ЗАСТОСУВАННЯ АУТСОРСИНГУ НА ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВАХ Автореферат

У вступі обґрунтовано актуальність теми, сформульовано мету, завдання, об’єкт, предмет і методи дослідження, висвітлено наукову новизну та практичну значущість отриманих результатів, наведено відомості щодо їх апробації.

У першому розділі «Теоретичні засади застосування аутсорсингу промисловими підприємствами» узагальнено і систематизовано основні положення аутсорсингу, визначено етапи та рушійні сили розвитку концепції аутсорсингу як форми промислової кооперації, запропоновано маркетинговий підхід до обґрунтування практичної доцільності застосування аутсорсингу вітчизняними промисловими підприємствами.

На основі проведеного дослідження було узагальнено погляди науковців на проблеми застосування аутсорсингу і бачення сутності аутсорсингу як передавання непрофільних функцій стороннім організаціям, способу взаємодії між господарськими суб’єктами, стратегію управління компанією. Відповідно до цього автором було виокремлено такі підходи до визначення аутсорсингу: функціонально-орієнтований, коопераційний, управлінський, а також запропоновано власний, інструментальний, підхід до визначення аутсорсингу, який відображає сучасні концепції управління та розкриває сутність аутсорсингу як одного зі способів підвищення конкурентоспроможності підприємства. Аутсорсинг визначено як інструмент посилення конкурентоспроможності підприємства за рахунок концентрації на ключових для підприємства компетенціях, функціях або бізнес-процесах, виходячи з ринкових умов. Запропонований підхід передбачає зміну візії аутсорсингу від операційного до стратегічного інструменту. Ухвалення управлінського рішення щодо передавання функцій і бізнес-процесів на аутсорсинг належить до компетенцій вищого керівництва у визначенні корпоративної стратегії компанії. Практичну доцільність переходу на аутсорсинг розглянуто у площинні підтримання наявних або отримання нових конкурентних переваг підприємства.

З’ясовано, що основною управлінською проблемою застосування аутсор-сингу є визначення взаємних зобов’язань компанії-замовника та компанії, що надає аутсорсингові послуги. Відтак, очевидною є необхідність визначення форм, які описують схему взаємовідносин між замовником і постачальником послуг та характер функцій, що передаються на аутсорсинг. Автором було розглянуто і систематизовано наявні класифікації форм аутсорсингу та виділено такі класифікаційні критерії: мета запровадження аутсорсингу, ступінь залучення ресурсів компанії-замовника, характер і співвідношення функцій, що передаються на аутсорсинг, кількість виконавців, строк надання послуг. У запропонованій класифікації відображено критерій, пов’язаний із країною базування постачальника аутсорсингу, який зазвичай ігнорують у науковій літературі, але широко застосовують у сучасній бізнес-практиці.

Аналіз проблеми застосування аутсорсингу показав необхідність класифікації його видів. Автором визначено критерій класифікації, який відображає характер впливу функцій або бізнес-процесів на ядро бізнесу компанії, та виокремлено три види аутсорсингу: виробничий, аутсорсинг другорядних та аутсорсинг обслуговуючих функцій.

Оскільки в основі використання аутсорсингу лежить ідея запозичення ззовні, автором було виявлено основні етапи розвитку аутсорсингу як однієї з форм промислової кооперації, базисом якої є теорія поділу праці, а основною рушійною силою – виклики конкурентоспроможності підприємства.