САНКЦІЇ В ГОСПОДАРСЬКОМУ ПРАВІ УКРАЇНИ

summary

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дисертаційного дослідження полягає в тому, що поступова інтеграція України до європейського співтовариства, бурхливий розвиток економіки та активна діяльність суб’єктів господарювання обумовлюють потребу постійного вдосконалення господарського законодавства у сфері підтримання договірної дисципліни. Виходячи з того, що з кожним роком все більше вітчизняних суб’єктів підприємницької діяльності вступають у договірні відносини з іноземними суб’єктами  господарської діяльності, постає необхідність приведення норм господарського законодавства України у відповідність до європейського законодавства та сучасного господарського обороту. Зважаючи також на те, що Конституція України закріпила право кожного займатись не забороненою законом підприємницькою діяльністю, чільне місце серед юридичних гарантій законності у сфері господарювання, безумовно, займають господарські санкції.

Крім того, з прийняттям Господарського та Цивільного кодексів України (в подальшому ГК України та ЦК України) з’явилась значна кількість новел у сфері регулювання господарських правовідносин і видів господарсько-правових санкцій зокрема. Незалежно від цього у господарсько-правовій науці проблема санкцій поки що на дисертаційному чи монографічному рівні самостійно не досліджувалася.

Проблеми, що виникають у межах правового регулювання та в процесі застосування господарських санкцій є не суто теоретичними, а й набувають також неабиякого практичного значення, зважаючи на специфіку сучасних господарсько-правових відносин (свобода підприємницької діяльності, автономність у виборі напрямів і методів роботи, незалежність у прийнятті рішень тощо).

Виходячи також із різноманітності форм господарсько-правових санкцій, до яких належать, зокрема, відшкодування збитків, штрафні та оперативно-господарські санкції, постає необхідність з’ясувати особливості застосування кожної з них, а також визначити перспективи розвитку їх правового регулювання.

У науковій літературі, присвяченій загальним питанням господарського права, особливості того чи іншого виду господарських санкцій не піддаються ґрунтовному системному аналізу, що був би зосередженим на встановленні специфіки їх правового регулювання та практики застосування. На даний момент майже поза увагою науковців залишається й розвиток правозастосовчої практики та її вплив на еволюцію інституту санкцій у господарському праві України.

Викладене свідчить про актуальність дослідження і вирішення проблем, які виникають у процесі застосування господарсько-правових санкцій. Тому постає необхідність, ґрунтуючись на теоретичних здобутках юридичної науки та положеннях чинного законодавства, здійснити детальний аналіз сутності господарсько-правових санкцій відповідно до сучасного рівня розвитку сфери господарювання.

Результати дослідження, теоретичні висновки, узагальнення, пропозиції та рекомендації, наведені в дисертації, ґрунтуються на аналізі чинного законодавства (в тому числі зарубіжного) та правозастосовчої практики, а також наукових надбаннях вчених-правознавців: вітчизняних - М.М. Агаркова, Б.С. Антімонова, М.І. Брагінського, В.В. Васькіна,
О.М. Вінник, К.А. Граве, В.П. Грибанова, О.С. Іоффе, М.С. Карпова,
Т.Е. Каудирова, О.Е. Лєйста, Л.А. Лунца, Н.С. Малеїна, В.К. Мамутова,
І.Б. Новіцького, В.В. Овсієнка, В.Ф. Опришка, Б.І. Пугінського, В.К. Райхера, О.Н. Садікова, І.С. Самощенка, В.А. Тархова, В.Н. Хоменка, В.С. Щербини, та зарубіжних – Х.П. Вестерманна, Ф.Ю. Зекера, С. Елліот, Д. Картрайта,
Х. Мак Грегора, П. Мюссіга, В. Фіша, К. Хубера, Г.К. Шварца, Р.Шульце та інших.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано на юридичному факультеті ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» в рамках комплексної цільової програми «Проблеми правового забезпечення соціально-економічного та політичного розвитку України» (номер державної реєстрації 0102 U 006315). Роль дисертантки у виконанні цієї науково-дослідної програми полягає в дослідженні теоретичних та практичних проблем санкцій у господарському праві України та формулюванні висновків і пропозицій щодо вдосконалення правового регулювання зазначеної сфери.

Мета і завдання дослідження. Мета даного наукового дослідження полягає в розробці науково обґрунтованих висновків і рекомендацій щодо вдосконалення правового регулювання санкцій у господарському праві України з метою оптимізації їх практичного застосування в умовах розвитку економічних відносин та поступової інтеграції України до світового співтовариства.

