Бесплатное скачивание авторефератов |
СКИДКА НА ДОСТАВКУ РАБОТ! |
Увеличение числа диссертаций в базе |
Снижение цен на доставку работ 2002-2008 годов |
Доставка любых диссертаций из России и Украины |
Catalogue of abstracts / Jurisprudence / Civil law; business law, family law
title: | |
Альтернативное Название: | Семерак А.С. Гражданско-правовые аспекты регулирования и взаимной защите иностранных инвестиций на практике Украины, Венгрии, Польши и Словакии |
Тип: | synopsis |
summary: | У Вступi обгрунтовується актуальнiсть обраної теми дослiдження, його теоретичне i практичне значення, визначається мета i завдання, характеризується апробацiя та публiкацiя результатiв дослiдження, формулюються основнi теоретичнi й методологiчнi положення, якi виносяться на захист. Роздiл перший "Порiвняльно-правовий аналiз правового режиму iноземних iнвестицiй за законодавством України, Угорщини, Польщi та Словаччини" присвячено дослiдженню правового режиму iноземних iнвестицiй та правового статусу iноземних iнвесторiв. У пiдроздiлi першому "Iноземнi iнвестицiї: цивiльно-правова сутнiсть та їх види" висвiтлюються основнi етапи розвитку iнвестицiйного законодавства та становлення його в Українi, Угорщинi, Польщi i Словаччинi, правова природа iнвестицiй, якi опосередковують широке коло цивiльних правовiдносин. Обов'язковою ознакою поняття "iноземна iнвестицiя" є наявнiсть правового зв'язку мiж iноземним iнвестором i вкладеним капiталом, iнакше, у випадку втрати такого зв'язку, припиняються iнвестицiйнi право-вiдносини. Аргументується можливiсть здiйснення iнвестицiй також i у валютi України при умовi отримання її вiд продажу конвертованої валюти уповноваженому банку, в тому числi при реiнвестицiях у будь-який об'єкт iнвестування. В роботi обгрунтовується доцiльнiсть вiдмови вiд надмiрного регламентування законодавцем видiв та форм здiйснення iноземних iнвестицiй i пропонується передбачити в законi лише основнi органiзацiйно-правовi форми iнвестицiйної дiяльностi - господарськi товариства, iншi види юридичних осiб, в яких засновниками або учасниками можуть бути iноземнi iнвестори. Характеризуючи портфельнi iнвестицiї, автор вказує, що продаж на територiї України iноземних цiнних паперiв не є видом iнвестування. З метою попередження монополiзму пропонується передбачити в iнвестицiйному законi України норму обмеженого придбання iноземним iнвестором контрольного пакету акцiй в iнших акцiонерних товариствах, а також те, що iноземний iнвестор може бути власником лише iменних акцiй. Вказується, що цiннi папери є об'єктом цивiльних прав, тому вони захищаються в судовому порядку шляхом визнання цих прав та стягнення вiдповiдних сум. Дослiджується такий вид iнвестування, як передача будь-яких прав iнтелектуальної власностi як частки iноземного iнвестора до статутного фонду господарського товариства. Зазначається також, що пiд внесенням iнтелектуальної власностi слiд розумiти передачу до статутного фонду юридичної особи майнових прав на використання об'єктiв iнтелектуальної власностi на них, а не самих об'єктiв. Видiляються ознаки такого специфiчного нематерiального об'єкту, як "ноу-хау", i пропонується оформляти передачу прав на його використання шляхом укладання лiцензiйних угод, договорiв франчайзингу. Аналiзуються особливостi здiйснення iноземних iнвестицiй у виглядi грошових вимог та права на вимоги виконання договiрних зобов'язань, прав на здiйснення господарської дiяльностi, обгрунтовується доцiльнiсть проведення експертної оцiнки вартостi прав iнтелектуальної власностi, а також вказаних вимог та прав за процедурою не країни-iнвестора, а приймаючої країни. Пропонується внести вiдповiднi змiни до Закону України "Про режим iноземного iнвестування". У пiдроздiлi другому "Цивiльно-правовий статус iноземних iнвесторiв" дослiджуються