ЄРМОЛЕНКО ІННА ЯКІВНА АДМІНІСТРАТИВНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ПРАЦІВНИКІВ ОВС ЗА ВЧИНЕННЯ КОРУПЦІЙНИХ ПРАВОПОРУШЕНЬ

summary

У вступі зазначається актуальність обраної теми дисертації, зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами, визначаються мета, задачі, об’єкт і предмет дослідження, формулюються методи дослідження, аргументується наукова новизна одержаних результатів, їх практичне значення, наводяться дані щодо апробації та публікації результатів дисертації, зазначається структура та обсяг рукопису.
Розділ 1 “Теоретичні засади дослідження адміністративної відповідальності працівників ОВС за вчинення корупційних правопорушень” складається з трьох підрозділів.
У підрозділі 1.1. “Теоретико-методологічні засади дослідження адміністративної відповідальності працівників ОВС за вчинення корупційних правопорушень” зосереджується увага на тому, що за допомогою методу експертних оцінок виявлено якісні особливості проблем адміністративної відповідальності працівників ОВС за вчинення корупційних правопорушень у вигляді суб’єктивних оцінок. Зокрема, за даними експертної оцінки, на питання “Як Ви оцінюєте актуальність дослідження проблем адміністративної відповідальності працівників ОВС за вчинення корупційних правопорушень?” відповіді експертів розподілилися наступним чином: позитивно – 86,7 %; скоріше позитивно, ніж негативно – 13,3 %. Крім того, порівняльно-правовий (компаративістський) метод використано при аналізі зарубіжного законодавства у сфері притягнення працівників ОВС до адміністративної відповідальності за вчинення корупційних правопорушень.
Окрім того, констатується, що методологічні засади дослідження питань адміністративної відповідальності працівників ОВС за вчинення корупційних правопорушень, повинні ґрунтуватися на специфіці об’єкта та предмета дослідження.
Обґрунтовується також необхідність використання таких методів, як: діалектичний, системно-структурного аналізу, логіко-догматичний, герменевтичний, аналізу та синтезу, індукції та дедукції, структурно-функціональний, моделювання та прогнозування, класифікації та групування, формально-юридичний, спостереження, соціально-юридичний, експертних оцінок.
У підрозділі 1.2. “Поняття та ознаки адміністративної відповідальності працівників ОВС за вчинення корупційних правопорушень” вказується на те, що до загальних ознак адміністративної відповідальності працівників ОВС за вчинення корупційних правопорушень, які відрізняють її від інших видів юридичної відповідальності, можна віднести наступні: 1) адміністративна відповідальність є засобом правового регулювання суспільних відносин; 2) адміністративна відповідальність є видом державно-правового примусу; 3) адміністративна відповідальність полягає у тому, що суспільство критично оцінює (засуджує) протиправну поведінку працівника ОВС; 4) адміністративна відповідальність настає за вчинення працівником ОВС корупційного правопорушення; 5) мета адміністративної відповідальності полягає: а) у вихованні працівника ОВС в дусі додержання законів, поваги до правил співжиття; б) запобігання скоєнню нових корупційних правопорушень; 6) адміністративна відповідальність здійснюється в межах захисних правовідносин, характерною особливістю яких є суб’єктний склад; 7) адміністративна відповідальність полягає в застосуванні до винних адміністративних стягнень; 8) право притягнення працівників ОВС до адміністративної відповідальності за вчинення корупційних правопорушень надано багатьом суб’єктам, серед яких органи державної виконавчої влади, суди; 9) у випадку порушення працівником ОВС вимог адміністративно-правових норм, відповідальність настає не перед другою стороною правовідносин, а перед державою; 10) адміністративна відповідальність настає за порушення лише тих адміністративно-правових норм, які охороняються адміністративними санкціями ст. ст. 172-4–172-9 КУпАП; 11) адміністративна відповідальність реалізується у певному (особливому) процесуальному порядку застосування адміністративних стягнень і заходів впливу на працівників ОВС; 12) адміністративна відповідальність визначена матеріальними і процесуальними нормами адміністративно-деліктного права, що закріплюють перелік корупційних правопорушень, види адміністративних стягнень за їх вчинення, процесуальний порядок виявлення та припинення таких правопорушень; 13) під час притягнення працівників ОВС до адміністративної відповідальності за вчинення корупційних правопорушень складаються своєрідні правовідносини між органами (посадовими особами), судами, що її застосовують, і правопорушниками; 14) застосування адміністративного стягнення не спричиняє судимості.
