СТРАТЕГІЇ РОЗВИТКУ ВИСОКОКВАЛІФІКОВАНИХ ПРАЦІВНИКІВ МАШИНОБУДІВНОГО ПІДПРИЄМСТВА Автореферат

Актуальність теми. Динамічні зміни зовнішнього середовища, інформаційні перевантаження, висока динаміка оновлення знань і змісту професій підвищує важливість діяльності з оновлення й актуалізації знань, умінь та навичок висококваліфікованих працівників розумової праці, що формують і забезпечують стратегічний розвиток підприємства. Результати їх розумової праці визначають не лише поточний стан підприємства, його стійкість, фінансову спроможність, адаптивність, але й зумовлюють напрямок і швидкість майбутнього розвитку, саме висококваліфіковані працівники створюють та впроваджують інновації, знаходять унікальні шляхи розвитку підприємств, забезпечують якість продукції та її цінність для кінцевого споживача. Систематичний індивідуальний та колективний розвиток висококваліфікованого персоналу, у тому числі завдяки безперервному оновленню знань і навичок, посиленню соціальних зв'язків та співробітництва, формуванню загальних цінностей і нових моделей поведінки, забезпечує підприємствам можливість стабільно функціонувати й розвиватися у період економічного спаду, що охопив усі галузі української промисловості. Кризові явища у машинобудуванні проявляються у значному скороченні фінансового результату й рентабельності операційної діяльності, що посилює негативні кадрові тенденції у галузі, а саме: збільшився відтік персоналу з галузі, знизився рівень оплати праці, який і так традиційно нижче, ніж у середньому по промисловості.

Теоретичні положення розвитку персоналу було сформовано українськими та зарубіжними вченими, серед яких Дж. С. Бекер, К. Дж. Ероу, К. Арджиріс, С. Армстронг, Н. І. Верхоглядова, Н. Л. Гавкалова, Д. Гарвін, М. С. Дороніна, А. П. Єгоршин, С. Б. Ільїна, А. Я. Кібанов, Г. В. Назарова, Д. А. Новіков, Я. Фітц-енц, І. Ф. Хентце, В. Г. Щербак. Стратегічні аспекти навчання та розвитку через компетенції різного рівня вивчали К. К. Прахалад, Л. М. Спенсер, С. М. Спенсер, П. Спероу, С. Відет, Г. Хамел, Дж. Ходкінсон, С. Холіфорд. Безпосередньо стратегіями розвитку персоналу займалися Р. Бояцис, Д. Гоулман, Е. Екселрод, Е. Майклз, Е. Маккі, О. І. Пушкар, П. Сеньє, Х. Хенфілд-Джонс.

Враховуючи значний науковий і практичний внесок цих учених, слід зазначити, що найбільша увага приділяється питанням інтелектуалізації праці та мотивації висококваліфікованих працівників, однак процеси їхнього розвитку та формування стратегій цього розвитку відповідно до потреб підприємства залишаються недостатньо дослідженими.

Нові можливості та вимоги, з якими стикаються вітчизняні підприємства, зумовлюють потребу у творчих працівниках, які здатні не тільки швидко пристосовуватися до нових можливостей, але й створювати їх, постійно підтримувати високий рівень знань. Такі вимоги до працівників зумовлюють необхідність формування нового підходу до персоналу, нових методів управління та розвитку. Необхідність обґрунтованого вибору стратегій та інструментів розвитку висококваліфікованого персоналу визначає актуальність таких досліджень, зумовлює вибір теми дисертаційного дослідження, його мету і завдання.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано згідно з планами наукових досліджень Харківського національного економічного університету за темами «Розроблення теоретико-методичного забезпечення управління підприємством та його підсистемами» (номер державної реєстрації 0106U005741) та «Організаційно-економічні основи управління підприємством» (номер державної реєстрації 0108U000091), в яких автором було виконано підрозділи «Фактори стратегічного розвитку персоналу» і «Процесуальний підхід в управлінні розвитком персоналу».

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційної роботи полягає в теоретичному обґрунтуванні, подальшому удосконаленні та розробці науково-методичного забезпечення розвитку висококваліфікованих працівників машинобудівних підприємств.

