ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ТЕХНОЛОГІЙ ДО ПРОФІЛЬНОГО НАВЧАННЯ УЧНІВ ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ

summary

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність досліджуваної проблеми, розкрито зв’язок дисертаційної роботи з науковими програмами, планами, темами, визначено мету, завдання, об’єкт, предмет дослідження, охарактеризовано методи, наукову новизну та практичне значення, відображено апробацію й упровадження її результатів у практику навчально-виховного процесу вищих навчальних закладів України.

У першому розділі – „Підготовка майбутніх педагогів до профільного навчання учнів як науково-педагогічна проблема” – здійснено ретроспективний аналіз проблеми підготовки вчителів до профільного навчання в школі та проаналізовано сучасний стан вирішення проблеми підготовки вчителів технологій до профільного навчання в психолого-педагогічних дослідженнях, визначені основні напрями що потребують подальших досліджень.

Історіографічний аналіз становлення системи підготовки вчителів для здійснення професійної підготовки підростаючого покоління дозволив визначити окремі етапи, що характеризувалися певною специфікою.

З Х ст. до 20-х рр. ХХ ст. відбувалося становлення системи трудової підготовки молоді. Внаслідок швидкого розгортання науково-технічного прогресу постала необхідність втручання держави в систему трудового навчання та виховання підростаючого покоління. Акцент підготовки молоді до праці поступово виходив з системи родинного виховання й ставав складовою загальної освіти. Історично важливим здобутком даного періоду став висновок про необхідність наявності педагогічної освіти у фахівців, які здійснюють підготовку молоді до майбутньої трудової діяльності (В.О. Дідух, Н.Н. Кузьмін, Н.М. Ладнушкіна, В.П. Лисаков, Б.А. Прокопович, В.П. Савинкин).

Підготовка вчителів для роботи в єдиній трудовій школі в 20–30-х рр. ХХ ст. пройшла достатньо тернистий шлях від широкої актуалізації трудової підготовки всіх учителів, незалежно від напряму підготовки, до всезагального заперечення трудового навчання як системи підготовки молоді до життя. Це не дозволило створити міцну теоретично обґрунтовану систему підготовки вчителів трудового навчання, але в даний історичний період визначені концептуальні основи організації підготовки вчителів для здійснення трудового, політехнічного та виробничого навчання підростаючого покоління (В.І. Беляєв, В.Е. Зябкін, Н.В. Котряхов, Е.Н. Михайлова, О.Г. Саврукова, Д.О. Тхоржевський).

Підготовка педагогічних кадрів для організації трудового навчання та виховання учнів під час Вітчизняної війни (1941-1945 рр.) здійснювалась на дуже низькому рівні. Як правило питаннями організації виробничого навчання опікувались фахівці, які не мали педагогічної освіти. Позитивний досвід виробничого навчання та рівень підготовки молоді до трудової діяльності, у даний складний історичний період (40-ві – середина 50-х рр. ХХ ст.), актуалізував необхідність підготовки кваліфікованих педагогічних кадрів для організації трудового навчання учнів в системі загальноосвітніх навчальних закладів (К.І. Козловський, Е.Н. Михайлова, О.Г. Саврукова, С.А. Чернік).

З середини 50-х до середини 60-х рр. ХХ ст. на базі фізико-математичних факультетів розпочато підготовку вчителів праці та загальнотехнічних дисципліни, але технічні дисципліни викладались як чиста наука. На тлі відсутності єдиних стандартів підготовки, більшість з випускників даних факультетів не йшли працювати за фахом. З метою підготовки вчителів здатних здійснювати трудове виховання та політехнічну освіту, а в старшій школі й професійне навчання відкриті індустріально-педагогічні факультети. Оскільки базовими виступали навчальні плани політехнічних інститутів, то фактично на даних факультетах здійснювалась підготовка „інженерів” або „майстрів” з педагогічною освітою (Д.Е. Аксьонов, П.С. Моргуліс, А.А. Васильєв, А.Ф. Крючков, А.С. Линда, А.І. Маркушевіч, С. Нефедов, А.В. Поліщук, Л.Л. Попова, М.І. Розенберг, А.Д. Шнейдер, Н.І. Ткачук).