Пізніше аналізуються спеціальні ознаки адміністративної відповідальності працівників ОВС за вчинення корупційних правопорушень. Насамкінець, виокремивши загальні та спеціальні ознаки адміністративної відповідальності працівників ОВС за вчинення корупційних правопорушень, здобувач запропонувала авторське визначення поняття “адміністративна відповідальність працівників ОВС за вчинення корупційних правопорушень”, яку пропонується розуміти як різновид юридичної відповідальності, що настає у зв’язку з примусовим виконанням працівником ОВС застосованих до нього заходів адміністративного стягнення у порядку, встановленому чинним законодавством за вчинення корупційних правопорушень, передбачених ст.ст. 172-4–172-9 КУпАП.
У підрозділі 1.3. “Поняття та ознаки адміністративних корупційних правопорушень, вчинених працівниками ОВС” проаналізовано визначення понять “адміністративне правопорушення”, “адміністративний проступок” і “адміністративний делікт”. За результатами аналізу робиться висновок, що в доктрині адміністративного права протиправну, винну (умисну або необережну) дію чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, встановлений порядок управління можна розуміти як адміністративне правопорушення, так і адміністративний проступок чи адміністративний делікт.
Обґрунтовано авторське визначення “адміністративне корупційне правопорушення, вчинене працівником ОВС”, під яким пропонується розуміти протиправне, винне, суспільне шкідливе діяння (дія або бездіяльність), вчинене працівником ОВС, за яке адміністративно-правовою нормою КУпАП передбачено адміністративне стягнення у виді штрафу чи конфіскації предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об’єктом даного правопорушення.
У підрозділі проаналізовано таку важливу ознаку адміністративного корупційного правопорушення, вчиненого працівником ОВС, як винність. На думку автора, винність означає, що адміністративній відповідальності за вчинення корупційного правопорушення підлягає лише винний працівник ОВС. Саме винність діяння є головним внутрішнім змістом поведінки правопорушника. Тому винність працівника ОВС буде мати місце лише за такі дії та їх наслідки, що охоплювались його умислом, намірами, які він передбачав, або міг усвідомлювати чи передбачати.
Під караністю, як ознакою адміністративного корупційного правопорушення, вчиненого працівником ОВС, дисертант розуміє передбачення чинними адміністративно-деліктними нормами, які розміщені в Главі 13-А КУпАП, конкретних адміністративних стягнень, які можна накласти на працівника ОВС за вчинення таких суспільно шкідливих діянь. При цьому здобувач акцентує увагу, що ця ознака адміністративного корупційного правопорушення є гарантією ефективного захисту охоронюваних суспільних відносин, що створює належні умови для накладення адміністративного стягнення на винного працівника ОВС.
За результатами аналізу ознак адміністративного корупційного правопорушення, вчиненого працівником ОВС, пропонується його авторське визначення. Крім того, здобувач зазначає про відсутність комплексного монографічного дослідження в доктрині адміністративного права, яке б охоплювало всі проблемні питання, пов’язані із притягненням до адміністративної відповідальності працівників ОВС за вчинення корупційних правопорушень. У свою чергу, автор виокремлює ті питання, що залишились невирішеними, і визначає своє місце в розв’язанні згаданих проблем.
Розділ 2 “Об’єктивні та суб’єктивні ознаки складу адміністративного корупційного правопорушення, вчиненого працівником ОВС” складається з двох підрозділів.
У підрозділі 2.1. “Об’єкт та об’єктивна сторона складу адміністративного корупційного правопорушення, вчиненого працівником ОВС” під час аналізу об’єкта адміністративного корупційного правопорушення автор дотримується найбільш поширеного підходу в доктрині адміністративного права щодо класифікації його по вертикалі на загальний, родовий, видовий і безпосередній, а також по горизонталі на основний та додатковий. За критерій класифікації загального, родового, видового і безпосереднього об’єкта адміністративного корупційного правопорушення, вчиненого працівником ОВС, обрано ступінь адміністративно-правової охорони суспільних відносин.
