Пряхін Є.В. Адміністративно-правове регулювання і забезпечення дотримання правил благоустрою населених пунктів в Україні

summary

У Вступі обґрунтовується вибір теми дисертації, її актуальність, ступінь дослідження проблеми, визначається мета і завдання, об’єкт та предмет, розкривається наукова новизна, висвітлюється теоретична та емпірична бази, вказується на зв’язок роботи з державними і науковими програмами, планами, концеп-ціями, практичне значення отриманих результатів, подаються відо-мості про їх апробацію та впровадження.

Перший розділ “Правові й організаційні основи регулювання процесу благоустрою населених пунктів” складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 1.1. “Історія становлення та розвитку благоустрою населених пунктів” досліджено виникнення благоустрою населених пунктів як суспільного явища. На його розвиток мали вплив такі фактори, як відокремлення ремесла від землеробства, розвиток людської цивілізації, виникнення місцевого самоврядування, війни, різні катаклізми, досягнення науки і техніки. Автор відзначає, що перші писемні відомості, які можна віднести до благоустрою, з’являються у Стародавній Месопотамії. В подальшому діяльність щодо благоустрою отримує розвиток та закріплюється в законодавчих актах стародавніх Греції і Риму. Аналізуючи компетенцію управлінських апаратів тогочасних державних утворень, дисертант стверджує, що тоді не існувало відомств, які б мали чітко визначені компетенції у сфері благоустрою, наголошує, що на певному етапі розвитку держави благоустрій населених пунктів пов’язують з ді-яльністю органів внутрішніх справ, зокрема, поліції.

З часів утворення СРСР благоустроєм населених пунктів по-чинають займатися на загальносоюзному, республіканському та місцевому рівнях. З’являється відповідна нормативно-правова база: у Кодексі про адміністративні правопорушення передбачалася ад-міністративна відповідальність за порушення Правил благоустрою території населених пунктів, починають проводитись змагання за визначення населеного пункту найкращого благоустрою.

На підставі проведених досліджень зроблено висновок, що у становленні та розвитку благоустрою населених пунктів одну з провідних ролей відіграє адміністративне законодавство. В сучасних умовах благоустрій населених пунктів в Україні починає набувати конкретних контурів, отримує необхідне правове підґрунтя для подальшого розвитку.

У підрозділі 1.2. “Характеристика поняття “благоустрій населених пунктів”. Вимоги до благоустрою населених пунктів” аналізується зміст поняття “благоустрій населених пунктів”, дається характеристика його складових. Дисертант дає власне визначення “благоустрій населених пунктів”, відмічає наявність речової та моральної сторони благоустрою.

Суть благоустрою населених пунктів розкривається через призму його соціально-економічного призначення і ролі у раціо-нальному використанні та охороні території населеного пункту, за-хисті довкілля, облаштуванні, підтриманні в належному стані та по-ліпшенні населеного пункту, задоволенні потреб його жителів, фор-муванні та забезпеченні сприятливого для життєдіяльності середо-вища, санітарному та епідеміологічному благополуччі населення.

З’ясовуючи вимоги, що ставляться перед благоустроєм населених пунктів, дисертант вбачає в ньому явище динамічне та багатогранне. Окреслюються основні напрями діяльності з благоустрою населених пунктів в Україні, пов’язані із забезпеченням комфортних умов для проживання і задоволення потреб населення.

У підрозділі 1.3. “Компетенція органів, що займаються благоустроєм населених пунктів” досліджено роль, завдання та повноваження Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, Міністерства будівництва, архітектури і житлово-комунального господарства України (далі – Мінбуд України), Ради міністрів АР Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, інших органів, в тому числі і міліції, та громадян у сфері благоустрою населених пунктів. Аналізується система нормативно-правових актів, які складають основу в регулюванні суспільних відносин у сфері благоустрою.

Дисертант вказує на недосконалість системи координації діяльності між органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, наявність дублювання функцій та вважає за до-цільне надати більше повноважень у сфері благоустрою населених пунктів органам місцевого самоврядування, а за органами виконав-чої влади пропонує залишити функцію контролю, оскільки це в повній мірі відповідає вимогам адміністративної реформи.