рiзнi правовi режими, якi надаються приймаючими країнами iноземним iнвесторам. Наголошується, що процес вкладання iнвестицiй зачiпає широке коло цивiльних правовiдносин, тому визначення кола суб'єктiв має значення правовстановлюючого факту - визнає чи не визнає їх iнвесторами приймаюча країна. Дисертант коротко зупиняється на характеристицi видiв суб'єктiв, якi належать до кола iноземних iнвесторiв за законодавством України та країн Схiдної твропи, наводяться деякi вiдмiнностi щодо визнання їх такими, пiдкреслюється, що обсяг правоздатностi iноземної юридичної особи закрiплюється в її особистому статутi. Звернено увагу, що український законодавець значно звузив коло суб'єктiв iнвестицiйної дiяльностi, вилучивши з їх числа громадян України, якi постiйно проживають за межами держави, тому пропонується визнавати iнвесторами не лише iноземцiв, але й громадян України, якi не мають постiйного мiсця проживання на територiї України. Дослiджуючи правовий статус iноземних iнвесторiв, автор дiйшов до висновку, що в узагальнюючому планi iснує три основних типи правового положення iноземних iнвесторiв: а) надання iнвестору податкових, митних та iнших привiлеїв; б) встановлення нацiонального режиму iнвестицiйної та iншої господарської дiяльностi; в) застосування змiшаного режиму. Обгрунтовується доцiльнiсть надання iноземним iнвесторам на територiї України змiшаного режиму, який би поєднував нацiональний режим iз спецiальним правовим режимом iнвестицiйної дiяльностi i передбачав би надання податкових, валютних та митних пiльг, додаткових гарантiй для iноземних iнвесторiв залежно вiд об'єкту iнвестування i обсягу iнвестицiй. Здобувач акцентує на необхiдностi закрiплення в iнвестицiйному законi прав i обов'язкiв iноземного iнвестора, якi виникають на пiдставi здiйснення iнвестицiй i якi визначають обсяг його праводiєздатностi. Дисертант пiдсумовує пiдроздiл вiдповiдними висновками та вносить пропозицiї про внесення змiн i доповнень до iнвестицiйного закону України, якi б забезпечили стабiльнiсть правового статусу iноземного iнвестора. У пiдроздiлi третьому "Правовий режим iнвестицiй у спецiальних (вiльних) економiчних зонах" дослiджується низка проблем, якi виникають при здiйсненнi iнвестицiйної дiяльностi у спецiальних економiчних зонах. Вони аналiзуються з метою бiльш глибокого проникнення в сутнiсть цивiльноправових вiдносин, характерних для сучасного етапу залучення iноземного капiталу шляхом реалiзацiї iнвестицiйних проектiв у прiоритетних видах, галузях економiчної дiяльностi та впровадження спецiальних режимiв iнвестицiйної дiяльностi у спецiальних економiчних зонах. Автор висвiтлює мiжнародний досвiд щодо правових засад функцiонування вiльних економiчних зон, зокрема в Угорщинi та Польщi, зосереджує увагу на останнiх нормативно-правових актах про спецiальнi економiчнi зони "Закарпаття", "Азов", "Донецьк", "Славутич", "Сиваш", "Яворiв" та про спецiальнi режими iнвестицiйної дiяльностi в Луганськiй, Донецькiй i Закарпатськiй областях. У роботi окреслено специфiку цивiльно-правових режимiв iноземних iнвестицiй залежно вiд типiв економiчних зон та об'єктiв iнвестування. Дається загальна характеристика п'ятьох правових режимiв у спецiальних економiчних зонах. Аргументується доцiльнiсть формування валютно-фiнансового механiзму у спецiальнiй митнiй зонi на засадах використання конвертованої валюти як засобу розрахунку у межах митної зони i у вiдносинах мiж її суб'єктами господарської дiяльностi, в тому числi - iноземними. Пiдкреслюється, що в основi як зовнiшнiх, так i внутрiшнiх вiдносин мiж суб'єктами зони лежить цивiльноправовий договiр, що особливiстю цих договiрних правовiдносин є багатоманiтнiсть форм власностi, наявнiсть рiзних органiзацiйно-правових форм пiдприємницької дiяльностi та делегування органами влади