• title:
  • ПРИНЦИПИ СУДОВОЇ ВЛАДИ
  • The number of pages:
  • 482
  • university:
  • НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ «ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ імені ЯРОСЛАВА МУДРОГО»
  • The year of defence:
  • 2012
  • brief description:
  • МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
    НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ «ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ
    імені ЯРОСЛАВА МУДРОГО»

    На правах рукопису

    Городовенко Віктор Валентинович

    УДК 347.99


    ПРИНЦИПИ СУДОВОЇ ВЛАДИ


    12.00.10 – судоустрій;
    прокуратура та адвокатура



    Дисертація на здобуття наукового ступеня
    доктора юридичних наук


    Науковий консультант
    канд юрид наук, професор
    Марочкін Іван Єгорович



    Харків — 2012






    ЗМІСТ
    ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ…………………………………………...4
    ВСТУП……………………………………………………………………………....5
    Розділ 1. КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ ПРИНЦИПІВ СУДОВОЇ ВЛАДИ …………...……………………………………………………………………………17
    1.1 Принципи судової влади: сутнісна характеристика…........................17
    1.2 Закріплення принципів судової влади у джерелах права……………..38
    1.3Система принципів судової влади……………………………………….61
    Висновки до Розділу 1………………………………………………………..78

    Розділ 2. ОСНОВОПОЛОЖНІ ПРИНЦИПИ СУДОВОЇ ВЛАДИ …………...……………………………………………………………………………81
    2.1. Верховенство права і законність……………………………………….81
    2.2. Форми реалізації принципу справедливості в діяльності судової влади………………………………………………………………………….105
    2.3. Принцип гуманізму і судова влада…………………………………....122
    2.4. Рівність громадян перед законом і судом……………………………..129
    2.5. Принции незалежності судової влади………………………………...142
    2.6. Принцип самостійності судової влади………………………………..162
    2.7. Принцип повноти судової влади………………………………………172
    2.8. Принцип транспарентності судової влади……………………………183
    Висновки до Розділу 2……………………………………………………….197

    Розділ 3. ОРГАНІЗАЦІЙНІ ПРИНЦИПИ ПОБУДОВИ СУДОВОЇ ВЛАДИ В УКРАЇНІ………………………………………………………………202
    3.1. Доступність правосуддя…………………………………………………202
    3.2. Компетентність суду…………………………………………………….219
    3.3. Забезпечення права на перегляд судового рішення…………………..234
    Висновки до Розділу 3……………………………………………………….252
    Розділ 4. ПРОЦЕДУРНІ ПРИНЦИПИ СУДОВОЇ ВЛАДИ В УКРАЇНІ ………………………………………………………………………………………..256
    4.1. Змагальність судового провадженя…………………………………….256
    4.2. Гласність судового провадженя………………………………………..269
    4.3. Розумність строків судового провадженя……………………………..283
    4.4. Принцип державної мови судочинства……………………………….307
    4.5. Колегіальний та одноосібний судовий розгляд………………………326
    4.6. Участь народу у відправленні правосуддя……………………………342
    4.7. Забезпечення права особи на правову допомогу……………………..364
    4.8. Обов’язковість і вмотивованість судових рішень…………………...382
    Висновки до Розділу 4………………………………………………………395
    ВИСНОВКИ……………………………………………………………………….404
    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………….409




    ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ
    АРК – Автономна Республіка Крим
    ВККС України – Вища кваліфікаційна комісія суддів України
    ВАС України – Вищий адміністративний суд України
    ВГС України – Вищий господарський суд України
    ВС України – Верховний Суд України
    ВСС України – Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ
    ВР України – Верховна Рада України
    ВРЮ – Вища рада юстиції України
    ГПК України – Господарський процесуальний кодекс України 1991 р.
    ДСА України – Державна судова адміністрація України
    ЄСПЛ (Євросуд, Суд) – Європейський суд з прав людини
    ЗМІ – засоби масової інформації
    КАС України – Кодекс адміністративного судочинства України 2005 р.
    КК України – Кримінальний кодекс України 2001 р.
    Конвенція – Конвенція про захист прав і основоположних свобод людини 1950р.
    КУпАП України – Кодекс України про адміністративні правопорушення 1984 р.
    КПК 1960 р. – Кримінально-процесуальний кодекс України 1960 р.
    КПК 2012 р. – Кримінальний процесуальний кодекс України 2012 р.
    КМ України – Кабінет Міністрів України
    КС України – Конституційний Суд України
    КУ – Конституція України 1996 р.
    НБУ – Національний банк України
    РЄ – Рада Європи
    РФ – Російська Федерація
    Суд – Європейський суд з прав людини
    ЦВК України – Центральна виборча комісія України
    ЦК України – Цивільний кодекс України 2003 р.
    ЦПК України – Цивільний процесуальний кодекс України 2004 р.







