РЕЄСТРАЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ ПУБЛІЧНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ: ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВИЙ АСПЕКТ

summary

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Сучасне суспільно-політичне життя в Україні нерозривно пов’язане зі створенням необхідних умов реалізації й захисту прав, свобод і законних інтересів фізичних та юридичних осіб. Демократичні процеси в українському суспільстві зумовлюють розвиток різних інститутів органів влади й управління, які потребують системного нормативно-правового регулювання та чітко визначеної реалізації через регламентовану діяльність публічних органів управління. Одним із них є інститут реєстрації, який за останні роки значно розширив сферу свого застосування, що призвело до зростання кількості правовідносин, які обслуговуються цим інститутом.

Розвиток ринкової економіки призводить до виникнення все нових самостійних господарюючих суб’єктів, діяльність яких, без сумніву, потребує регулювання з боку держави. Зменшуючи обсяги прямого управління господарюючими суб’єктами, держава зберігає і збільшує обсяги регулювання їхньої діяльності через інститут реєстрації.

Активне застосування інституту державної реєстрації в механізмі правового регулювання суспільних відносин зумовлює необхідність встановлення меж його діяльності, не допускаючи надмірного розширення, з урахуванням економічної та соціальної доцільності.

Система органів державної влади й управління характеризується тим, що реєстраційні функції покладено на публічні органи управління (публічну адміністрацію). Стан реєстрації визначається рівнем якісної дієвості правового регулювання, від якого безпосередньо залежить виховання громадян у дусі поваги до закону, а також захист їх прав, свобод і законних інтересів. Реєстраційна діяльність публічної адміністрації набуває особливого значення з огляду на входження української держави до міжнародних (світових і європейських) організацій.

Однак аналіз чинної нормативно-правової бази, якою врегульовано інститут реєстрації та відповідно регламентовано реєстраційну діяльність публічної адміністрації, дозволяє стверджувати, що наявна реєстраційна сфера має прогалини, дублювання та суперечності у змісті норм.

У сучасній Україні реєстраційну діяльність здійснюють понад 50 органів публічної адміністрації, які майже не взаємодіють між собою, а зміст і рівень послуг, що надається ними, не відповідає європейським стандартам. Ці реалії – наслідок застарілого підходу до реєстраційної діяльності, спроба застосовувати традиційні механізми до сучасної моделі суспільних відносин.

Налагодження функціонування органів публічної адміністрації відбувається з багатьма труднощами; невизначеним залишається співвідношення законодавчого і підзаконного врегулювання реєстраційної діяльності, що нерідко призводить до грубих порушень прав і законних інтересів громадян. За таких умов виникає необхідність у поглибленому науковому дослідженні адміністративно-правової природи реєстраційної діяльності публічної адміністрації та особливостей її регулювання.

Теоретичною основою дисертації стали положення, які містяться у працях зарубіжних та вітчизняних вчених у різних галузях юридичної науки й адміністративного права та процесу, зокрема: В.Б. Авер’янова, С.С. Алексеєва, Д.М. Бахраха, О.М. Бандурки, Ю.П. Битяка, І.Л. Бородіна, В.М. Горшенєва, І.П. Голосніченка, О.М. Доброва, А.Р. Кирсанова, М.В. Коваліва, В.К. Колпакова, П.І. Кононова, О.В. Кузьменко, С.В. Лихачова, І.М. Лазарева, В.В. Михольської, Д.М. Овсянко, В.М. Сорокіна, М.М. Тищенко, Г.Й. Ткач, В.Л. Ортинського, О.І. Остапенка, Х.П. Ярмакі. Роботи зазначених авторів мають важливе наукове, практичне значення та зумовили необхідність розглядати реєстраційну діяльність публічної адміністрації.

Проте досі проблеми реєстраційної діяльності публічної адміністрації розглядалися лише фрагментарно. Вказане свідчить про актуальність дослідження реєстраційної діяльності публічної адміністрації, особливо в умовах проведення в Україні адміністративної реформи, з метою оновлення змісту її організації, функціональних особливостей тощо.