i мiсцевого самоврядування органам управлiння зонами своїх правомочностей власника на майно, землю, об'єкти iнфраструктури тощо. Оскiльки в Українi подiбне делегування правомочностей власника в практицi не мало мiсця, тому це не регулювалось законодавством. Автор робить висновок, що узагальнюючими ознаками для всiх типiв економiчних зон є спецiальний режим господарської та iнвестицiйної дiяльностi, обсяг преференцiй i пiльг, порядок застосування i дiї законодавства України, система юридичних гарантiй захисту власностi суб'єктiв зони, режим об'єктiв державної i комунальної власностi та iєрархiя цивiльних та iнших правовiдносин. Пропонується доповнити Роздiл VI Закону України "Про режим iноземного iнвестування" окремою статтею 251, в якiй закрiпити загальнi умови iнвестицiйної дiяльностi у спецiальних (вiльних) економiчних зонах. Разом iз цим дисертант вносить конкретнi пропозицiї щодо змiн i доповнень до податкового, митного, валютного законодавства та Закону України "Про загальнi засади створення i функцiонування спецiальних (вiльних) економiчних зон". Роздiл другий "Форми здiйснення iноземних iнвестицiй за законодавством України, Угорщини, Польщi та Словаччини" присвячений аналiзу основних та нових, не окреслених ще законом форм вкладання капiталу. У першому пiдроздiлi "Пiдприємство з iноземними iнвестицiями - основна форма здiйснення iноземних iнвестицiй" дослiджується правовий статус пiдприємств, що створюються iноземним iнвестором спiльно з українськими юридичними i фiзичними особами. Робиться висновок про те, що поняття "спiльне пiдприємство" увiйшло в цивiльний обiг у перiод, коли в країнi було вiдсутнє законодавство про господарськi товариства, тому український законодавець вчасно вiдмовився вiд такої правової конструкцiї. Пропонується ввести єдине унiфiковане поняття стосовно здiйснення iнвестицiй у формах часткової участi у пiдприємствах, придбання частки дiючих, створення чи придбання дiючих пiдприємств, що повнiстю належать iноземним iнвесторам - "господарськi товариства, iншi види юридичних осiб з участю iноземного суб'єкта". Дисертант докладно характеризує чотири органiзацiйно-правовi форми здiйснення пiдприємницької дiяльностi, пов'язаної iз створенням юридичної особи, правовий статус яких визначається законодавством України. Аналiз цих форм пiдприємницької дiяльностi свiдчить, що найпоширенiшою з них є створення господарських товариств з участю iноземного суб'єкта. У роботi аналiзуються особливостi установчих документiв господарських товариств з участю iноземного iнвестора на досвiдi Угорщини, Польщi та Словаччини, аргументується, що установчий договiр, як цивiльно-правова угода, є основним засновницьким актом, а статут - його приналежнiстю. Наголошується на необхiдностi передбачати в Статутi пiдприємств з iноземними iнвестицiями окрему норму про те, що в перiод дiї Установчого договору його учасники не мають права вимагати повернення своїх вкладiв, внесених до статутного фонду. Окремо розкривається правовий статус пiдприємств, що повнiстю належать iноземним iнвесторам, створення яких на практицi є досить поширеним. Наводяться ознаки фiлiалiв та представництв, якi не є формою здiйснення iнвестицiй, на вiдмiну вiд дочiрнiх фiрм. Визначається юридична природа дочiрньої фiрми, яка полягає, в тому, що вона виступає в зовнiшнiх i внутрiшнiх правовiдносинах: по вiдношенню до iноземного iнвестора як власника коштiв i майна i по вiдношенню до вiтчизняних юридичних осiб як самостiйний суб'єкт пiдприємницької дiяльностi. Звiдси випливає, що дочiрнє пiдприємство несе самостiйну майнову вiдповiдальнiсть за невиконання зобов'язань у межах закрiпленого майна, коштiв, якi є в його розпорядженнi, а в разi недостатностi останнiх - субсидiарну вiдповiдальнiсть несе його засновник, якщо iншi умови майнової