ЗАДАЧНИЙ ПІДХІД У НАВЧАННІ ПРИРОДНИЧИХ ДИСЦИПЛІН У ПЕДАГОГІЧНОМУ УНІВЕРСИТЕТІ Автореферат

У вступі обґрунтовано актуальність і доцільність обраної теми; визначено об’єкт, предмет, мету й завдання дослідження; описано методи дослідження, які використовувались для розв’язання поставлених задач; розкрито наукову новизну та практичне значення здобутих результатів; обґрунтовано достовірність результатів дослідження, висвітлено їх апробацію і впровадження в практику вищої педагогічної школи.

У першому розділі «Теоретичне обґрунтування задачного підходу до організації навчального процесу в педагогічному університеті» здійснено теоретичний аналіз наукових джерел з проблеми дослідження у вітчизняній і зарубіжній літературі; подано характеристику різних підходів до навчання; розкрито сутність поняття «задачний підхід», визначено його зміст, функції та вимоги до ефективної реалізації.

Аналіз психолого-педагогічної й методичної літератури показав наявність різних поглядів на «задачний підхід» до навчання. У роботах дослідників це поняття розглядається як:

– організація навчальної діяльності, основною одиницею якої є навчальна задача (В. І. Загвязинський);

– навчальна діяльність, що має задачну структуру, тобто здійснюється через розв’язування специфічних для неї задач: мисленнєвих, мнемічних, перцептивних, імажинативних, комунікативних (Г. С. Костюк, Г. О. Балл);

– навчальна діяльність, що передбачає проектування та реалізацію освітнього процесу шляхом цілеспрямовано орієнтованої системи задач (В. М. Симонов);

– така організація педагогічної діяльності, у якій діяльність суб’єктів педагогічного процесу проектується й реалізується як неперервний процес розв’язування стратегічних, тактичних і оперативних задач (В. О. Сластьонін);

– навчальна діяльність, що здійснюється через навчально-пізнавальні задачі, які активізують мисленнєву діяльність студентів, залучають їх до творчо-пошукової діяльності (Л. В. Кондрашова).

У дослідженні під «задачним підходом» ми розуміємо таку методологічну спрямованість навчально-пізнавальної діяльності студентів, реалізація якої передбачає побудову процесу навчання через розв’язування мисленнєвих навчальних задач.

Встановлено, що задачний підхід до навчання природничих дисциплін є джерелом і засобом активізації пізнавальної діяльності майбутніх педагогів, розширює можливості їх залучення до творчої роботи, дозволяє варіювати навчальні задачі за змістом, за характером пізнавальної діяльності, за ступенем складності, за формою, тим самим відкриваючи можливість усебічного врахування індивідуальних особливостей студентів.

Виходячи з того, що ефективність реалізації задачного підходу до навчання пов’язана з конкретизацією сутності, місця і ролі задачі як важливої структурної ланки задачного підходу, постала необхідність визначення змісту поняття «задача».

Аналіз психолого-педагогічної літератури свідчить про наявність різних підходів до розуміння поняття «задача»:

– мета, яка задана в конкретних умовах і вимагає ефективного способу її досягнення (О. К. Тихомиров);

– об’єкт мисленнєвої діяльності, що містить вимогу певного практичного перетворення або відповіді на теоретичне запитання шляхом пошуку умов, які дозволяють розкрити зв’язки (відношення) між відомими й невідомими її елементами (Л. Л. Гурова);

– результат усвідомлення суб’єктом протиріччя між відомою метою та невідомими шляхами досягнення мети (Л. М. Фрідман);

– озвучена проблема, представлена в поняттях предметної сфери (В. В. Сєриков);

– система інформаційних процесів, суперечливе співвідношення між якими викликає потребу в їх перетворенні (А. Ф. Есаулов).

Проведений аналіз дозволив визначити поняття мисленнєвої навчальної задачі як підґрунтя задачного підходу. Мисленнєва навчальна задача визначається нами як об’єкт мисленнєвої діяльності, який потребує застосування сукупності раціональних розумових дій, загальнологічних операцій, евристичних прийомів і методів для розв’язання навчально-пізнавальної проблеми й отримання нового знання.

Задачний підхід реалізується через систему навчальних задач різних типів, що забезпечує активізацію пізнавальної діяльності студентів в аспекті формування природничо-наукових знань, розвиток особистості майбутнього вчителя, стимулює його креативність і творчість.

Під системою навчальних задач ми розуміємо логічно побудовану ієрархічну сукупність навчальних задач певних видів і типів, які у взаємодії забезпечують оволодіння необхідними знаннями, уміннями, навичками, розвиток розумових дій та операцій, активність і самостійність мислення студентів.

