ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ДОГОВІРНИХ ВІДНОСИН У СФЕРІ ПРОМИСЛОВОЇ ВЛАСНОСТІ Автореферат

У вступі дисертаційної роботи автором розкривається актуальність і новизна теми дисертаційного дослідження, сформульовано предмет і об’єкт дослідження, окреслені методи дослідження. Також поставлено мету дослідження, відповідно до якої виокремлено задачі, обґрунтовано положення, що становлять наукову новизну, висвітлюється практичне значення роботи, апробація отриманих результатів, кількість публікацій по темі дисертації.

Розділ 1 «Загальна характеристика правового регулювання відносин у сфері промислової власності» структурно складається з трьох підрозділів, в межах яких проаналізовано історичні аспекти розвитку правового регулювання промислової власності, досліджено понятійні та сутнісні основи промислової власності, а також з’ясовано роль і значення договірних відносин у сфері промислової власності.

У підрозділі 1.1 «Історія становлення правового регулювання відносин у сфері промислової власності» досліджуються закономірності становлення та розвитку промислової власності, проводиться періодизація розвитку правового регулювання відносин у сфері промислової власності. Узагальнено, що промислова власність за своєю природою має соціальний характер, оскільки: по-перше, є результатом розумової діяльності людини; по-друге, відображає потреби суспільства та держави щодо економічного розвитку; по-третє, пов’язана із певним ступенем правового захисту, що здійснюється в суспільному середовищі.

Підсумовано, що історія виникнення та розвитку промислової власності має суспільний (соціальний) характер та безпосередньо залежить від рівня розвитку суспільства та рівня (ефективності) соціального (правового) регулювання в ньому. Відповідно зародження, виникнення та розвиток промислової власності, а з нею і договірних засад її обігу, обумовлені потребами самого суспільства. Встановлено, що характерними особливостями зародження промислової власності є: здатність промислової власності до індивідуалізації господарської діяльності; можливість промислової власності охороняти авторські засади виробництва товарів, виконання робіт та надання послуг; призначення промислової власності щодо об’єднання інтелектуальних напрацювань у сфері виробництва товарів, виконання робіт та надання послуг.

Виокремлено доправовий етап розвитку промислової власності, що характеризується наступним: по-перше, промислова власність в цей період перебуває у стані свого зародження та формування, що зумовлено потребами суспільного розвитку та виробничої сфери життєдіяльності суспільства; по-друге, промислова власність регламентується нормами звичаїв та традицій, що визначають появу та використання об’єктів промислової власності; по-третє, розвиток об’єктів промислової власності та їх обіг у господарській сфері визначає необхідність запровадження правового регулювання промислової власності. Виокремлено особливості сучасних процесів розвитку правового регулювання промислової власності, що характеризуються наступним: по-перше, це свідчення того, що Україна спроможна розробити і прийняти власне законодавство про промислову власність, якого вона до цього часу не мала; по-друге, законодавство про промислову власність в значній мірі наближено до вимог ринкової економіки. Воно оголосило результати інтелектуальної діяльності товаром, свободу розпоряджатися цими результатами на свій розсуд тощо; по-третє, досконале законодавство про промислову власність дає змогу Україні інтегруватися в європейську правову систему, що буде сприяти її зближенню з європейським співтовариством; по-четверте, визначальною рисою законодавства про промислову власність України є те, що воно проголосило результати інтелектуальної діяльності об'єктами права власності.

У підрозділі 1.2 «Поняття та сутність промислової власності як предмету цивільно-правового договору» досліджуються підходи до розуміння поняття «промислова власність» та виокремлюються її сутнісні характеристики.

На підставі аналізу підходів до розуміння поняття «промислова власність» виокремлено риси промислової власності, до складу яких віднесено наступні: 1) виключність, змістом якої є наявність особливих прав власника патенту на вільне володіння, використання та розпорядження об’єктами промислової власності, якщо це не порушує прав інших власників патентів; 2) корисність, що визначає здатність об’єктів промислової власності сприяти розвитку господарської діяльності та взагалі слугувати підвищенню рівня благополуччя людства; 3) здатність бути об’єктом цивільного обороту, тобто здатність бути віддільними від власника та передане іншим особам для використання або розпорядження, хоча право авторства за розроблювачем зберігається; 4) цінність об’єктів промислової власності, що передбачає можливість встановлення грошового еквіваленту об’єкту промислової власності.

