ГІТАРНА ТРАДИЦІЯ ЛЬВОВА ЯК СКЛАДОВА АКАДЕМІЧНОГО НАРОДНО–ІНСТРУМЕНТАЛЬНОГО МИСТЕЦТВА УКРАЇНИ

brief description

МІНІСТЕРСТВО КУЛЬТУРИ І ТУРИЗМУ УКРАЇНИ

ЛЬВІВСЬКА НАЦІОНАЛЬНА МУЗИЧНА АКАДЕМІЯ
ім. М. В. ЛИСЕНКА

На правах рукопису

СИДОРЕНКО ВІКТОРІЯ
ЛЕОНІДІВНА

ГІТАРНА ТРАДИЦІЯ ЛЬВОВА
ЯК СКЛАДОВА АКАДЕМІЧНОГО
НАРОДНОІНСТРУМЕНТАЛЬНОГО МИСТЕЦТВА УКРАЇНИ

СПЕЦІАЛЬНІСТЬ
17.00.03 музичне мистецтво

ДИСЕРТАЦІЯ

на здобуття наукового ступеня
кандидата мистецтвознавства

Науковий керівник:
Доктор мистецтвознавства, професор
Терещенко Алла Констянтинівна

Львів 2009

ВСТУП
РОЗДІЛ 1. Гітарне мистецтво України. Науковотеоретичний та джерелознавчий аспекти.
РОЗДІЛ 2. Гітарне мистецтво у Західному регіоні України. Історичний дискурс.
2.1. Українська гітара в контексті європейських традицій творчості і виконавства.
2.2. Формування професійних засад гітарної творчості в аматорському середовищі Галичини.
2.3. Творчість Михайла Вербицького для гітари соло та гітарних ансамблів.
РОЗДІЛ 3. Сучасне гітарне мистецтво як важлива складова музичної культури України. Освітньопедагогічні та комунікативні чинники.
3.1. Розвиток професійної гітарної освіти та педагогіки.
3.2. Гітарна концертна практика. Конкурси та фестивалі в соціокультурному просторі України та Європи.
3.3. Творчість українських композиторів для гітари соло та для камерних ансамблів із гітарою.
РОЗДІЛ 4. Творчість львівських композиторів для гітари на зламі ХХ ХХІ століть.
4.1. Композиції для гітари соло.
4.1.1. „Quasi Latinos” для гітари соло М. Скорика
4.1.2. Соната для гітари та Фантазіяфуга” для гітари соло В. Камінського.
4.1.3. Ноктюрн „Lessja” для гітари соло Б. Котюка
4.1.4. Твори А. Андрушка для гітари соло (Гуцульська рапсодія”, Повість про гори”, партити № 1 та № 2)
4.2. Гітарні ансамблі.
4.2.1. Однорідні гітарні ансамблі. М. Скорик. Танго” та Latinos thirds” (Латиноамериканські терції”) для чотирьох гітар.
4.2.2. Мішані інструментальні ансамблі з участю гітари. Каталонське рондо”, Самотність” для бандури і гітари О. Герасименко, У ритмах спомину” В. Камінського для скрипки та гітари.
4.2.3. Вокальногітарні ансамблі. Б. Фроляк. Обробки для сопрано і двох гітар „Жально ми тя” і „На війтовій ролі”.
4.3. Твори для гітари з оркестром.
4.3.1. Симфонічна поема No Fate” для двох гітар і оркестру та концерти А. Андрушка
4.3.2. Quasi Blues” 2 ч. Simfonia estravaganza для гітари з оркестром О. Козаренка.
ВИСНОВКИ.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
ДОДАТКИ