Розвиток науково-технічного прогресу з середини 60-х рр. призвів до необхідності вдосконалення системи виробництва, зумовив потребу в робітниках нового типу, підготовку яких повинні здійснювати висококваліфіковані вчителі, але існувала невідповідність підготовки вчителів вимогам, що встановлювала середня школа, а політехнічне навчання почали ототожнювати з трудовим навчанням. Як наслідок на початку 80-х рр. постало гостро питання про реформування системи освіти (Ю.П. Аверічєв, Е.І. Афанасенко, С.Я. Батишев, В.П. Беспалько, Г.А. Бушміч, Д.С. Дубейко, Е.Ф. Зеєр, Э.Ф. Лесин, Л.А. Ліферов, А.С. Линда, М.Н. Скаткін, Д.О. Тхоржевський, Т.Б. Фрідман, С.М. Шабалов).

З середини 80-х до початку 90-х рр. ХХ ст. підготовка вчителів трудового навчання здійснювалась з урахуванням профілів та професій, за якими навчались учні основної та старшої школи. Також здійснювалась підготовка до організації профорієнтаційної роботи в школі та на уроках трудового навчання. Підготовка вчителів трудового навчання поступово почала відходити від індустріально-педагогічного напрямку до суто педагогічного, чому сприяло збільшення годин з психолого-педагогічного циклу підготовки (Б.І. Бухалов, А.Е. Голомшток, Л.І. Дубровська, В.Ф. Дробніс, В.Д. Сімоненко, Д.О. Тхоржевський, С.Н. Чистякова, І.Д. Чечель). Але кризові явища в економіці та зміни в устрої держави призвели до необхідності нового реформування освіти.

Після здобуття Україною незалежності, в системі підготовки майбутніх учителів трудового навчання не відбулося докорінних змін, але поступово вища педагогічна освіта перебудовувалась з урахуванням національних традицій та потреб ринкової економіки (Р.О. Захарченко, Т.В. Кравченко, Л.В. Паламарчук).

Підготовка вчителів до організації профільного навчання, як правило, здійснювалась при вивченні тотожних дисциплін у вищому навчальному закладі без врахування специфіки застосування набутих знань та вмінь при роботі з учнями. Така підготовка виходила поверхневою. Більшість випускників могли провести профінформаційну бесіду про специфіку професій певного профілю, але не були здатні до організації ефективного профільного, а тим паче допрофесійного навчання.

З метою подолання даного недоліку при підготовці майбутніх учителів трудового навчання вищі навчальні заклади почали запроваджувати різноманітні спецкурси, що дозволяли узагальнити та сформувати систему знань про викладання певних профілів у школі (О.І. Гедвілло, Н.Т. Знамеровська).

У 2000 році остаточно сформовано мету освітньої галузі „Технологія”, це здійснення завдань загальноосвітньої школи з опорою на культурно-історичний досвід людства, що знайшов відбиток в одному з найпотужніших пластів цивілізації – виробництві (В.О. Дідух, Г.Є. Левченко, Д.О. Тхоржевський, В.К. Сидоренко, Б.М. Терещук).

У наш час підготовка майбутніх учителів технологій до профільного навчання учнів загальноосвітніх навчальних закладів здійснюється на освітньо-кваліфікаційному рівні спеціаліст. Упровадження національної рамки кваліфікації (В.І. Луговий, Ж.В. Таланова та ін.) загострює проблематику підготовки майбутніх учителів, оскільки виникає необхідність перерозподілу завдань профільного навчання між двома освітньо-кваліфікаційними рівнями: бакалавр та магістр.

Одним з напрямків удосконалення підготовки майбутніх учителів до профільного навчання учнів загальноосвітніх навчальних закладів є запровадження компетентнісного підходу (І.М. Анісімов, Н.А. Артеменко, М.В. Афонічна, С.В. Ільченко, В.І. Луговий, Т.М. Нечипорук, М.А. Пайкуш, О.М. Сіланов, І.І. Сотніченко, О.Ч. Шагдурова, Л.М. Швачунова).

Достатньо поширеним напрямком удосконалення підготовки майбутніх учителів до профільного навчання учнів дослідники обирають запровадження нових курсів, спецкурсів та освітніх програм (О.А. Богданова, Г.С. Звягіна, Л.П. Лисовська, О.О. Лімонова, Л.П. Сакович, Є.О. Шарунов).