В роботі було узагальнено, що в юридичній літературі домінуючими є два підходи до виокремлення об’єктів промислової власності. Зокрема: відповідно до першого підходу (вузького підходу) до складу об’єктів промислової власності відносяться патенти на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, товарні знаки, знаки обслуговування, фірмові найменування та найменування місця походження товарів; відповідно до другого підходу (широкого підходу) до складу об’єктів промислової власності відносяться патенти на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, товарні знаки, знаки обслуговування, фірмові найменування та найменування місця походження товарів, а також так звані нетрадиційні об’єкти промислової власності (це правова охорона таких результатів інтелектуальної діяльності як, сорти рослин, топографії інтегральних мікросхем, комерційна таємниця (ноу-хау). Також встановлено, що об’єкти промислової власності: по-перше, можуть набувати статус об’єктів цивільно-правового обороту; по-друге, відображають рівень економічного розвитку держави; по-третє, завдяки договірним відносинам набувають конкурентного значення на ринку об’єктів промислової власності та отримують відповідний грошовий еквівалент.

Підрозділ 1.3 «Роль та значення договірних відносин у сфері промислової власності» присвячено функціональному аналізу договірних відносин у сфері промислової власності. За результатами його підготовки встановлено, що договірний порядок регламентації цивільно-правового обігу об’єктів промислової власності: по-перше, забезпечує інтереси власників об’єктів промислової власності; по-друге, забезпечує права та інтереси творців об’єктів промислової власності; по-третє, забезпечує баланс приватних та публічних інтересів у сфері промислової власності; по-четверте, забезпечує узгодженість інтересів між сторонами відповідно до їх волевиявлення.

Автором наголошено на багатоаспектному значенні об’єктів промислової власності, зокрема: у правовому контексті, як об’єкти, що мають правовий статус та можуть бути об’єктом права володіння, користування та розпорядження, а також об’єктом цивільно-правового обігу; у персоніфікованому контексті, що характеризує об’єкти промислової власності та договірні основи у сфері патентного права як певні юридичні факти, що визначають статус суб’єктів в права в якості власників або користувачів об’єктами промислової власності; у соціально-економічному контексті, що визначається як певний результат інтелектуальної діяльності людини, що націлений на принесення певної користі щодо життєдіяльності людства та отримання певних матеріальних благ; у інформаційному контексті, що визначається як певна сукупність інформаційних даних щодо новизни та новаторства у сфері виготовлення продукції, виконання робіт та надання послуг.

Виокремлено та обґрунтовано положення про значення та роль договірних відносин у сфері промислової власності: по-перше, договірне регулювання відносин у сфері промислової власності надає змогу індивідуалізувати відносини у сфері цивільно-правового обороту об’єктів промислової власності та узгодити в правовому полі умови такого обігу; по-друге, договірне регулювання відносин у сфері промислової власності визначає можливість закріпити погоджене волевиявлення суб’єктів промислової власності у сфері їх обігу; по-третє, договірне регулювання відносин у сфері промислової власності визначає конкурентоздатність об’єктів промислової власності та визначає економічне підґрунтя для їх подальшого розвитку та вдосконалення; по-четверте, договірне регулювання відносин у сфері промислової власності забезпечує раціональний підхід до використання об’єктів промислової власності; по-п’яте, договірне регулювання відносин у сфері промислової власності виконує гарантуючу та захисну роль щодо прав власників та законних користувачів об’єктами промислової власності; по-шосте, договірне регулювання відносин у сфері промислової власності створює сприятливі умови для розвитку інноваційної діяльності в державі та є підґрунтям сприятливого інвестиційного клімату в країні; по-сьоме, договірне регулювання відносин у сфері промислової власності виконує інтеграційну роль, що забезпечує інтереси та права власників і користувачів об’єктами промислової власності як на національному, так і на міжнародному рівнях.