    ВСТУП

    Актуальність теми. Триваюча в Україні судова реформа отримала новий імпульс з прийняттям 7 липня 2010 р. Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Структурні реформи судоустрою, окремих інститутів судочинства зумовлюють актуальність дослідження засадничих положень, на яких має будуватися організація й функціонування судової влади. Втілення відповідних ідей відбувається шляхом закріплення принципів судової влади в судоустрійному і процесуальному законодавстві.
    На кожному новому етапі судової реформи загостюються дискусії щодо засадничих основ побудови системи органів судової влади в Україні. Принципи, які мають бути закладені у фундамент цієї системи для забезпечення доступного й оперативного правосуддя, стають предметом широкого обговорення. Гостроту питанню додає той факт, що у світі не існує зразкових моделей побудови судової влади, а міжнародна спільнота до цього часу не виробила єдиних стандартів судоустрою. У кожній країні структура й побудова судоустрою визначаються з урахуванням традицій та історичного розвитку.
    Реалізація принципів судової влади у вітчизняному законодавстві й правозастосовній практиці ускладнюється їх новизною для правової системи України. Радянське процесуальне законодавство хоч і закріплювало демократичні принципи правосуддя, але наявність самостійної судової гілки влади ставилася під сумнів. У Конституції України теж проголошені принципи побудови судової системи (ч. 1 ст. 125) й основ засади судочинства (ч. 3 ст. 129). Загальні принципи організації й функціонування судової влади знаходять своє відображення в законодавстві про судоустрій і в процесуальних кодексах. Отже, постає потреба в систематизації норм і положень, які є фундаментом побудови системи судової влади в Україні.
    Незважаючи на значну кількість змістовних наукових досліджень, проведених вітчизняними й зарубіжними вченими в царині судоустрою і процесуального права, в теорії і практиці існує багато дискусійних питань. Це зумовлює необхідність створення доктринальних основ теорії принципів судової влади, комплексного вивчення теоретичних і прикладних проблем реалізації кожного з них, визначення поняття принципів судової влади, їх системи, правової природи й форм нормативного закріплення, з'ясування складових елементів кожного з принципів на підставі напрацювань загальної теорії права, науки конституційного права й судоустрою. Тому важливим завданням дослідження є надання науково обґрунтованих рекомендацій з удосконалення норм процесуального й судоустрійного законодавства, яке регламентує принципи судової влади.
    Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана на кафедрі організації судових та правоохоронних органів Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого» в рамках Державної цільової комплексної програми “Судова влада: проблеми організації й діяльності” (номер державної реєстрації 0111U000957). Тема дисертації затверджена вченою радою Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого 19 березня 2010 р. (протокол № 9).
    Мета й завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є визначення вихідних принципів організації й функціонування судової влади в Україні, що становлять фундамент судової системи й судових процедур розгляду й вирішення справ. Відповідно до поставленої мети потрібно вирішити такі завдання:
    – узагальнити міжнародні стандарти організації й функціонування судової влади;
    – визначити поняття, правову природу, систему й форми нормативного закріплення принципів судової влади;
    – розкрити передумови їх становлення;
    – вивчити структурний зв'язок складників принципів судової влади;
    – проаналізувати судову практику реалізації принципів судової влади;
    – розробити й науково обґрунтувати пропозиції з удосконалення інститутів судової організації та процесуального права за умов судово-правової реформи.
    Об’єктом дослідження виступають правовідносини, що виникають під час імплементації принципів судової влади у правотворчій та правозастосовній діяльності.
    Предметом дослідження є принципи судової влади.
    Методи дослідження. Методологічними підвалинами дослідження послужила система принципів, прийомів і підходів, заснована на філософських, загально- і спеціально-наукових методах. У підґрунтя роботи покладено системний підхід, згідно з яким принципи організації й діяльності судової влади розглядаються як єдина система, в якій загальні принципи визначають зміст більш конкретних і яка сама є проявом загальних принципів. Зв’язки, що виникають між різними групами принципів, зв’язки їх системи з іншими правовими явищами, основні закономірності в цій царині допоміг виявити і проаналізувати діалектичний метод. Структурно-функціональний задіяно при характеристиці кожної окремої групи принципів організації й діяльності судової влади. Історико-правовий метод використано в процесі дослідження розвитку доктринального розуміння цих принципів. З метою дослідження зарубіжного досвіду законодавчого закріплення принципів організації й діяльності судової влади й вирішення питання щодо оперування ними в державно-правовій практиці України було взято до уваги порівняльно-правовий метод. Формально-юридичний (догматичний) дозволив з'ясувати зміст норм Конституції України й чинного законодавства, а також проектів законів у сфері судоустрою, міжнародних договорів та інших міжнародно-правових актів, практики національних судів і прецедентів міжнародних судових і квазісудових установ. За необхідності згадані акти інтерпретувалися також із герменевтичних позицій з урахуванням уявлення про цілі й обставини їх прийняття, авторства, історичних умов застосування тощо, що дозволило комплексно підійти до визначення змісту принципів організації й діяльності судової влади в Україні і європейських стандартів у цій царині. Під час аналізу судової практики став у нагоді статистичний метод. Загалом дотримання вимог правильної логічної побудови понять і суджень забезпечило обґрунтованість і достовірність зроблених висновків. Указані методи у їх взаємозв’язку гарантували повноту й об’єктивність цього дослідження.