За результатами аналізу поглядів вітчизняних учених, серед яких відсутнє єдине розуміння об’єкта адміністративного правопорушення, здобувач запропонувала авторське визначення загального, родового, видового, безпосереднього об’єкту адміністративного корупційного правопорушення. Також у підрозділі зазначено, що предметом адміністративного корупційного правопорушення, вчиненого працівником ОВС, є: 1) дохід від забороненої діяльності (загальна сума доходу від усіх видів забороненої діяльності, отриманого в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній морській економічній зоні, так і за їх межами) чи винагорода від роботи за сумісництвом (будь-яка одноразова, періодична або щомісячна матеріальна (грошова чи натуральна) виплата) (ст. 172-4 КУпАП); 2) дарунок (пожертва), одержаний від юридичних або фізичних осіб; 3) декларація про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру, передбачена Законом України “Про засади запобігання і протидії корупції”, яку має подавати працівник ОВС, та валютний рахунок в установі банку-нерезидента (ст. 172-6 КУпАП); 4) інформація, яка стала відома працівнику ОВС у зв’язку з виконанням ним службових повноважень (ст. 172-8 КУпАП).
Під час аналізу об’єктивної сторони адміністративного корупційного правопорушення, вчиненого працівником ОВС, визначено обов’язкові (діяння у формі дії чи бездіяльності) та факультативні (спосіб, місце, час, обстановка вчинення адміністративного правопорушення) ознаки цього виду правопорушення.
Проведено класифікацію адміністративних корупційних правопорушень, які вчиняються працівниками ОВС, за формою діяння: 1) вчинювані у формі активної поведінки (дії), наприклад, порушення обмежень щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності (ст. 172-4 КУпАП), незаконне використання інформації, що стала відома особі у зв’язку з виконанням службових повноважень (ст. 172-8 КУпАП); 2) вчинювані внаслідок бездіяльності, яка може мати характер одиничного акту або являти собою систему актів бездіяльності, наприклад, порушення вимог щодо повідомлення про конфлікт інтересів (ст. 172-7 КУпАП), невжиття заходів щодо протидії корупції (ст. 172-9 КУпАП); 3) вчинювані як у формі активної поведінки, так і внаслідок бездіяльності, наприклад, порушення встановлених законом обмежень щодо одержання дарунка (пожертви) (ст. 172-5 КУпАП), порушення вимог фінансового контролю (ст. 172-6 КУпАП).
Зазначено, що в разі вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 172-6 КУпАП, особа посягає скоріше за все на суспільні відносини у сфері публічного управління, ніж на відносини щодо протидії та запобігання корупції. Тому адміністративну правову норму, що передбачає відповідальність за порушення вимог фінансового контролю, автором запропоновано перенести в Главу 15 “Адміністративні правопорушення, що посягають на встановлений порядок управління” КУпАП, адже таке діяння посягає на встановлений порядок публічного управління у сфері фінансів.
Підрозділ 2.2. “Суб’єкт та суб’єктивна сторона складу адміністративного корупційного правопорушення, вчиненого працівником ОВС” надав можливість проаналізувати такі елементи, як суб’єкт і суб’єктивна сторона складу адміністративного корупційного правопорушення. Після розгляду першого елементу здобувач обґрунтовує, що до спеціальних ознак працівника ОВС як суб’єкта адміністративного корупційного правопорушення належать наступні: 1) перебування у кадрах Міністерства внутрішніх справ України; 2) наявність спеціального звання; 3) наявність визначених законом прав та обов’язків; 4) носіння форменого одягу та знаків розрізнення; 5) тимчасове користування вогнепальною зброєю, а також спеціальними засобами індивідуального захисту.
Зазначено, що в ст.ст. 172-4–172-9 КУпАП Особливої частини КУпАП не містяться положення щодо мети чи мотиву як обов’язкової ознаки суб’єктивної сторони адміністративного корупційного правопорушення, тому вони не впливають на кваліфікацію, але можуть бути розцінені судом, як обставини, що пом’якшують відповідальність або обтяжують адміністративну відповідальність працівника ОВС. Крім того, доведено, що у випадку настання умов необхідної оборони працівник ОВС має право на застосування заходів фізичного впливу, спеціальних засобів і вогнепальної зброї з урахуванням вимог чинного законодавства. Проте недопущенням перевищення меж необхідної оборони буде застосування вогнепальної зброї, спеціальних засобів, заходів фізичного впливу у випадку дотримання працівником ОВС умов і меж такого застосування, зазначених у ст.ст. 12–15-1 Закону України “Про міліцію”. Тому закріплене в ст.ст. 12–15-1 Закону України “Про міліцію” право працівників ОВС на застосування вогнепальної зброї, спеціальних засобів, заходів фізичного впливу ґрунтується на положеннях необхідної оборони.
Розділ 3 “Особливості провадження в справах про адміністративні корупційні правопорушення, вчинені працівниками ОВС, і застосування заходів адміністративного стягнення” складається з двох підрозділів.