Перспективними напрямками подальших досліджень є формування професійної компетентності вчителя технологій (тобто рівня його знань, умінь та навичок, мотивації до здійснення навчально-виховного процесу в профільній школі, відповідних здібностей та якостей особистості); удосконалення навчально-виховного процесу у напрямку забезпечення варіативності та особистісної орієнтації; забезпечення практичної орієнтації підготовки вчителя з використанням сучасних освітніх технологій та науково-дослідницьких форм роботи; підготовка вчителів до професійної орієнтації учнів та формування в них необхідних для майбутньої професії знань, умінь і навичок.

У другому розділі – „Методика дослідження підготовки вчителів техно­логій до профільного навчання учнів загальноосвітніх навчальних закладів” – обґрунтовано загальну методику проведення дисертаційного дослідження, наведено методи вирішення завдань.

Відповідно до визначеної проблеми дослідження з урахуванням його об’єкту та предмету розроблена етапна структура, це дозволило отримувати проміжні висновки, на основі яких здійснена корекція завдань та вибір подальшого напрямку дослідження. Дисертаційне дослідження здійснено в чотири етапи.

На першому етапі проведено ознайомлення з паспортом спеціальності 13.00.04 – теорія і методика професійної освіти, проаналізовані різноманітні джерела з метою визначення актуальних проблем теорії та методики підготовки майбутніх учителів технологій, сформульовано тему та завдання дослідження.

Даний етап носить пошуково-аналітичний характер: вивчались нормативні, статистичні та науково-методичні джерела із загальних проблем організації навчального процесу у вищому педагогічному навчальному закладі та особливостей підготовки майбутніх учителів технологій; досліджувались напрямки вдосконалення системи професійної підготовки студентів на освітньо-кваліфікаційних рівнях – бакалавр, спеціаліст, магістр; аналізувались завдання, що стоять перед сучасним загальноосвітнім навчальним закладом; проводився аналіз методичної та нормативної документації технологічних факультетів вищих педагогічних навчальних закладів (навчальні плани, графіки навчального процесу, програми, плани проведення різних видів практик, навчально-методичні посібники до курсів, інші інструктивні матеріали).

Особливістю даного етапу є широкий спектр аналізу різноманітних інформаційних джерел (нормативні, статистичні, педагогічні, психологічні, повідомлення засобів масової інформації), що використані з метою визначення актуальних напрямків та проблем удосконалення підготовки майбутніх учителів технологій.

У результаті проведеного аналізу сформульована гіпотеза дослідження: підготовка майбутніх учителів технологій до профільного навчання учнів загальноосвітніх навчальних закладів буде ефективною, якщо: підготовка до профільного навчання буде системною і складатись з двох етапів. На першому етапі в системі підготовки бакалаврів (початкова профільна підготовка) студенти набуватимуть єдиного мінімуму знань та умінь з організації профільного навчання в загальноосвітній школі за технологічним напрямом, а на другому етапі в системі підготовки магістрів (профільна підготовка) вони отримають знання та вміння за певним профілем з урахуванням обраної спеціалізації; зміст підготовки до профільного навчання буде науково обґрунтований на основі всебічного аналізу програм профільного навчання загальноосвітніх шкіл з технологічного напрямку й включатиме базовий мінімум теоретичних знань та практичних умінь; в процесі навчання буде активізована пізнавальна діяльність студентів шляхом застосування ефективних освітніх технологій.

На другому етапі дисертаційного дослідження проведено пошук та аналіз інформаційних джерел безпосередньо з проблеми дослідження. Вивчались наступні групи опублікованих матеріалів: бібліографія, що розкриває історичні передумови становлення системи підготовки майбутніх учителів технологій; вітчизняні та зарубіжні наукові праці та дисертаційні дослідження з проблем підготовки вчителів до профільного навчання учнів загальноосвітніх навчальних закладів; сучасна нормативно-методична документація системи освіти та вищих педагогічних навчальних закладів, що здійснюють підготовку вчителів технологій.

Даний етап присвячений поглибленому вивченню стану розробленості проблеми підготовки майбутніх учителів технологій до профільного навчання учнів у педагогічній науці, аналізу практики підготовки студентів за напрямком „Технологічна освіта”; обґрунтовувалась методика експериментальної роботи; проведено дослідження роботи вищих педагогічних навчальних закладів з удосконалення підготовки майбутніх учителів до роботи в умовах профільного навчання учнів; проведено всебічний аналіз сучасного стану та визначені перспективи вдосконалення підготовки майбутніх учителів технологій.