вiдповiдальностi не передбаченi установчими документами. Аргументується необхiднiсть законодавчого врегулювання правового статусу дочiрнiх пiдприємств та доводиться необхiднiсть встановлення мiнiмального обсягу iноземного капiталу у його статутному фондi. Пiдроздiл закiнчується пропозицiєю про внесення вiдповiдних змiн до iнвестицiйного законодавства України. У пiдроздiлi другому "Iнвестицiйний договiр (контракт) як цивiльноправова форма залучення iноземного капiталу" дослiджується правова природа договорiв (контрактiв) про спiльну iнвестицiйну дiяльнiсть, не пов'язану iз створенням юридичної особи. Наголошується, що особливiстю вказаної форми здiйснення iнвестицiй є вiдсутнiсть спецiального законодавства, яке регулює специфiку договiрних вiдносин у цiй сферi, що договiр (контракт) за своєю природою носить цивiлiстичний характер. Водночас зазначається, що, в порiвняннi з внутрiшнiми цивiльно-правовими та зовнiшньоекономiчними угодами, iнвестицiйний договiр (контракт) має суттєвi вiдмiнностi. Дослiджуючи специфiку вказаних договорiв (контрактiв), автор видiляє деякi їх характернi особливостi. Дисертант пiдсумовує, що iнвестицiйний договiр (контракт) є "комбiнованим" договором мiж його учасниками про спiльну iнвестицiйну дiяльнiсть, у ньому тiсно поєднуються майновi правовi зв'язки з органiзацiйно-правовими. Пiдкреслено, що, на вiдмiну вiд цивiльноправового договору про сумiсну дiяльнiсть, в якому сторони мають спiльну господарську мету, для досягнення якої вони i зобов'язуються спiльно дiяти, в iнвестицiйному договорi (контрактi) кожна iз сторiн має протилежну мету: iноземний iнвестор - отримувати дивiденди, прибуток (доходи) вiд вкладання капiталу, оволодiти ринком, а друга сторона - оновити технологiї, вирiшити господарську задачу тощо. Звертається увага, що в iнвестицiйнiй дiяльностi нагальною є проблема стабiльностi умов укладених договорiв (контрактiв), на пiдставi яких iмпортується капiтал. Проблема ускладнюється тим, що чинним законодавством України це питання не врегульовано. З даною метою пропонується статтю 23 Закону України "Про режим iноземного iнвестування" доповнити нормою, яка б передбачала таку умову. У дисертацiї видiляються новi види iнвестицiйних договорiв (контрактiв), якi прямо не окресленi в Законi України "Про режим iноземного iнвестування", але йому не суперечать. Зокрема, це договори франчайзингу, про надання консалтингових послуг, про лiзинг, iнжинiринг тощо. На пiдставi правової експертизи iнвестицiйних договорiв (контрактiв), зареєстрованих у Закарпатськiй областi, визначається перелiк iстотних умов щодо їх змiсту. Автор аргументує доцiльнiсть вiдмови вiд зайвої повторної адмiнiстративної процедури реєстрацiї iнвестицiйних договорiв. Дисертант зупиняється i на цивiльноправових питаннях, пов'язаних iз ввезенням майна в Україну з метою iнвестування на пiдставi договорiв (контрактiв), з обкладанням його митом, припиненням iнвестицiйної дiяльностi, оподаткуванням нерезидентiв, умовами реалiзацiї продукцiї (робiт, послуг), виробленої в результатi спiльної iнвестицiйної дiяльностi. У третьому пiдроздiлi "Iншi форми спрямування iноземних iнвестицiй i напрямки їх залучення" дослiджуються юридична природа концесiйних договорiв та угод про розподiл продукцiї, правовi питання участi iноземних iнвесторiв у приватизацiї державного майна, створення комерцiйних банкiв з iноземним капiталом та iншi форми залучення iнвестицiй. Зокрема пiдкреслюється, що специфiчний характер концесiйних договорiв зумовлюється його предметом - наданням надр у користування та їх суб'єктним складом. Здобувач зазначає, що за своєю природою концесiйний договiр є цивiльноправовим, у ньому поєднуються публiчно-правовi i приватно-правовi елементи. Звертається увага на те, що чинний iнвестицiйний закон не мiстить положення