ЗАХИСТ ПОДАТКОВИХ ПРАВОВІДНОСИН У АДМІНІСТРАТИВНИХ СУДАХ УКРАЇНИ Автореферат

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, розкрито ступінь наукової розробки теми, подано характеристику об’єкта, предмета та методологічної основи дослідження, визначено його мету і завдання, сформульовано наукову новизну та викладено основні положення, які виносяться на захист, висвітлено практичне значення й апробації результатів дослідження, вказано публікації за темою дисертації.

Перший розділ «Теоретичні аспекти виникнення та правового регулювання податкових відносин» складається з трьох підрозділів і присвячений аналізу теоретичних концепцій та правових засад розвитку податкових правовідносин в Україні.

Підрозділ 1.1 «Методологічні підходи дослідження податкових правовідносин у юридичній науці» присвячений аналізу наукових досліджень, що були проведені в Україні та повністю або частково розкривають категорію «податкові правовідносини» та зачіпають проблему їх захисту в адміністративних судах України, а також аналізу методологічних підходів до дослідження податкових правовідносин у юридичній науці. В цьому підрозділі автор розкриває методологічні підходи, які використовуються науковцями для висвітлення категорії «податкові правовідносини» та проводить класифікацію наукових досліджень, що були проведені в Україні та стосуються податкових правовідносин.

Автор звертає увагу, що податкове право як підгалузь фінансового права використовує широкий спектр методів і підходів фінансового права до пізнання такого явища як податкові правовідносини. В той же час, оскільки пізнавальні засоби стали більш спеціалізованими, а в рамках одного підходу можливі різні типи праворозуміння, варто звернути увагу на альтернативні методи наукового пізнання податкових правовідносин, як, наприклад, казуальний метод пізнання об’єктивної дійсності та інтегративний науковий підхід, який сьогодні вдало застосовується науковцями для дослідження податкових правовідносин.

У підрозділі 1.2 «Поняття та зміст податкових правовідносин» розкривається зміст категорії «податкові правовідносини», її співвідношення з такими базовими категоріями, як «правовідносини» та «фінансові правовідносини», з урахуванням того, що в теорії держави і права, в науці фінансового права та податкового права відсутня єдність думки вчених щодо розуміння цих категорій.

Проведено класифікацію суб’єктів податкових правовідносин з урахуванням вимог чинного законодавства, та розкрито окремі положення стосовно кожного суб’єкту. Система суб’єктів податкових правовідносин включає: 1) державу; 2) платників фізичних осіб (резидентів та нерезидентів України); 3) платників юридичних осіб (резидентів та нерезидентів України) та їх відокремлені підрозділи; 4) контролюючі органи; 5) інші державні органи зі спеціальними повноваженнями в податковій сфері; 6) територіальні громади та органи місцевого самоврядування; 7) суб’єкти, що допомагають належному виконанню податкового обов’язку платника та реалізації повноважень органів ДПС в податкових правовідносинах.

У підрозділі 1.3 «Особливості правового регулювання податкових правовідносин в Україні» досліджуються особливості правового регулювання податкових правовідносин в Україні. На основі розкриття співвідношення категорій «джерело права» та «форма права» автор пропонує не розділяти дані поняття та використовувати термін «джерела (форми)» права у формально-юридичному змісті. Досліджуючи особливості правового регулювання податкових правовідносин в Україні, маються на увазі не лише «джерела (форми)» податкового права України, які містять як матеріальні, так і процесуальні норми-приписи, а й про низку нормативно-правових актів, що регламентують процес захисту податкових правовідносин в адміністративних судах України. На підставі цього автором наводиться власна класифікація «джерел (форм)» правового регулювання податкових правовідносин в Україні, кожне з яких розкривається окремо. На підставі аналізу чинних угод України, які є важливим джерелом нормативно-правового регулювання та захисту податкових правовідносин в адміністративних судах України, удосконалено класифікацію угод України за предметом регулювання та суб’єктним складом.

Другий розділ «Порядок реалізації захисту податкових правовідносин у адміністративних судах України» складається з трьох підрозділів та розкриває порядок реалізації захисту податкових правовідносин у адміністративних судах України першої, апеляційної та касаційної інстанцій.