ВСТУП

Сучасне гітарне мистецтво Західної України, що сформувалося на потужному європейському підґрунті та вітчизняних виконавсько педагогічних традиціях, є органічною складовою української академічної струнно щипкової культури.
Внесок львівських композиторів до цього мистецтва значною мірою пов’язаний із творчими успіхами композиторів та музикантіввиконавців випускників класу гітари Львівської національної музичної академії ім. М. В. Лисенка, які представляють порівняно молоду місцеву школу.
Лише в останні десятиліття гітарна школа регіону набрала високих темпів розвитку, сягнула достойних висот у міжнародному конкурснофестивальному русі та гастрольноконцертній практиці. Натомість цілий ряд композицій львівських митців були написані власне для виконавських потреб певних віртуозів чи ансамблевих складів, до творчого процесу включилися також гітаристипрофесіонали, які здобули чи ще здобувають фахову композиторську освіту. На даний час цей доробок уже становить кількісно значну, різножанрову групу художньовартісних композицій, що успішно пройшли апробацію в концертних виконаннях і міцно увійшли до виконавського репертуару українських та зарубіжних гітаристів.
Музикознавчий та виконавський аналіз цієї творчості в контексті традицій, здобутків та особливостей української гітарної педагогіки і концертної практики є своєчасним, актуальним і необхідним.
Гітарна творчість, проблеми виконавства та педагогіки в Україні поки що не мають потужної наукової бази. Публікації та наукові дослідження, присвяченні цьому виду мистецтва, нечисленні й, у переважній більшості являють собою рецензії на концерти, творчі портрети, і входять у коло аналізу як дотичні. Науковий апарат дослідження формувався на підставі теоретичних праць з історії української (М. Загайкевич, Б. Кудрик, З. Лисько, Л. Мазепа, М. Ржевська, Т. Росул, О. Демочко, А. Муха) та європейської музичної культури (М. Здуняк, Й. Поврозняк, Р. Сухєцкі, М. Офі), академічного народноінструментального та, зокрема, гітарного виконавства (М. Геліс, М. Давидов), академічної та етноорганології (М. Хай, Д. РогальЛевицький, І. Зіньків), методики і педагогіки (В. Козлін, В. Грищенко), мистецтвознавства (дисертаційних досліджень, монографій та статей Л. Пасічник, О. Берегової, статті М. ЧеркашиноїГубаренко, В. Задерацького, Л. Кияновської, А. Калениченка, І. Зіньків та ін.).
Дисертаційних досліджень у контексті гітарної творчості та виконавства, педагогіки України на нинішній день досить мало. Серед них методикопедагогічні праці Теоретичні основи структурнофункціональної організації опорнорухового апарату гітариста” і Методика організації та роботи підліткового класичного ансамблю гітаристів”, захищені представниками Українського державного педагогічного університету імені С. П. Драгоманова В. Козліним (Київ, 1996) і Київського національного університету культури і мистецтв В. Грищенком (Київ, 2003) та єдина робота історичного спрямування: Гітарне мистецтво В’єтнаму в контексті світового гітарного мистецтва”, автор Фан Динь Тан, представник Київської консерваторії (Київ, 1997).
Проблеми, пов’язані із сучасною концертнопедагогічною практикою України, зокрема з академічною освітою і творчістю для народних інструментів це праці на базі концепції М. Геліса, наукові роботи М. Давидова (Основні принципи музичної педагогіки академічного народноінструментального мистецтва в Україні”, ”Українське струннощипкове академічне мистецтво: функціонування, проблеми збереження і розвитку”) та дисертаційне дослідження Л. Пасічняк Академічне народноінструментальне ансамблеве мистецтво України ХХ ст.: істориковиконавський аспект” (Львів, 2007 р.).
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами. Дисертацію виконано згідно з темою № 3 (Українська музика в контексті світової музичної культури) перспективного плану наукової дослідницької діяльності ЛНМА на 20072012 рр.
Метою дослідження є розкриття особливостей гітарної творчості сучасних львівських композиторів, педагогів та виконавців з точки зору поєднання традиції та творчої індивідуальності (стилістика, формотворення, жанрові пріоритети) у навчальному процесі та формах виконавства.
Відповідно до поставленої мети в роботі вирішуються такі завдання:
- проаналізувати процес формування виконавської та мистецької гітарної традиції Галичини і Львова зокрема;
- здійснити розгляд гітарного доробку М. Вербицького, як основоположника регіональних мистецьких і педагогічних засад гітарного мистецтва;
- здійснити аналіз доробку українських композиторів у гітарній творчості, виявити закономірності творчого процесу, його періодизацію та етапні досягнення;
- визначити особливості львівської гітарної школи, окреслити творчі постаті її основних представників, виявити її місце в гітарному мистецтві України;
