Савенко Н.В. Адміністративно-правові засади набуття права власності на об\'єкти незавершеного та законсервованого будівництва в Україні

summary

У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертації‚ визначаються її зв’язок з науковими планами та програмами‚ мета і завдання‚ об’єкт і предмет‚ методи дослідження‚ наукова новизна та практичне значення одержаних результатів‚ апробація результатів дисертації та публікації.

Розділ 1 «Загальна характеристика відносин приватизації об’єктів незавершеного та законсервованого будівництва в Україні» присвячено уточненню адміністративно-правового характеру відносин приватизації державного майна, визначенню місця об’єктів незавершеного та законсервованого будівництва у приватизаційних відносинах, характеристиці системи джерел адміністративно-правового регулювання набуття права власності на зазначені об’єкти.

У підрозділі 1.1 «Адміністративно-правовий характер відносин приватизації державного майна» встановлено, що приватизація характеризуються зміною державної та муніципальної власності на власність приватну, а змістом її є діяльність уповноважених органів, структурно організована, поділена на стадії. Зроблено висновок, що приватизація державного та муніципального майна як об’єкт адміністративно-правового регулювання становить приватизаційний процес, тобто врегульовану адміністративно-правовими нормами діяльність органів державної влади з відчуження державного та муніципального майна у власність приватних (фізичних та юридичних) осіб.

Приватизаційний процес віднесено до адміністративних проваджень. На користь зазначеного висновку наведено такі його ознаки: 1) детальна адміністративно-правова регламентація поведінки учасників процесу приватизації на всіх її етапах; 2) наявність обов’язкового учасника приватизаційних дій – органу влади, який функціонує в процесі на всіх його етапах; 3) безперервність приватизаційного процесу – від ініціативи щодо проведення приватизації до виконання приватизаційної угоди, наявна структурна організація дозволяє вести мову про стадії (етапи приватизаційного процесу).

У підрозділі визначено систему суб’єктів приватизаційного процесу, здійснено їх класифікацію. Встановлено та проаналізовано етапи приватизаційного процесу, до яких віднесено: 1) порушення приватизаційного процесу; 2) прийняття рішення про приватизацію державними органами приватизації; 3) підготовку до приватизації; 4) укладення приватизаційної угоди; 5) виконання приватизаційного обов’язку. Водночас зроблено висновок, що приватизаційні угоди є різновидом адміністративних договорів, комплексним міжгалузевим інститутом, який регулюється як адміністративно-правовими нормами, так і нормами зобов’язального права. Приватизаційну угоду визначено як засновану на нормах адміністративного права угоду двох або більше суб’єктів адміністративного права, один з яких – завжди носій державної влади – вступає в договірні відносини з метою реалізації своєї компетенції, яка породжує, припиняє і змінює взаємні права та обов’язки його учасників щодо здійснення функцій в сфері управління державною (муніципальною) власністю та відчуження об’єктів приватизації.

У підрозділі 1.2 «Об’єкти незавершеного та законсервованого будівництва у приватизаційних відносинах» встановлено, що об’єкти незавершеного будівництва внаслідок їх особливої правової природи та значущості для економіки визначаються законодавством специфічними об’єктами приватизаційних відносин. Об’єкти незавершеного будівництва характеризуються наступними специфічними ознаками об’єкта приватизації, внаслідок чого законодавець встановив спеціальну процедуру їх приватизації: 1) відповідність об’єкта незавершеного будівництва ознакам нерухомості та поширення на нього правового статусу нерухомості (проведення державної реєстрації права власності в порядку, встановленому для нерухомого майна, перед укладенням приватизаційної угоди), 2) включення до переліку об’єктів, що підлягають приватизації; 3) наявність прав на земельну ділянку, яка відведена для здійснення будівництва; 4) наявність документів, які підтверджують законність будівництва об’єкта, містять опис об’єкта незавершеного будівництва та проектно-кошторисної документації; 5) особливий порядок приватизації об’єктів незавершеного та законсервованого будівництва.

