УПРАВЛІНСЬКІ ПРОЦЕДУРИ В ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІВ ПРОКУРАТУРИ УКРАЇНИ Автореферат

Актуальність теми. Здійснювані в Україні адміністративна та судово-правова реформи, метою яких є поетапне формування ефективної організації діяльності державних органів, орієнтація їх, передусім, на охорону і захист прав, свобод та законних інтересів фізичних і юридичних осіб, забезпечення їх належної реалізації не могли обійти правоохоронні органи, в тому числі й прокуратуру. Реформування прокуратури підтверджується як необхідністю приведення її діяльності у відповідність до конституційної моделі, так і необхідністю вдосконалення її управлінських аспектів діяльності, зокрема управлінських процедур, що вимагає їх ретельного і ґрунтовного вивчення.

До проблематики управлінських процедур в діяльності органів державного управління в цілому та органів прокуратури зокрема частково звертались такі вітчизняні та зарубіжні науковці, як В.Б.Авер’янов, Р.С.Алімов, Ю.П.Битяк, Г.Бребан, В.М.Гусаров, Є.В.Додін, А.С.Васильєв, Б.Гурне, Л.В.Коваль, А.Т.Комзюк, І.Б.Коліушко, В.К.Колпаков, А.В.Кірмач, М.В.Косюта, І.М.Лазарєв, М.І.Мичко, В.В.Сухонос, В.П.Тимощук, М.М.Тищенко, М.К.Якимчук, Х.П.Ярмакі та ін. Разом з тим у вітчизняній юридичній літературі питання управлінських процедур у діяльності органів прокуратури висвітлені недостатньо, в існуючих наукових працях ці питання досліджувались фрагментарно або в рамках ширшої правової проблематики, без комплексного підходу. Більше того, в правовому регулюванні управлінських процедур в органах прокуратури накопичилось чимало проблем, які суттєво впливають на ефективність виконання покладених на органи прокуратури завдань та функцій, а в деяких випадках призводять до порушення прав, свобод та законних інтересів учасників управлінських процедур.

Таким чином, необхідність удосконалення правового регулювання управлінських процедур в органах прокуратури з одного боку, та відсутність наукових досліджень з цієї проблематики – з другого обумовлюють актуальність і важливість комплексного дослідження широкого кола питань, пов’язаних із процедурними аспектами управлінської діяльності органів прокуратури, а також їх розвитком і удосконаленням.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до основних положень наказів Генеральної прокуратури України „Про організацію роботи і управління в органах прокуратури України” № 1 від 19 вересня 2005 р., „Про організацію роботи з кадрами в органах прокуратури України” № 2гн від 20 січня 2006 р., п.1.1 Пріоритетних напрямів наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ, на період 2004-2009 рр., затверджених наказом МВС України № 755 від 5 липня 2004 р., п.п.3.1, 3.3 Пріоритетних напрямів наукових досліджень Харківського національного університету внутрішніх справ на 2006-2010 рр., схвалених Вченою радою Харківського національного університету внутрішніх справ від 12 грудня 2005 р.

Мета і задачі дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у тому, щоб на основі аналізу чинного законодавства України та відповідних підзаконних нормативно-правових актів, узагальнення практики їх реалізації визначити сутність та особливості управлінських процедур в діяльності органів прокуратури України, надати науково-обґрунтовані пропозиції та рекомендації до нормативно-правових актів із зазначених питань.

Для досягнення поставленої мети в дисертації необхідно вирішити такі основні завдання:

- сформулювати поняття, з’ясувати значення та визначити види управлінських процедур в діяльності органів прокуратури;

- охарактеризувати учасників управлінських процедур в органах прокуратури;

- проаналізувати принципи, стадії та правове регулювання управлінських процедур в органах прокуратури;

- розглянути особливості та визначити види адміністративно-юрисдикційних процедур в органах прокуратури;

- проаналізувати процедури прийняття управлінських рішень в органах прокуратури, управлінські процедури під час проходження державної служби, контрольно-наглядові управлінські процедури та процедури розгляду звернень громадян;

- на підставі виконання цих завдань виробити конкретні пропозиції та рекомендації щодо удосконалення правового регулювання управлінських процедур в органах прокуратури України.