- окреслити сучасну панораму гітарного виконавства України, розглянути конкурсний рух як важливий фактор формування виконавської майстерності і засобу стимулювання гітарної творчості;
- ввести до наукового обігу гітарну творчість (сольну та ансамблеву) львівських композиторів, проаналізовану в контексті спадкоємності європейських і національних традицій, модерних рис музичного мислення та індивідуального стилю.
Об’єктом дослідження є гітарна культура України освіта, виконавство, композиторська творчість.
Предметом дослідження є сучасна гітарна творчість львівських митців, традиційні і модерні ознаки композиторської творчості та виконавства.
Методологічну базу представляють: аналітичний метод при вивченні наукової літератури; історичний при аналізі особливостей розвитку фахової освіти, традицій виконавства та формування засад гітарної творчості в контексті мистецькокультурного життя України, Галичини та Львова зокрема; ретроспективний і структурносистемний у ході аналізу джерел; теоретичний у вивченні концептуальних засад творчої діяльності представників львівської композиторської школи та гітарного виконавства.
Наукова новизна дослідження. У дисертації вперше в українському музикознавстві запропоновано цілісний аналіз різножанрової спадщини львівських митців для гітарисоло, камерних ансамблів за участю гітари та концертних творів великої форми, розглянуто формування традиції гітарного виконавства та освіти в Галичині, визначено місце гітари в культурі краю та особистий внесок у неї М. Вербицького.
Матеріали дослідження. Матеріалами для дослідження послужили нотні видання композицій українських та, зокрема львівських композиторів, рукописи неопублікованих творів, що вже успішно пройшли апробацію концертною практикою, архівні матеріали з бібліотечних фондів ЛНМА ім. М. В. Лисенка, бібліотеки ім. В. Стефаника НАН України, ЦДІАЛ. Вагоме місце зайняли публікації періодики, інтерв’ю з композиторами та гітаристами, практичний виконавський досвід солістів та учасників інструментальних ансамблів.
Практична цінність дослідження полягає в можливості використання його положень при підготовці лекційних матеріалів курсів культурології, історії української музики, гітарної педагогіки та виконавства в середніх і вищих спеціальних музичних закладах. Аналіз новітніх творів львівських митців сприятиме їх поширенню в концертнопедагогічній практиці.
Особистий внесок здобувача. Уперше проаналізовано різножанрові твори львівських композиторів, окреслено періодизацію гітарної творчості в українському музичному мистецтві, визначено особливості та здобутки окремих регіональних осередків вітчизняної гітарної освіти. На підставі аналізу фондів архівів та бібліотек Львова досліджено історичні витоки гітарної традиції регіону та ґенезу концертної практики Галичини ХІХ століття.
Окремі теоретичні та методичні положення дисертації пройшли апробацію на засіданні кафедри історії музики ЛНМА ім. М. В. Лисенка і на таких наукових конференціях: науковопрактична конференція Академічне народноінструментальне мистецтво та вокальні школи Львівщини”, Львів, Львівська державна музична академія ім. М. В. Лисенка, 3 листопада 2005 р.; Міжнародна науковопрактична конференція Творчість композиторів України для народних інструментів”, Львів, Львівська державна музична академія ім. М. В. Лисенка 10 квітня 2006 р.; Музикознавчий конгрес Львів музичний протягом століть”, Львів, Львівська державна музична академія ім. М. В. Лисенка, 28 вересня 2 жовтня 2006 р.; Сьома практична конференція Українського товариства аналізу музики Музична творчість та наука: параметри взаємодії”, Київ, Національна музична академія України ім. П. І. Чайковського 2125 листопада 2006 р.; Перша міжнародна науковотворча конференція Гітара як образ світу: Виконавське мистецтво і наука”, Харків, Харківський державний університет мистецтв ім. І. П. Котляревського 79 квітня 2008 р.
Публікації. Результати дисертації опубліковано в семи збірках наукових праць, матеріалах конференцій, у спеціалізованих виданнях (у фахових наукових виданнях, затверджених ВАК України).
Авторкою дисертації також здійснено виконавське редагування та підготовку до публікації гітарних творів українських композиторів:
1. Посібник з творів М. Вербицького для гітари. Guitarre № 16 / [упор. В. Л. Сидоренко]. Львів : СПОЛОМ, 2008. 119 с.
2. Камінський В. Соната для гітари / [упор. В. Л. Сидоренко]. Дрогобич: Посвіт, 2007. 24 с. Серія: Українські композитори для гітари”.
3. Скорик М. Іспанський танець. Quasi latinos / [упор. В. Л. Сидоренко]. Дрогобич: Посвіт, 2007. 20 с. Серія: Українські композитори для гітари”.
Структуру дисертації складають вступ, чотири розділи, висновки, перелік використаних джерел, які включають 179 позицій з них 7 позицій нотографії і додатки, що містять фотоматеріали та нотні приклади. Загальний обсяг 231 сторінок. Обсяг основного тексту 188 сторінок.

