ПРОВАДЖЕННЯ ЗА НОВОВИЯВЛЕНИМИ ОБСТАВИНАМИ В АДМІНІСТРАТИВНОМУ СУДОЧИНСТВІ УКРАЇНИ Автореферат

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, її зв’язок з науковими програмами, планами, темами, висвітлено ступінь розробки та методи наукового аналізу, визначено мету і завдання дослідження, розкрито наукову новизну та практичне значення одержаних результатів, подано відомості щодо публікацій, вказуються форми апробації та впровадження отриманих результатів.

Розділ 1 «Нововиявлені обставини в адміністративному судочинстві України» складається з трьох підрозділів і присвячений дослідженню правової природи нововиявлених обставин в адміністративному судочинстві, визначенню їх місця серед інших видів переглядів та особливостям реалізації принципів провадження за нововиявленими обставинами.

У підрозділі 1.1 «Поняття нововиявлених обставин в адміністративному судочинстві України» розкривається зміст поняття «нововиявлені обставини в адміністративному судочинстві», досліджується його співвідношення з однойменними поняттями у кримінальному, цивільному та господарському процесах. Під нововиявленими обставинами автором запропоновано розуміти юридичні факти, які мають суттєве значення для вирішення справи по суті, але які не були відомі ні сторонам під час розгляду адміністративної справи у суді, ні самому суду при винесенні судового рішення, а також обставини, які прирівняно законодавцем до нововиявлених. Таким чином, нововиявлені обставини за своєю юридичною сутністю є фактичними даними, що спростовують факти, які було покладено в основу рішення. Іншими словами, якби нововиявлена обставина була відома суду під час винесення судового рішення, то вона обов’язково вплинула б на остаточні висновки суду. Акцентовано увагу на тому, що необхідними ознаками нововиявлених обставин є, по-перше, їх наявність на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі ані сторонам, ані суду на час розгляду справи.

З використанням історичного методу аналізується становлення та розвиток інституту перегляду судових рішень, на підставі чого зроблено висновок, що така форма перегляду судових рішень давно відома у цивільному та кримінальному процесах, однак є новою для адміністративного процесу. Інститут перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами успадкував та з невеликими змінами закріпив положення, сформульовані у кримінальному та цивільному процесах.

Автором здійснено порівняльно-правовий аналіз наукових концепцій та застосування інституту нововиявлених обставин у кримінальному, цивільному та господарському процесах. Зроблено висновок, що провадження у справах за нововиявленими обставинами як самостійний вид провадження адміністративного процесу має свої особливості, які визначаються завданнями перегляду, суб’єктним складом, підставами відкриття провадження та предметом доказування.

Звернено увагу, що у вітчизняному процесуальному законодавстві процес прямого застосування міжнародних норм судами України не сформувався, тому в цьому випадку великого значення набуває інститут перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами, оскільки саме через цей інститут можуть у повному обсязі реалізуватися положення Конвенції про захист прав людини та основних свобод та рішення Європейського Суду з прав людини. На підставі вивчення процесуального законодавства Російської Федерації та Республіки Казахстан, що регулює провадження за нововиявленими обставинами, міжнародних правових актів з прав людини, практики Європейського Суду з прав людини запропоновано п. 2 ст. 245 «Підстави для провадження за нововиявленими обставинами» доповнити пунктом 6 такого змісту: «Встановлення Європейським Судом з прав людини порушення положень Конвенції про захист прав людини та основних свобод при розгляді судом конкретної справи, у зв’язку з ухваленням рішення, щодо якого заявник звертався до Європейського Суду з прав людини».

У підрозділі 1.2 «Перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами та його місце серед інших видів переглядів» досліджуються особливості перегляду судових рішень в адміністративному судочинстві, визначаються ознаки, які відрізняють провадження за нововиявленими обставинами від інших видів переглядів, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України.

