Бесплатное скачивание авторефератов |
СКИДКА НА ДОСТАВКУ РАБОТ! |
Увеличение числа диссертаций в базе |
Снижение цен на доставку работ 2002-2008 годов |
Доставка любых диссертаций из России и Украины |
Catalogue of abstracts / ARCHITECTURE / Theory and history of architecture, restoration and reconstruction of historical and architectural h
title: | |
Альтернативное Название: | ПРИНЦИПИ РЕСТАВРАЦІЇ ПАМ\'ЯТОК АРХІТЕКТУРИ ЛІВАНУ 1-Й ПОЛОВИНИ ХХ СТОЛІТТЯ |
Тип: | synopsis |
summary: | У вступі в загальних рисах розкривається ступінь вивченості наукової проблеми, обгрунтовується актуальність дослідження, визначається мета і задачі роботи, її зв’язок з науковими програмами, планами, темами, виділяються об’єкт і предмет дослідження, наводиться методика, межі дослідження, наукова новизна, теоретичне і практичне значення отриманих результатів, апробація роботи і публікації. У першому розділі “ПРОБЛЕМА ВИВЧЕННЯ АРХІТЕКТУРНОЇ СПАДЩИНИ ЛІВАНУ ЯК ОБ’ЄКТА РЕСТАВРАЦІЇ” - аналізується стан реставраційно-відбудовної діяльності в Лівані, вітчизняний та міжнародний. Спадщина пам’яток архітектури Лівану має міжнародне значення, з часів проголошення незалежності Лівану (1943рік) збільшується проблема їх відновлення і реставрації, тому що з’явилась нова форма руйнацій – в результаті соціальних змін і постійних війн на Близькому Сході. В Лівані їснують різні реставраційні фірми, які працюють за приватними методиками. Вітчизняна проекту (або проекту пристосування). При цьому витримуються умови узгодження з муніципальними органами (табл. 3). Автором розглядається процес ремонтно-відбудовчих робіт, які виконувалися за його проектами і під його керівництвом по вул. Алленбі в Бейруті (1995-2000рр.) (рис.1). До інженерно-конструктивних методів реставрації пам’яток архітектури Лівану означеного періоду віднесена практика укріплення несучих конструкцій - стін, фундаментів і сводів. При цьому рахувались як міжнародна, так і традиційна практика цих засобів. Основними методами по укріпленню несучих конструкцій для умов Лівану прийнято: відновлення втрачених елементів, а також використання закритих і відкритих посилюючих конструкцій. Фундаменти посилюються, як правило, за методами підводки та за допомогою обойм. Для Лівану характерна велика кількість археологічних об'єктів і джерел. Тому вибір того чи іншого засобу реставрації здійснюється за участю археологів. Систематизовані засоби по реставрації фасадів і кам’яних елементів, які значною мірою базуються на використанні авторського досвіду, а також рекомендацій вітчизняної фірми “Solidere”. До 3-ї групи віднесені рекомендації по реставрацiї малих форм – вікон, дверей, балконів, лоджій, еркерів, карнизів тощо. За для традиційних форм рекомендовано вживати арки і вікна, які більш характерні саме для Лівану, арабських грат, арабо-мусульманський ордер колон. ВИСНОВКИ І РЕКОМЕНДАЦІЇ 1. Актуальність наукової теми, присвяченої розробці принципів і методів реставрації пам’яток архітектури Лівану 1-ї половини ХХ ст., підкреслюються їх національним і міжнародним значенням, необхідністю їх охорони, реставрації і раціонального використання в сучасних умовах, а також відсутністю комплексної методики реставраційно-відбудовної діяльності, заснованої на науково обґрунтованих принципах. 2. Відновлення архітектурної спадщини Лівану 1-ї половини ХХ ст., значно пошкодженого від ізраїльської агресії і громадянських війн 1980-х рр., до сього часу не було предметом досліджень, як і окремих будівель означеного періоду з метою розробки принципів і методів їх реставрації. 3. Незважаючи на існуючі принципи і методи реставрації пам’яток архітектури, які впроваджувались в Західній Європі, починаючи з ХІХ ст., доведено, що специфіка історичного розвитку архітектури Лівану періоду 1-ї половини ХХ ст. потребує окремих досліджень. Це пов’язано із політичним і культурологічним становищем Лівану, а також наявністю паритету двох релігій – ісламу і християнства. 