щодо заборони односторонньої змiни умов концесiйного договору, а це не сприяє стабiльностi правовiдносин, тому автор пропонує доповнити статтю 22 Закону України "Про режим iноземного iнвестування" частиною другою такого змiсту: ":Одностороннi змiни умов концесiйного договору не допускаються, якщо iнше не обумовлене в договорi". Звертається увага i на таку особливiсть концесiйного договору, як створення на його пiдставi юридичної особи, основним видом дiяльностi якої є розробка та освоєння природних ресурсiв. Окрема увага придiляється залученню iноземних iнвестицiй на пiдставi угод про розподiл продукцiї, якi є одним iз видiв концесiйного договору. Угода про розподiл продукцiї - це цивiльно-правовий договiр, за яким держава (або уповноважений нею орган) надає iноземному iнвестору на платнiй основi i на встановлений строк виключне право на пошук, розвiдку та видобування корисних копалин, а iнвестор зобов'язується провести визначенi роботи за свiй рахунок i на свiй ризик. Дисертант розкриває змiст угоди, iстотнi її умови. У зв'язку з неврегульованiстю зазначених правовiдносин пропонується прискорити прийняття Закону України "Про угоди про розподiл продукцiї" та передбачити спецiальний роздiл у дiючому Законi України "Про режим iноземного iнвестування" або в Кодексi України "Про надра". Аналiзується така перспективна форма залучення iноземних iнвестицiй, як передача майна в користування на пiдставi договору лiзингу. Пiдкреслюється, що лiзинг регулює складний комплекс майнових правовiдносин, який охоплює договiр про купiвлю-продаж об'єкта лiзингу, сам лiзинг - мiж iноземною лiзинговою компанiєю, фiрмою i користувачем майна, договiр на технiчне обслуговування майна, що передається в лiзинг, договiр страхування об'єкта лiзингу, тому в бiльшостi випадкiв лiзинг є багатосторонньою угодою. Дисертант торкається i питань, якi пов'язанi з правом на землю. З огляду на це доводиться доцiльнiсть внесення до Земельного Кодексу України, змiн i доповнень, якими слiд передбачити надання iнвестору права власностi на земельну дiлянку, де розмiщено приватизований об'єкт, продаж iноземним iнвесторам нерухомого майна разом iз земельною дiлянкою, як це встановлено при приватизацiї автозаправних станцiй. Щоб земля не перетворилась на предмет спекуляцiї, пропонується в земельному законодавствi визначити строк, протягом якого не допускається вiдчуження приватизованих земельних дiлянок, або закрiпити порядок, при якому повторне вiдчуження iноземним iнвестором земельної дiлянки можливе лише на користь громадян України чи на користь органiв мiсцевого самоврядування. У роботi аналiзуються особливостi створення комерцiйних банкiв з участю iноземного капiталу, здiйснення страхової дiяльностi. Пропонується вилучити iз Закону України "Про страхування" обмеження iноземної частки у статутному фондi страховика. На думку здобувача, якомога швидше приєднання України до Сеульської Конвенцiї 1985р. забезпечить страхування iноземних iнвестицiй вiд некомерцiйних ризикiв. Акцентується на особливостях участi iноземних юридичних осiб у мiждержавних промисловофiнансових групах в Українi. Це може розглядатися перспективною формою залучення iноземного капiталу лише за умови внесення вiдповiдних змiн до Закону України "Про промислово-фiнансовi групи в Українi" стосовно вилучення обмежувальних правових норм та спрощення адмiнiстративних процедур при їх створеннi. У дисертацiї зазначається, що однiєю iз визнаних мiжнародною практикою форм iнвестування є франчайзинг. Пiдкреслюється, що умови використання виключних прав, дiлової репутацiї i комерцiйного досвiду, якi належать iноземному iнвестору, обумовлюються в цивiльно-правовому договорi франчайзингу. Вартiсть нематерiальних активiв оцiнюється у конвертованiй валютi. В той же час звертається увага на неврегульованiсть