ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми дослідження. Об‘єктивний характер розвитку держави, як суспільного явища, є таким, що вона не може існувати без постійного удосконалення соціального, економічного і політичного механізмів. Але було б надзвичайно недалекоглядним вважати, що постійні реформи і удосконалення в своїй сумі принесуть позитивний результат. Будь-яким перетворенням повинні передувати ґрунтовні теоретичні дослідження. З особливою відповідальністю слід підходити до побудови системи органів державної влади, визначення їх функцій, мети діяльності та завдань, оскільки від цього залежить ефективність їх діяльності.
Сучасний етап у розвитку суспільства характеризується стрімкими змінами в економіці, технологіях; прискорюються товарообмінні, економічно-інтеграційні процеси, а разом з ними з’являються нові, небачені раніше кризи, нові виклики постають перед державою і суспільством. Все зазначене повною мірою можна віднести і до сільськогосподарської галузі. Раз по раз навіть передові економічно розвинені країни стикаються з ситуацією, коли законодавче регулювання тих чи інших економічних процесів не встигає за їх динамікою. Так, не завжди здійснюється належний контроль за наслідками впровадження новітніх досягнень генної інженерії, безпекою окремих хімічних компонентів, що застосовуються у харчовій промисловості. Ці недоліки є наслідком як об’єктивних процесів – стрімкого розвитку технологій, так і суб’єктивних – маються на увазі інтереси окремих ділових і політичних кіл, заради яких інформація про шкідливий побічний ефект нових агропромислових технологій замовчується, або спростовується псевдо-об’єктивними науковими дослідженнями.
Окрім цього, високий ступінь економічної інтеграції, відкритість кордонів, швидкий товарообіг, навіть між віддаленими світовими регіонами, зумовлюють випадки стрімкого поширення хвороб свійських тварин, що також інколи небезпечні і для людини.
За цих умов ще більше посилюється роль національних органів контролю у сільському господарстві щодо недопущення виробництва і поширення небезпечних продуктів харчування і харчової сировини. Головною умовою досягнення цієї мети є створення ефективної системи органів, що контролюють процес сільськогосподарського виробництва на всіх його етапах, проводять моніторинг і регулювання ринків сільськогосподарської продукції, подають необхідну допомогу сільськогосподарським виробникам, розробляють та контролюють дотримання стандартів якості, відстежують і локалізують хвороби та шкідників, проводять заходи по боротьбі з ними в загальнодержавному масштабі.
Суттєвою перешкодою для подальшого удосконалення і розвитку інспекційних органів в АПК сьогодні є відсутність комплексних теоретичних розробок у цій галузі, хоча організація інспекційної роботи в інших галузях не залишилась поза увагою дослідників.
Не дістали належного розгляду і вирішення проблеми організаційно-правового становища інспекційних органів в системі органів управління агропромисловим комплексом, не досліджувались завдання, функції і повноваження інспекційних органів в АПК у їх взаємовідношенні і взаємозв‘язку, відсутні наукові рекомендації з питань їх взаємодії з іншими контрольними та наглядовими органами, профільним міністерством, Кабінетом Міністрів України.
Крім того, на загальнодержавному рівні відсутня єдина концепція побудови і функціонування інспекційних органів, відсутнє законодавче закріплення системи державних інспекцій, відсутні також і законодавчо визначені принципи, засади, якими необхідно керуватися при створенні інспекцій, а також підстави наділення певних органів контрольними повноваженнями державних інспекцій, а відтак і галузеві підсистеми інспекційних органів, зокрема в агропромисловому комплексі, відчувають брак єдиного нормативного регулювання.
Таким чином, актуальними на даний час є теоретичні дослідження інспекційної діяльності в агропромисловому комплексі України, результати яких можуть скласти основу для практичного вдосконалення роботи сільськогосподарських інспекцій.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана у відповідності з Пріоритетними напрямами наукових досліджень Національного аграрного університету в межах державної науково-технічної програми “Ринкова трансформація аграрної сфери економіки України” та в контексті проведення в Україні адміністративної реформи. Тема дисертаційного дослідження безпосередньо пов’язана з адміністративно-правовими та організаційно-управлінськими аспектами наукових тем “Формування ринкового механізму в аграрному секторі АПК” (номер державної реєстрації 0199U002510) та “Правове забезпечення сталого розвитку аграрного виробництва, безпеки та якості сільськогосподарської продукції” (номер державної реєстрації 0106U004241).