Для досягнення даної мети були поставлені такі основні завдання:

- з’ясувати юридичну природу правових санкцій, їх співвідношення з категорією юридичної відповідальності та здійснити їх видову класифікацію;

-   сформулювати поняття й основні ознаки господарсько-правових санкцій, визначити їх основні функції;

-   провести детальну класифікацію господарсько-правових санкцій;

-   здійснити ґрунтовний аналіз господарсько-правової санкції відшкодування збитків, визначити її сутність та особливості застосування;

-   окреслити дискусійні питання в межах штрафних господарських санкцій і внести пропозиції щодо вдосконалення їх правового регулювання;

-   розкрити поняття, особливості та порядок застосування оперативно-господарських санкцій як заходів делегованого державного примусу в сфері господарювання;

-   систематизувати оперативно-господарські санкції на основі класифікаційного поділу та сформулювати рекомендації щодо порядку їх практичного застосування;

-   визначити місце адміністративно-господарських санкцій у системі господарсько-правових санкцій;

-   з’ясувати особливості правового регулювання санкцій у сфері господарювання за законодавством країн романо-германської та англо-саксонської правових систем та можливості використання зарубіжного досвіду правового регулювання у зазначеній сфері.

Об’єктом дослідження виступають суспільні відносини, що виникають у зв’язку з застосуванням господарсько-правових санкцій.

Предметом дослідження даної роботи є сукупність чинних правових норм, які регулюють функціонування інституту господарсько-правових санкцій, наукові доробки різних періодів розвитку правової думки щодо тієї чи іншої проблеми санкцій у сфері господарювання, правозастосовча практика, а також відповідні теоретичні та практичні здобутки зарубіжних правових систем.

Методи дослідження. Методологічною основою проведеного дисертаційного дослідження є система філософсько-світоглядних, загально-наукових та спеціально-наукових методів пізнання.

Діалектичний метод дозволив визначити сутність, функціональне призначення господарсько-правових санкцій та їх співвідношення з суміжними категоріями (ст.ст. 37-39, 40-42). За допомогою системно-структурного методу було здійснено класифікацію санкцій (як загальнотеоретичної категорії), господарсько-правових санкцій (ст. 64-68) та викладено у вигляді таблиці види оперативно-господарських санкцій згідно з законодавством України (ст. 245-256). Історичний метод застосовувався для дослідження витоків і генезису деяких понять у межах дослідження («неустойка», «відшкодування збитків», «оперативно-господарські санкції») та дозволив виявити основні закономірності та перспективні напрямки їх еволюції (ст.ст. 90-91, 106-108, 126-130). За допомогою методу моделювання дисертантом було сформульовано комплекс пропозицій і рекомендацій щодо вирішення певних теоретичних проблем, вдосконалення й оптимізації діючого законодавства у сфері застосування господарсько-правових санкцій (ст.ст. 50, 87, 99, 109-110, тощо). Юридико-технічний метод на основі семантичних, мовних, логічних та спеціально-юридичних засобів сприяв розмежуванню деяких правових категорій, таких як «шкода» та «збитки» (ст. 73-78),  «позитивна шкода» й «реальні збитки» (ст.79-82), дозволив провести аналіз чинних правових норм на предмет наявності в них колізій тощо. У дисертації використовувався також і порівняльно-правовий метод виявлення специфіки правового регулювання та практичного застосування санкцій у сфері господарювання за законодавством країн романо-германської та англо-саксонської правових систем (ст.ст. 97-98, 171-172, 175, 181, 192-193).

Наукова новизна одержаних результатів обумовлена низкою передумов. По-перше, дисертація являє собою перше комплексне теоретичне дослідження інституту санкцій у господарському праві України, в межах якого було здійснено аналіз поняття, основних ознак, класифікації господарсько-правових санкцій, на основі існуючих теоретичних надбань радянського періоду і враховуючи корінні зміни в законодавстві та юридичній науці України з моменту проголошення її незалежності. По-друге, теоретичні здобутки дисертації є практико-орієнтованими. Так, більшість узагальнень та висновків являють собою певний комплекс теоретико-практичних пропозицій і рекомендацій, що можуть знайти своє застосування як при подальшому науково-теоретичному дослідженні господарсько-правових санкцій, так і в умовах реалізації останніх у межах конкретних господарських правовідносин.

