СОВЕРШЕНСТВОВАНИЕ ОРГАНИЗАЦИОННО -ТЕХНОЛОГИЧЕСКОГО ПРОЦЕССА ВОЗВЕДЕНИЯ МОНОЛИТНЫХ ЖЕЛЕЗОБЕТОННЫХ КУПОЛОВ Автореферат

У першому розділі проаналізовані методи зведення залізобетонних монолітних куполів, дана класифікація існуючих опалубних систем для зведення купольних конструкцій. Розглянуті чинники що впливають на виробництво робіт по улаштуванню куполів.

Купольні покриття досліджували вітчизняні і зарубіжні вчені-дослідники: Е.А. Батирбаев, О.П. Василенко, І.Г. Гохарь-Хармадарян, Ю.О. Диховічний, О.Р. Ржаніцин, Є.І. Жуковский, Н.В. Лебедева,

М.Є. Ліпницький, Г.С. Львов, Б.О. Міронков, А.П. Морозов, Н.В. Нікитина, О.Н. Образцов, К.В. Сахновський, М.С Туполєв, В.И. Тур, Я.Ф. Хайдуков, Я.Ф. Хлебной, G. Kolonetti, M. Sanchez-Arcas і ін.

В останні десятиліття активний розвиток одержали також роботи, що мають своєю метою пошук ефективних організаційно-технологічних рішень в галузі будівництва з монолітного залізобетону. До таких віднесемо роботи Є.Ю. Антипенка, В.Я. Бабиченка, А.Д. Єсипенко, В.М. Кірноса, M.I. Котляра, В.П. Кожушка, O.І. Менейлюка, Г.М. Тонкачеєва, Р.Б. Тяна, В.К. Черненка, В.Т. Шаленого, В.С. Шмуклера й ін.

Залізобетонні монолітні куполи отримали широке розповсюдження; для них є цілком надійні методи розрахунку і конструювання. Проте зведення їх вимагає устрою складної опалубки, вартість якої може бути порівняна з вартістю власне оболонки. Пропозиції по зведенню куполів з пневматичною опалубкою поки знайшли застосування для куполів до 30 м. При устрої дерев'яної опалубки оборотність її украй мала і при цьому важко дотримати точні геометричні розміри елементів, що є обов'язковим в даній конструкції. Таким чином, значно ускладнюються роботи при виробництві їх на висоті.

У другому розділі за результатами аналізу стану питання та узагальнення даних по зведенню монолітних залізобетонних куполів були визначені основні існуючи опалубні системи для зведення купольних конструкцій, сформовано напрям дослідження. Сформульована мета і визначені задачі дослідження, розроблена структурно-логічна схема дослідження (рис. 1). Обґрунтовані методи дослідження.

У третьому розділі, аналізуючи позитивні і негативні властивості методів зведення купольних конструкцій, запропонована за участю автора і запатентоване принципово нове конструктивно-технологічне вирішення купольної опалубки (Пат. № 69212 Україна МПК Е04G 11/04).

Зведення купольних об'єктів за допомогою запропонованої принципово нової підйомної опалубки дає можливість знизити трудомісткість опалубних робіт, значно збільшити проліт купольного об'єкту а роботи на висоті практично звести до мінімуму. Технологія не вимагає складної спецтехніки, опалубка збирається з відносно легких елементів.

Порядок роботи опалубної системи.

I Стадія.

При зведенні нижнього опорного кільця куполу в ньому виконують симетричні ніші, що поділяють його на сегменти 1 (рис 2). Стінки ніш мають поглиблення для подальшого замонолічуваня. Через них проходять роликові шляхи 2 до опорного шарніра 3. У геометричному центрі конструкції монтується тимчасова опора 4 з підйомним кільцем 5, лебідкою 6 і тросами 7. Кружала 8 збираються з прокатних двутаврів № 10 і мають отвори ø 10 мм в стінці двутавра по всій довжині кружала кроком 150-200 мм.

Після збірки кружал 8 виконується монтаж арматури куполу 10 (рис. 3). Арматурою є безперервний гладкий дріт Ø 6 мм, який послідовно протягується в отвори кружал, кожен дріт протягується послідовно в певний рівень отворів. Кінці дроту не закріплені і вільно розташовуються з нахльостуванням один на одного у верхній частині сектора і деяким розривом в нижній частині сектора. На кінцях арматури виконані петлі, для зчеплення з бетоном після бетонування.

II Стадія.

По закінченні армування проводять розкладання палуби опалубки купола. Опалубка збирається з восьми секторів куполу і виконана з легкого листового матеріалу або тонколистового металу. Сектори опалубки кріпляться до оголовку тимчасової опори із зовнішнього боку куполу за допомогою дротяних скручувань. Для запобігання зміні форми кружал під час підйому опалубки, на них встановлюють гнучкі затяжкі –сталєві канати.

III Стадія.

Підйомна лебідка 6 за допомогою тросів 7 піднімає кільце 5, яке вільно ковзає по тимчасовій опорі 4. При цьому верхній кінець кружала 8 повертається в шарнірах підйомного кільця 5, а нижній кінець за допомогою ролика 11 підходить до опорного шарніра 3 в крайнє положення. Відбувається зміна діаметру опалубки в плані. Стрижні дроту при підйомі здійснюють вільне ковзання в отворах кружал. Арматура верхньої частини сектора і нижньої частини рухається в протилежних напрямах. У міру підйому краю арматури в нижній частині «порожнього» сектора підходять один до одного, а у верхній частині розходяться, поступово зменшуючи своє нахльостування. Відстані між секторами опалубки при підйомі скорочуються (рис. 4 ).

Рис. 2. Монтаж кружал і тимчасової опори куполу:

1- сегменти опорного кільця;

2- роликові шляхи; 3- опорний шарнір; 4- тимчасова опора; 5- підйомне кільце; 6- лебідки; 7- троси; 8- кружала

Рис. 3. Армування куполу:

2 – роликові шляхи; 3 – опорний шарнір; 4- тимчасова опора; 5- підйомне кільце; 6 - лебідка; 7- троси; 8- кружала; 10 – арматура; 11 – ролик

IV Стадія.

При закінченні підйому (рис.5) проводиться фіксація ролика 11 в опорному шарнірі 3. Вільні краї арматури, які зімкнулися в результаті підйому, зчіплюють між собою, за допомогою петель на їх кінцях, утворюючи замкнуті кільця по всьому перетину куполу. Краї секторів палуби опалубки також змикаються в результаті підйому, шви між ними

проклеюють всередині клейкою стрічкою. Виконується замоноличування ніш в нижньому опорному кільці. Демонтують затяжки.

Після підйому опалубної системи проводять бетонування. Бетонування проводять методом торкретування всередині куполу. Бетон наноситься послідовно від основи до вершини куполу. Відскоку і прольоту бетонної суміші крізь сітку 10 перешкоджає палуба опалубки 12.