Розділ 2 «Практичні особливості правового регулювання договірних відносин у сфері промислової власності в Україні» складається з двох підрозділів, в яких аналізуються особливості виникнення, зміни та припинення договірних відносин у сфері промислової власності, а також досліджено особливості змісту договірних відносин у сфері промислової власності.

Підрозділ 2.1 «Особливості виникнення, зміни та припинення договірних відносин у сфері промислової власності» присвячено дослідженню юридичних (цивільно-правових) фактів, які визначають виникнення, зміну та припинення договірних відносин у сфері промислової власності.

На підставі аналізу норм чинного законодавства України та судової практики з’ясовано, що ліцензійна форма договірної передачі прав на об’єкти промислової власності надає змогу: по-перше, передати право на використання об’єктів промислової власності; по-друге, визначити умови такої передачі прав на об’єкти промислової власності; по-третє, гарантувати права власника та користувача об’єктами промислової власності.

Підсумовано, що договори на передання виключних прав на об’єкти промислової власності: по-перше, забезпечують ліквідність та вільний обіг об’єктів промислової власності у господарській сфері; по-друге, надають власнику можливість вільно розпоряджатися об’єктами промислової власності; по-третє, надають змогу гарантувати права та інтереси власника та набувача прав на об’єкти промислової власності.

Узагальнюючи погляди вчених та положення чинного законодавства України щодо правового регулювання договірних відносин у сфері промислової власності, було підсумовано, що: по-перше, договірний порядок регулювання цивільних правовідносин у сфері промислової власності забезпечує динаміку розвитку ринкових відносин та стимулює до активізації діяльності суб’єктів права у сфері інтелектуальної власності; по-друге, система договорів у сфері промислової власності надає змогу забезпечити реалізацію суб’єктами як власного творчого потенціалу на створення об’єктів промислової власності, так і реалізувати правомочності власника об’єктів промислової власності щодо володіння, користування та розпорядження цим об’єктом; по-третє, виникнення зміна та припинення договірних відносин у сфері промислової власності засновується на загальних засадах укладання, зміни та припинення дії цивільно-правових договорів.

Підрозділ 2.2 «Зміст договірних відносин у сфері промислової власності» надав змогу дослідити та встановити закономірності розуміння поняття і сутності змісту договірних відносин у сфері промислової власності, а також узагальнити недоліки чинного законодавства України та шляхи їх усунення щодо правового регулювання умов договірних відносин у сфері промислової власності.

В роботі встановлено, що вченими акцентується увага на тому, що змістом цивільно-правового договору у сфері промислової власності є певне комплексне явище, яке визначає результат домовленостей між сторонами; це система умов, прав і обов’язків сторін договору щодо його предмету; це певна модель договірних відносин в конкретному життєвому випадку і відносно конкретних суб’єктів.

Обґрунтований авторський підхід щодо розуміння змісту договору у сфері промислової власності, під яким доцільно розуміти систему умов взаємовідносин між суб’єктами щодо володіння, користування та розпорядження об’єктами промислової власності шляхом визначення прав та обов’язків в конкретному життєвому випадку і щодо конкретних суб’єктів.

Розділ 3 «Тенденції та шляхи вдосконалення правового регулювання договірних відносин у сфері промислової власності» складається з двох підрозділів, в межах яких досліджено тенденції та проблеми розвитку правового регулювання договірних відносин у сфері промислової власності в Україні, а також обґрунтовано шляхи вдосконалення законодавства України, що регламентує договірні відносини у сфері промислової власності.

У підрозділі 3.1 «Тенденції та проблеми розвитку правового регулювання договірних відносин у сфері промислової власності в Україні» автором проведено аналіз чинного законодавства України та судова практика розгляду спорів у сфері промислової власності, на підставі чого узагальнено проблематику розвитку правового регулювання договірних відносин у сфері промислової власності в Україні.