Проаналізовано порядок приватизації об’єктів незавершеного та законсервованого будівництва, висловлено зауваження до окремих процедур приватизації вказаних об’єктів, окреслено проблеми, з якими стикаються органи приватизації під час її здійснення, та запропоновано шляхи подолання зазначених проблем, зокрема, шляхом уточнення повноважень суб’єктів оціночної діяльності.

У підрозділі 1.3 «Правові засади набуття права власності на об’єкти незавершеного та законсервованого будівництва в Україні» визначено, що необхідною умовою успішного управління в сфері приватизації об’єктів незавершеного та законсервованого будівництва є відповідне правове регулювання, яке має передбачати пріоритетні напрямки, цілі, певні способи та процедури, відповідальність за порушення законодавства про приватизацію.

Встановлено, що порядок та особливості відчуження та набуття права власності на об’єкти незавершеного та законсервованого будівництва знаходять своє відображення в системі спеціальних нормативних актів, що регулюють приватизаційні відносини, відносини власності, визначають правову природу вказаних об’єктів і які у сукупності виступають джерелами правового регулювання приватизації об’єктів незавершеного та законсервованого будівництва. До зазначеної системи правових актів віднесено: 1) Конституцію України; 2) кодифіковані законодавчі акти (Цивільний та Господарський кодекси України); 3) законодавчі акти (закони України «Про приватизацію державного майна», «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію», Державну програму приватизації та ін.). Встановлено, що основним законодавчим актом в сфері приватизації об’єктів незавершеного будівництва є Закон України «Про особливості приватизації об’єктів незавершеного будівництва», який регулює порядок приватизації зазначених об’єктів, що перебувають у державній власності, включаючи законсервовані об’єкти, та ті, що утримуються на балансах підприємств, які не підлягають приватизації (за ініціативою органів, уповноважених управляти відповідним державним майном); 4) міжнародні договори України з питань співробітництва у сфері приватизації (визначено основні напрямки правового регулювання відносин приватизації на міжнародно-правовому рівні); 5) укази Президента України; 6) постанови Кабінету Міністрів України; 7) нормативно-правові акти Фонду державного майна України; 8) нормативно-правові акти органів місцевого самоврядування.

У підрозділі обґрунтовано доцільність виключення з Державної програми приватизації положень, які дублюють норми інших приватизаційних законів щодо визначення способів приватизації різних груп об’єктів приватизації, в тому числі й об’єктів незавершеного та законсервованого будівництва. Це дозволить запобігти дублюванню, колізії відповідних правових приписів, підвищить результативність впливу останніх на відносини, що виникають в процесі здійснення відомчої контрольної діяльності.

Визначено зміст інституту адміністративно-правового регулювання суспільних відносин у сфері приватизації об’єктів незавершеного та законсервованого будівництва, до якого віднесено: формулювання цілей та завдань процесів приватизації; вироблення форм та методів їх здійснення; прийняття правових норм, які визначають порядок здійснення приватизації об’єктів незавершеного та законсервованого будівництва; формування організаційних структур зі здійснення приватизації, визначення способів та форм її забезпечення; встановлення методів та форм державного контролю та відповідальності за порушення положень законодавства про приватизацію об’єктів незавершеного та законсервованого будівництва; безпосереднє здійснення завдань з приватизації об’єктів незавершеного та законсервованого будівництва.

Розділ 2 «Механізм адміністративно-правового регулювання набуття права власності на об’єкти незавершеного та законсервованого будівництва в Україні» містить три підрозділи, в яких визначаються суб’єкти управління, характеризуються акти управління в сфері приватизації об’єктів незавершеного та законсервованого будівництва, конкретні способи набуття власності на об’єкти незавершеного та законсервованого будівництва.

У підрозділі 2.1 «Суб’єкти управління у сфері приватизації об’єктів незавершеного та законсервованого будівництва» виділено дві групи суб’єктів залежно від характеру їх компетенції: 1) суб’єкти, що здійснюють загальне керівництво (загальної компетенції), які визначають загальні засади політики держави в сфері відчуження (приватизації) об’єктів незавершеного та законсервованого будівництва, наділені правом прийняття загальних нормативно-правових актів у цій сфері, здійснюють координаційні повноваження; 2) суб’єкти, що здійснюють безпосереднє управління в досліджуваній сфері, безпосередньо виконують завдання з приватизації об’єктів незавершеного та законсервованого будівництва.