    Науково-теоретичним фундаментом дисертаційної роботи і зроблених у ній висновків послужили праці вітчизняних і зарубіжних учених у галузі загальної теорії й історії держави та права, конституційного права судоустрою, цивільного, адміністративного, господарського і кримінального процесів. Автор виходив з того, що й у наш час не втратили своєї актуальності наукові напрацювання у сфері судоустрою і процесуального права, що є здобутком таких правників минулого, як В. Є. Васьковський, С. В. Вікторський, А. Ф. Коні, І. Я. Фойницький, М. О. Чельцов-Бебутов та ін.
    У дисертації знайшли віддзеркалення ідеї, обґрунтовані й розвинуті відомими фахівцями колишнього СРСР у галузі теорії й історії держави та права, судоустрою і процесуального права, зокрема, такими як О. Б. Абросимова, С. С. Алексєєв, Л. Б. Алексєєва, В. І. Анішина, С. В. Афанасьєв, О. С. Безнасюк, С. В. Боботов, О. Д. Бойков, Ф. В. Бойко, Н. С. Бондар, А. Т. Боннер, Л. В. Борисова, С. М. Братусь, Л. А. Воскобітова, М. А. Гурвич, В. П. Грибанов, К. Ф. Гуценко, А. Ф. Воронов, М. Л. Ентін, Ю. О. Дмитрієв, Т. М. Добровольска, В. М. Дьомін, В. М. Жуйков, В. В. Єршов, М. І. Клеандров, Н. О. Колоколов, М. М. Марченко, А. М. Михайлов, І. Б. Михайловська, В. О. Лазарєва, О. М. Ніколаєв, І. Л. Петрухін, М. М. Полянський, В. К. Пучинський, О. І. Рабцевич, Н. В. Радутна, В. О. Ржевський, Х. У. Рустамов, М. Я. Савицький, А. В. Смирнов, В. С. Семенов, Ю. І. Стецовський, М. С. Строгович, А. В. Цихоцький, Н. М. Чепурнова, Г. Г. Черемних, В. Є. Чиркін, В. В. Ярков та ін.
    Найважливішим складником теоретичної бази дослідження є фундаментальні роботи таких вітчизняних учених, як В. Б. Авер’янов, О. А. Банчук, В. Д. Бринцев, Т. В. Варфоломєєва, С. В. Васильєв, Д. О. Вовк, С. В. Гончаренко, Ю.М. Грошевий, В. В. Долежан, О. С. Захарова, С. О. Іваницький, А. В. Іванцова, О. В. Капліна, С. В. Ківалов, М. І. Козюбра, А. М. Колодій, В. В. Комаров, В. В. Костицький, Р. О. Куйбіда, В. Т. Маляренко, І. Є. Марочкін, В. В. Молдован, Л. М. Москвич, І. В. Назаров, П. Недбайло, В. Т. Нор, О. О. Овсяннікова, О. М. Овчаренко, В. В. Онопенко, А. Й. Осетинський, П. П. Пилипчук, С. П. Погребняк, Ю. Є. Полянський, Д. М. Притика, О. Б. Прокопенко, П. М. Рабінович, А. Л. Ривлін, Я. М. Романюк, М. В. Руденко, І. О. Русанова, Н. Ю. Сакара, І. Л. Самсін, С. Ф. Сафулько, А. О. Селіванов, В. В. Сердюк, Н. В. Сібільова, О. Ф. Скакун, В. С. Смородинський, В. М. Тертишник, О. М. Толочко, О. О. Уварова, Л. Д. Удалова, Г. О. Христова, М. В. Цвік, С. В. Шевчук, О. Г. Шило, В. І. Шишкін, С. Г. Штогун, М. Є. Шуміло, А. Г. Ярема та ін.
    У колі наукових пошуків дисертанта були також праці знаних зарубіжних мислителів і вчених-юристів, як-то: К.-О. Апель, Ж.-Л. Бержель, В. Бернхем, Е. Бредлі, Д. Гом’єн, М. Де Сальвіа, Л. Зваак, Б. Леоні, Н. Моул, Дж. Оберто, Дж. Ролз, П. Уокер, Л. Фрідмен, В. Хайде, К. Харбі, Д. Харис, Х.-Л.-А. Харт, В. Цвайгерт та ін.
    Нормативну основу наукової роботи складають міжнародно-правові акти, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, рекомендації Комітету міністрів Ради Європи з питань організації судової влади, норми Конституції й законів України, правові норми законодавства зарубіжних країн щодо організації й діяльності судової влади.
    Емпіричну базу дослідження становлять: (а) статистичні дані й узагальнення практики судів загальної юрисдикції, зокрема, Верховного Суду України за 2002–2012 рр. й апеляційного суду Запорізької області за 2009 – 2012 рр., (б) матеріали з організації роботи загальних судів Запорізької області за 2009 –2012 рр., (в) результати анкетування 250 суддів (місцевих, апеляційних, вищих спеціалізованих судів і Верховного Суду України), (г) висновки моніторингів незалежності суддів в Україні за 2007, 2008, 2009, 2012 роки, проведені Центром суддівських студій і Радою суддів України, (д) практика Європейського суду з прав людини й (е) акти Конституційного Суду України.
    Наукова новизна одержаних результатів визначається насамперед тим, що дисертація є першим в українській правовій доктрині монографічним дослідженням принципів судової влади, їх поняття, системи, правової природи, форм нормативного закріплення і складових елементів. Особистим внеском дисертанта є розроблення доктринальних основ теорії принципів судової влади, які окреслюють її соціальне призначення, структуру, процедуру розгляду юридично значущих справ судами й спрямування на досягнення завдань, що стоять перед нею, а також визначають напрями вдосконалення правового регулювання судової влади в Україні. У роботі обґрунтовуються концептуально нові й важливі для практики поняття, положення й висновки, одержані здобувачем особисто, які й виносяться на захист.
    Уперше у вітчизняній юридичній науці:
    – принципи судової влади визначені як загальні правові положення, що відображають функціональне призначення суду в суспільстві, сприяють досягненню завдань, які стоять перед ним, окреслюють структурну побудову судової системи і процедури відправлення правосуддя. Вони прямо закріплені в конституційних та інших нормативних актах або випливають із їх змісту та правової природи самої судової влади;
    – правову природу принципів судової влади розкрито через їх основні характеристики: вони відображені в найзагальніших правових нормах, закріплюють або регулюють усі правовідносини, що складаються в процесі організації й діяльності судової влади, обслуговують зміст інших норм законодавства, що забезпечують дію юридичних механізмів реалізації принципів судової влади, виступають різновидом принципів права, зокрема, таких, які регламентують організацію та діяльність органів державної влади, й акумулюють у собі всі їх сутнісні риси;
