, зокрема при підготовці фахівців у галузі конституційного права та процесу, державного управління та адміністративного права;

- в діяльності органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з метою підвищення ефективності діяльності.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації обговорені у відділі проблем розвитку національного законодавства Інституту законодавства Верховної Ради України.

Наукові ідеї, основні положення та результати дисертаційного дослідження доповідалися на науково-практичній конференції “Перші Всеукраїнські осінні юридичні читання студентів та аспірантів” (м.Хмельницький, 2002 р.), міжнародній науково-практичній конференції “Другі осінні юридичні читання” (м. Хмельницький, 2003 р.), Регіональних міжвузівських наукових конференціях молодих вчених та науковців: “Проблеми вдосконалення правового регулювання щодо забезпечення прав та основних свобод людини і громадянина” (м. Івано-Франківськ, 2003р,. 2004р.), IX Всеукраїнській науково-практичній конференції “Формування правової держави в Україні: проблеми і перспективи” (м. Тернопіль, 2007 р.).

Результати дослідження використовувались на засіданнях постійних комісій Івано-Франківської обласної ради (м. Івано-Франківськ, січень 2005р.). Дисертантом підготовлено та подано до Івано-Франківської міської ради для обговорення проект положення “Про громадські слухання в м. Івано-Франківську”. Основні положення дисертаційного дослідження апробовані в Івано-Франківському інституті менеджменту Тернопільської національного економічного університету, де були включені до курсу лекцій предмету “Основи права” за окремим модулем “Муніципальне право. Участь громадян у місцевому самоврядуванні” (м. Івано-Франківськ, лютий 2005р.). Отримані практичні результати та пропозиції дисертаційної роботи використовувались при організації та проведенні програм ТРК “Вежа” (м. Івано-Франківськ) “Від першої особи” та “Депутатський канал” (м. Івано-Франківськ, січень-лютий 2005р.). Особливого значення результати наукової роботи мали під час проведення соціологічного дослідження (м. Івано-Франківськ) в рамках проекту “Органи самоорганізації населення як дієвий інструмент демократизації та розвиток міського самоврядування” (м. Івано-Франківськ, січень-лютий 2005р.).

Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження викладені в семи наукових статтях, чотири з яких опубліковані у фахових виданнях, затверджених ВАК України.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається із вступу, двох розділів, поділених на вісім підрозділів, висновків, двох додатків та переліку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 211 сторінок, у тому числі: основного тексту – 175 сторінок, бібліографії – 19 сторінок (220 найменувань), додатків 5 сторінок.