вказаних правовiдносин, а тому при виникненнi цивiльних прав i обов'язкiв необхiдно керуватися загальними положеннями Цивiльного Кодексу України щодо угод та зобов'язального права, з урахуванням вимог iнвестицiйного закону. Вiдзначається, що в Українi не iснує правової охорони фiрмових найменувань, хоча кожна юридична особа має право на iндивiдуалiзацiю своєї дiяльностi i володiння виключним правом на його використання. Далi автор торкається можливостi надання iноземним iнвестором консалтингових послуг, створення консалтингових фiрм з повним iноземним капiталом. Аналiзуючи спецiальнi джерела, iнвестицiйне законодавство країн СНД, Угорщини, Польщi та Словаччини, дисертант доходить висновку, що дiюче законодавство України допускає здiйснення iноземних iнвестицiй у формах, якi не передбаченi в Законах України "Про iнвестицiйну дiяльнiсть" та "Про режим iноземного iнвестування". З огляду на це аргументується пропозицiя про застосування в українському законодавствi вказаних неакцiонерних форм залучення iноземного капiталу. В роботi порушується питання про надмiрне регламентування законодавцем видiв та форм здiйснення iнвестицiй, що приводить до розбiжностей у тлумаченнi правового статусу iноземних iнвесторiв. Автор аргументує доцiльнiсть викладення статтi 3 Закону України "Про режим iноземного iнвестування" в новiй редакцiї. Роздiл третiй "Забезпечення захисту iноземних iнвестицiй та майнових прав iноземних iнвесторiв в Українi, Угорщинi, Польщi та Словаччинi" присвячено дослiдженню способiв захисту iноземної власностi на територiї України та майнових прав iноземних iнвесторiв, якi виникають у результатi здiйснення iнвестицiйної дiяльностi. У пiдроздiлi першому "Цивiльно-правовi гарантiї захисту iноземних iнвестицiй та прав iноземних iнвесторiв" основну увагу придiлено питанням мiжнародно-правових засобiв захисту iноземних iнвестицiй, передбачених у двостороннiх Угодах про заохочення та взаємний захист iнвестицiй. Видiляються та аналiзуються шiсть взаємних зобов'язань, якi взяли на себе Договiрнi Сторони щодо iноземних iнвестицiй i iнвесторiв. Автор звертає увагу на неузгодженiсть норм iнвестицiйного закону України про делегування права на прийняття рiшень стосовно реквiзицiї iноземних iнвестицiй органам, якi уповноваженi на це Кабiнетом Мiнiстрiв України з нормами двостороннiх Угод, згiдно з якими примусовi заходи щодо власностi iноземних iнвесторiв допускаються лише на пiдставi законiв i лише при дотриманнi безпосередньо визначених умов. З огляду на це пропонується статтю 9 Закону України "Про режим iноземного iнвестування" викласти в новiй редакцiї. Дослiджуючи проблеми стабiльностi правового режиму, який надається iноземним iнвесторам на територiї України, автор робить висновок, що сталiсть попереднього правового режиму для iноземного iнвестора протягом десяти рокiв гарантується законом лише тодi, коли спецiальним законодавством України про iноземнi iнвестицiї будуть змiнюватися гарантiї їх захисту, тобто тi, що зазначенi в роздiлi II Закону "Про режим iноземного iнвестування". Розглядаючи механiзм забезпечення майнових прав iноземних iнвесторiв, дослiдник видiляє та характеризує правовi способи захисту цих прав. Здобувач аналiзує цивiльно-правовi гарантiї захисту iноземних iнвестицiй та прав iноземних iнвесторiв. Зокрема, це стосується компенсацiї i вiдшкодування збиткiв, припинення iнвестицiйної дiяльностi, переказу прибуткiв, доходiв та iнших коштiв, одержаних внаслiдок здiйснення iноземних iнвестицiй. У дисертацiї порушуються питання, якi виникають у випадку реалiзацiї iноземними iнвесторами прав на вiдшкодування моральної (немайнової) шкоди. Визначається, що таке право iснує незалежно вiд наявностi спецiального закону про це, що стаття 4401 ЦК України не мiстить будь-яких обмежень щодо її