    – розкрито значення принципів судової влади, яке полягає в тому, що вони (а) служать фундаментом для побудови судової системи і процедури розгляду справ судом, (б) виступають критеріями легітимності судової влади для суспільства, (в) є стандартом законності і справедливості судового рішення по конкретній справі, оскільки їх порушення є підставою для його скасування у вищих судових інстанціях;
    – обґрунтовано, що принципи судової влади тісно взаємопов’язані, взаємозалежні й разом становлять органічну систему, в якій їх змістовні елементи складаються у структурні зв’язки. Фундаментом останньої виступає мета судової діяльності – захист прав та законних інтересів людини і громадянина;
    – доведено, що принципи судової влади залежно від свого змістовного призначення і сфери впровадження поділяються на (а) основоположні, що відображають найважливіші сутнісні риси інституту судової влади (верховенство права, законність, справедливість, гуманізм, рівність громадян перед законом і судом, а також незалежність, самостійність, повнота, транспарентність судової влади); (б) організаційні принципи побудови органів судової влади, які відбивають системно-структурні її характеристики (доступність правосуддя, компетентність суду, право особи на перегляд судового рішення, винесеного в її справі); (в) процедурні, в яких містяться основні вимоги до судового провадження (змагальність, гласність, розумність строків судового розгляду, державна мова судочинства, колегіальний і одноособовий судовий розгляд, участь народу у відправленні правосуддя, забезпечення права особи на правову допомогу, обов’язковість і вмотивованість судових рішень);
    – обґрунтовано, що основоположні принципи судової влади – це вихідні положення, що виражають сутність судової влади як специфічного (правового) регулятора суспільних відносин, окреслюють загальну спрямованість судового устрою й судочинства. Вони виконують системоутворюючу й системоспрямовуючу функцію в розвитку національного процесуального й судоустрійного законодавства;
    – з’ясовано структурний зв'язок між принципами судової влади, що підтверджується їх сукупною дією, наявністю змістовних елементів, загальних для декількох принципів, а також загрози для цілісності всієї системи принципів у разі порушення одного із них;
    – доведено рівнозначність термінів «принципи правосуддя» і «принципи судочинства», зміст яких охоплює основні засади процедури розгляду справ судом. Конструкція «принцип судової влади» відбиває інституційне оформлення і процедурну сутність структурно відокремленої частини (гілки) державної влади, яку становить собою влада судова. Їх дія поширюється на організацію судової системи й на процес реалізації судом владних повноважень, тому ці принципи судової влади є складниками її організації й діяльності;
    – аргументовано, що процес утворення принципів судової влади нерозривно пов'язаний із правоутворенням. Нові ідеї, які виникають у суспільній правосвідомості, долають тривалий еволюційний шлях, отримуючи як кінцевий результат офіційне визнання державою, що відбувається в законотворчому процесі або внаслідок розвитку судової практики;
    – обґрунтовано, що судова практика служить джерелом виникнення й розвитку як нових принципів судової влади, так і складових елементів уже існуючих. Принципи судової влади отримують офіційне закріплення (а) в рішеннях Конституційного Суду України, (б) в постановах пленумів вищих судових органів України (вищих спеціалізованих судів), (в) у постановах вищих судових органів України по конкретних справах; (г) в рішеннях Європейського суду з прав людини;
    – доведено, що розгляд справи судом у розумні строки є принципом судової влади, закріпленим у судоустрійному і процесуальному законодавстві, що знаходить своє відбиття на всіх стадіях судочинства, а його порушення національними судами є підставою для порушення питання про відповідальність України згідно з Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод (1950 р.);
    – розглянуто побудову сучасної системи органів судової влади з точки зору реалізації ідей щодо (а) забезпечення процесуальних гарантій захисту особистих прав, (б) обмеження свавілля держави через інститут судового контролю, (в) втілення принципів правової визначеності і пропорційності при постановленні судового рішення, що в сукупності становлять концепцію належного судового розгляду.
    – визначено роль суду в забезпеченні верховенства права й законності, що полягає в захисті загальновизнаних прав і свобод людини. Особливо яскраво це віддзеркалюється в діяльності судів адміністративної й конституційної юрисдикції, яким надані широкі повноваження з оцінювання відповідності законів Конституції, а підзаконних нормативних актів – законам і Конституції України.
    Удосконалено:
    – положення про важливість судової правотворчості, яка має 2 основні форми. Якщо діяльності судів першої й апеляційної інстанцій притаманне право тлумачення, то суди вищих інстанцій створюють прецедентну практику, що виконує подвійну функцію: (а) роз’яснення порядку застосування норм законодавства (постанови пленумів вищих спеціалізованих судів) і (б) спрямовування розвитку судової практики шляхом ухвалення прецедентних рішень (Верховним Судом України);
    – тезу про те, справедливість є основоположним принципом судової влади, що проявляється у наступному: (а) ця ідея проявляється в усіх видах судочинства, на всіх стадіях судового провадження; (б) справедливість судового рішення виступає критерієм оцінки ефективності судової влади для суспільства;