У підрозділі 2.1 «Порядок розгляду справ, що випливають з податкових правовідносин, у судах першої інстанції» розкриваються особливості розгляду справ, що випливають з податкових правовідносин, у судах першої інстанції, як комплекс процесуальних дій, що охоплює такі стадії адміністративного процесу, як: відкриття провадження у справі, що виникає з податкових правовідносин; підготовче провадження у справі, що виникає з податкових правовідносин; судовий розгляд справи, що виникає з податкових правовідносин.

Автором наводяться характерні особливості порядку розгляду справ, що випливають з податкових правовідносин, відповідно до виду провадження (загального, скороченого, окремого). Звертається увага, що підготовча частина судового розгляду вказаних категорій справ, складається з сукупності процесуальних дій, до яких входить відкриття судового засідання; оголошення складу суду; роз`яснення судом учасникам адміністративного процесу їхніх прав та обов`язків; вирішення клопотань осіб, що беруть участь у справі тощо. Розгляд справи, що випливає з податкових правовідносин, по суті – це основна частина стадії судового розгляду справи, метою якої є дослідження доказів з точки зору їх достатності і достовірності, на основі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, необхідних для правильного вирішення справи, що випливає з податкових правовідносин. Основним видом доказів при розгляді таких справ в адміністративних судах України, є письмові докази та висновки експертів. Судові дебати грають важливу роль для формування у суду внутрішнього переконання стосовно вирішення справи, що випливає з податкових правовідносин. Ухвалення і проголошення відповідного судового рішення (постанови або ухвали) по справі є заключною частиною судового розгляду справи і обов’язково має відбуватись із дотриманням таємниці нарадчої кімнати.

У підрозділі 2.2 «Апеляційне оскарження рішень по справах, що виникають з податкових правовідносин» розглядаються характерні особливості розгляду справ, що випливають з податкових правовідносин, у судах апеляційної інстанції.

На думку автора, розгляд вказаної категорії справ у судах апеляційної інстанції складається з наступних етапів: 1) порушення апеляційного провадження у справі; 2) підготовка справи до апеляційного розгляду; 3) апеляційний розгляд справи у судовому засіданні та ухвалення і проголошення відповідного судового рішення. Розкрито особливості кожного з етапів. На основі аналізу ст.ст. 183-2, 183-3, 185, 186, 187, 188, 189, 190,191, 192, 193, 194, 195, 196, 197, 198, 199, 254 КАС України, виділено характерні особливості апеляційного оскарження судових рішень у справах, що виникають з податкових правовідносин.

Наголошується, що у межах апеляційного розгляду справи можна виділити наступні складові частини: 1) підготовча частина; 2) апеляційний розгляд справи у судовому засіданні; 3) судові дебати; 4) ухвалення і проголошення відповідного судового рішення по справі.

У підрозділі 2.3 «Касаційне оскарження рішень по справах, що виникають з податкових правовідносин» розкрито порядок касаційного оскарження справ у Вищому адміністративному суді України.

Касаційна інстанція є третьою судовою інстанцією з розгляду адміністративних справ, що реалізує свої процесуальні права в межах касаційного провадження виключно для перевірки правильності юридичної оцінки обставин справи у рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій. Розгляд справ, що випливають з податкових правовідносин, у судах касаційної інстанції складається з наступних етапів: 1) порушення касаційного провадження; 2) підготовка справи до касаційного розгляду; 3) попередній розгляд справи судом касаційної інстанції; 4) касаційний розгляд справи у судовому засіданні та ухвалення і проголошення судового рішення. Розкрито особливості кожного з етапів.

На основі аналізу ст.ст.183-2, 183-3, 211, 212, 213, 214, 215, 216, 217, 218, 219, 220, 220-1, 221, 222, 230, 232-1, 254 КАС України виділено характерні особливості касаційного оскарження судових рішень у справах, що випливають з податкових правовідносин. Автором проведено аналіз обставин, що дають особі право на касаційне оскарження, та запропоновано власне бачення фактів, які мають значення для правильного обчислення строків касаційного оскарження судових рішень у цих справах. Наголошується, що у межах касаційного розгляду справи у судовому засіданні та ухвалення і проголошення судового рішення можна виділити наступні складові: 1) підготовчий етап; 2) касаційний розгляд справи у судовому засіданні; 3) ухвалення і проголошення відповідного рішення суду касаційної інстанції по справі.