Об’єктом дослідження є суспільні відносини, які складаються у сфері управлінської діяльності органів прокуратури України.

Предмет дослідження становлять теоретико-методологічні засади та сучасний стан правового регулювання управлінських процедур в органах прокуратури України.

Методи дослідження. В роботі використовуються як загальнонаукові методи пізнання об’єктивної дійсності, що базуються на діалектичному підході до об’єкта, який досліджується, так і окремі методи наукового пізнання. Зокрема, логічний метод використано під час дослідження аналітичних матеріалів, точок зору авторів з окремих питань, які є предметом дослідження (Розділи 1, 2). Порівняльно-правовий метод використано під час дослідження окремих видів управлінських процедур в діяльності органів прокуратури (підрозділи 1.1, 2.1-2.5). За допомогою системно-структурного методу було охарактеризовано учасників управлінських процедур в органах прокуратури, принципи, стадії та правове регулювання управлінських процедур в органах прокуратури (підрозділи 1.2, 1.3). За допомогою статистичного методу і документального аналізу охарактеризовано особливості окремих видів управлінських процедур в діяльності органів прокуратури (підрозділи 1.1, 2.1-2.5). Соціологічні методи (опитування, анкетування) застосовано для характеристики проблемних питань реалізації управлінських процедур в діяльності органів прокуратури (підрозділи 1.1, 2.1-2.5).

Науково-теоретичне підґрунтя для виконання дисертації склали наукові праці із загальної теорії держави і права, розробки фахівців у галузі адміністративного права та теорії управління. Нормативною основою роботи є Конституція України, законодавчі та інші нормативно-правові акти, які регулюють управлінські процедури в діяльності органів прокуратури. Емпіричну базу дослідження становлять статистичні матеріали з означених питань.

Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що дисертація є першим комплексним дослідженням управлінських процедур в діяльності органів прокуратури. В результаті проведеного дослідження сформульовано ряд нових наукових положень і висновків, запропонованих особисто здобувачем. Основні з них такі:

- продовжено дослідження проблемних питань функціонування управлінських процедур в органах прокуратури, які вперше визначено як урегульований адміністративно-правовими нормами порядок здійснення послідовних дій щодо вирішення управлінських питань як під час зовнішньої, так і внутрішньої діяльності органів прокуратури, метою яких є створення необхідних умов для забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів учасників управлінських процедур – з одного боку, та підвищення ефективності управлінської діяльності в органах прокуратури - з другого.

- в новому аспекті визначено значення та особливості управлінських процедур в діяльності органів прокуратури;

- вперше управлінські процедури в діяльності органів прокуратури класифіковано за такими підставами: 1) залежно від характеру діяльності: правотворчі та правозастосовчі; 2) за напрямками (сферами) застосування: зовнішні та внутрішні; 3) залежно від виконуваних органами прокуратури функцій: регулятивні та охоронні, 4) залежно від адміністративно-правового статусу суб’єктів, які беруть участь в управлінських процедурах: ті, які виникають між вищестоящим органом (посадовою особою) і нижчестоящим органом (посадовою особою), та ті, що виникають між не підпорядкованими суб’єктами; 5) за рівнем правового регулювання: які регламентовані законодавчими та підзаконними актами; 6) залежно від суб’єкта ініціативи: управлінські процедури, які виникають за ініціативою (заявою) фізичної або юридичної особи; управлінські процедури, які виникають за ініціативою органу прокуратури (прокурора) як владного суб’єкта; директивні, які здійснюються за розпорядженням вищестоящих органів (посадових осіб); 7) залежно від складності вирішуваних питань: спрощені та складні управлінські процедури;

- до особливостей учасників управлінських процедур в діяльності органів прокуратури вперше віднесено: одним із їх учасників обов’язково повинен бути орган прокуратури (посадова особа ) – у зовнішніх управлінських процедурах, та працівник прокуратури – у внутрішньо-організаційних управлінських процедурах; одні й ті ж учасники управлінських процедур за певних обставин можуть бути владними та підпорядкованими; учасники управлінських процедур можуть бути як юридично нерівними, так і юридично рівними, однак нерівність є домінуючою;