bibliography

ВИСНОВКИ

Підсумовуючи основні положення нашого дослідження, окреслимо поетапний процес гітарної творчості, педагогіки та виконавства, удосконалення освітньопедагогічної системи, активізацію всіх комунікативних форм, чинники сприяння розвиткові гітарного мистецтва в соціумі, подальші перспективи розвитку гітарної творчості в Україні, шляхи вдосконалення освітньопедагогічної та концертнопрезентативної систем.
У дослідженні здійснено аналіз процесу формування виконавської та мистецької гітарної традиції Галичини і Львова зокрема. Розвиток гітарного мистецтва в Західній Україні має свої характерні риси. Дослідники відзначають велику популярність гітари в Польській державі ще на початку XVII століття. У ХІХ ст. в народному виконавстві Буковини гітара серед найпоширеніших інструментів поряд із трембітою, дримбою, сопілкою, скрипкою та цимбалами. До середини століття музикування на гітарі поширюється в родинному та салонному музикуванні поряд із фортепіано, струнними та флейтою, особливо важливе значення відіграє гітара в побуті українського духовенства. Гітара, поряд із цитрою, тамбуром, торбаном та мандоліною, стає популярною в побутовому музикуванні як сольних, так і акомпануючий інструмент. Творчість композиторів західноукраїнського регіону ХІХ століття для гітари охоплює провідні жанри інструментального австрійського бідермаєру: обробок народних пісень, баркароли, пісні без слів, ноктюрни, варіації, шумки і думки, фантазії на оперні теми, транскрипції, парафрази, численні танці: кадрилі, мазурки, вальси, полонези, марші, про що свідчить аналіз приватних колекцій західноукраїнських архівів та фондів музичномистецьких бібліотек. У розвиток гітарного мистецтва Галичини найбільш істотним є внесок Й. Щепановського, Й. Н. Бобровіча, С. Абрисовського, І. Х. Сінкевича, М. Вербицького, на Закарпатті П. Милославського.
Нами здійснено розгляд гітарного доробку М. Вербицького, як основоположника регіональних мистецьких і педагогічних засад гітарного мистецтва. Гітарна спадщина Вербицького представлена рукописною збіркою „Guitarre №16”, складається з 32 п’єс, з них 14 інструментальних композицій (марші, мазурки, польки, галопи, козачки, чардаші та композиції більшого масштабу переважно у варіаційній формі з розгорненими фіналами), решта для голосу та гітари (ліричноелегійні і танцювальні пісні, фрагменти з його музики для театральних вистав, твори, позначені впливом австрійської пісенної культури початку ХІХ століття). Окрім неї, слід назвати мішаний ансамбль Серенада” для віолончелі в супроводі гітари і Варіації” для гітари соло та композиції для голосу в супроводі гітари Послухай” (у польській версії Słyszysz, chłopcze”) та Ще не вмерла Україна”. Митець здійснив спробу створити посібник гітарної гри Поученіє Хітары ведле Мих. Вербицкого” для педагогічних потреб та аматорів домашнього музикування, до якого увійшли елементарні відомості з нотної грамоти, пояснення музичної термінології, способи гри на гітари, вправи на засвоєння різних видів техніки різних жанрів та форм. Виконавські прийоми гітарних п’єс засвідчують високий рівень професійної майстерності М. Вербицькогогітариста, що підтверджує не лише його фаховий рівень, а й наявність на західноукраїнських землях високорозвиненої професійної гітарної школи.
Аналіз доробку українських композиторів у гітарній творчості дозволяє виявити певні закономірності творчого процесу, його періодизацію й етапні досягнення:
1. До 1970х рр. виникають переважно сольні твори для семиструнної гітари та з гітарою в мішаних ансамблевих та оркестрових складах;
2. 19701980ті рр. знаменуються появою ряду п’єс для шестиструнної гітари соло, а також утвердженням у гітарній творчості сонатної циклічності (соната, концерт), до неофольклорного начала додається неокласичне (необарокове) спрямування;
3. Від 1990х рр. і до сьогодення усталюється багатожанрова палітра гітарної музики академічного камерноінструментального спрямування, що вміщує твори для гітари соло, мішаних дуетів різного складу, великі мішані ансамблі, твори для гітари із симфонічним, камерним, естрадним оркестром, а також композиції для гітари й оркестрів чи ансамблів із вокалом. Такі митці, як Е. Мілка, В. Івко, Д. Панченко, А. Бойко, М.Скорик, Б. Фроляк, В. Камінський, О. Козаренко, а також молода генерація композиторів І.Тараненко, А. Загайкевич, В. Рунчак, В. Польова, Б. Сегін, А. Андрушко працюють у напрямі неофольклоризму. Поряд із неофольклорними композиціями, досить численними є зразки звертання до рефлектуючих стилів: відтворення жанру concertogrosso, парафрази чи вільні варіації на теми авторів XVIIXVIII століть, засвоєння гітарною літературою надбань музики для лютні, клавесину, спінету.
З метою визначення місця творчості львівських митців у гітарному мистецтві України окреслиено сучасну панораму гітарного виконавства, розглянено конкурсний рух як важливий фактор формування виконавської майстерності і засобу стимулювання гітарної творчості.