застосування, що цивiльно-правовий iнститут вiдшкодування заподiяної шкоди базується на засадах вiдповiдальностi в повному обсязi. Пiдроздiл закiнчується пропозицiями щодо вдосконалення змiсту статей 10 i 12 Закону України "Про режим iноземного iнвестування", якi присвяченi захисту майнових прав iнвесторiв. Зокрема, пропонується передбачити такий спосiб захисту власностi iноземного iнвестора, як виплата компенсацiї за збитки, заподiянi внаслiдок воєнних конфлiктiв, введення надзвичайного стану, заворушень, громадянських безпорядкiв та iнших подiбних дiй. Пiдроздiл другий "Судовий захист майнових прав iноземних iнвесторiв" присвячено дослiдженню предмету iнвестицiйних спорiв та механiзму судового захисту, на якому базується реалiзацiя всiх iнших юридичних гарантiй, передбачених iнвестицiйним законодавством. Здобувач при цьому звертає увагу на те, що Закон України "Про режим iноземного iнвестування" не розкриває змiсту поняття "iнвестицiйнi спори" та не визначає чiтко юрисдикцiї судiв, якi компетентнi їх вирiшувати. Дослiджуючи двостороннi Угоди про заохочення та взаємний захист iнвестицiй, автор дисертацiї робить висновок, що вони досить широко тлумачать предмет iнвестицiйних спорiв i вiдносять до них фактично будь-який спiр, що виникає на пiдставi здiйснення iнвестицiй. Саме так тлумачить предмет спору Вашингтонська Конвенцiя 1965р. "Про порядок вирiшення iнвестицiйних спорiв мiж державами та iноземними iнвесторами". Аналiзуючи змiст єдиної статтi 26 Закону України "Про режим iноземного iнвестування", яка закрiплює порядок розгляду спорiв у поєднаннi з iншими нормами закону, дисертант класифiкує всi iнвестицiйнi спори за критерiєм предметного i суб'єктного складу на двi категорiї. Автор робить висновок, що запропонована класифiкацiя iнвестицiйних спорiв необхiдна для визначення юрисдикцiї судiв, компетентних розглянути i вирiшити спiр. Окремо придiляється увага чи не найскладнiшiй проблемi, яка пов'язана з виконанням рiшень мiжнародних арбiтражних судiв. Дисертант коротко зупиняється на правових питаннях, що виникають на стадiї примусового виконання цих рiшень. Автор зауважує, що порядок визнання та виконання iноземних арбiтражних рiшень у дiючому ЦПК України взагалi не врегульований, тому прийняття спецiального закону України з цих питань сприяло б пiдвищенню мiжнародного авторитету України. Узагальнюючи основнi висновки пiдроздiлу, дисертант дає визначення поняття "iнвестицiйний спiр" та пропонує доповнити ЦПК України та Арбiтражно-процесуальний Кодекс України положеннями, якi б закрiпили преюдицiйну силу рiшень мiжнародних третейських судiв. Висновки. У заключнiй частинi сформульованi найбiльш загальнi висновки, отриманi автором: спiльна iнвестицiйна дiяльнiсть на пiдставi цивiльноправових договорiв (контрактiв) чинним законодавством не врегульована; способи захисту iноземних iнвестицiй та майнових прав iноземних iнвесторiв потребують встановлення додаткових правових механiзмiв для їх реалiзацiї; законодавець повинен придiлити бiльше уваги стабiльностi iнвестицiйного законодавства, правовому врегулюванню неакцiонерних форм залучення капiталу; правовий режим iноземних iнвестицiй у спецiальних (вiльних) економiчних зонах потребує спецiального законодавчого регулювання; в основi визначення юрисдикцiї компетентних судiв лежить предметний критерiй та суб'єктний склад сторiн iнвестицiйних спорiв; приймаюча країна має сформувати прозору систему допуску капiталу; правовий режим iноземних iнвестицiй в Українi повинен узгоджуватись концептуально з правовими режимами, якi передбаченi двостороннiми Угодами про заохочення та взаємний захист iнвестицiй. Вносяться пропозицiї та рекомендацiї, якi спрямованi на подальше вдосконалення iнвестицiйного законодавства та забезпечення захисту майнових прав iноземних iнвесторiв. |