4. Класифікована деформація архітектурної спадщини і об’єктів реставрації (пам’яток архітектури), яка характеризуюється за ступенями (повна, часткова деформація), за характером (історична, спадщини Лівану 1-ї половини ХХ ст. пов’язана з необхідностю обліку багатьох архітектурних стилів, на яких базується еклектизм. Виявлені фактори становлення і розвитку Бейрутського еклектизму в архітектурі 1-й половини ХХ ст., а саме: - політичні (зв’язок з арабо-мусульманським світом, Ліван під Французьким мандатом 1920-1943р.р.): - економічні (ріст комерційної діяльності, активне будівництво доріг, відновлення будівельної бази); - соціальні (зміна демографії, підготовка професійних кадрів Лівану); - релігiйний склад населення Лівану початка ХХ ст. (християни –50%, мусульмани-45%, друзи та інші –5%). У третьому розділі “ПРИНЦИПИ ТА МЕТОДИ РЕСТАВРАЦІЇ ПАМ’ЯТОК АРХІТЕКТУРИ ЛІВАНУ1-Ї ПОЛОВИНИ ХХ СТ.” - виявлені і систематизовані: 1). Загальні і окремі принципи реставрації; 2). інженерно-конструктивні і об’ємно-планувальні методи реставрації; 3). засоби реставрації малих форм в архітектурі Лівану.
До 1-ї групи віднесені: - принципи вибору об'єктів реставрації (обліку історичної цінності об'єктів, багатофакторність оцінки і її об’єктивність, тобто на підставі натурних обстежень); - принципи зберігання історичної відповідності об’єкту реставрації; - принцип конструктивної цілісності; - принцип функціональної гнучкості; - принцип збереження стильового розмаїття. Кожний з указаних принципів пояснюється в текстовому і ілюстративному плані. Вперше розроблені методи моделювання реставраційно-відбудовної діяльності, які складаються з підбору необхідної документації, рішення містобудівних і об’ємно-планувальних задач реставрації з використанням графічних методів моделювання, макетування і методів комп'ютеризації (табл.4)
До 2-ї групи віднесені: - методичні основи реставрації об’ємно-планувальних рішень об’єктів реставрації 1-ї половини ХХ ст.: - інженерно-конструктивні методи реставрації відновлення пам’яток архітектури означеного періоду: - досвід теоретичних напрямків щодо принципів реставрації пам’яток архітектури – Франції, Італії, Польщі, Росії, України та інших. - головні етапи реставраційно-відбудовної діяльності полягають в розробці проектної документації і реалізації проекта реставрації. Розробка проектної документації виконується у дві стадії – ескізного проекту і стадії робочого архітектурна наука незалежного Лівану відносно молода, і науково-методичні рекомендації з питань реставрації пам’яток архітектури не були предметом досліджень. Це стосується саме досліджень по відновленню архітектурної спадщини часів Оттоманської імперії і періоду Французького мандата (1920-1943 роки). Якщо в історичному розгляді проблема відновлення будівель і споруд вирішувалась головним чином на релігійній основі (Давня Японія, Доколумбова Мексика та інші ), то в ХІХ столітті ця тенденція охоплює широку номенклатуру громадських будинків. Учені Західної Європи ХІХ ст.- Рафаель Стерн, Джузеппе Валадье, Джон Рескін, Адольф Дідрон та інші впроваджували методи реставрації, які і зараз подекуди користуються успіхом, наприклад, методи анастілоза, графічної реконструкції, метод аналогій, доповнень, розчищення будівельних шарів. В Лівані великим успіхом користуються методи реставрації пам'яток греко-римської античності. Тут головним методом реставрації вважається метод анастілоза- тобто відновлення об'єкта з існуючих решткiв колон, кам'яних блоків, які мають бути поставлені на своє місце (храми Баальбеку, колонадні вулиці Тіра і т. і.). Чимало історичних об'єктів відновлено за допомогою графічних методів - по решті планів, кам'яних фрагментів. Завдяки графічній