    – твердження про те, що принцип рівності особи перед судом розкривається насамперед у рівності процесуальних прав щодо доведення своєї правової позиції перед судом і процесуальних обов’язків, а також у застосуванні судом матеріального і процесуального закону однаково для всіх;
    – ідею щодо нагальної потреби розвитку в Україні суду присяжних як дійового механізму забезпечення незалежності, неупередженості й справедливості судочинства. Суд присяжних має розглядати кримінальні справи про тяжкі й особливо тяжкі злочини, а також ті, що викликали значний суспільний резонанс;
    – положення щодо доцільності запровадження законодавчих передумов для залучення до складу спеціалізованих судів непрофесійних суддів–фахівців у тих сферах, на які поширюється юрисдикція відповідного суду (судді-управлінці, судді-економісти, судді-психологи й педагоги);
    – тезу про необхідність визначення на конституційному рівні системи принципів судової влади, що сприятиме підвищенню авторитету суду в суспільстві й посиленню його ролі в забезпеченні захисту прав людини;
    – ідею про те, що відкритість інформації про різноманітні аспекти функціонування судової влади випливає з обов’язку правової й демократичної держави доводити до громадян відомості про діяльність її органів і посадовців;
    – положення про необхідність уніфікації підходів до визначення мовного режиму в усіх видах судочинства шляхом установлення пріоритету державної мови у веденні судового діловодства з одночасним забезпеченням особам, які нею не володіють, доступу до якісного і всебічного перекладу судового провадження й судового рішення.
    Набули подальшого розвитку твердження:
    – про те, що доступність правосуддя – це стандарт організації й функціонування судової влади, який відбиває визнані міжнародним співтовариством вимоги до структури судової системи і процедури розгляду справи судом;
    – про те, що принцип компетентності суду є похідним від загальних принципів державної влади й полягає у спроможності конкретної судової установи реалізувати функції судової влади – розглянути у відповідному процесуальному порядку правовий спір і винести судове рішення, в результаті чого відбудеться захист прав та інтересів особи й / або відновлення її порушених прав чи інтересів;
    – про важливість ролі держави в наданні правової допомоги, яка реалізується у 2-х напрямках: (а) фінансування безоплатної правової допомоги, обсяги й порядок надання якої визначаються спеціальним законодавством, і (б) контроль за якістю її надання шляхом ліцензування і встановлення стандартів її здійснення;
    – про необхідність закріплення меж реалізації права особи на апеляційне й касаційне оскарження судового рішення, які мають відповідати загальним конституційним вимогам щодо обмежень прав і свобод людини;
    – про доцільність введення штрафних санкцій за зловживання процесуальними правами з метою забезпечення дотримання розумних строків судового розгляду;
    – про відмову від інституту народних засідателів, що часто пояснюється об’єктивними труднощами залучення їх до вирішення справ, формальністю їх участі у процесах і незаінтересованістю суспільства в цій інституції;
    – що такі сутнісні властивості судового рішення, як законність і обґрунтованість, виступають джерелами його обов’язковості.
    Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що сформульовані в дисертації положення, висновки, рекомендації і пропозиції є вагомим внеском у розвиток сучасної доктрини судової влади і судового права. Вони поглиблюють уявлення про правову природу судової влади й суттєво розширюють можливості законодавця для оновлення й утвердження принципів цієї гілки влади, їх змісту й елементів. Отримані результати можуть бути використані: (а) у науково-дослідницьких цілях для подальшого розроблення наукових засад організації й функціонування судової влади; (б) у правотворчій діяльності в процесі вдосконалення нормативного регулювання основних засад судової влади, оптимізації положень чинного процесуального й судоустрійного законодавства, розроблення нових нормативно-правових актів у цій царині; (в) у правозастосовній діяльності з метою забезпечення одностайності в застосуванні законодавства, що регламентує принципи судової влади; (г) у навчальному процесі при проведенні лекційних курсів і семінарських занять з таких дисциплін, як “Організація судових та правоохоронних органів”, “Організація роботи суду”, “Судове право”, при підготовці підручників, навчальних посібників, а також у науково-дослідницькій роботі студентів; (д) у правовиховній сфері, де запропоновані положення й висновки можуть бути використані в роботі з підвищення рівня правової культури правознавців, державних службовців, суддів і населення в цілому.
    Апробація результатів дослідження. Сформульовані в дисертації теоретичні висновки розглядалися й обговорювалися на засіданнях кафедри організації судових та правоохоронних органів Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого». Основні її положення, висновки та пропозиції викладені на міжнародних, всеукраїнських наукових і науково-практичних конференціях і семінарах, як-от: «Реформування судових і правоохоронних органів України: проблеми та перспективи» (м. Харків, 14 травня 2010 р.); «Захист прав і законних інтересів особи у кримінальному судочинстві» (м. Харків, 20 травня 2011 р.); «Конституція України – основа розбудови правової демократичної соціальної держави та формування правової системи» (м. Харків, 23 – 24 червня 2011 р.); «10 років чинності Кримінального кодексу України: проблеми застосування, вдосконалення й подальшої гармонізації з законодавством європейських держав», (м. Харків, 13 – 14 жовтня 2011 р.); «Вища кваліфікаційна комісія суддів України: досвід, актуальні питання та перспективи» (м. Київ, 20 жовтня 2011р.); «Інноваційні підходи в судовому адмініструванні» (м. Київ, 10-12 вересня 2012р.), «Основні напрями розвитку кримінального права та шляхи вдосконалення законодавства України про кримінальну відповідальність» (м. Харків, 12-13 жовтня 2012 р.) та ін.
