Рибачук А.В. Застосування педагогічних технологій у процесі фахової підготовки майбутніх юристів

summary

Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми, розкрито ступінь її розробленості, визначено мету, гіпотезу, завдання, об'єкт і предмет,  методологічні та теоретичні засади, методи дослідження, наукову новизну, теоретичне й практичне значення результатів наукового пошуку, представлено відомості  про апробацію й упровадження результатів дослідження.

У першому розділі дисертації – "Застосування педагогічних технологій в підготовці юристів як сучасна проблема професійної освіти" – на підставі аналізу психологічної та педагогічної літератури  розкрито сутність і основні дефініції поняття "педагогічна технологія", роль педагогічних технологій у фаховій підготовці майбутніх юристів, схарактеризовано стан використання педагогічних технологій у професійній  підготовці майбутніх  юристів.

Науковцями проведено низку досліджень, у котрих розглядались різні аспекти застосування педагогічних технологій. Водночас проблема застосування педагогічних технологій у процесі професійної підготовки юристів не була предметом спеціальних психологічних та педагогічних досліджень. Відсутність науково обґрунтованих рекомендацій для педагогічних працівників цих навчальних закладів щодо фахової підготовки юристів з використанням педагогічних технологій негативно позначається на якості професійної підготовки фахівців.

Проаналізована психологічна та педагогічна література засвідчила, що в зв'язку з активним проникненням інформаційних технологій у сферу освіти, проблема інтенсифікації процесу навчання постала, як ніколи гостро. Це зумовлене, головним чином, об'ємом інформації, що збільшується, необхідністю її обробити в обмежений період часу, жорсткішими вимогами, що пред'являються до випускників вищих навчальних закладів.

Усі ці чинники є передумовами ретельнішого вивчення проблеми вдосконалення процесу навчання майбутніх юристів у вищих навчальних закладах.

У дисертації проаналізовано поняття "педагогічна технологія". З визнанням педагогічної технології важливим чинником навчально-виховного процесу не припинялися спроби з'ясувати її сутність та особливості. З одного боку, це спричинено поглибленням наукового і практичного інтересу до педагогічних технологій як засобу підвищення ефективності навчально-виховного процесу, з іншого, – розвитком конкретних педагогічних технологій, у процесі якого розкривались нові їх універсальні сутнісні дані. У педагогічній літературі є понад 300 визначень поняття "педагогічна технологія", проте в розумінні його сутності наявні значні розбіжності. "Педагогічна технологія" розглядається як: сукупність психолого-педагогічних установок, що визначають спе­ціальний набір і поєднання форм, методів, способів, при­йомів навчання, виховних засобів (Б.Ліхачов); низка вказівок, діяль­ностей і операцій моделювання, реалізації діагностики ефективності, корекції процесу навчання або вихован­ня (П. Москаленко); проект певної педагогічної системи, що реалі­зується на практиці як змістова техніка реалізації нав­чально-виховного процесу (В. Безпалько); системна сукупність і порядок функціонування всіх особистісних, інструментальних і методичних засобів, що використовуються для досягнен­ня педагогічних цілей (М.Кларін). У дисертації поняття "педагогічна технологія" розглядається як  цілеспрямована система  методів, прийомів та засобів, яка спрямована на підвищення ефективності та інтенсивності навчального процесу та знаходиться у взаємозв´язку з усіма аспектами освіти.

Підходи дослідників до визначення поняття "педагогічна технологія" різноманітні, а інколи й суперечать один іншому. В дисертаційному дослідженні з'ясовано, що одним із основних елементів сучасної технології навчання має бути розробка, створення і використання в навчальному процесі системи засобів навчання, здатних перетворювати навчальну інформацію в знання і вміння студентів на всіх етапах і формах навчання, сприяти його інтенсифікації. Вивчення педагогічних технологій показало, що в їх основі покладено засоби, що активізують і інтенсифікують діяльність студентів. У деяких технологіях ці засоби складають головну ідею і причину ефективності результатів. Отже, сучасна педагогічна технологія має гарантувати досягнення певного рівня навчання й виховання, бути ефективною за результатами, оптимальною щодо термінів упровадження, витрат сил і засобів.

Як відомо, завданням вищої професійної освіти є підготовка фахівців певної області. Величезний обсяг навчальних дисциплін, які повинен засвоїти майбутній юрист, ставить перед вищою школою загалом, і юридичною, зокрема, нові навчальні завдання. Нині треба шукати такі способи навчання, що дозволяли б за однаковий час засвоювати зростаючий обсяг знань й умінь. Таким чином, необхідний активний пошук інтенсивних методів, форм і засобів.