Зроблено висновок, що провадження за нововиявленими обставинами є самостійним видом провадження, яке не є доповненням чи різновидом апеляційного або касаційного способів перегляду судових рішень. Для цього виду перегляду характерна наявність спеціальних підстав скасування судового рішення, які йменуються нововиявленими обставинами і які відрізняються від нових обставин, обставин, що змінилися, та нових доказів за часовими ознаками, предметом доказування та істотністю впливу на судове рішення. Виникнення нових обставин, обставин, що змінилися, та встановлення нових доказів є підставою або для перегляду судового рішення в апеляційному, касаційному порядку Верховним Судом України, або для подання нового позову.

На відміну від інших видів переглядів судових рішень провадження за нововиявленими обставинами має особливу мету – перевірити законність та обґрунтованість судового рішення не у зв’язку із судовою помилкою, а в контексті наявності нововиявлених обставин. Об’єктом перегляду у цьому випадку є постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили. Суб’єктами звернення про перегляд судового рішення у зв’язку з нововиявленими обставинами можуть бути як особи, які брали участь у справі, так і особи, які участь у справі не брали, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов’язки.

Суб’єктом, який переглядатиме справу у зв’язку з нововиявленими обставинами, буде суд тієї інстанції, який першим припустився помилки при вирішенні справи внаслідок незнання про існування цієї обставини. У разі перегляду справи за нововиявленими обставинами законність та обґрунтованість судового рішення переглядається крізь призму співвідношення існуючих матеріалів справи з нововиявленими.

Акцентовано увагу на тому, що провадження за нововиявленими обставинами характеризується особливими завданнями, які вирішує суд, що здійснює перегляд судового рішення: 1) поновити порушені права, свободи та інтереси особи у сфері публічно-правових відносин, коли вичерпано можливості або не можуть бути застосовані механізми інших видів переглядів; 2) здійснити повну, ґрунтовну та об’єктивну перевірку нововиявлених обставин через реалізацію таких принципів адміністративного судочинства як верховенство права, законність, об’єктивність, неупередженість та офіційне з’ясування всіх обставин справи; 3) скасувати незаконне та необґрунтоване рішення адміністративного суду у зв’язку зі встановленням нововиявлених обставин і водночас виключити можливість скасувати постанову або ухвалу суду, які набрали законної сили, без достатніх на те підстав.

У підрозділі 1.3 «Реалізація принципів адміністративного судочинства у процесі провадження за нововиявленими обставинами» зроблено висновок, що виконання завдань адміністративного судочинства при перегляді судових рішень за нововиявленими обставинами та ефективність їх реалізації перебуває у прямій залежності від правильного застосування адміністративними судами норм матеріального та процесуального права, в яких відображено правові принципи. Для цього необхідне знання їх змісту, спрямованості та особливостей їх застосування під час судового розгляду справи. Принципи сприяють правильному пізнанню обставин справи та застосуванню адміністративно-процесуальних норм.

Зроблено висновок, що всі без винятку принципи адміністративного судочинства підлягають застосуванню у процесі провадження за нововиявленими обставинами, але з урахуванням особливостей цього виду провадження. Акцентовано увагу на особливостях застосування принципів диспозитивності, офіційного з’ясування всіх обставин справи.

На підставі дослідження практики Європейського Суду з прав людини зроблено висновок, що при перегляді судових рішень за нововиявленими обставинами адміністративним судам слід дотримуватися принципу правової визначеності, який є однією з умов ефективної дії верховенства права. Звернено увагу на те, що принцип правової визначеності закріплює положення про стабільність судового рішення. Європейський Суд з прав людини з цього приводу у своїх рішеннях закріпив позицію, що коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не повинно ставитися під сумнів. Недотримання цієї вимоги може мати місце тільки тоді, коли існують суттєві та важливі обставини. Перегляд судового рішення у цьому випадку має здійснюватися у виняткових випадках з метою виправлення судової помилки.

Розділ 2 «Підстави для перегляду та суб’єкти провадження у справах про перегляд судових рішень у зв’язку з нововиявленими обставинами в адміністративному судочинстві України» містить два підрозділи та присвячений аналізу підстав звернення з заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами та норм, що визначають право сторін бути суб’єктами такого провадження.