    Низка положень дисертації стала в нагоді у практичній діяльності її автора на посаді голови апеляційного суду Запорізької області (з 2005 р. по цей час), під час роботи у складі Ради суддів Запорізької області (з 2002 по 2005 роки), Ради суддів України (з 2005 по 2010 роки), а також при виконанні функцій представника України в Консультативній раді європейських суддів Комітету міністрів Ради Європи (м. Страсбург) (з 2001 р. по цей час).
    Основні висновки та пропозиції, отримані автором дисертаційного дослідження, впроваджені практику роботи органів суддівського самоврядування, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та Національної школи суддів України, про що були отримані відповідні акти.
    Публікації. Основні наукові результати дисертаційного дослідження опубліковані автором в особистій монографії, у 21 науковій статті, 20 з яких розміщені у фахових виданнях та 10 тезах доповідей на наукових і науково-практичних конференціях.
  • bibliography:
  • ВИСНОВКИ
    У дисертаційному дослідженні здійснено вирішення наукової проблеми зі створення концептуальних начал теорії принципів судової влади, визначення їх поняття, правової природи, форм нормативного закріплення і складових елементів. Особистим внеском автора є визначення системи принципів організації й функціонування судової влади, які відбивають її соціальне призначення, структуру, процедуру розгляду юридично значущих справ судами й націлення на досягнення завдань, що стоять перед нею, а також окреслення напрямків удосконалення правового регулювання судової влади в Україні.
    1. Принципи судової влади в сучасній їх інтерпретації здолали тривалий еволюційний шлях, починаючи від «демократичних» принципів правосуддя радянської доби, які за віддзеркалювали процедурні аспекти реалізації судових повноважень. Оскільки суд не розглядався як самостійна гілка влади, виокремлення специфічних принципів організації судової системи і статусу суддів не передбачалося. Сучасне розуміння цих принципів засновано на тому, що вони відбивають інституційне оформлення і процедурну сутність структурно відокремленої частини (гілки) державної влади, яку становить собою влада судова.
    2. У системі права досліджувані принципи утворюють значний міжгалузевий інститут, що має тісні зв’язки з нормами міжнародного, конституційного, кримінального, цивільного, адміністративного та процесуальних галузей права. Кожен із них у цьому комплексі матиме власну сферу поширення й межі впровадження. Системоутворюючим чинником щодо принципів судової влади є сам інститут судової влади в його цілісному сприйнятті, що повинно відбивати його природу й сутність. Природа цих принципів тісно пов’язана з функціональними характеристиками судової влади, її роллю в конкретній історичній правовій системі.
    3. Перелік принципів судової влади та їх змістовне наповнення ґрунтуються на загальновизнаних міжнародних стандартах належного і справедливого судочинства. Документальна їх фіксація відбувається на міжнародному й національному рівнях. Джерела закріплення міжнародних стандартів судової влади можна класифікувати за 2-ма критеріями: (а) за ступенем обов’язковості – імперативні, що охоплюють норми міжнародних договорів, рішення Європейського суду з прав людини і диспозитивні, до яких належать рекомендаційні акти органів міжнародних організацій – резолюції Генеральної Асамблеї ООН, рекомендації Комітету міністрів Ради Європи тощо; (б) за ступенем поширеності – універсальні, прийняті на рівні міжнародного співтовариства, й регіональні, розроблення яких має місце в рамках певної географічно близької сукупності країн.
    4. Правова природа розглядуваних принципів розкривається в їх основних характеристиках: (а) вони містяться в найзагальніших нормах, які мають широкий спектр дії; (б) закріплюють або регулюють найважливіші правовідносини, що складаються у процесі організації й діяльності судової влади; (в) обслуговують зміст інших норм законодавства, які повинні виступати юридичними гарантіями, забезпечувати дію юридичних механізмів реалізації принципів судової влади; (г) є різновидом принципів права, зокрема, організації й діяльності органів державної влади, й акумулюють у собі всі їх сутнісні риси.
    5. На національному рівні принципи судової влади знаходять своє закріплення в Конституції, в законодавстві про судоустрій і процесуальному законодавстві України (ЦПК, ГПК, КАС, КПК). Окремою формою їх відбиття є суспільна правосвідомість, існуюча на рівнях побутовому – сприйняття судової влади пересічними громадянами і професійному – ставлення до неї юристів.
    6. Судова практика служить джерелом виникнення й розвитку як нових принципів судової влади, так і складових елементів уже існуючих. Досліджувані принципи отримують офіційне закріплення в рішеннях Конституційного Суду України, постановах пленумів вищих судових органів України (Верховного Суду України, вищих спеціалізованих судів), у рішеннях вищих судових органів України по конкретних справах і Європейського суду з прав людини.
    7. Процес утворення принципів судової влади нерозривно пов'язаний із правоутворенням і є його складовим елементом. Нові ідеї, виникаючі в суспільній правосвідомості, долають тривалий еволюційний шлях, наприкінці якого отримують офіційне визнання державою. Це відбувається або в законотворчому процесі, або в результаті розвитку судової практики.
