РЕКРЕАЦІЙНИЙ ПОТЕНЦІАЛ ЯК СКЛАДОВА ПРОДУКТИВНИХ СИЛ РЕГІОНАЛЬНОГО ЕКОНОМІЧНОГО ПРОСТОРУ Автореферат

У вступі дисертаційного дослідження обґрунтовано актуальність теми, зв’язок роботи з науковими програмами та темами, визначено мету, завдання, об’єкт та предмет, зазначені методи дослідження, розкрито наукову новизну, теоретичні та практичні значення отриманих результатів.

У першому розділі „Теоретико-методологічні засади формування, функціонування і розвитку рекреаційного потенціалу регіону” розкрито економічну сутність, зміст та склад рекреаційного потенціалу, а також визначено його місце у складі регіонального економічного простору.

Встановлено, що наслідки світової економічної кризи, які особливо торкнулися галузей матеріального виробництва, диктують потребу в оздоровленні економіки регіонів за рахунок інтенсивного розвитку сфери послуг, яка характеризується більш швидкими показниками ліквідності, обороту капіталу, оптимальними нормами прибутку, що є вагомим фактором для підвищення ефективності використання та прискореного відтворення продуктивних сил у реальній перспективі. З іншого боку, пріоритетність моделі соціально-орієнтованої економіки вимагає розвитку таких видів економічної діяльності, які б сприяли більш якісному рівню життя людини як рушійної сили суспільного прогресу.

З огляду на це, у дисертаційній роботі зроблено висновок про домінування у наукових дослідженнях ресурсного підходу при визначенні сутності рекреаційного потенціалу, який здебільшого ототожнюється із сукупністю природних ресурсів конкретного регіону. Автор вважає за доцільне змінити ці підходи та трактувати рекреаційний потенціал як інтегрований вимір можливостей просторового розвитку за рахунок ефективного використання наявних природних можливостей, духовно-історичних надбань, інфраструктурних та інноваційних ресурсів конкретної території у контексті спрямованості їх на використання та відтворення продуктивних сил регіону.

Дисертант доводить, що використання наявного рекреаційного потенціалу регіонів України в певній мірі стримується нестабільністю та нерозвиненістю інституційного середовища у сфері рекреаційної діяльності, що проявляється у: неврегульованості відносин власності; відсутності єдиної інформаційної бази для формування позитивного іміджу регіонів України; неспроможності держави фінансувати наукові розробки в цій галузі та створити ефективну систему підготовки кваліфікованих кадрів; недосконалості механізмів фіскального характеру у напрямку збереження, раціонального використання та відтворення природних ресурсів.

Рекреаційні можливості регіону можуть бути ефективно використані, якщо ця діяльність буде базуватися на принципах, які в дисертаційній роботі розподілені на три категорії і визначають основні правила формування, функціонування і розвитку рекреаційного потенціалу (рис. 1).

Враховуючи виключно просторове походження рекреаційного потенціалу та його спрямування на забезпечення сталого розвитку, в дисертації пропонується здійснювати його вимір саме на регіональному рівні.

Для оцінки рекреаційного потенціалу автором обґрунтовується необхідність використання інтегрального показника, оскільки він дозволяє визначити параметричні характеристики основних складових, що мають різні одиниці виміру і масштаби впливу.