Вирішення завдань даного етапу дисертаційного дослідження забезпечено широкомасштабним аналізом документів, вивченням діяльності загальноосвітніх і вищих навчальних закладів та проведенням опитування, бесід, анкетування, тестування викладачів вищих навчальних закладів, учителів та студентів.

Проведений кількісний аналіз досліджень в галузі профілізації загальної освіти та підготовки вчителів до даного виду діяльності. Так в Україні, профільному навчанню в школі присвячено більше тридцяти дисертаційних досліджень та близько десяти робіт з проблем профільної підготовки майбутніх учителів до роботи з профільного викладання навчальних дисциплін. Доцільно в даному аспекті використати й результати досліджень проведених в країнах близького зарубіжжя (в цій сфері з проблеми профільного навчання учнів проведено за останнє десятиріччя більше двохсот досліджень, та з проблеми підготовки майбутніх учителів близько сорока).

На третьому етапі дослідження проведено обґрунтування змісту етапів підготовки майбутніх учителів технологій на основі аналізу сучасних тенденцій, що характеризують особливості модернізації вищої та загальної освіти, визначені принципи та педагогічні умови підготовки студентів технологічних факультетів до профільного навчання учнів. Узагальненням теоретико-методологічного аналізу стало моделювання педагогічної системи та формулювання концептуальних положень підготовки майбутніх учителів технологій до профільного навчання учнів загальноосвітніх навчальних закладів.

При обґрунтуванні методики підготовки вчителів технологій використо­вувались методи теоретичного моделювання, абстрагування, аналогії, конкретизації, що дозволило визначити особливості змісту, форми, методи та необхідні освітні технології для ефективної підготовки майбутніх учителів технологій для проведення допрофільного та профільного навчання учнів.

У межах даного етапу також проведено контрольний зріз, мета якого збір та аналіз характеристик практичної діяльності викладачів вищих навчальних закладів, які здійснюють підготовку студентів у контексті профільного навчання; експертний аналіз навчальних планів та робочих програм курсів; збір психолого-педагогічних характеристик студентів.

На четвертому етапі обґрунтовано критерії та рівні оцінювання готовності майбутніх учителів технологій до профільного навчання учнів.

Виходячи з того, що рівень готовності студентів до профільного навчання учнів є інтегрованим показником результативності діяльності викладачів та студентів, проведено дослідження, мета якого перевірка ефективності стану підготовки студентів технологічних факультетів до організації та проведення профільного навчання учнів загальноосвітніх навчальних закладів.

На даному етапі дослідження вирішені наступні завдання: визначені компоненти готовності вчителя до профільного навчання; у межах кожного компонента визначена група критеріїв готовності; до кожного критерію визначений показник, що виміряний доступним способом; на основі критеріїв та показників визначений рівень готовності майбутніх учителів технологій до профільного навчання учнів загальноосвітніх навчальних закладів.

Для аналізу результатів педагогічного експерименту широко використо­вувалися методи математичної статистики та метод експертних оцінок, які дозво­лили довести обґрунтованість висновків та рекомендацій з проблеми дослідження.

У третьому розділі – „Світовий досвід та сучасні тенденції організації профільного навчання учнів” – проаналізовано сучасний стан та виявлені тенденції підготовки фахівців у економічно розвинутих країнах зарубіжжя, здійснений аналіз досвіду та особливостей підготовки педагогічних кадрів для систем допрофесійної та професійної освіти учнівської молоді, встановлена відповід­ність профільного навчання сучасним потребам розвитку економіки України.

У наш час в економічно розвинутих країнах здійснюються ряд заходів, спрямованих на підвищення привабливості професійно-технічної освіти. Це, перш за все, упровадження альтернативних програм професійної підготовки, розширення психолого-консультативної підтримки, введення економічної підготовки та навчання основам підприємництва в школах. Крім того, забезпечується не тільки випереджальна професійна підготовка працівників, а й відповідний рівень їхньої професійної та соціальної компетентності.