Третій розділ «Шляхи удосконалення правового забезпечення захисту податкових правовідносин у адміністративних судах України» складається з двох підрозділів, у яких розкриваються основні шляхи удосконалення правового забезпечення захисту податкових правовідносин у адміністративних судах України.

У підрозділі 3.1 «Правовий статус учасника податкових правовідносин» розкриваються особливості правового статусу платників податків та органів ДПС, оскільки вони є основними учасниками (сторонами) у справах, що виникають з податкових правовідносин, в адміністративних судах України. Розкривається зміст та співвідношення категорій «правовий статус платника», «податковий статус платника», а також зміст категорії «правовий статус органу ДПС» та «податкова правосуб’єктність фізичної, самозайнятої чи юридичної особи». Можливість особи брати участь (бути учасником) в адміністративно-процесуальних правовідносинах, що виникають, змінюються та припиняються в ході розгляду адміністративних справ в адміністративних судах України різних інстанцій, обумовлена наявністю в неї адміністративної процесуальної правосуб’єктності. Представництво у справах, що випливають з податкових правовідносин за критерієм підстав виникнення можна поділити на: законне, договірне, з ініціативи суду, з ініціативи органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Автором запропоновано внести ряд змін до ст. 48 КАС України «Адміністративна процесуальна правосуб’єктність», де визначити поняття «адміністративна процесуальна деліктоздатність» та коло осіб, які мають здатність особисто нести відповідальність за свої дії або бездіяльність в адміністративному судочинстві, а також до ст. 19 ПК України «Представники платника податків», виклавши її в новій редакції.

У підрозділі 3.2 «Удосконалення правового регулювання процесуальних правовідносин» звертається увага на те, що з приводу обчислення строків звернення до адміністративного суду у справах, що випливають з податкових правовідносин, постає багато спірних питань, оскільки норми абз.1 п.56.18 ст. 56 ПК України та ст. 99 КАС України по-різному регулюють спірні правовідносини (передбачають строки 1095 днів та 1 місяць відповідно), тобто має місце законодавча колізія, яку, на думку автора, слід вирішувати шляхом застосування норм спеціального законодавства, яке визначає порядок звернення до адміністративного суду, а саме: ст.99 КАС України, а не ст.56 та 102 ПК України.

З метою врегулювання проблеми належного забезпечення права осіб на апеляційне оскарження судового рішення, автором обґрунтовано внесення змін до ст.186 КАС України «Порядок і строки апеляційного оскарження» та ст.196 КАС України «Апеляційний розгляд справи у судовому засіданні».

На думку автора, слід законодавче закріпити єдиний порядок застосування наслідків неподання особою, що подає апеляційну скаргу пропуску строку апеляційного оскарження, клопотання (заяви) про поновлення таких строків, а також врегулювання порядку визнання підстав для поновлення пропущених строків поважними/неповажними апеляційним судом в колегіальному складі в порядку письмового провадження чи в судовому засіданні (за розсудом суду) з повідомленням осіб, які беруть участь у справі. Якщо протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху особа не подасть до суду заяву про поновлення строків, суддя-доповідач має постановити ухвалу про повернення апеляційної скарги, а не про відмову у відкритті апеляційного провадження.

З метою уникнення зловживання особами, які беруть участь у справах, своїми процесуальними правами, необґрунтованого затягування судових процесів, ускладнення визначення строків оскарження, автором обґрунтовано внесення змін до ст.212 КАС України «Порядок і строки касаційного оскарження», ст.215 КАС України «Підготовка справи до касаційного розгляду», ст.218 КАС України «Доповнення, зміна, відкликання касаційної скарги чи відмова від неї», ст.221 КАС України «Касаційний розгляд справи у судовому засіданні», ст. 230 КАС України «Судові рішення суду касаційної інстанції».

Також, автором обґрунтовано внесення змін до ст.183-3 КАС України «Особливості провадження у справах за зверненням органів державної податкової служби та митних органів», якими передбачено вдосконалення провадження за даною категорією справ у адміністративних судах України.