реконструкції ми знаємо зовнішній вигляд як окремих житлових будівель Близького Сходу, так і величезних архітектурних культових ансамблів - (Баальбек в Лівані); палацових (Хірбет аль-Мафджар в Иорданії), театрів Пальміри, Бостри (Сірія) і багатьох інших. Але в Лівані чекають своєї черги чимало пам'ятків архітектури як давнього, так і сучасного часу. В даному розділі всебічно розглянута проблема деформації пам'яток архітектури як складової частини змін в архітектурній спадщинє 1-ї пол. ХХ ст. З одного боку ця деформація обумовлена фактором часу, а з другого - втручанням суспільства, соціально- економічними змінами і війнами. Надається класифікаційна характеристика видів деформації пам'яток архітектури, яка для умов Лівану розподіляється за ступенями (повна або частинна деформація), по якісних характеристиках (природня, непередбачена, необхідна), по архітектурно-будівельних ознаках (містобудівна, об'ємно-планувальна, архі- тектурно-художня). Подібна класифікація деформаційних особливостей ілюструється низкою прикладів, об'єктів 1-й половини ХХ ст. (табл. 1,2). Реставраційна справа в Республіці Ліван, як системний підхід, існує приблизно 10 років. Активно працюють окремі проектно-реставраційні фірми, які самостійно узгоджують свою діяльність з Міністерством туризму, з відповідними департаментами і міськими муніципалітетами. Однією з таких фірм є фірма, яка очолюються автором даної дисертаційної роботи- "Кобейссі-групп". Головною реставраційною фірмою Бейрута “Солідер” ("Solidere") вико- нуються більшість замовлень по відновленню центру ліванської столиці. Таким чином, на даний час до проблем дослідження архітектурної спадщини Лівану як об'єкта реставрації можна віднести: - відсутність науково-методичного апарату досліджень з даної тематики; -неможливість історико-архітектурної оцінки особливостей розвитку архітектури Лівану періодів Оттоманської імперії (поч. ХVІ- поч.ХХ ст.) і Французького мандата (1920-1943 р.р.); - відсутність аналізу становлення архітектурного стилю Лівану 1-й половини ХХ ст.; - брак комплексної методики реставраційно-відбудової діяльності відповідно до науково обґрунтованих принципів і методів реставрації пам'яток архітектури Лівану 1-й половини ХХ ст. У другому розділі "АНАЛІЗ АРХІТЕКТУРНОЇ СПАДЩИНИ ЛІВАНУ ХVІ- СЕРЕДИНИ ХХ СТ." - отримані наступні результати: обгрунтовано науково-методичний апарат досліджень пам'яток архітектури Лівану. - означені як загальнонаукові методи досліджень (фактологічні, аналітичні), так і приватно наукові методи (облік національної специфіки, достатність кількісних даних, комплексність досліджень, поетапна апробація, вибір оптимальних рішень і т.і.). - У контексті досліджень об'єктів реставрації вперше розглянуто особливості розвитку архітектури Лівану періоду Оттоманської імперії (початок ХVІ - початок ХХ ст.). Серед об'єктів означеного періоду найбільш відомі розташовані у містах Сайда (колишній адміністративний центр) і Бейрут. Наводиться низка прикладів пам'яток архітектури, які відреставровані або потребують реставрації - мечеті, палаци, хани, традиційне ліванське житло, а також християнські культові будівлі різних конфесій. Встановлено, що ліванська архітектура ХVІ - ХІХ ст. для Туреччини являлась провінційною. Мечеті часто перебудовувались із християнських храмів, збудованих хрестоносцями в ХІ-ХІІ ст. (як приклади, мечеть в Сайді Джамі аль-Кабір аль-Омари, ХVІІІ ст., мечеть в Бейруті Джами-аль-Омарі, ХVІІ ст. та ін.). Пізніше мечеті набули вигляду багатокупольних будівель із короткоствольними мінаретами і шатровим завершенням. Християнські культові будівлі, збудовані за часів Оттоманськоі імперії, залишались у європейських об'ємно-планувальних формах (в Бейруті: Маронітський собор Св.