Зазначається, що найбільш ефективними, щодо запровадження компетентного підходу в професійній підготовці робочої сили, є модульні системи професійного навчання різних типів. Такі системи є універсальним засобом для підготовки підростаючого покоління до входження у ринок праці й перепідготовки робітників як безпосередньо на підприємствах, так і в навчальних закладах. Ці системи повністю відповідають сучасним тенденціям упровадження інноваційних технологій у процес навчання.

Характерною рисою національних систем допрофесійної та професійної підготовки молоді в зарубіжних країнах є те, що в організації навчання, крім держави, активну участь беруть роботодавці та інші соціальні партнери. Це, у свою чергу, впливає на зміст професійно-освітніх програм, порядок розробки нормативно-правових документів, а також на механізм реалізації освітніх стандартів професійного навчання на практиці та своєчасне оснащення навчальних закладів, що здійснюють допрофесійне та професійне навчання сучасним обладнанням і технікою.

Наголошується, що професійна підготовка кадрів здійснюється з урахуванням вимог ринку праці як на сьогоднішній час, так і на перспективу. У більшості зарубіжних країн діють спеціалізовані інформаційні системи, що здійснюють моніторинг ринку праці та подають рекомендації з приводу кількості випускників необхідних для різних галузей економіки.

Узагальнюючи світовий досвід, виявлено, що підготовка молоді до профе­сійної діяльності досягається в рамках створення багаторівневої варіативної освіти.

Порівняння світового та вітчизняного досвіду дає підстави стверджувати, що для вдосконалення структури старшої ступені української школи з профільним навчанням для більш ефективної підготовки її випускників до різних видів професійної освіти та професійної діяльності може здійснюватися за допомогою:

– зменшення частки обов’язкових годин в навчальному плані в міру просування до старших ступенів освіти, збільшення годин на самостійну роботу (реферування, проектування, дослідна та експериментальна діяльність);

– інтеграції освітніх ресурсів старшої ступені різних загальноосвітніх шкіл та організації їх взаємодії з установами початкової та середньої професійної освіти, створення міжшкільних комплексів на рівні старшої школи;

– створення комплексів „школа – професійно-технічне училище”, „школа – середній спеціальний навчальний заклад” і кількох технологічно орієнтованих варіантів повної середньої освіти на базі початкової професійної та середньої професійної освіти;

– організації професійної підготовки в середній школі на базі професійно-технічного училища та загальноосвітньої підготовки в професійно-технічному училищі на базі середньої школи.

Вирішення цих проблем можливе шляхом створення об’єднань освітніх установ, що включають заклади загальної, початкової та середньої професійної освіти.

Профілізація навчання в старших класах загальноосвітніх навчальних закладів повинна зробити позитивний внесок у вирішення подібних проблем. Введення профільного навчання в українських школах дозволяє також враховувати ряд загальноєвропейських завдань розвитку освіти, тобто орієнтувати освіту на завдання завтрашнього дня. Основна ідея оновлення старшої ступені загальної освіти полягає в тому, що освіта має стати більш індивідуалізованою, функціональною та ефективною, для цього необхідно:

по-перше, підвищити рівень загальної освіченості населення, це завдання може бути вирішено в тому випадку, якщо в учнів розвинена мотивація до навчання, до отримання освіти впродовж життя. У свою чергу, одним із джерел мотивації є реалізація потреби особистості у вивченні значущих (цікавих) для себе предметів у більшому обсязі. Профільне навчання на це й орієнтоване;

по-друге, реалізувати концепцію безперервної освіти або „освіти протягом життя”. Уявлення про те, що освіта з отриманням атестата або диплома не закінчується, а лише переходить на новий якісний рівень, зміцнюється в свідомості більшості населення, в тому числі, завдяки і профілізації, що розглядається не як орієнтація на певну професію, а як засіб усвідомленого вибору подальшого профілю навчання. Досягається це за рахунок створення умов для формування в школярів готовності до усвідомленого вибору свого подальшого освітнього та професійного маршруту;

по-третє, підготовка учнів до адаптації в умовах інтелектуалізації ринку праці. У сучасному світі інтелектуальні професії стають масовими й втрачають властиву їм раніше винятковість. Зростаючі інформаційні потоки й високотехно­логічні виробництва вимагають не виконавців вузької спеціалізації, а фахівців з високим базовим рівнем освіченості, здатних переключатися з одного виду діяльності на інший, займатися самоосвітою. Ці якості можуть бути розвинені завдяки профільному навчанню, що створює реальні умови підготовки школярів до перспективних потреб ринку праці, до їх орієнтації на конкретні професії.