Відновлення академічного статусу шестиструнної гітари, на відміну від фольклорно трактованої семиструнної, у складі кафедр та класів народних інструментів спеціалізованих та вищих навчальних закладів відбулося в Україні великою мірою завдяки гастролям іспанського гітариста А. Т. Сеговії в Україні у 1926, 1927, 1935, 1936 рр., у ході яких він виступив із концертами, доповідями та майстеркласами в Києві, Одесі, Харкові. Однак для Одеси, Закарпаття та Львова поширення шестиструнної гітари було зумовлене також особливостями розвитку гітарного мистецтва цих регіонів (концертами гітариста Адама Мутчлера і студентського оркестру мандоліністів та гітаристів з Італії під проводом Е. Гранадоса в Одесі, близькість австрійським традиціям бідермаєру у Львові, діяльністю В. Гошовського в Ужгороді). Значимими в концертногастрольній практиці Харкова у 1980ті роки були виступи А. Бардіної (Москва), В. Козлова (Челябінськ), О. Ренгача (Київ, зараз Німеччина), В. Віхрова (Сімферополь, нині Німеччина), Нікіти Кошкіна та діяльність унікального квартету гітаристів під керівництвом Ю. Стайко; на Донеччині в 1970х роках гастрольну діяльність розгорнув дует братів П. та А. Іванникових (Україні, Росії, Німеччині, Фінляндії); в ІваноФранківську виступали М. дель Кампо, Я. Обребек, А. Остапенко; у Львові в період 19501985х рр. гастролювали М. де Фалья, М. Л. Анідо, О. ІвановКрамськой, М. Зеленка, Й. Йовович, дует П. Полухіна і Б. Которовича, М. Гасбароні, В. Петренко, Р. Поронні, Дж. Хєролеа, Б. Бенітес, Л. Вітошинський.
У роки незалежності концертногастрольна діяльність виходить на інший рівень завдяки конкурснофестивальному руху. Вони демонструють досягнення окремих виконавських шкіл, сприяють обмінові педагогічним та методичним досвідом, стимулюють творчовиконавське начало молодих інструменталістів. У сучасному українському гітарному мистецтві існує розгалужена система регіональних та обласних конкурсів, оглядів, фестивалів та бієнале дитячої творчості (охоплюють Київ, Сєвєродонєцьк, Луганськ, Харків, Шостку, Львів) і міжрегіональні конкурси, що серед своїх номінацій мають гітарне виконавство (проходять у Дніпродзержинську, Запоріжжі, Кривому Розі).
Вищий етап професіоналізму демонструють всеукраїнські конкурси: „Класичний меридіан” (Київ), Всеукраїнський конкурс „Нові імена” (Київ), Всеукраїнський фестивальконкурс виконавців на народних інструментах Провесінь” (Кіровоград), Всеукраїнський конкурс ім. Петренка (Київ), „Полтавська весна” (Полтава), „Пісенні медобори” (Гусятин).
Свідченням росту української музичної педагогіки в галузі гітарного виконавства є фестивалі та конкурси міжнародного статусу. Такими є Міжнародний фестивальконкурс „Співзвуччя” (Маріуполь), Міжнародний фестиваль російського класичного і сучасного мистецтва „Ландыш” (Харків), Міжнародний конкурс „Синій птах” (Сімферополь), Міжнародний конкурс гітаристів Кримські струни” (Сімферополь), Міжнародний конкурс молодих виконавців Шоу Західний регіон” (Рівне), Міжнародний фестиваль гітарної музики (Чернігів), Міжнародний музичномистецький конкурс Чарівна свічка” (Київ), Міжнародний конкурс гітаристів (Канів), Міжнародний фестиваль академічного народноінструментального мистецтва Південна пальміра” (Одеса), Міжнародний дитячоюнацький конкурс Срібний Дзвін” (Ужгород), Міжнародний конкурсфестиваль класичної гітари ім. М. Д. Соколовського (Новосілки), Міжнародний молодіжний гітарний фестиваль класичної гітари GuitarSpringFest” (Одеса), Літня гітарна академія ("ЛіГА ГітАс") у м. Ворзель, Всеукраїнський гітарний конкурсфестиваль (Львів), Міжнародний фестиваль гітарної музики (Київ), з Міжнародним конкурсом гітаристів у його рамках, а також т. зв. відкриті конкурси: Відкритий конкурс юних виконавців на гітарі ім. Віталія Петрова (Харків), Відкритий конкурс виконавців на класичній гітарі в рамках XIV Міжнародного фестивалю Музыка наш общий дом” (під патронатом фондів В. Крайнєва та В. Співакова), Відкрите бієнале дитячої творчості Від 5 до 10” (Харків).
Новітніми формами в розвитку гітарного концертування є не лише участь українських гітаристів у виконавських конкурсах міжнародного рівня у якості учасників та членів журі, а й формування виконавських колективів інтернаціонального складу (як, наприклад, квартет гітаристок 4TISSIMO”, діяльність Петро Полухіна як соліст оркестру Танго Кордоби” в Аргентині, ансамблю Три гітари” у складі Ю. Курача, А. Спіги, В. Войтовича та ін.).
Організація та проведення періодичних обласних, регіональних, міжрегіональних та всеукраїнських конкурсів молодих і професійних виконавців на народних інструментах, і зокрема на гітарі, є важливим чинником формування виконавської культури, підвищення рівня гітарної педагогіки та методики, формування дидактичної бази навчання, істотним стимулом фахової композиторської творчості.