У підрозділі 2.1 «Підстави для перегляду судового рішення у зв’язку з нововиявленими обставинами в адміністративному судочинстві України» наголошено, що основною причиною виникнення необхідності перегляду справ у зв’язку з нововиявленими обставинами є неоднакова і не завжди правильна практика визначення судами тих чи інших обставин як нововиявлених. Зокрема, це стосується питання про істотність нововиявлених обставин; про відомість їх суду та учасникам справи на момент судового розгляду.

Аналіз судової практики перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами свідчить, що протягом першого півріччя 2012 р. на розгляді Вищого адміністративного суду України перебувало 178 заяв про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами; до окружних адміністративних судів за аналогічний період надійшло 9062 заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами (протягом першого півріччя 2011 р. – 734); так само до місцевих загальних судів як адміністративних судів надійшла 183 961 заява про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами (1 375 – за перше півріччя 2011 р.). Усі ці коливання відбуваються внаслідок змін правового регулювання відносин у сфері соціального захисту населення, та зміною юрисдикції судів щодо розгляду окремих категорій адміністративних справ.

Проведене автором дослідження судової практики свідчить, що переважна більшість адміністративних справ, які переглядаються у зв’язку з нововиявленими обставинами, є справи щодо спорів з приводу реалізації публічної політики у сфері соціального захисту громадян (66 %) та з приводу реалізації податкової політики (17 %). 99,2% судових рішень переглядаються відповідно до підстав, передбачених п. 1 ч. 2 ст. 245 КАСУ.

З метою правильного та однакового застосування норм КАСУ обґрунтовано необхідність прийняття Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про застосування законодавства про перегляд судових рішень у зв’язку з нововиявленими обставинами». До Постанови сформульовано пропозиції, згідно з якими під істотними обставинами слід розуміти фактичні дані, підтверджені належними і допустимими доказами, що спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення, критерії розмежування нових обставин, нових доказів та нововиявлених обставин.

У підрозділі 2.2 «Суб’єкти провадження за нововиявленими обставинами в адміністративному судочинстві України» досліджується адміністративно-процесуальний статус сторін провадження за нововиявленими обставинами та особливості участі у справі інших осіб, аналізуються їхні права й обов’язки у процесі розгляду та вирішення справи.

Визначено, що суб’єктами провадження за нововиявленими обставинами є: відповідний адміністративний суд; особи, що брали участь у розгляді й вирішенні справи; інші особи, які не брали участь у справі, якщо суд вирішить про їхні права, свободи, інтереси чи обов’язки. Запропоновано класифікацію суб’єктів провадження за нововиявленими обставинами залежно від змісту юридичного інтересу на предмет спору та юридичних наслідків щодо результатів вирішення справи: 1) особи, що мають особистий інтерес – сторони та треті особи; 2) особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб – Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, прокурор, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації та окремі фізичні особи.

Виокремлено дві підстави участі суб’єктів у перегляді справи за нововиявленими обставинами: 1) звернення із заявою до суду з власної ініціативи; 2) вступ у розпочату справу для захисту інтересів сторони або третьої особи за ухвалою суду.

Аналізуючи процесуальні права осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, зроблено висновок, що, по-перше, ці суб’єкти наділені всім спектром процесуальних прав тієї особи, в інтересах якої вони діють, незалежно від того, брали вони участь у розгляді справи чи ні. По-друге, форми участі цих суб’єктів у перегляді справи у зв’язку з нововиявленими обставинами мають певні особливості: вони можуть брати участь у справі як із власної ініціативи, так і за ухвалою суду; не можуть закінчувати справу примиренням; не можуть підтримувати позовні вимоги, якщо фізична особа, яка має адміністративно-процесуальну дієздатність і на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов, відмовляється від нього; знайомитися з матеріалами справи, з метою вирішення підстав для подання заяви про перегляд судового рішення у зв’язку з нововиявленими обставинами; знайомитися з матеріалами справи в адміністративному суді.