    8. Принципи судової влади становлять собою не простий перелік загальних норм, а систему норм. Якщо виходити з того, що вони володіють такою ознакою, як нормативність, тобто є матеріалізованими у правових нормах, а норми права – це теж система, то можна стверджувати, що система принципів – це система в системі, що визначає сутність, завдання судової влади як системи іншого рівня (зокрема, соціально-правової, публічно-правової). Система принципів судової влади складається з елементів, що становлять собою нерозривну єдність окремих правових норм і приписів.
    9. Будучи взаємопов’язаними і взаємозалежними, принципи судової влади разом становлять систему, в якій їх змістовні елементи складаються у структурні зв’язки. Фундаментом цієї системи служить мета її діяльності – захист прав та законних інтересів людини і громадянина. Адже саме цій ідеї й підпорядковуються всі інші принципи, саме на ній ґрунтується діяльність держави й усіх її інститутцій у демократичному суспільстві.
    Основоположні принципи судової влади – це ідеї найбільш загального характеру, що є концентрованим вираженням найважливіших сутнісних рис інституту судової влади. Ці вихідні положення є сутністю останньої як специфічного правового регулятора суспільних відносин, виступаючи критерієм цінності судової влади для суб’єктів права. Це імперативні вимоги, що окреслюють загальну спрямованість судового устрою й судочинства. До цих принципів належать: верховенство права й законність, справедливість, гуманізм, рівність громадян перед законом і судом, незалежність, самостійність, повнота і транспарентність судової влади. Усі вони різняться за сферою свого поширення: верховенство права, законність, справедливість, гуманізм, рівність громадян перед законом і судом діють у всіх без винятку галузях права й інститутах правової системи, тоді як незалежність, самостійність, повнота і транспарентність набувають змістовного наповнення переважно при реалізації конституційних повноважень судової влади.
    Аналіз міжнародно-правових стандартів судочинства і положень Конституції (розд. VІІІ) дозволяє виділити такі базові організаційні принципи побудови органів судової влади в Україні: (а) доступність правосуддя (у першу чергу, її територіальна доступність); (б) компетентність суду (зокрема, спеціалізація суду й суддів і вимоги щодо високого професійного рівня суддів); (в) право особи на перегляд судового рішення, винесеного в її справі (в організації судової влади цей стандарт відбивається через ієрархічність побудови судової системи й інстанційність судового провадження).
    Процедурні принципи судової влади віддзеркалюють основні сутнісні характеристики процесу розгляду й вирішення юридично значущих справ судом. До них слід віднести такі риси судового провадження, як змагальність, гласність, розумність строків судового розгляду, державна мова судочинства, колегіальний і одноособовий судовий розгляд, участь громадськості у відправленні судочинства, забезпечення права особи на правову допомогу, обов’язковість і вмотивованість судових рішень.
    10. Структурний взаємозв’язок досліджуваних принципів у системі правосуддя полягає в тому, що вони діють не розрізнено, а в сукупності, доповнюючи й розвиваючи один одного. Це підтверджується наявністю змістовних елементів, загальних для декількох принципів (приміром, належне фінансування судів є складником доступності правосуддя й незалежності суддів). Деякі з елементів одного принципу виступають гарантією іншого (наприклад, надання малозабезпеченим громадянам безоплатних послуг адвоката, що є гарантією доступності правосуддя і важливим складником права особи на правову допомогу). Наслідком цього є те, що порушення одного з принципів судової влади призводить до порушення інших, що в цілому негативно відбивається на стані захищеності прав та свобод людини і громадянина в державі.
    11. На підставі проведеного дослідження пропонуємо уточнити редакцію деяких статей Конституції України, які стосуються організації й функціонування органів судової влади, а саме: (а) змінити назву розділу VIII «Правосуддя» на «Судова влада»; (б) викласти деякі статті Основного Законув такій редакції:
    – частину 1 ст. 55: «Кожній особі в разі порушення її прав чи свобод забезпечується право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом, утвореним на підставі закону. Забороняється безпідставна відмова в наданні судового захисту»;
    – частину 4 ст. 124: «Народ безпосередньо бере участь у здійсненні правосуддя через присяжних засідателів»;
    – частину 1 ст. 127: «Правосуддя здійснюють професійні судді й у визначених законом випадках – присяжні засідателі»;
    – частину 1 ст. 125: «Система судів загальної юрисдикції в Україні будується на засадах територіальності, спеціалізації й інстанційності»;
    – статтю 129: «Судова влада здійснюється на засадах верховенства права, законності, справедливості, рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Завданням судової влади є захист прав та свобод людини і громадянина. Основними принципами судового провадження є: (1) незалежність суддів і підкорення їх лише закону; (2) змагальність сторін і свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості; (3) забезпечення розумних строків судового розгляду; (4) ведення судочинства державної мовою й забезпечення вільного використання регіональних мов і мов меншин; (5) гласність судового процесу і його повне фіксування технічними засобами; (6) забезпечення права особи на правову допомогу; (7) забезпечення апеляційного й касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, установлених законом; (8) обов’язковість і вмотивованість судових рішень.
    Судочинство провадиться суддею одноособово, колегією суддів або судом присяжних.
    Законом можуть бути визначені інші принципи судового провадження в окремих судових юрисдикціях».