Львівська гітарна школа має свої характерні риси та особливості і власне місце у гітарному мистецтві України, які сформували її основні представники педагоги, виконавці та композитори. На особливу увагу у творчості львівських композиторів для гітари заслуговують прийоми фольклорного мислення з опорою на гуцульськобойківський фольклор та принципи народного музичного виконавства, опосередковані через призму професійної творчості та індивідуального стилю. До таких належать, насамперед, зразки творчості М. Скорика, А. Андрушка, Б. Фроляк. У них широко використовуються специфічна програмність, варіантність як принцип розвитку матеріалу, контрастність розділів форми, звуконаслідування народних інструментів та троїстих музик, засоби музичного живопису, опора на фольклорні жанри, притаманні їм ритмічні групи, особливості членування форми, принципи організації фактури, лади (лідійський, дорійський, гуцульський, перемінні лади, лади з розщепленими ступенями) тощо.
У творчості композиторів львівської школи представлено композиції різних жанрових груп: гітарисоло, однорідні ансамблі і мішані гітарні ансамблі, а також композиції для гітари з оркестром. У творах застосовані новітні засоби та композиторські техніки (сонористика, поліладовість, політональність, лінеарність викладу, принципи інструментального театру, прийоми стилізації, нетерцова акордика, розщеплені ступені тощо).
Введено до наукового обігу гітарну творчість (сольну та ансамблеву) львівських композиторів, проаналізовану в контексті спадкоємності європейських та національних традицій, модерних рис музичного мислення та індивідуального стилю. Серед стильових орієнтирів відзначено неофольклоризм орієнтований на національний та іспанський фольклор, прийоми фламенко, імпресіоністичні, неоромантичні, необарокові тенденції, ознаки постмодернізму.
Творчість львівських композиторів для гітари суттєва складова групи гітарних композицій українських митців сучасності, важливий внескок у галузі розвитку її стильової та жанрової палітри, технічних, формотворчих та виразових засобів. Створення цілого низки тврівів митцямипрактиками та знавцями народномузичного мистецтва Карпатського регіону, фахівцями, чия композиторська майстерність плекалась на симбіозі національних і європейських традицій, зумовлює регіональну неповторність та оригінальність творчих рішень цієї гілки гітарної творчості.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Александров В. Леди гитара”. Калужская гитарная весна 2006 // Гитаристъ. 2006. - № 2 (153). С. 10-11.
2. Антонович М. Дмитро Котко в Малій Духовній семінарії у Львові / М. Антонович // Дмитро Котко та його хори : статті, рецензії, спогади, документи / [ред.упор. С. Стельмащук]. Дрогобич : Відродження, 2000. С. 6472.
3. Антонович О. Музичні твори Євгена Купчинського / О. Антонович / [Упорядники О. Гнатишин, О. Осадця. Редактор О. Зелінський] // Записки Наукового товариства ім. Т. Шевченка. Праці музикознавчої комісії. Львів : НТШ, 2004. Т. CCXLVII. С. 554561.
4. Ахмедходжаєва Н. М. Теоретические проблемы концертности и концертирования в музыкальном искусстве: автореф. дисканд. искусствоведения: спец. 17.00.02 Музыкальное искусство” / Н. М. Ахмедходжаєва Ташкент, 1985. 21 с.
5. Берегова О. Стильові тенденції в камерній музиці українських композиторів 80-90-х років ХХ сторіччя. Ситуація постмодерну / О. Берегова // Українське музикознавство. Вип. 29. К., 2000. С. 103109.
6. Береговий О. Успішне турне талановитої бандуристки Оксани Герасименко по Аргентині / О. Береговий // Бандура. 2001. січеньквітень. № 7172. С. 4147.
7. Бидермейер // Популярная художественная энциклопедия: Архитектура. Живопись. Скульптура. Графика. Декоративное искусство / [гл. ред. В. М. Полевой]. М : СЭ, 1986. Кн. 1. С. 82
8. Бистрицька О. Виконавська та педагогічна діяльність Оксани Герасименко (до історії української бандурної педагогіки) / О. Бистрицька // Науковий вісник НМАУ ім. П. Чайковського. К. : НМАУ, 2004. Вип. 35. С. 270277.
9. Бідермайєр // Українська радянська енциклопедія / [гол. ред. М. П. Бажан]. К. : УРЕ, 1977. Т. 1. С. 442.
10. Боднар Л. Георгій Казаков маестро української школи гри на народних інструментах / Л. Боднар // Записки НТШ. Праці музикознавчої комісії. Львів, 2004. Т. CCXLVII С. 435444.
11. Бойко Ю. Гитара / Ю. Бойко // Музыкальный энциклопедический словарь : [под. Ред. Г. Келдыша]. М. : СЭ, 1991. С. 136137.
12. Борисенко Е. О. Донецьке музичне училище Е. О. Борисенко, М. A. Давидов // М. Давидов. Історія виконавства на народних інструментах (Українська академічна школа) : підручник для вищих та сер. муз. навч. закладів. К. : НМАУ ім. П. Чайковського, 2005. С. 355357.
13. Вакула Н. О. Інструментальний концерт львівських композиторів у ментальному просторі Галичини (1970 2000 рр) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. мистецтвознавства: 17.00.03 Музичне мистецтво” / Н. О. В. Вакула. Львів, 2007. 17 с.
14. Вахнянин А. Спомини з життя (посмертне видання) / [Зладив К. Студинський]. Львів, 1908. 137 с.