1. Розділ 3 «Характеристика провадження за нововиявленими обставинами в адміністративному судочинстві України» складається з двох підрозділів, у яких сформульовано поняття провадження за нововиявленими обставинами, виокремлено стадії цього виду провадження та досліджено порядок здійснення адміністративного судочинства за нововиявленими обставинами.

У підрозділі 3.1 «Поняття та структура провадження за нововиявленими обставинами в адміністративному судочинстві України» сформульовано поняття провадження за нововиявленими обставинами, під яким запропоновано розуміти врегульовану адміністративно-процесуальними нормами сукупність процесуальних дій, що здійснюються між адміністративним судом та іншими суб’єктами при перегляді судового рішення за нововиявленими обставинами.

Зроблено висновок, що провадження за нововиявленими обставинами за своїми правовими ознаками (метою, суб’єктним складом, предметом дослідження) та особливою процесуальною формою характеризується як самостійне провадження адміністративного процесу. Це обумовлено тим, що будь-яке провадження має на меті завершити розгляд справи по суті. Стадія як сукупність процесуальних дій, що здійснюються судом та учасниками судового процесу, об’єднані найближчою, локальною метою.

Сформульовано визначення процесуальної форми провадження за нововиявленими обставинами як урегульованої нормами Кодексу адміністративного судочинства України структури всього адміністративного процесу в цілому, так і окремих його стадій, умов, послідовності, порядку здійснення процесуальних дій та оформлення їх у правових актах.

Стадії провадження за нововиявленими обставинами утворюють структурно обумовлену послідовність дій адміністративного суду, сторін у справі та інших осіб. Провадження за нововиявленими обставинами включає такі основні процесуальні стадії: 1) відкриття провадження за нововиявленими обставинами; 2) підготовка адміністративної справи до судового розгляду; 3) судовий розгляд адміністративної справи (обов’язкові); 4) закриття провадження за нововиявленими обставинами. Провадження за нововиявленими обставинами може містити й факультативні стадії: 1) апеляційне оскарження; 2) касаційне оскарження.

У підрозділі 3.2 «Характеристика стадій провадження за нововиявленими обставинами в адміністративному судочинстві України» аналізується порядок здійснення адміністративного судочинства за нововиявленими обставинами, досліджується об’єкт перегляду, особливості процесуальних етапів кожної стадії провадження.

Звернено увагу на недосконалість законодавчого припису ч. 1 ст. 245 КАСУ, згідно з яким постанова або ухвала суду, що набрала законної сили, може бути переглянута у зв’язку з нововиявленими обставинами. Це проявляється у тому, що законодавець перелічив усі види судових рішень, які можна переглянути у зв’язку з нововиявленими обставинами. Аналіз положень КАСУ та судової практики свідчить, що більшість судових рішень, які приймаються адміністративними судами, мають підпорядковане значення та вирішують окремі процесуальні питання під час підготовки та розгляду справи по суті. Тому обґрунтовано висновок, що перегляду мають підлягати заключні ухвали, що набрали самостійну законну силу (наприклад, про закриття провадження у справі, про залишення заяви без розгляду), й постанови, якими задовольняються або не задовольняються позовні вимоги, та сформульовано відповідну пропозицію про внесення змін до ч. 1 ст. 245 КАСУ.

На стадії відкриття провадження за нововиявленими обставинами суд, по-перше, має з’ясувати наявність приводів для перегляду судового рішення, по-друге, чи є ці обставини істотними для вирішення справи по суті, чи впливають вони на законність та об’єктивність судового рішення. Акцентовано увагу, що судовий розгляд адміністративної справи за нововиявленими обставинами, хоча й здійснюється за правилами, встановленими КАСУ для провадження у суді тієї інстанції, яка здійснює перегляд, однак суд не повинен обмежуватися тільки аналізом винесеного судового рішення з точки зору наявності нововиявлених обставин, але й дослідити інші матеріали справи з метою її правильного вирішення.