У розділі проведено аналіз використання педагогічних технологій у процесі фахової підготовки майбутніх юристів. Аналіз навчально-виховної діяльності закладів освіти свідчить про те, що попри ґрунтовні теоретичні розробки вчених, технологічний підхід у практиці роботи вищої школи використовується недостатньо. Опитування, проведені у вищих навчальних закладах, які готують юристів, показали, що викладачі знайомі лише з найбільш популяризованими технологіями, такими як: інтерактивні та інформаційні.  Установлено, що  використання педагогічних технологій у процесі фахової підготовки майбутніх юристів займає значне місце у навчальному процесі юридичних ВНЗ, проте, існують певні проблеми: реалізація нових вимог до юридичної освіти вимагає зміцнення матеріально-технічної бази ВНЗ, розвитку педагогічної творчості, використання більш інтенсивних педагогічних технологій; юристи-освітяни і науковці мають збільшити зусилля в напрямі адаптації законодавства України, в тому числі у сфері вищої юридичної освіти, до вимог європейських і світових стандартів; є необхідність удосконалення системи післядипломної освіти шляхом перепідготовки і підвищення кваліфікації спеціалістів нових напрямів юридичної науки і практики.

У другому розділі – "Педагогічні умови застосування сучасних технологій навчання у фаховій підготовці майбутніх юристів" – представлено розроблену та обґрунтовану модель застосування педагогічних технологій у фаховій підготовці майбутніх юристів; визначено та розкрито педагогічні умови застосування сучасних технологій навчання в процесі фахової підготовки юристів.

У дисертації теоретично обґрунтовано, що умовами ефективності застосування педагогічних технологій в процесі фахової підготовки юристів є активізація професійної мотивації навчання, застосування методів інтерактивного навчання, використання мультимедійних засобів.

На основі проаналізованої педагогічної та психологічної літератури розроблено й обґрунтовано  модель застосування педагогічних технологій у процесі фахової підготовки юристів. Модель спрямована на забезпечення підвищення рівня фахової підготовки, оволодіння майбутніми юристами фаховими знаннями, набуття вмінь і навичок правової роботи за допомогою застосування педагогічних технологій (рис. 1).

Сучасні психологи і педагоги підтримують думку, що якість виконання діяльності й її результат залежать, насамперед, від спонукання й потреб індивіда, його мотивації; саме мотивація викликає цілеспрямовану активність, що визначає вибір засобів і прийомів, їх упорядкування для досягнення цілей.

Проблема мотивації є актуальною як у вітчизняній, так і в зарубіжній психології. Зарубіжними та українськими психологами проведені численні дослідження з питань мотивів діяльності і, зокрема, мотивів навчальної діяльності (М. Алєксєєва, Л.Божович, Г. Костюк, В.Леонтьєв, А. Маслоу, В. Рибалка, С. Рубінштейн та ін.).

Ефективність навчання визначається не лише об’ємом засвоєних знань, а  й умінням використати ці знання, ставленням майбутніх юристів до навчальної діяльності та бажанням засвоювати знання, розумінням практичного застосування одержаних знань. Для майбутніх юристів ці чинники є вирішальними в процесі вивчення конкретних дисциплін, тобто є базою для створення мотиваційного поля. Студенти початкових курсів юридичних спеціальностей рідко мають уявлення про особливості та реалії майбутньої професії, що є передумовою нерозуміння вивчення фахових і фундаментальних дисциплін, а отже, немає чіткої мотивації до навчання.

Мотиваційна сфера є необхідним показником у процесі навчання у вищих юридичних навчальних закладах. Виявлення її особливостей реалізує вимоги врахування обґрунтованості особистістю вибору професії. У дослідженнях багатьох психологів показана залежність ефективності діяльності, як навчальної, так і професійної, від розвитку мотиваційної сфери особистості. Нині є необхідність виділити та науково обґрунтувати мотиваційні показники придатності   до   навчання   та   професійної   діяльності   майбутнього    юриста.

Вивчення  та  корекція  мотиваційної  сфери майбутнього  юриста має стати необхідною складовою його професійної підготовки. Нині цьому питанню приділено недостатньо уваги. Виявлення особливостей мотиваційної сфери відбувається лише під час психологічного відбору на службу  в органи внутрішніх справ.  

Серед способів інтенсифікації навчання майбутніх юристів особливе значення має застосування методів, форм, засобів, прийомів, що активізують навчально-пізнавальну діяльність студентів, стимулюють їхнє навчання. Значну роль  відіграють проблемно-пошукові методи, навчальні бесіди, дискусії,  пізнавальні ігри, самостійна робота студентів, алгоритмізація та ін.