Визначено функції суб’єктів загальної компетенції в сфері приватизації об’єктів незавершеного та законсервованого будівництва, які об’єднано у дві групи: 1) основні (загальні) та 2) спеціальні, особливість яких полягає у тому, що вони відображають специфіку окремого суб’єкта загальної компетенції у досліджуваній сфері. До основних (загальних) функцій суб’єктів загальної компетенції в сфері приватизації об’єктів незавершеного та законсервованого будівництва віднесено: 1) створення (участь у створенні) нормативно-правової бази, необхідної для ефективного функціонування механізму приватизації об’єктів незавершеного та законсервованого будівництва; 2) вироблення концепції (стратегії, програми) у сфері приватизації об’єктів незавершеного та законсервованого будівництва; 3) кадрове, фінансове, матеріально-технічне, інформаційне та інше забезпечення діяльності в цій сфері; 4) постійний моніторинг здійснення, ефективності приватизації об’єктів незавершеного та законсервованого будівництва.

Визначено особливості та проаналізовано повноваження суб’єктів управління різних класифікаційних груп. Наведено пропозиції щодо уточнення правового статусу певних суб’єктів управління в досліджуваній сфері.

Підрозділ 2.2 «Акти управління в сфері набуття права власності на об’єкти незавершеного та законсервованого будівництва» присвячено аналізу сутності актів управління у сфері приватизації. Встановлено, що ознаки зазначених актів управління обумовлюють їх адміністративно-правову природу.

Під актами управління у сфері набуття власності на об’єкти незавершеного та законсервованого будівництва розуміються вольові владні дії спеціально уповноважених державних органів, що вчинюються на основі та на виконання законів, спрямованих на встановлення (зміну або припинення) правовідносин з метою виконання функцій державного управління з приватизації об’єктів незавершеного та законсервованого будівництва.

Особливу увагу приділено дослідженню проваджень з підготовки та прийняття нормативних та індивідуальних актів державного управління в сфері набуття власності на об’єкти незавершеного та законсервованого будівництва.

Наголошується, що провадження з підготовки та прийняття індивідуальних актів управління у зазначеній сфері залишається майже не врегульованим, а вимоги до таких актів – невизначеними. Обґрунтовано пропозицію щодо розробки та прийняття відповідного нормативного акта, предметом регулювання якого має стати порядок прийняття індивідуальних правових актів управління, які зачіпають права та обов’язки суб’єктів адміністративно-правових відносин у сфері приватизації (у т.ч. й об’єктів незавершеного та законсервованого будівництва).

У підрозділі 2.3 «Способи набуття права власності на об’єкти незавершеного та законсервованого будівництва» досліджено встановлені в законодавстві способи приватизації об’єктів незавершеного та законсервованого будівництва, шляхом застосування яких відбувається набуття прав власності на зазначені об’єкти. Проаналізовано загальні процедури застосування встановлених способів приватизації.

Визначено сутність та порядок здійснення способів приватизації об’єктів незавершеного та законсервованого будівництва: 1) продажу на аукціоні; 2) продажу за конкурсом; 3) продажу шляхом викупу; 4) внесення об’єкта незавершеного будівництва до статутного фонду господарського товариства як внеску держави з наступною приватизацією акцій (часток, паїв) у порядку, встановленому установчими документами товариства та законодавством України, після завершення будівництва відповідного об’єкта; 5) продажу під розбирання.

Виявлено суперечності у правовому регулюванні окремих процедур застосування способів приватизації об’єктів незавершеного та законсервованого будівництва та висловлено пропозиції щодо їх усунення, зокрема, щодо: документального оформлення результатів торгів, визначення переліку та порядку встановлення умов конкурсу, забезпечення належного функціонування конкурсної комісії, забезпечення прав зацікавлених осіб під час приватизації об’єктів незавершеного та законсервованого будівництва, виконання покупцями умов приватизаційних угод.

Висловлено пропозицію щодо необхідності встановлення єдиних умов, порядку та моменту виникнення (набуття) права власності на об’єкти незавершеного будівництва з метою уніфікації положень законодавства з питань приватизації та Цивільного кодексу України.