Другий розділ “Юридична характеристика дотримання Правил благоустрою території населених пунктів” складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 2.1. “Адміністративно-правова характеристика відповідальності за порушення Правил благоустрою території населених пунктів” досліджено підстави та процедуру притягнення до адміністративної відповідальності за порушення Правил благоустрою території населеного пункту. Суть адміністративної відповідальності за порушення Правил благоустрою території населених пунктів, що передбачена ст. 152 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП), розкривається через характеристику об’єкта і об’єктивної сторони, суб’єкта і суб’єктивної сторони цієї адміністративно-правової норми.

Звертається увага на те, що існує певна складність при з’ясуванні об’єктивної сторони цього правопорушення, оскільки така адміністративно-правова норма потребує конкретизації шляхом звернення до іншого нормативно-правового акту – Правил благоустрою території відповідного населеного пункту, де було вчинено правопорушення.

Передбачені за порушення Правил благоустрою території населеного пункту адміністративні стягнення у вигляді попередження та штрафу, як свідчить практика, неефективні, бо не дають бажаного результату. На думку дисертанта, необхідно посилити і конкретизувати профілактичну та виховну роботу, а також збільшити розмір штрафу. У зв’язку з тим, що досить важко збирати докази, які свідчать про винність особи у порушенні Правил благоустрою, пропонується ширше застосовувати сучасні технічні засоби, зокрема фотоапаратуру та відеотехніку, які наочно демонструватимуть дії винної особи та наслідки такої протиправної діяльності.

У підрозділі 2.2. “Проблеми взаємодії та координації між органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, правоохоронними органами та органами самоорганізації населення щодо благоустрою населених пунктів” дисертант зазначає, що належний рівень благоустрою населених пунктів насамперед залежить від ефективної взаємодії цих органів.

У сфері благоустрою населених пунктів взаємодія між компетентними органами виникає в процесі: а) управління у сфері благоустрою; б) організації благоустрою; в) стандартизації і нормування благоустрою; г) фінансового забезпечення благоустрою; д) проведення інформаційної та роз’яснювальної роботи серед населення; е) контролю в сфері благоустрою.

При взаємодії між органами державної виконавчої влади чітко прослідковуються вертикальні взаємозв’язки, що фіксуються в наказах, розпорядженнях, інструкціях, вимогах прозвітуватися. Горизонтальні, незалежні зв’язки частіше зустрічаються під час взаємодії між органами місцевого самоврядування. Дисертант зазначає, що труднощі під час взаємодії між органами виконавчої влади, місцевого самоврядування, правоохоронними органами та громад-ськістю у сфері благоустрою в першу чергу виникають через від-сутність відповідальності за невиконання покладених обов’язків щодо благоустрою населених пунктів та матеріальної зацікавленості. Значну увагу приділено визначенню ролі органів та підрозділів міліції у процесі такої взаємодії. Саме міліція, на глибоке переконання дисертанта, повинна виконувати функцію контролю за дотриманням законодавства у сфері благоустрою населених пунктів, в першу чергу – Правил благоустрою території населеного пункту.

У підрозділі 2.3. “Напрями вдосконалення діяльності із забезпечення благоустрою населених пунктів” розглядаються основні шляхи, що дозволять на більш високому рівні займатися благоустроєм населених пунктів і вирішувати нагальні проблеми у цій сфері.  Напрями вдосконалення цієї роботи дисертантом умовно розділено на заходи політико-правового, управлінського, соціально-економічного та еколого-санітарного характеру.

Відзначається важливість використання державою свого по-тенціалу у забезпеченні виваженої і послідовної політики у сфері благоустрою населених пунктів, що, насамперед, залежить від на-явності потрібної законодавчої бази та правильного її розуміння громадянами. У зв’язку з цим значну увагу приділено пропозиціям щодо вдосконалення нормативно-правової бази як шляхом розроб-ки нових, так і внесенням змін у вже чинні нормативно-правові акти. Зокрема, сформульовано пропозиції щодо необхідності роз-робки, прийняття та впровадження Концепції благоустрою насе-лених пунктів України, Програми благоустрою населених пунктів України, Планів благоустрою окремо взятих населених пунктів, проведення роз’яснювальної роботи, підготовки навчальних прог-рам, пов’язаних з вивченням питань благоустрою, налагодження ефективного контролю за благоустроєм населених пунктів.