УПРАВЛІННЯ САНАЦІЄЮ ВИРОБНИЧО-ГОСПОДАРСЬКИХ ОБ’ЄДНАНЬ Автореферат

У вступі обґрунтовано актуальність теми, сформульовано мету, об’єкт і предмет дослідження, визначено наукову новизну одержаних результатів та їх практичне значення, відображено апробацію результатів дослідження.

У першому розділі «Теоретико-методологічні засади управління санацією виробничо-господарських об’єднань» уточнено понятійно-категорійний апарат за проблемою, досліджено тенденції розвитку виробничо-господарських об’єднань та умови їх оздоровлення в кризовому періоді, розглянуто санацію ВГО як елемент управління, досліджено підходи до санації підприємств через створення ВГО, обґрунтовано необхідність оздоровлення виробничо-господарських об’єднань з урахуванням основних законів розвитку, представлені стратегічні напрями створення і розвитку ВГО з метою санаційного управління на підприємствах.

За історичними даними створення об’єднань підприємств, зокрема і ВГО бере свій початок з минулих століть, коли в розвинених країнах Європи і США закінчився період первісного нагромадження капіталу й наступив час витрачати гроші. Початковим пунктом для нагромадження капіталу є виробництво. Сучасне виробництво має складну структуру: продуктову, галузеву, технологічну, територіальну. При цьому широко розвинуті такі процеси, як спеціалізація, концентрація, кооперація, інтеграція.

В економічній літературі визначені закономірності функціонування суспільного виробництва як сукупності індивідуальних виробництв в їхньому взаємозв'язку, взаємодії, взаємозумовленості та взаємозалежності. Відомо, що результатом суспільного виробництва є суспільний продукт, до складу якого входять різноманітні матеріальні й нематеріальні блага та послуги, які створюються в різних галузях виробництва. Безперечно виробництво матеріальних і нематеріальних благ в їх інтеграційному взаємозв’язку характерно для функціонування та розвитку виробничо-господарських об’єднань.

Створення виробничо-господарських об’єднань дає можливість в єдиному господарському комплексі країни інтегрувати виробництво з фінансами та наукою, оскільки всередині ВГО можна перерозподіляти ресурси на користь підприємств, які перебувають на етапі інноваційних перетворень. Впровадження у виробництво новітньої техніки, сучасного обладнання і нових технологічних процесів вимагає зміни системи управління санаційними перетвореннями. У виробничо-технічному плані це забезпечується використанням єдиних потокових ліній, автоматизацією виробництва та управління ним. Суттєві зміни відбуваються також і у фінансово-економічній, організаційно-правовій та соціальній сферах.

Результати виконаних досліджень дали змогу розглядати під виробничо-господарським об’єднанням - об’єднання юридичних осіб, які інтегруються з метою вирішення конкретних завдань виробничо-технічного, фінансово-економічного, організаційно-правового та соціального характеру.

Для дослідження сфер діяльності об’єднань підприємств в Україні, класифікованих відповідно до Господарського кодексу України, проаналізовано кількість об'єднань підприємств, що внесені до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, за галузями економіки станом на 1 липня 2012 року (табл. 1).

Отже, найбільша частка об’єднань підприємств в Україні мала місце у галузях: операції з нерухомим майном, інжиніринг та надання послуг підприємцям (46,0%); торгівля, ремонт автомобілів, побутових виробів та предметів особистого вжитку (8,8%); переробна промисловість (5,3%); сільське господарство, мисливство, лісове господарство (4,0%). Також, можна припустити, що до інших галузей, на які припадає 9,4% кількості об’єднань, належать інші галузі промисловості, які не включені до Класифікації видів економічної діяльності. Статистика вказує на велику кількість об’єднань у сфері послуг і реалізації непромислової продукції, в той час як саме виробництво та інновації потребують об’єднань капіталу для їх фінансування.

Наголошено, що сучасні виробничо-господарські об’єднання використовують переваги інтеграції виробництва з фінансами, науковими дослідженнями, проектними та дослідними розробками, тобто, іншими словами, ВГО характеризуються виробничо-технічною, фінансово-економічною, соціальною та організаційною єдністю. За умов кризових ситуацій у виробничо-господарських об’єднаннях застосовуються відповідні санаційні (оздоровлювальні) заходи, які є об’єктом управління такого об’єднання. Оскільки Україна визначає орієнтир на входження у світовий економічний простір, то їй необхідно здійснювати модернізацію діяльності ВГО в контексті світових вимог.