Системи навчальних задач можуть будуватись на основі різних класифікацій залежно від того, які підходи й підґрунтя лежать у їх основі. Виокремлюють системи навчальних задач, класифікація яких здійснюється на основі змісту предметного знання, характеру пізнавальної діяльності, характеру дидактичних цілей тощо.

При вивченні природничих дисциплін мисленнєві навчальні задачі забезпечують активізацію пізнавальної діяльності студентів, ціннісно-змістове ставлення їх до процесу пізнання. При цьому організація навчання як процесу розв’язування мисленнєвих навчальних задач передбачає наявність відповідної дидактичної системи – як системи пізнавального процесу, основу якого складає навчальна діяльність, спрямована на розв’язування мисленнєвих задач і пізнавальних проблем.

Дидактична система, побудована на задачному підході, характеризується: цілісністю інформації, водночас розгалуженою на підкомпоненти, що відповідають можливостям і здібностям студентів; спрямованістю на саморозвиток через мисленнєву діяльність; динамічністю структури навчальної інформації та її характеристик; постановкою і розв’язуванням мисленнєвих навчальних задач; опорою на провідний вид діяльності; наданням студентам можливості вільного вибору способів розв’язування навчальних задач.

Задачний підхід до навчання природничих дисциплін передбачає використання форм і методів, що враховують специфіку мисленнєвих процесів студентів і максимально стимулюють їх пізнавальну активність, самостійність, креативність, рефлексію.

Активні форми й методи навчання, як складові дидактичної системи, стимулюють розкриття внутрішніх сил особистості, забезпечують активність позиції студентів при розв’язуванні навчальних задач, мобілізують у процесі навчання не лише пам’ять, але й мислення, руйнують стереотипи, стимулюють пізнавальний пошук самостійних і оригінальних розв’язань навчальних задач.

У другому розділі «Програма реалізації задачного підходу в процесі вивчення природничих дисциплін у педагогічному університеті» нами визначено дидактичні умови реалізації задачного підходу при вивченні природничих дисциплін у педагогічному університеті та теоретично обґрунтовано модель навчання студентів природничих дисциплін на основі задачного підходу.

З урахуванням специфіки особистісно-орієнтованої спрямованості навчання студентів, змісту природничих дисциплін, характеристики задачного підходу до організації навчально-пізнавальної діяльності студентів нами виділено дидактичні умови реалізації задачного підходу в процесі вивчення природничих дисциплін у педагогічному університеті: організацію навчальної діяльності в задачній формі з особистісно-орієнтованим спрямуванням; усвідомлене оперування студентами різними джерелами інформації; використання в навчальній діяльності цілісної системи задач; реалізацію міжпредметних зв’язків у системі навчальних задач; наявність позитивної мотивації, стійких пізнавальних інтересів і потреб; оволодіння студентами прийомами й методами розв’язування навчальних задач.

Нами розроблено та теоретично обґрунтовано модель навчання природничих дисциплін на основі задачного підходу, яка забезпечує високий рівень якості навчальних досягнень студентів, розвиток їх мислення і здібностей (рис. 1).

Модель у своїй структурі об’єднує мету, закономірності та принципи, зміст навчальних природничих дисциплін, методику реалізації задачного підходу, моніторинг і проектований результат.

Розглядаючи процес навчання природничих дисциплін на основі задачного підходу, необхідно враховувати закономірності його перебігу. У дидактичних закономірностях відображаються суттєві, об’єктивні зв’язки між педагогічними явищами й процесами.

Дидактичні закономірності отримують практичне висвітлення в принципах реалізації задачного підходу до навчання природничих дисциплін, серед яких виокремлюємо такі принципи: особистісної спрямованості навчання природничих дисциплін; продуктивності, згідно з яким основою навчання є прогнозований освітній продукт, створюваний під час розв’язування навчальних задач; відповідності модельованих задач і ситуацій формам і методам пізнавальної діяльності студентів; активності та самостійності; свободи вибору задач і способів їх розв’язування; діалогічності й педагогічної взаємодії; співпраці та співтворчості в навчальному процесі.

На основі побудованої моделі навчання природничих дисциплін розроблено технологію задачного підходу, яка передбачає:

– навчання як самоорганізовуючу систему, тобто наявність суб’єкт-суб’єктних відносин викладача й студента через переведення їх у режим «самоорганізації і самоуправління» власною навчально-пізнавальної діяльністю;

– єдність педагогічної взаємодії й активної пізнавальної діяльності як засіб саморозвитку особистості майбутнього вчителя;

– структурування навчального матеріалу у вигляді мисленнєвих навчальних задач різного ступеня складності;

– засвоєння навчального матеріалу у формі діалогу й проблемних пізнавальних ситуацій, що забезпечують суб’єктно-змістове спілкування, рефлексію, самореалізацію особистості;

– етапність у використанні навчальних задач при вивченні природничих дисциплін.