15. Вахрамеєвва Р. Здобутки Асоціації гітаристів / Р. Вахрамеєвва // Українська музична газета. 2008. - № 1(67). С.12.
16. Виреле // Музыкальный энциклопедический словарь : [под ред. Г. Келдыша]. Москва : СЭ, 1991. С. 110.
17. Витвицький В. Музичне життя Закарпатської України / В. Витвицький // Василь Витвицький. Музикознавчі праці. Публіцистика. Львів : 2003. С. 5460. (серія Історія української музики”; вип. 11 : дослідження).
18. Витвицький В. Український музичний Львів // Записки Наукового товариства ім. Т. Шевченка. Праці музикознавчої комісії. Львів, 1996. Т. CCXXXII. С. 208-216.
19. Вітошинський Л. Гітара в Австрії. Писати для гітари / Л. Вітошинський // Про мистецтво гри на гітарі / Пер. з нім. Л. Мельник. Львів : БаК, 2006. С. 1929.
20. Вітошинський Л. Про мистецтво гри на гітарі / Л. Вітошинський ; Пер. з нім. Л. Мельник. Львів : БаК, 2006. 284 с.
21. Власов В. П., Євдокимов В. М. Одесса центр народноінструментального мистецтва на півдні України. / Власов В. П., В. М. Євдокимов, М. А. Давидов // Давидов М. Історія виконавства на народних інструментах (Українська академічна школа) : підручник для вищих та сер. муз. навч. закладів. Київ : НМАУ ім. П. Чайковського, 2005. С. 143 174.
22. Воловець М. Основні напрями діяльності неукраїнських музичних товариств у формуванні професійних засад оркестрового виконавства в Західній Україні другої половини ХІХ першої третини ХХ століття / М. Воловець // Наукові записки ТНПУ ім. В. Гнатюка та НМАУ ім. П. Чайковського. 2005. № 1 (13). С. 6267. (Серія : Мистецтвознавство).
23. Володимир Гошовський (19221996): Біобібліографічний покажчик / НАН України. ЛНБ ім. В. Стефаника; Уклад. та авт. предм. В. Пасічник ; Наук. ред. Б. Луканюк. Львів, 2007. 115 с.
24. Волков В. Лучшие гитаристы России в Аккорде” / В. Волков // Гитаристъ. 2005. № 1. С. 12.
25. Вольман Б. Гитара и гитаристы. Очерк истории шестиструнной гитары / Вольман Б.. Л. : Музыка, 1968. 188 с.
26. Герасименко О. В. Від автора [Передмова] // О. Герасименко. Камерні твори для мелодичних інструментів та бандури [Ноти]. Львів : ТеРеус”, 2007. С. 3.
27. Глозман И. М. Бидермейер / И. М. Глозман // БСЭ (в 30 томах). М. : СЭ, 1970. Т. 3. С. 639.
28. Гончаров А. Неофольколор як художньоестетичне явище в музичному мистецтві / Гончаров А. // Науковий вісник. К., 2000. Кн. 7. Вип. 18. С. 3747.
29. Гошовський В. Були колись літа: Фрагмент спогадів / В. Гошовський // Тиса. 1992. № 12. С. 83.
30. Гошовський В. Й. Були колись літа / В. Гошовський // Професійна музична культура Закарпаття: етапи становлення упор., передмова, примітки Л.Мокану) Ужгород: Карпати, 2005. С. 360413.
31. Гошовский В. Й. Вербицкий Михаил Михайлович // Музыкальная Энциклопедия. Москва, 1973. Т. 1. С. 839.
32. Гошовский В. Й. [Рецензия] // Советская музыка. 1972. № 1. С. 100-101. Рец. на кн.: Вольман Б. Гитара и гитаристы. Очерк истории шестиструнной гитары. Ленинград : Музыка, 1968. 188 с.
33. Гошовський В. Й. „ ...Біографічний етюд” // Пам’яті Володимира Гошовського. 19221996 : зб. статей та матеріалів / [Упоряд. В. Пасічник] ; НАН України. ЛНБ ім. В. Стефаника. Львів, 2006. С. 7 18.
34. Гошовський В. Й. Сім струн сім проблем / В. Гошовський // Ленінська молодь. 1966. 16 лют. (№ 20).
35. Грищенко В. І. Методика організації та роботи підліткового класичного ансамблю гітаристів : автореф. дис. на здобуття наукового ступеня канд. пед. наук : 13.00.02 Теорія та методика навчання музики і музичного виховання” / В. І. Грищенко. Київ. нац. ун-т культури і мистецтв. К., 2003. 23 с.
36. Грубер Р. Всеобщая история музыки. Москва : Госмузиздат, 1956. 416 с.
37. Давидов М. А. Історія виконавства на народних інструментах (українська академічна школа) : підручник для вищих та сер. муз. навч. закладів / М. А. Давидов. К. : НМАУ ім. П. Чайковського, 2005. 419 с.
38. Давидов М. А. Основні принципи музичної педагогіки академічного народно-інструментального мистецтва в Україні / М. А. Давидов // Науковий вісник НМАУ. Музична освіта в Україні. Теорія і практика. Київ : НМАУ, 2003. Вип. 29. С. 9198.
39. Давидов М. А. Теоретичні основи перекладання інструментальних творів для баяна / М. А. Давидов. К : Музична Україна, 1977. 120 с.
40. Давидов М. А. Українське струннощипкове академічне мистецтво: функціонування, проблеми збереження і розвитку / М. А. Давидов // Музикознавчі студії : зб. статаей Вінниця, 2006. Вип. 11. С. 5058.
41. Данілова Н. Володимир Гошовський в Ужгородському державному музичному училищі / Н. Данілова // Матеріали науковопрактичної конференції до 85річчя В. Л. Гошовського Ужгород, 2526 жовтня 2007 року Рукопис.
42. Демочко К. Мистецька Буковина. Нариси з минулого / К. Демочко. К .: Мистецтво, 1968. 176 с.
43. Деревянченко Е. Неофольклоризм: к проблеме диалога художественных систем / Е. Деревянченко // Музичне мистецтво : зб. статей. Донецьк, 2004. Вип. 4. С. 6068.