- дістав подальшого розвитку аналіз загальних стадій управлінських процедур в діяльності органів прокуратури до яких віднесено такі: порушення адміністративної справи і попередній розгляд матеріалів; розгляд справи компетентним органом (посадовою особою) і прийняття по цій справі рішення; оскарження рішення в справі (факультативна стадія); виконання прийнятого в справі рішення (у ряді випадків - факультативна стадія);

- вперше сформульовано поняття адміністративно-юрисдикційних процедур в органах прокуратури, до яких віднесено: 1) дисциплінарне провадження; 2) провадження про адміністративні правопорушення;
3) провадження зі скарг фізичних чи юридичних осіб;

- подальший розвиток дістав аналіз управлінських рішень в органах прокуратури, які визначено як вид управлінської діяльності, своєрідну форму впливу управляючого суб’єкта, яка пов’язана з підготовкою, прийняттям та реалізацією певних варіантів дій з метою вирішення як внутрівідомчих, так і позавідомчих завдань;

- продовжено аналіз управлінських процедур під час проходження державної служби в органах прокуратури до яких вперше віднесено:
1) прийняття на державну службу (приймання присяги, призначення на посаду, присвоєння класного чину); 2) стажування; 3) оцінювання службової діяльності прокурорсько-слідчих працівників (атестація, щорічна оцінка виконання прокурорами та слідчими покладених на них обов’язків і завдань); 4) роботу з особами, зарахованими до кадрового резерву; 5) проведення конкурсу на заміщення вакантних посад; 6) проведення службової перевірки (розслідування); 7) професійну підготовку прокурорсько-слідчих працівників; 8) процедури застосування заохочень та дисциплінарних стягнень;

- в новому аспекті розглянуто контрольно-наглядові процедури в органах прокуратури, які визначено як систематично або повсякденно здійснювані спостереження чи перевірки відповідності діяльності прокурорсько-слідчих працівників встановленим законодавством та відповідними підзаконними актами приписам (вимогам), отримання інформації про фактичний стан справ, виявлення позитивного досвіду та прорахунків у роботі та прийняття у зв’язку з цим відповідних управлінських рішень;

- до процедурних стадій вирішення адміністративних справ за зверненнями громадян в органах прокуратури вперше віднесено такі:
1) подання звернення та його облік; 2) прийняття до розгляду та розгляд; 3) винесення рішення та надання відповіді по ньому; 4) виконання рішення; 5) узагальнення та аналіз звернень;

- сформульовано ряд конкретних пропозицій щодо внесення змін та доповнень до нормативно-правових актів з досліджуваних питань.

Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що вони становлять як науково-теоретичний, так і практичний інтерес:

– у науково-дослідній сфері – основні положення та висновки дисертації можуть бути основою для подальшої розробки теоретико-правових питань функціонування управлінських процедур в діяльності органів прокуратури України;

– у правотворчості – в результаті дослідження сформульовано низку пропозицій щодо внесення змін і доповнень до нормативно-правових актів, які регулюють управлінські процедури в діяльності органів прокуратури, а також запропоновано прийняття цілої низки нових нормативно-правових актів з досліджуваних питань;

– у правозастосовчій діяльності – використання одержаних результатів дозволить покращити правове регулювання управлінських процедур в діяльності органів прокуратури;

– у навчальному процесі – матеріали дисертації можуть використовуватись під час проведення занять із дисципліни „Адміністративне право” та спецкурсу „Судові та правоохоронні органи”.

Апробація результатів дисертації. Підсумки розробки проблеми в цілому, окремі її аспекти, одержані узагальнення і висновки було оприлюднено дисертантом на двох науково-практичних конференціях: „Проблеми наукового забезпечення правоохоронної діяльності в умовах розбудови України як правової держави” (Дніпропетровськ, 2004), „Права громадян та правоохоронна діяльність” (Одеса, 2005), а також на теоретичних семінарах і засіданнях кафедри адміністративного права та процесу Харківського національного університету внутрішніх справ.

Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження викладені у п’яти наукових статтях в наукових журналах і збірниках наукових праць, а також у двох тезах доповідей на науково-практичних конференціях.

Структура дисертації. Дисертація складається із вступу, двох розділів‚ поділених на 8 підрозділів, висновків і списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації становить 191 сторінку, з них основного тексту 179 сторінок. Список використаних джерел складається із 149 найменувань і займає 12 сторінок.