Мета та завдання дослідження. Метою даного дисертаційного дослідження є визначення місця інспекційних органів в системі органів державного управління агропромисловим комплексом, формування теоретичного поняття системи сільськогосподарських інспекцій і встановлення критеріїв побудови цієї системи, дослідження їх адміністративно-правового становища і вироблення, на основі теоретичних висновків та аналізу практики їх роботи, конкретних рекомендацій по подальшому удосконаленню організації і правового регулювання діяльності сільськогосподарських інспекцій.
Для досягнення поставленої мети в дисертації необхідно було вирішити такі основні завдання:
- узагальнити теоретико-правові засади контрольно-інспекційної діяльності в агропромисловому комплексі;
- з’ясувати сутність та особливості функціонування контрольно – інспекційних органів в агропромисловому комплексі України;
- дослідити зміст і особливості, форми та методи діяльності державних сільськогосподарських інспекцій для поглиблення розуміння характеру контрольно-інспекційної діяльності;
- на підставі вивчення і узагальнення виділити спільні риси і завдання державних сільськогосподарських інспекцій, систематизувати існуючі сільськогосподарські інспекції за галузевими та функціональними ознаками;
- визначити сутність правового становища сільськогосподарських інспекцій, проблеми його правового закріплення;
- здійснити комплексний аналіз повноважень державних сільськогосподарських інспекцій;
- проаналізувати адміністративно-юрисдикційну діяльність сільськогосподарських інспекцій;
- сформулювати рекомендації, спрямовані на удосконалення організаційної структури сільськогосподарських інспекцій;
- розробити конкретні шляхи удосконалення діяльності та нормативного закріплення повноважень державних сільськогосподарських інспекцій.
Розгалуженість проблематики, множинність і різноманітність форм, завдань і методів діяльності державних сільськогосподарських інспекцій не дозволяє в одному дослідженні з однаковою докладністю розглянути всі питання, що виникають. Тому увага при постановці наукового завдання зосереджена на найважливіших адміністративно-правових питаннях організації і діяльності сільськогосподарських інспекцій, їх специфічних рисах, тобто тих, аналіз яких, по-перше, дозволяє сформулювати висновки, загальні для характеристики правового становища і діяльності сільськогосподарських інспекцій, і по-друге, виробити найбільш важливі в практичному відношенні пропозиції по організації контрольно-інспекційної діяльності в АПК.
Програмно - цільова структура дослідження, таким чином, передбачає у першому розділі дослідити загальні особливості правового становища державних сільськогосподарських інспекцій, у другому − дослідити особливості правового становища державних сільськогосподарських інспекцій, розділивши їх для цього на аналітичні підгрупи; і в третьому розділі, на основі синтезу отриманих у попередніх розділах знань, встановити напрями удосконалення правового становища державних сільськогосподарських інспекцій.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, які виникають у сфері формування та функціонування системи державних сільськогосподарських інспекцій.
Предмет дослідження становлять: нормативне регулювання та теоретичні і практичні аспекти діяльності державних сільськогосподарських інспекцій.
Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є сукупність методів і прийомів наукового пізнання. У процесі дисертаційного дослідження використовувалися діалектичний підхід до розгляду досліджуваних проблем та визначення основних напрямів вдосконалення контрольно-інспекційної діяльності в АПК. Використані загальнонаукові методи: структурний, функціональний, системний аналіз, формально-логічний (аналіз та синтез) при вивченні існуючих теоретичних розробок і нормативного регулювання діяльності окремих інспекцій. Також були застоcовані спеціальні методи, властиві юридичній науці – формально-юридичний, порівняльно-правовий, документальний аналіз.
Зокрема, в роботі над першим розділом, використання серед спеціальних методів формально-юридичного та порівняльно-правового дозволило провести паралелі і узагальнення правового становища різних сільськогосподарських інспекцій і зробити висновок про наявність системи цих органів. У ході дослідження автор опирався на теоретичні положення загальної теорії держави та права, аграрного права, адміністративного права. Структурний та порівняльно-правовий метод використано для аналізу і порівняння правового становища окремих сільськогосподарських інспекцій. Метод системного аналізу (класифікації і групування) застосовувався для визначення складових системи державних сільськогосподарських інспекцій.