Автором виокремлено тенденції розвитку договірного обігу об’єктів промислової власності та його правового регулювання, а саме:

· поступове збільшення кількості реєстраційних дій щодо об’єктів промислової власності, в тому числі і щодо реєстрації договорів у сфері обігу об’єктів промислової власності;

· активізація творчої діяльності у сфері промислової власності щодо створення нових об’єктів промислової власності, що в свою чергу активізує і цивільно-правовий обіг об’єктів промислової власності;

· подальша гармонізація національного правового регулювання обігу об’єктів промислової власності із нормами міжнародного права;

· подальше поєднання та їх правове забезпечення інтересів автора об’єктів промислової власності та інших осіб, що причетні до розробки та впровадження об’єктів промислової власності;

· комерціоналізація цивільно-правового обігу об’єктів промислової власності, що засновується на засадах підприємництва та самоокупності.

З’ясовано, що до проблем розвитку цивільно-правового регулювання договірних відносин у сфері промислової власності відносяться наступні: непослідовність розвитку законодавства України у сфері правового забезпечення об’єктів промислової власності та договірних відносин у сфері промислової власності; відсутність єдиних концепцій та програм розвитку законодавства України у сфері правового забезпечення об’єктів промислової власності; відсутність єдиного спеціалізованого судового органу (патентного суду), який був би уповноважений розглядати спори щодо договірного обігу об’єктів промислової власності; наявність правових колізій та прогалин у сфері правового забезпечення договірного обігу об’єктів промислової власності; невідповідність рівня розвитку патентного законодавства України потребам та тенденціям розвитку об’єктів промислової власності; необхідність подальшої інтеграції та узгодження національного законодавства у сфері промислової власності із нормами міжнародного права.

Підрозділ 3.2 «Шляхи вдосконалення законодавства України, що регламентує договірні відносини у сфері промислової власності» окреслює проблематику вдосконалення правового регулювання договірних відносин у сфері промислової власності в Україні.

На підставі аналізу недоліків чинного законодавства України у сфері правового регулювання договірного обігу об’єктів промислової власності та неоднозначної судової практики в цій сфері обґрунтовано наступні шляхи вдосконалення правового регулювання договірних відносин у сфері промислової власності, а саме:

· доцільним є вироблення єдиної державної політики у сфері промислової власності з відображенням пріоритетності розвитку науки, підтримки найважливіших галузей виробництва, в яких використання новітніх досягнень техніки і технологій може забезпечити одержання найбільшого ефекту та найбільшої віддачі;

· правове регулювання договірних відносин у сфері промислової власності повинно, насамперед, забезпечувати підтримку винахідників, новаторів, науковців, представників творчих професій та сприяти комерційному використанню результатів їх творчої діяльності;

· необхідно на правовому рівні закріпити декларативне положення про те, що творчий потенціал нації дедалі більше перетворюється на провідний чинник економічного зростання, стає головним у визначенні ринкової вартості високотехнологічних підприємств та у формуванні високого рівня їх конкурентоспроможності;

· доцільно на правовому рівні оптимізувати як процедуру реєстрації новостворених об’єктів промислової власності, так і запровадити прозору процедуру реєстрації договорів у сфері промислової власності;

· забезпечити створення передумов для комерціалізації об’єктів промислової власності, що тим самим забезпечить створення фундаменту для самофінансування науково-технічної, винахідницької, інноваційної діяльності тощо;

· доцільним є перебудувати систему правового регулювання договірних відносин у сфері промислової власності на користь активізації наукомістких, високотехнологічних галузей і видів діяльності в контексті стимулювання їх розвитку;

· забезпечити впровадження таких правових механізмів, які б забезпечили б більш раціональне використання інтелектуальних ресурсів країни, що в умовах захисту інтелектуальної власності стають дорожчими, а їх нераціональне використання – збитковим;

· створення належних умов для здійснення інвестицій у формі нематеріальних актів у високотехнологічні галузі та виробництва, що сприяє піднесенню на якісно новий рівень процесу трансферу технологій (експорт, імпорт технологій);

· створення умов для налагодження ефективної міжнародної кооперації у високотехнологічних галузях і виробництвах, інтеграції країни в регіональний і світовий технологічні простори.

Резюмуючи питання вдосконалення чинного законодавства України у сфері промислової власності, автором зроблені і обґрунтовані конкретні рекомендації щодо внесення змін і доповнень до чинних нормативно-правових актів, зокрема до Цивільного кодексу України (ст. 461); Закону України «Про охорону прав на промислові зразки» (ст. 6); Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» (ст. 5, 16); Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» (ст. 28).