44. Деревянченко Е. Неофольклоризм как фактор обновления стиля в музыке ХХ века // Стиль музичної творчості: естетика, теорія, виконавство. Науковий вісник: зб. статей. К. : НМАУ, 2004. Вип. 37. С. 8490.
45. Дзюпина Е. Деякі принципи втілення карпатського фольклору в струнних ансамблях Л. Дичко, М. Скорика, Є. Станковича / Е. Дзюпина // Українське музикознавство. К., 1982. Вип. 17. С. 8290.
46. Доценко В. Николаевськая Ю. Классическая гитара в Харькове / В. Доценко // Гітара. Ua. - 2008. - № 1. с. 1017.
47. Загайкевич М. П. Михайло Вербицький. Сторінки життя і творчості / М. П. Загайкевич Львів : Місіонер, 1998. 146 с.
48. Загайкевич М. П. Музичне життя Західної України другої половини ХІХ ст. / М. П. Загайкевич К .: Муз. Україна, 1967. 168 с.
49. Звуки бандур торкаються струн душі // The Gendai Guitar. Токіо, 1991. Червень. № 310.
50. Земцовский И. Фольклор и композитор. М. ; Л. : Музыка, 1978. 174 с.
51. Зінькевич О. Камерноінструментальна творчість / О. Зінькевич // Історія української радянської музики. К. : Музична Україна, 1990. 296 с.
52. Зіньків І. Шевчук О. Особливості регіонального опрацювання фольклору в обробках Миколи Колесси / І. Зіньків, О. Шевчук // Записки Наукового товариства ім. Т. Шевченка. Праці музикознавчої комісії. Львів : НТШ, 1993. Т. CCXXVI. С. 130152.
53. Итоги конкурса на лучшее гитарное сочинение для детских музыкальных школ Гомель 2005 // Гитаристъ. 2005. № 1. С. 5
54. Іванова І., Мізотова А. Інструментальний концерт 80х років: деякі тенденції розвитку жанру / І. Іванова, А. Мізотова // Музична Харківщина. Харків, 1992. С. 5060.
55. Івко В. М. Кафедра струнно-щипкових інструментів / Івко В. М., Давидов М. А. // Давидов М. Історія виконавства на народних інструментах (Українська академічна школа) : підручник для вищих та сер. муз. навч. закладів. Київ : НМАУ ім. П. Чайковського, 2005. С. 171181.
56. Ільницька Л. Романтизм чи бідермаєр? (Іван Панькевич дослідник творчості Маркіяна Шашкевича) / Л. Ільницька // Шашкевичіана : зб. наук. праць Львів ; Вінніпег : Інт укрва ім. І. М. Крип’якевича НАН України, 2000. вип. 34. С. 426439.
57. Калениченко А. П. Камерно-інструментальні ансамблі // Історія української музики: В 6 т. / А. П. Калениченко ; АН УРСР ; ІМФЕ ім. М. Т. Рильського К., 1991. Т. 4. : ХХ ст. С. 265286.
58. Калениченко А. П. Музика для камерно-інструментальних ансамблів // Історія української музики: В 6 т. / А. П. Калениченко Калениченко ; АН УРСР ; ІМФЕ ім. М. Т. Рильського К., 2004. Т. 5 : 19411958 рр. С. 295310.
59. Калениченко А. П. Музична нео і полістилістка: спроба систематизації / А. П. Калениченко // Музична україністика: сучасний вимір : зб. наук. статей. К., 2005. Вип. 1. С. 106115.
60. Келдыш Ю. История русской музыки. М. ; Л.: Госмузиздат, 1948. Ч. 1. 472 с.
61. Киселёв О. Современная гитарная музыка для детей / О. Киселёв // Гитаристъ. 2005. № 1. С. 3031
62. Кияновська Л. О. Галицька музична культура ХІХХХ ст. : Навчальний посібник / Л. О. Кияновська. Чернівці : Книги ХХІ, 2007. 424 с.
63. Кияновська Л. О. Мирослав Скорик : людина і митець / Л. О. Кияновська. Львів : НКЖ Ї”, 2008. 592 с.
64. Кияновська Л. О. Мирослав Скорик : творчий портрет композитора в дзеркалі епохи/ Л. О. Кияновська. Львів : СПОЛОМ, 1998. 206 с.
65. Кияновська Л. О. Обрії творчості Віктора Камінського / Л. О. Кияновська // Український світ. 2001. Т. 19 : Спецвип. С. 4243.
66. Кияновська Л. О. Стильова еволюція галицької музичної культури ХІХ ХХ ст. / Л. О. Кияновська. Тернопіль : СМП АСТОН, 2000. 339 с.
67. Кияновська Л. О. Стильові тенденції у львівській композиторській школі 8090х років / Л. О. Кияновська // Мистецькі обрії ’ 99. Альманах. К., 2000. С. 131140.
68. Кияновська Л. О. Традиції Василя Барвінського у Львівській композиторській школі ХХ ст. / Л. Кияновська // Василь Барвінський в контексті європейської музичної культури. Статті і матеріали. Тернопіль. Астон, 2003. С. 172 179.
69. Кияновська Л. О. Фольктерапія поукраїнському / Л. О. Кияновська // Національна трибуна. 2003. 4 травня. Ч.17 (1017).
70. Козаренко О. В. В науці у Мирослава Скорика / О. В. Козаренко // Мирослав Скорик : зб. статей. Львів : СПОЛОМ, 1999. С. 125 128.
71. Козлін В. Й. Теоретичні основи структурнофункціональної організації опорно-рухового апарату гітариста : дисертація на здобуття вченого ступеня доктора мистецтвознавства: 13. 00. 02. / Валерій Йосипович Козлін. Київ : Український державний педагогічний університет імені С. П. Драгоманова, 1996. 365 с.
72. Колбін Д. Під ім’ям ВольфгангаАмадея Моцарта / Д. Колбін // Записки Наукового товариства ім. Т. Шевченка. Праці музикознавчої комісії. Львів, 1996. Т. CCXXXII. С. 208216.
73. Комаринець Т. І. Ідейноестетичні основи українського романтизму. / Т. І. Комаринець Львів : Видво ЛДУ ім. І. Франка, 1983. 223 с.
74. Композитор Николай Стецюн о своем гитарном творчестве // Гітара. ua. 2008. № 1. С. 33.
75. Концерт гітариста Сеговія // Вісти. 1927. 12 березня. № 59.
76. Копиця М. Михайлов К. Из истории Киевской консер