Документальний аналіз було використано при вивченні нормативних актів, що втратили чинність і порівнянні їх з діючими в роботі над другим розділом. Також, за допомогою цього методу, визначено недоліки правового регулювання окремих сільськогосподарських інспекцій. Формально-логічний (метод аналізу та синтезу) використовувався в третьому розділі для формування поняття „державна сільськогосподарська інспекція” шляхом перенесення загальних особливостей системи на конкретну складову і навпаки, та вивчення невідповідностей, виявлених при цьому, що дало більш широке бачення предмету і можливостей його удосконалення.
Науково-теоретичну основу для написання дисертації склали загальнотеоретичні наукові праці‚ розробки провідних фахівців у галузі , адміністративного права, аграрного права – В.Авер’янова, О.Андрійко, Р.Алімова, В.Гаращука, І.Голосніченка, Т. Коломоєць, М.Коваля, В.Колпакова, А.Комзюка, М.Корецького П.Кулинича, М.Максютіна, М.Маслєннікова, І.Пахомова, В.Перепелюка, О.Погрібного, В.Семчика, А.Статівки, С. Тараненка, В. Цвєткова, В.Шкарупи та ін.
Були опрацьовані роботи науковців різних часів, які у своїх дослідженнях безпосередньо звертались до проблем контролю та діяльності державних інспекцій: В.Горшеньова, Я.Здіра, О.Кармолицького, Ю.Козлова, В.Курила, Н.Лебідь, О.Луньова, М.Студенікіної, А.Шергіна, Е.Шоріної, Ц.Ямпольської та ін.
Нормативно-правовою базою роботи є Конституція України, закони України, укази Президента та постанови Кабінету Міністрів України, а також відомчі нормативно-правові акти‚ які регулюють діяльність сільськогосподарських інспекцій.
У порівняльному плані застосовувались нормативні акти Російської Федерації.
Фактичний матеріал для дослідження склали узагальнення практичної діяльності сільськогосподарських інспекцій, суспільно-правова публіцистика, довідкові видання.
Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що вперше в Україні зроблена спроба комплексного дослідження правового становища сільськогосподарських інспекцій, відповідності їх функцій завданням, повноважень – функціям, а також практичної реалізації наданих повноважень для досягнення завдань, закріплених у відповідних нормативно-правових актах. У дисертаційній роботі розроблені теоретичні поняття державних сільськогосподарських інспекцій, їх системи, досліджується їх організаційно-правове становище, вивчаються їх завдання, функції та повноваження, обґрунтовуються конкретні пропозиції з подальшого удосконалення правового регулювання організації контрольно-інспекційної діяльності сільськогосподарських інспекцій, що включає удосконалення організаційної структури інспекцій, запровадження змін в їх системі та удосконалення повноважень, зроблена спроба узагальнення повноважень сільськогосподарських інспекцій і обґрунтування наукових рекомендацій по удосконаленню законодавства у цій сфері.
У результаті проведеного дослідження сформульовано низку нових наукових положень і висновків, запропонованих особисто здобувачем, які виносяться на захист:
- на основі узагальнення теоретико-правових засад контрольно-інспекційної діяльності в АПК обґрунтовано та введено в науковий обіг поняття „державні сільськогосподарські інспекції”;
- на основі функціонального навантаження та організаційної структури сформульовано загальну характеристику сільськогосподарських інспекцій як контрольно-інспекційних органів у сільському господарстві, що покликані забезпечити якість продуктів харчування і продовольчої сировини, а також захист прав і законних інтересів усіх учасників сільськогосподарського виробництва та споживачів сільськогосподарської продукції;
- вперше запропоновано систематизацію державних сільськогосподарських інспекцій, розроблено критерії віднесення контрольно-інспекційних органів до системи державних сільськогосподарських інспекцій;
- визначений зміст правового становища державних сільськогосподарських інспекцій, наведено порівняльний аналіз правового становища різних інспекцій, в результаті чого виділено групи в системі сільськогосподарських інспекцій, що відрізняються за обсягом, змістом і особливостями повноважень, за галузевою ознакою;
- проведене комплексне дослідження здійснення державними сільськогосподарськими інспекціями контрольно-інспекційних повноважень, галузевої нормотворчості, реєстраційних повноважень, дозвільних та експертних повноважень;
- досліджено особливості здійснення адміністративно-юрисдикційної діяльності в агропромисловому комплексі України;
- запропоновано низку удосконалень в організаційній структурі державних сільськогосподарських інспекцій, спрямованих на уніфікацію правового становища, найменувань, оптимізацію структури, розроблено універсальні критерії побудови системи сільськогосподарських інспекцій;
- розроблені конкретні пропозиції з удосконалення завдань та повноважень окремих сільськогосподарських інспекцій.