Стратегія соціально-економічного піднесення в країні вимагає від загальноосвітнього навчального закладу більш активної участі в процесі соціалізації молоді, підготовки творчо мислячих і вихованих майбутніх учасників виробництва й продовжувачів розвитку науки. Виконання цих вимог визначає процес соціалізації де відбувається адаптація людини до суспільства, вироблення властивостей і якостей, необхідних для входження в систему суспільних відносин. Головне завдання українського суспільства сьогодні – не допустити кризи соціалізації нових поколінь у сучасних умовах виробництва та побуту.

Вирішення цього завдання тісно пов’язане зі створенням умов для професійного становлення молоді. Важливим психолого-педагогічним аспектом є оптимальне співвідношення особистісного та професійного розвитку майбутніх фахівців. Доцільно формування професійно важливих особистісних якостей молоді починати в середній загальноосвітній школі, в класах різного профілю.

У четвертому розділі – „Теоретико-методологічні основи підготовки майбутнього вчителя технологій до профільного навчання” – обґрунтовані принципи та педагогічні умови підготовки вчителів технологій до профільного навчання учнів загальноосвітніх навчальних закладів, розроблена двоетапна педагогічна система підготовки майбутніх учителів до технологічного напрямку профільного навчання учнів та розкрита концепція підготовки вчителів технологій до профільного навчання учнів загальноосвітніх навчальних закладів.

З метою подолання наявного протиріччя між запитом суспільства та наявним станом підготовки молоді до подальшої трудової діяльності в системі загальноосвітніх навчальних закладів прийнято концепцію профільного навчання в старшій школі. Загальноосвітні навчальні заклади почали вимагати для старших класів спеціально підготовлених учителів в галузі профільного навчання учнів. У відповідь на запит, вищі навчальні заклади почали задовольняти дану потребу, але з певними варіаціями у кваліфікації вчителя.

На даний момент загострилося протиріччя між державними нормативними стандартами, що визначають послідовність, зміст і обсяг знань сучасного випускника вищого педагогічного навчального закладу та рівнем його самореалізації, самовираження в педагогічній діяльності. На тлі даних протиріч помітна недостатня теоретико-практична розробленість питання про процес накопичення та формування професійного досвіду студентів для системи профільного навчання учнів у загальноосвітніх навчальних закладах.

Підготовка фахівців технологічної освіти до профільного навчання учнів загальноосвітніх навчальних закладів з урахуванням освітньо-кваліфікаційних рівнів та кваліфікації матиме наступну структуру:

Освітній рівень: базова вища освіта; освітньо-кваліфікаційний рівень: бакалавр; кваліфікація: учитель технологій і креслення; сфера діяльності: допрофільна підготовка учнів 8-9 класів.

Освітній рівень: повна вища освіта; освітньо-кваліфікаційний рівень: магістр; кваліфікація: викладач загально-технічних дисциплін, методики навчання технологій і профільного навчання; сфера діяльності: профільна підготовка учнів 10-11 класів.

Необхідно провести модернізацію підготовки майбутніх учителів технологій для роботи в системі профільного навчання учнів. Для цього слід використовувати нові положення, принципи та ідеї, керуючись якими можна будувати теорію й удосконалювати практику підготовки майбутніх учителів технологій різних спеціалізацій та профілів для роботи в системі профільної освіти старшокласників.

Положення, що задають напрямок протікання процесу підготовки майбутніх учителів технологій в умовах сучасної парадигми освіти – є принципи. При розробці принципів підготовки необхідно врахувати сучасні підходи до організації педагогічного процесу як у вищих, так і загальноосвітніх навчальних закладах.

Проведений аналіз педагогічних досліджень відповідно до завдань, які актуалізувалися на сучасному етапі, дозволив виділити основні підходи в організації підготовки майбутніх учителів технологій: особистісно орієнтований, синергетичний та аксіологічний.

У зв’язку з необхідністю узагальнення підходів до підготовки майбутніх учителів технологій у сучасних умовах, сформульовані специфічні принципи: вільної траєкторії в процесі підготовки; наступності підготовки; відповідності сформованих професійно значущих властивостей і характеристик студента обраному рівню підготовки; відкритості підготовки; розвивального потенціалу підготовки; узгодженості компонентів підготовки; взаємозв’язку та взаємодоповнення методів, прийомів, засобів і форм підготовки.