Основні положення дисертації, що виносяться на захист:

вперше:

доведено, що господарсько-правові санкції та господарсько-правова відповідальність є взаємопов’язаними, однак не тотожними категоріями, адже знаходять свій вияв як поза межами одна одної (як то оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції), так і в спільній сфері реалізації (заходи господарсько-правової відповідальності – відшкодування збитків та штрафні господарські санкції);

обґрунтовано необхідність запровадження в законодавство та правозастосовчу практику в Україні наступних принципів:

 якщо за невиконання зобов’язання передбачені штрафні господарські санкції, то кумуляція цих санкцій і реального виконання зобов’язання не допускається,

при вирішенні питання щодо правомірності застосування оперативно-господарських санкцій, суд має спиратись не на наявність чи на відсутність вини в діях боржника при правопорушенні, а на відповідність дій кредитора при її застосуванні умовам договірного зобов’язання;

аргументовано висновок, що відмова від встановлення на майбутнє господарських відносин зі стороною, яка порушила господарське зобов’язання, не є оперативно-господарською санкцією, а беззаперечним правом будь-якого учасника господарських правовідносин;

удосконалено:

визначення господарсько-правової санкції, як заходів державного примусу, що застосовуються до учасників господарських правовідносин у результаті вчинення господарського правопорушення, виражаються в настанні певних негативних наслідків правового та/або майнового й організаційного характеру і спрямовані на гарантування захисту прав і законних інтересів фізичних, юридичних осіб та держави;

визначення «збитків» у сфері господарювання як специфічної категорії господарського права, що являє собою негативні наслідки в майновій сфері суб’єкта, права і законні інтереси якого порушені іншим суб’єктом господарювання, до складу яких включаються реальні збитки, упущена вигода, а також (за наявності вказівки про це в договорі або законі) матеріальна компенсація моральної шкоди;

набули подальшого розвитку:

положення про те, що господарсько-правові санкції в комплексі виконують базові функції (гарантійно-попереджувальну, негативного стимулювання, інформаційну та виховну) та специфічні функції (еквівалентно-відшкодувальну, штрафну та оперативного припинення правопорушення);

твердження про доцільність послідовного застосування принципу restitutio in integrum та закріплення на законодавчому рівні принципу compensatio lucri cum damno з метою забезпечення засад справедливого та адекватного відшкодування завданих збитків;

висновок про доцільність запозичення у якості методики обчислення збитків відому правовій системі ФРН «теорію різниці», що реалізується за допомогою «конкретного» (для обчислення реальних збитків), «абстрактного» (для обчислення упущеної вигоди) та «фіктивного» (у випадку неможливості/недоцільності «конкретного») обчислення збитків;

обґрунтування доцільності визнання витрат на оплату послуг адвоката складовою частиною збитків у вигляді реальних збитків;

висновок про те, що пеня як вид неустойки може також застосовуватись за невчасне виконання негрошового зобов’язання, а штраф і пеня можуть застосовуватись одночасно, якщо це передбачено договором;

положення про те, що оперативно-господарські санкції є видом господарсько-правових санкцій, при цьому вони не є заходом господарсько-правової відповідальності;

положення про те, що адміністративно-господарські санкції не є видом господарсько-правових санкцій, а, натомість, формою господарсько-правової відповідальності.

Практичне значення отриманих результатів роботи полягає в можливості їх використання у подальших науково-теоретичних дослідженнях, для вдосконалення чинного господарського законодавства, що регулює порядок реалізації господарсько-правових санкцій, у процесі застосування останніх на практиці сторонами-контрагентами в конкретних господарських правовідносинах, а також у навчальному процесі для підготовки навчальних посібників, підручників, навчально-методичних матеріалів з господарського права тощо. Матеріали дисертації використовувались співробітниками юридичного відділу Дніпровського металургійного комбінату ім. Дзержинського в процесі складання господарських договорів, проведення наукових та організаційних заходів (акт впровадження результатів дисерта­ційного дослідження від 25 травня 2011 р.).

Апробація результатів дисертації. Основні положення і висновки дисертації обговорювались на засіданнях кафедри правового регулювання економіки Державного вищого навчального закладу «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» й отримали апробацію в опублікованих тезах доповідей на:  Всеукраїнській науково-практичній конференції з цивільного права «Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року: наукові новели та практика застосування» (22-23 лютого 2007 р., м. Львів), Міжнародній науково-практичній Інтернет-конференції «Забезпечення реалізації прав людини» (1 жовтня 2007 р., м. Тернопіль), Міжнародній науковій конференції «Шості осінні юридичні читання» (26-27 жовтня 2007 р., м. Хмельницький), Міжнародній науково-практичній конференції «Треті Прибузькі юридичні читання» (23-24 листопада 2007 р., м. Миколаїв).

Публікації. За результатами проведеного дослідження було підготовлено і надруковано сім наукових статей у наукових фахових виданнях, перелік яких затверджений ВАК України, а також тези чотирьох доповідей на науково-практичних конференціях.

Структура дисертації. Дисертація складається з вступу, трьох розділів, до яких входять дев’ять підрозділів, висновків, списку використаних джерел та одного додатку. Повний обсяг дисертації становить 257 сторінок, з яких 209 сторінок основного тексту, 12 сторінок додатку та 36 сторінок списку використаних джерел (301 найменування).