Досягнення цієї мети зумовило необхідність вирішення таких завдань:

виконати аналіз стану розвитку висококваліфікованих працівників машинобудівних підприємств;

уточнити сутність і складові системи розвитку висококваліфікованого персоналу та компетенцій як результатів розвитку;

визначити комплекс стратегій розвитку висококваліфікованих працівників на основі наявних теоретичних підходів до розвитку персоналу та практичного досвіду;

розробити положення концептуальної моделі стратегічного розвитку висококваліфікованих працівників розумової праці машинобудівних підприємств;

проаналізувати основні фактори розвитку висококваліфікованого персоналу;

оцінити результативність стратегій розвитку висококваліфікованих працівників розумової праці з урахуванням соціальної та інформаційної природи колективного розвитку висококваліфікованого персоналу;

сформувати критерії вибору стратегій розвитку висококваліфікованих працівників та включити їх у послідовність прийняття рішень щодо стратегічного розвитку висококваліфікованого персоналу;

удосконалити методичне забезпечення формування та реалізації стратегії індивідуального лідерства і саморозвитку.

Об’єктом дослідження є процеси розвитку персоналу.

Предметом дослідження виступають теоретичні положення, методичні підходи та науково-практичні рекомендації щодо формування та реалізації стратегій розвитку висококваліфікованих працівників розумової праці машинобудівних підприємств.

Методи дослідження. Теоретичною і методологічною основною дисертаційного дослідження є фундаментальні положення економічної теорії, наукові досягнення вітчизняних і зарубіжних учених з питань розвитку персоналу та стратегічного управління підприємствами. У роботі використано як загальнонаукові, так і спеціальні методи, а саме: узагальнення − для уточнення понять «індивідуальна компетенція працівника» та «ключова компетенція підприємства»; класифікації − для розподілу властивостей ключових компетенцій підприємства та стратегій розвитку персоналу за різними ознаками; аналізу та синтезу, індукції та дедукції − для аналізу базових понять предметної області й основних підходів до розвитку персоналу, виявлення факторів розвитку персоналу; для встановлення основних положень наявних концепцій розвитку персоналу та формування положень власної моделі; для виявлення зв'язку між характеристиками висококваліфікованих працівників розумової праці та особливостями організації їхньої роботи; для опису тенденцій на ринку праці у галузі машинобудування; для розробки методичного забезпечення формування та реалізації стратегії індивідуального лідерства та саморозвитку; методи експертних оцінок, аналізу ієрархій, попарних порівнянь та нечіткої логіки − для удосконалення методичного підходу до оцінки результативності стратегій розвитку та побудови шкал розмежування рівнів розвитку персоналу; аналогії − для перенесення рис моделі відносин «виробник − споживач» на модель «працівник − підприємство»; графічний − для наочного зображення результатів дослідження.

Інформаційну базу дослідження склали закони і нормативні акти України, статистична звітність машинобудівних підприємств, офіційні матеріали Державного комітету статистики України та Євростату, статистичні та аналітичні матеріали Організації економічного співробітництва та розвитку, Організації об'єднаних націй та Об'єднаного інституту розвитку персоналу (Велика Британія). Для обробки статистичних та емпіричних даних було використано пакети прикладних програм MS Excel та Emperator.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у такому

удосконалено:

комплекс стратегій розвитку висококваліфікованих працівників, що відрізняється від існуючих додатковим виділенням таких обґрунтованих елементів: основного припущення, мотивів та цінностей, порядку реалізації функцій розвитку персоналу, залучених ресурсів та можливих ризиків;

положення концептуальної моделі стратегічного розвитку висококваліфікованих працівників, що, на відміну від існуючих, пов'язують стратегію підприємства із стратегією розвитку висококваліфікованого персоналу через наміри щодо ключових компетенцій підприємства, формують підходи до обґрунтованого вибору стратегій та оцінку ефектів від їх впровадження;

методичний підхід до оцінки результативності стратегій розвитку висококваліфікованих працівників, особливістю якого є врахування збільшення цінності нематеріальних активів в інформаційній інфраструктурі підприємства, ґрунтуючись на аспектах розвитку висококваліфікованого персоналу, а саме: структурному, професійно-кваліфікаційному, управлінському, культурно-ціннісному, поведінковому, функціональному, інформаційному, комунікаційному, мотиваційному та особистісному;

методичне забезпечення формування та реалізації стратегії індивідуального лідерства і саморозвитку, що, на відміну від існуючих, ґрунтується на послідовності етапів ініціювання та підтримки процесів саморозвитку персоналу й моделі активних партнерських відносин;