- обґрунтовано необхідність прийняття єдиного нормативно-правового акту про сільськогосподарські інспекції, яким би встановлювались основні засади функціонування цих органів.
Дістали подальший розвиток:
- визначення і характеристика поняття та структури адміністративно-правового становища, системи функцій та повноважень державних інспекцій;
- поглиблено категорійно-понятійний апарат науки адміністративного права у галузі контрольно-інспекційної діяльності органів виконавчої влади;
- на матеріалах дослідження державних сільськогосподарських інспекцій подальший розвиток одержало визначення форм та методів контрольно-інспекційної діяльності державних інспекцій;
- поглиблено розуміння необхідності структурування і уніфікації державних інспекцій, створення єдиних засад правового регулювання їх діяльності у всіх галузях суспільної діяльності.
Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає в тому, що вони становлять як науково-теоретичний, так і практичний інтерес. У наукових дослідженнях положення та висновки дисертації можуть бути основою для подальшої розробки питань правового становища сільськогосподарських інспекцій, можуть слугувати відправною точкою для поглибленого вивчення правового становища окремих сільськогосподарських інспекцій, тощо. У правотворчості їх може бути використано при підготовці відповідних нормативно-правових актів, які встановлюють загальні засади контрольно-інспекційної діяльності в АПК і регулюють правове становище сільськогосподарських інспекцій. У правозастосовчій діяльності використання одержаних результатів дозволить підвищити фаховий рівень інспекторів, сприятиме кращому розумінню їх прав і обов‘язків.
У навчальному процесі матеріали дисертаційного дослідження лягли в основу навчального посібника „Адміністративна юрисдикція в АПК”, а також можуть бути використані при підготовці різного роду навчальних посібників та практичних рекомендацій для працівників АПК.
Окремі результати дослідження безпосередньо використовуються при викладанні навчальних дисциплін «Адміністративна юрисдикція в АПК» та «Адміністративне право» при підготовці спеціалістів зі спеціальності «Правознавство» на юридичному факультеті ННІ земельних ресурсів та правознавства Національного аграрного університету.
Результати дослідження впроваджено в роботу Державного департаменту ветеринарної медицини (акт впровадження від 19.09.06 р. №15-3-1-3/3330), Навчально-наукового інституту земельних ресурсів та правознавства Національного аграрного університету (акт впровадження від 04.12.2006 р. № 65) та втілено у законопроекті «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення».
Апробація результатів дисертаційного дослідження. Основні ідеї, положення і висновки дисертаційного дослідження було оприлюднено дисертантом на наукових конференціях: „Проблеми соціально-економічного розвитку села та шляхи їх вирішення” (квітень 2004, м. Київ Національний аграрний університет); „Сучасні правові проблеми українського державотворення” ( квітень 2005, м. Біла Церква Білоцерківський державний аграрний університет); Міжнародній науково-теоретичній конференції, присвяченій 80-річчю від дня народження доктора юридичних наук, академіка АПрНУ, Заслуженого діяча науки і техніки В.З.Янчука „Стан та перспективи розвитку аграрного права” (травень 2005 м. Київ Національний аграрний університет); Міжнародній конференції „Перспективи міжнародної інтеграції агропромислового комплексу України” „МІА України 2005” (липень 2005). Тези доповідей опубліковано в збірниках матеріалів конференцій.
Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження відображено у чотирьох статтях, опублікованих у фахових правових наукових виданнях, три з яких одноосібні, одна написана у співавторстві з В.Курило, його наукові розробки в дисертації не використовувались, а також у чотирьох тезах конференцій.
Структура роботи зумовлена темою дисертаційного дослідження та характером розглянутих проблем. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, восьми підрозділів, висновків, списку використаних джерел та шести додатків. Загальний обсяг дисертації становить 198 сторінок комп’ютерного тексту, із яких 1 сторінка – перелік скорочень, 21 сторінка – список використаної літератури із 215 найменувань, 11 сторінок - додатки.
| 