У підрозділі 3.1. “Провадження в справах про адміністративні корупційні правопорушення, вчинені працівниками ОВС” зазначається, що провадження в справах про адміністративні корупційні правопорушення ґрунтується на наступних загальних принципах: 1) верховенства права 2) законності; 3) об’єктивної істини; 4) правової рівності; 5) оперативності; 6) права на захист; 7) презумпції невинуватості; 8) публічності; 9) мовної політики; 10) охорони інтересів держави та особи; 11) недопущення зворотної сили законів, які встановлюють нову або більш тяжку юридичну відповідальність; 12) невідворотності адміністративного стягнення та особистої відповідальності. Крім того, зазначається, що спеціальними принципами провадження в справах про адміністративні корупційні правопорушення є: 1) гласності; 2) змагальності сторін; 3) самостійності та незалежності судів у прийнятті рішень; 4) поєднання диспозитивності та імперативності; 5) оперативності й економічності; 6) поєднання із дисциплінарним провадженням.
Обґрунтовано, що кожна із стадій провадження в справах про адміністративні корупційні правопорушення, вчинені працівниками ОВС, характеризується сукупністю критеріїв, за якими вона може бути відокремлена від інших стадій. До таких критеріїв, насамперед, можна віднести: 1) конкретні завдання певної стадії; 2) правове становище працівника ОВС, як учасника певної стадії; 3) характерні особливості процесуальної форми правозастосування; 4) специфічний характер процесуальних правовідносин; 5) оформлення процесуального акту, яким здійснюється перехід у наступну стадію чи завершення її провадження.
Дисертант підкреслює, що доцільно закріпити обов’язок уповноваженої посадової особи зазначати в протоколі про адміністративне корупційне правопорушення відомості щодо причин і умов, які сприяли вчиненню даного правопорушення. Узагальнені відомості щодо детермінантів адміністративних корупційних правопорушень дозволять визначити заходи їх нейтралізації або усунення, що сприятиме більш ефективному виявленню, припиненню та запобіганню проявів корупції в Україні.
У підрозділі 3.2. “Заходи адміністративного стягнення за адміністративні корупційні правопорушення, вчинені працівниками ОВС” з’ясовано, що суддя при вирішенні питання про накладення адміністративного стягнення на працівника ОВС повинен дотримуватися наступних правил: 1) за вчинене корупційне правопорушення накладається стягнення тільки того виду, яке передбачене санкцією відповідних ст.ст. 172-4–172-9 КУпАП; 2) стягнення накладається в межах, точно визначених адміністративно-деліктною нормою; 3) додаткові стягнення накладаються лише у разі передбачення їх в санкції відповідних ст.ст. 172-4–172-9 КУпАП; 4) при накладанні стягнення повинні бути дотримані вимоги щодо підвідомчості справ, строків давності, наявності складу адміністративного корупційного правопорушення.
Під час аналізу такого адміністративного стягнення як штраф зазначено, що критеріями ефективності штрафів за адміністративні корупційні правопорушення є: 1) критерій ефективності штрафів щодо досягнення загальнопревентивного ефекту – зменшення кількості випадків накладення штрафу на працівника ОВС; 2) критерій ефективності адміністративних штрафів щодо досягнення конкретнопревентивного ефекту – відсутність повторності у діянні працівника ОВС щодо вчиненого адміністративного корупційного правопорушення.
Встановлено, що стягнення за адміністративні корупційні правопорушення характеризуються наступними ознаками: 1) стягнення накладаються за вчинення адміністративного корупційного правопорушення, передбаченого ст.ст. 172-4–172-9 КУпАП; 2) основним стягненням є адміністративний штраф; 3) штраф призначається з урахуванням об’єктивних та суб’єктивних критеріїв; 4) мінімальний розмір штрафу за адміністративне корупційне правопорушення має становити двісті неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а максимальний розмір штрафу не повинен перевищувати чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; 5) за деякі правопорушення також передбачено додаткове стягнення – конфіскація отриманого доходу від підприємницької діяльності чи винагороди від роботи за сумісництвом (ч. 1 ст. 172-4 КУпАП), конфіскація отриманого доходу від порушення встановлених обмежень щодо входження до складу органу управління чи наглядової ради підприємства, що має на меті одержання прибутку (ч. 2 ст. 172-4 КУпАП), конфіскація отриманого дарунка (пожертви) (ч. 1, ч. 2 ст. 172-5 КУпАП); 6) адміністративні стягнення мають право накладати тільки судді районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду; 7) крім адміністративного стягнення, окремо відшкодовується завдана шкода, розмір якої може значно перевищувати розмір адміністративного штрафу.