послідовність вибору стратегій розвитку висококваліфікованих працівників, відмінністю якої є включення таких критеріїв, як наміри щодо ключових компетенцій, аспекти розвитку висококваліфікованого персоналу, зміст соціально-психологічного договору;

дістали подальшого розвитку:

визначення поняття «індивідуальна компетенція працівника», відмінністю якого є поєднання професійних, індивідуальних та соціальних характеристик, та поняття «ключова компетенція підприємства», що ґрунтується на виявлених властивостях ключових компетенцій, а саме: емерджентності (внаслідок системного поєднання елементів), схильності до змін (формування, поліпшення, відтворення, розпад), особливої значущості для підприємства (захищає від копіювання, може бути основою для розвитку) та споживача (несе цінність).

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що запропоновані науково-методичні та практичні розробки дозволяють: підвищувати узгодженість індивідуального та колективного розвитку персоналу із стратегічним розвитком підприємства шляхом використання запропонованих стратегій та інструментів розвитку висококваліфікованого персоналу, вибір яких здійснюється на основі одного або кількох об'єктивних критеріїв; оцінювати результативність стратегій розвитку висококваліфікованих працівників, використовуючи розширений інформативний перелік показників, анкету для їхнього збору та методику їхньої обробки; послідовно реалізовувати стратегії розвитку висококваліфікованих працівників, використовуючи комплекс інструментів, підходів та рекомендацій щодо вибору і реалізації стратегій розвитку висококваліфікованих працівників.

Матеріали дисертації було впроваджено у ВАТ «Автрамат» (довідка № 1779/12 від 27.10.2008 р.), де використано рекомендації щодо вибору стратегій розвитку, систему оцінки розвитку персоналу, окремі пропозиції щодо активації саморозвитку, комплекс інструментів розвитку персоналу; ВАТ «Турбоатом» (довідка № 140/13-1052 від 23.10.2008 р.), де впроваджено пропозиції щодо реалізації стратегій та інструментів розвитку персоналу; у навчальному процесі Харківського національного економічного університету (довідка № 86/16-273 від 24.10.2008 р.) при викладанні дисциплін «Системи підтримки прийняття рішень» та «Розвиток персоналу».

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною завершеною роботою, всі результати якої знайшли відображення у публікаціях. У наукових роботах, що опубліковані у співавторстві, особистим внеском здобувача є: визначення поняття ключових компетенцій підприємства, уточнення їх властивостей [1], визначення поняття «компетенції», обґрунтування використання компетенцій та процесуального підходу в розвитку персоналу [2], аналіз практики використання інструментів розвитку персоналу на українських підприємствах, уточнення та доповнення наявного переліку інструментів, рекомендації щодо їхнього використання [3], опис сутності кожного з аспектів розвитку персоналу, розробка кількісних та якісних показників по кожній з класифікаційних ознак – аспектах розвитку персоналу [8], методика компенсації монотонності інтелектуальної праці висококваліфікованих працівників [11].

Апробація результатів дисертації. Основні результати роботи були оприлюднені на 6 науково-практичних конференціях, у тому числі 5 міжнародних: «Дні науки – 2006» (Дніпропетровськ, 2006 р.); «Управленческие аспекты повышения национальной конкурентоспособности» (Сімферополь, 2007 р.); «Теорія і практика сучасної економіки» (Черкаси, 2007 р.); «Стратегії ІТ-технологій в освіті, економіці та екології» (Харків, 2007 р.); «Методологія та практика менеджменту на порозі XXI століття: загальнодержавні, галузеві та регіональні аспекти» (Полтава, 2008 р.) та всеукраїнській науково-практичній конференції «Гуманізація соціального управління» (Харків, 2008 р.).

Публікації. Основні результати та висновки дисертаційного дослідження опубліковано у 16 наукових працях (10 статей у наукових фахових виданнях та 6 тез доповідей на науково-практичних конференціях) загальним обсягом 6,97 ум.-друк. арк., з яких особисто автору належить 5,11 ум.-друк. арк.

Структура і обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Загальний обсяг роботи − 378 сторінок, обсяг основного тексту − 198 сторінок машинописного тексту. Робота містить 38 таблиць (17 з яких займають 22 повні сторінки) та 28 рисунків (3 з яких займають 3 повні сторінки), 10 додатків − на 128 сторінках. Список використаних джерел включає 282 найменування − на 27 сторінках.