Аналіз проблеми підготовки майбутніх учителів технологій до профільного навчання учнів передбачає визначення педагогічних умов, що сприятимуть ефективній організації навчання студентів за напрямком технологічна освіта.

Ураховуючи специфіку професійної діяльності вчителя технологій в системі профільного навчання учнів загальноосвітніх навчальних закладів та особливості організації діяльності у вищих педагогічних навчальних закладах, визначено наступні педагогічні умови, що розподілені в межах трьох компонентів.

Організаційно-методичний компонент: створення можливостей кожному студенту для виявлення й розвитку особистісних творчих якостей за профілем підготовки шляхом використання методів активізації навчання, комбінування теоретичного навчання, практичних видів роботи та навчальної практики; наявність спеціально розробленого для майбутніх учителів технологій методичного забезпечення, співвідносного з діяльністю в профільних класах, що містить тематичний план, навчальну програму, навчальні посібники та методичні рекомендації з організації та проведення профільного навчання; забезпечення реалізації принципів підготовки майбутніх учителів до профільного навчання учнів загальноосвітніх навчальних закладів; наявність творчої групи студентів (залучення до вивчення спецкурсів за вибором), об’єднаної спільними цілями, інтересами, цінностями.

Мотиваційно-цільовий компонент: актуалізація потреби студентів у реалізації профільного навчання учнів в загальноосвітніх навчальних закладах; стимулювання та мотивація студентів для отримання особистісно-значущого освітнього продукту в галузі профільного навчання учнів.

Змістовий компонент: визначення обсягу знань, необхідних для реалізації профільного навчання учнів загальноосвітніх навчальних закладів; відбір і структурування змісту психолого-педагогічних та професійних дисциплін на основі інтегративності й міждисциплінарності з акцентом на діяльність майбутнього вчителя технологій в умовах профільного навчання учнів.

Визначені принципи та педагогічні умови покладено в основу педагогічної системи підготовки майбутніх учителів технологій до профільного навчання учнів. Цілісність підготовки відіграє визначальну роль, так як вона забезпечує отримання синтетичного (інтегрованого) знання про додаткову спеціалізацію в області профільного навчання учнів загальноосвітніх навчальних закладів. Сама спеціалізація є досить складним об’єктом і передбачає її вивчення в структурі основної спеціальності.

Розроблена двоетапна педагогічна система підготовки майбутніх учителів технологій до технологічного напрямку профільного навчання учнів розгляда­ється як можливість реалізувати ті вимоги, що висуває ринок праці до фахівця, суспільство – до особистості, особистість – до умов своєї майбутньої діяльності.

Дана педагогічна система представлена на узагальненій схемі підготовки вчителів технологій до профільного навчання учнів за технологічним напрямком (рис. 1).

На основі проведеного теоретичного узагальнення встановлено, що підго­товку майбутніх учителів технологій до профільного навчання учнів загально­освітніх навчальних закладів слід організовувати у відповідності з двоетапною педагогічною системою. На першому етапі при підготовці бакалаврів (початкова профільна підготовка) студенти набуватимуть єдиного мінімуму знань та умінь з організації допрофільної підготовки в загальноосвітніх навчальних закладах, а на другому етапі при підготовці магістрів (профільна підготовка) учителі отримують знання та вміння за певним профілем з урахуванням обраної спеціалізації.

У п’ятому розділі – „Методика підготовки майбутніх учителів технологій до профільного навчання” – розкриті особливості методики підготовки вчителів технологій до профільного навчання учнів (проаналізовано ефективні форми й методи підготовки студентів вищих педагогічних навчальних закладів до викладання технологічного напрямку профільного навчання, обґрунтовані освітні технології в системі професійної підготовки майбутніх учителів технологій).

Оновлення змісту технологічної освіти пов’язане не тільки зі зміною соціально-економічних умов у країні, але відображає й загальні тенденції розвитку освіти у всьому світі. Ці тенденції зумовлені тим, що в умовах революційних темпів оновлення знань, техніки й технологій, форм організації праці швидкість їх змін стала випереджати динаміку зміни поколінь людей. Це призвело до необхідності постійної зміни змісту та характеру професійної діяльності майбутніх учителів технологій.