Георгія, 1888; церква Св. Луїса, 1863; Грецький ортодоксальний собор Св. Георгія, 1767 та ін.). Архітектура ліванського житла Оттоманського періоду розглянута з боку основних типів об'ємно-планувальних схем: а) замкнутий тип з квадратним планом; б) будинок галерейного типу; в) будинок дворового типу; г) будинок з центральним залом; д) комбінований тип дому. Вперше комплексно досліджена і розглянута архітектура Лівану періоду правління французької адміністрації (1920-1943 р.р.). Виявлені умови і фактори активізації будівельної діяльності в Лівані - політичні, соціальні і економічні. На прикладі Бейрута розглянуто зростання населення, його міграція, релігійний склад. Так, населення Бейрута інтенсивно зростало: в 1925- 150 тис.чол., а в 1940- 230 тис. чол.. В 1930 р. релігійний склад значно відрізнявся від інших країн Близького Сходу. 50% населення Бейруту в 1930 р. складали християни; 36%- мусульмани, а 14%- друзи та представники інших конфесій. Саме ці умови знайшли своє відображення в архітектурі 1920-1940-х р.р., що ілюстровано прикладами будівель, побудованих вітчизняними і зарубіжними архітекторами. Зодчі колоніального режиму часто користувалися мотивами комбінованих архітектурних стилів - як класичних європейських, так і східних. Серед європейських напрямків чимало прикладів класицизму (особняк на вул. Махтар), модерну (будинок по уч.№ 136 Марфаа А, вул. Алленби), міжнародного стилю (готель "Фінікія" та ін.). Серед базових стилів мусульманського напрямку можна відмітити мавританський (або магрибський), близькосхідний, а також індо-мусульманський. Наводиться низка прикладів пам'яток архітектури, з яких видно, що багато будівель раннього модерну у Бейруті знищено війною 1980-х р.р. Разом з тим, центр Бейрута часів французької адміністрації в значної мірі відбудовано по вулицях Фош, Алленбі, Маарада, Мутрана, Малік, Заглу, Ардель Вігана та ін. Характерними були п'ятиповерхові будинки, серед яких домінували деякі акценти - мінаретів і християнських церков. Наведені найбільш характерні приклади забудови Бейруту, внесені до переліку пам'яток архітектури: Національний музей (в стилі єгипетського відродження, арх. А.Нахас, 1937),кафе в нео- мавританському стилі (1921, не збереглося); Муніципалітет (в нео-оттоманському стилі, арх. Ю.Афтімус, 1928); Будинок Національного парламенту (нео-мамлюкський стиль, 1930-е р.р.); Великий театр (арабський стиль, арх.Ю. Афтімус, 1930; відновлено після руйнації); готель Св. Георгія (європейський функціоналізм, арх. А.Табет, 1930; перебудовано за проектом того ж автора) т.ін.. Автором даної дисертації обстежено 130 об'єктів- пам'яток архітектури Лівану і їх фрагментів, з яких 80 в Бейруті.
За матеріалами натурних обстежень, літературних джерел, а також за допомогою логічних співставлень доведено, що основним і найбільш характерним архітектурним напрямком (в стильовому відношенні) у Бейруті 1-й половини ХХ століття є еклектизм. Його розвитку сприяло не тільки економічне відродження Лівану, але й підготовка національних кадрів - інженерів і дизайнерів, починаючи з 1910-1920рр. Значна увага приділялась впровадженню європейської технології використання бетонних конструкцій, які імітували кам'яні архітектурні деталі. Бейрутський еклектизм відставав від європейського, однак було збудовано чимало житлових і громадських будинків періоду Французького мандату, які несли в собі риси стилізації (нео-стилі, романтизм, традиціоналізм тощо). При тому в різні закордонні стилі впроваджуються риси ліванської традиційної архітектури - мотиви трьох вікон, арочні форми (наприклад, житлові будівлі Бейрута). Видатним в цьому плані є палац Сурсок (тепер - Палац мистецтв), збудований на початку ХХст. В значній мірі еклектизм в архітектурі Лівану зберігається завдяки малим формам – аркам, вікнам, ордеру, балконам та іншім елементам декору. В Лівані 1-й половини ХХ ст. важко найти два, будинки з однаковою архітектурою. |