ТЛУМАЧЕННЯ КОНСТИТУЦІЇ УКРАЇНИ: ПИТАННЯ ТЕОРІЇ І ПРАКТИКИ В КОНТЕКСТІ СВІТОВОГО ДОСВІДУ Автореферат

Актуальність теми. Актуальність теми пов'язана з сучасним етапом державно-правової реформи в Україні, прийняттям Конституції України 1996 р., Закону України "Про Конституційний Суд України" 1996 р. Вирішення проблемних питань, пов'язаних з формуванням правової держави в Україні, є першочерговим завданням. Місце конституційної юстиції, органу, що здійснює конституційний контроль, тлумачення конституції, як одного з основних інструментів здійснення його повноважень, - в механізмі правової, демократичної держави є кардинальним. Отже, процес становлення правової держави в сучасних умовах неможливий без функціонування в ній повноцінного органу конституційного контролю, що здійснює тлумачення конституції. Все це обумовлює необхідність підведення теоретичної бази під відповідне повноваження Конституційного Суду України. Темою дисертаційного дослідження виступає тлумачення Конституції, що є складовою частиною його повноважень. Дослідження безпосередньо випливає з запровадження в Україні конституційного контролю, згідно із західноєвропейською моделлю, та наділення Конституційного Суду України повноваженням офіційного тлумачення Конституції України.

Вибір об'єкту дослідження пояснюється значенням тлумачення в механізмі реалізації Конституції України, яка принципово відрізняється від подібних актів, що діяли до її прийняття. Вперше нею проголошується пріоритет загальнолюдських цінностей, прав та свобод людини, а також нові принципи побудови держави. Проте навіть найкраща конституція марна, якщо вона існує лише на папері. Саме тому на перший план виходить питання її реалізації. Особливо актуальним це питання є для посттоталітарних держав, які лише стали на шлях демократії.

Введення в Україні на нинішньому етапі державно-правової реформи інституту судового конституційного контролю, глибинною суттю якого е тлумачення конституції, є ще одним кроком у забезпеченні реалізації Конституції України. Забезпечуючи таким чином реалізацію Конституції, тлумачення виступає інструментом дотримання принципу розподілу влад, системи стримувань та противаг, пріоритетного захисту прав та свобод громадян та ін.

Саме таке значення тлумачення Конституції ставить перед юридичною наукою завдання вивчення цього явища взагалі, а також окремих його аспектів. Адже сьогодення характеризується відсутністю цілісної теорії тлумачення Конституції, як доктринальної бази відповідного повноваження Конституційного Суду України. Відсутність такої теорії пов'язується, насамперед, з новизною цього інституту для правової системи України.

Здобуття Україною незалежності стало поштовхом до бурхливих державотворчих процесів. Тема конституційної юстиції, складовою і невід'ємною частиною якої є тлумачення конституції, стала провідною для багатьох науковців. Проте тлумачення конституції безпосередньо об'єктом наукового дослідження майже не виступало. Дискусія велася щодо генеральних шляхів розвитку цього інституту, тобто питання ставилось, якому тлумаченню бути: автентичному чи делегованому. Такий стан речей з'ясовується надто довгим процесом прийняття нової Конституції, та невизначеністю питання щодо розбудови інституту конституційного контролю, та пріоритетних шляхів його розвитку. Слід акцентувати увагу на тому, що на сьогодні, крім спорадичних досліджень окремих авторів, що стосуються певних сторін функціонування інституту тлумачення Конституції України, систематичне його дослідження відсутнє. Компаративно-правовий аналіз моделей тлумачення конституції взагалі залишився поза увагою науковців. Таким чином, проведені в Україні дослідження інституту тлумачення Конституції України можливо характеризувати як такі, що відрізняються еклектизмом. Проте, навіть за таких умов існує група науковців, яка приділяє увагу дослідженню цього предмета. Серед них О.М. Мироненко, В.Є. Скомороха, М.Д. Савенко, М.В. Тесленко, В.М. Шаповал. Лише після прийняття Конституції України 1996 року та Закону "Про Конституційний Суд України", початком діяльності Конституційного Суду України, ця тема почала поступово досліджуватись і вивчатись, насамперед, фахівцями зі складу цього органу. Сучасний стан опрацювання проблеми тлумачення Конституції України характеризується значними прогалинами в масиві функціонування цього інституту. Це, в свою чергу, обумовлює потребу в новелізації законодавства щодо тлумачення Конституції.

Теоретична база дослідження складається з праць учених України, які досліджували проблематику конституційного контролю та тлумачення конституції, вивчали різні аспекти цих явищ: А.С. Васильєва, В.М. Кампо, В.Ф. Мелащенка, О.М. Мироненка, П.О. Недбайла, М.А. Нуделя, М.П. Орзіх, В.Ф. Опришка, П.М. Рабіновича, М.Д. Савенка, В.Є. Скоморохи, Ю.М. Тодики, А.І. Тимченка, М.Ю. Черкеса, В.М. Шаповала, та ін., а також праць зарубіжних учених, чий значний внесок в теорію та практику тлумачення конституції беззаперечний, серед них С.С. Алексеєв, У. Андерсон, С.В. Боботов, П. Бромхед, Ж. Бордо, М.В. Вітрук, Е. Вейдер, Е. Гріффіт, Р. Давід, М. Дюверже, А. Дайсі, Б.С. Ебзеєв, Г. Еллінек, Н.М. Коркунов, В.А. Кряжков, Г. Кельзен, В.В. Лазарев, В.І. Лафітський, Ф. Люшер, А.А. Мішин, А.С. Піголкін, К. Патерсон, М. Прело, І. Савіньї, В.А. Туманов, Ю.А. Тихомиров, А. та С. Тюнк, Л. Фрідмен, Е. Фріман,

Д. Хобс, Т.Я. Хабрієва, А.Р. Черданцев, Р. Шарлет, М. Шапіро, Г. Штайнбергер та ін.

Емпіричною основою дослідження були Конституція України, діюче українське законодавство, конституції зарубіжних держав та їхнє законодавство про конституційний контроль.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження затверджена Вченою радою Одеської національної юридичної академії і є складовою частиною загальної науково-дослідницької роботи Одеської національної юридичної академії на тему "Актуальні проблеми становлення демократичної, соціальної, правової держави у відповідності до вимог Конституції України".