    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

    1. Абросимова Е. Транспарентность правосудия [Текст] / Е. Абросимова // Конституционное право: Восточноевроп. обозрение. – 2002. – № 1(38). – С. 142–152.
    2. Абросимова Е.Б. Судебная власть в Российской Федерации: система и принципы: учеб. пособ. [Текст] / Е.Б. Абросимова. – М.: Ин–т права и публ. политики, 2002. – 160с.
    3. Абросимова Е.Б. Конституционные основы судебной власти в зарубежных странах: конспект лекций [Текст] / Е.Б. Абросимова.– Тверь: Твер. гос. ун-т, 2000. – 60с.
    4. Абросимова Е.Б. Суд в системе разделения властей: российская модель А(конституционно-теоретические аспекты): учеб. пособ. [Текст] / Е.Б. Абросимова. – М.: Проспект, 2002. – 112с.
    5. Авдюков М. Г. Принцип законности в гражданском судопроизводстве [Текст] / М.Г. Авдюков. – М.: Юрид. лит., 1970. – 182 с.
    6. Адміністративна юстиція: європейський досвід та пропозиції для України [Текст] / автори-упоряд. І.Б. Коліушко, Р.О. Куйбіда. – К.: Факт, 2003. – 146 c.
    7. Азовкин И.А. Демократический характер государственной власти в СССР и механизм ее осуществления / И.А. Азовкин [Текст] // Сов. гос-во и право. – 1968. – № 3. – С. 11.
    8. Акчурина Г.М. Комментарий к поправкам в Арбитражно-процессуальный кодекс РФ / Г.М. Акчурина [Электрон. ресурс]. – Режим доступа: http://www.fbk.ru/library/recommendations/arbitrage_comment. – Заголовок с экрана.
    9. Алексеев А. С. Начала верховенства права в современном государстве [Текст] /А.С. Алексеев // Вопр. права: журн. науч. юриспруд. –1910. – Кн. 2. – С. 15.
    10. Алексеев С. С. Общая теория права: учебник [Текст] / С. С. Алексеев. – [2-е изд., перераб. и доп.] – М.: ТК Велби, Изд-во «Проспект», 2008. – 576 с.
    11. Алексеев С.С. Проблемы теории права: курс лекций. – [в 2-х т.] / С.С. Алексеев. – Т.1: Основные вопросы общей теории социалистического права. – Свердловск: Свердл. юрид. ин-т, 1972. – 395 с.
    12. Алексеев С.С. Тайна права. Его понимание, назначение, социальная ценность: моногр. [Текст] / С.С. Алексеев. – М.: Норма, 2001. – 161 с.
    13. Алексеева Л. Видеоконференцсвязь в суде: технические проблемы решены, остались процессуальные [Текст] / Л. Алексеева // Рос. юстиц. – 2000. – № 6. – С. 12.
    14. Аллене Де Рибемон против Франции: пост. Европ. суда по правам человека от 10.02.1995 г. [Электрон. ресурс]. – Режим доступа: http://europeancourt.ru/resheniya-evropejskogo-suda-na-russkom-yazyke/allene-de-ribemon-protiv-francii-postanovlenie-evropejskogo-suda/. – Заголовк с экрана.
    15. Английская революция XVII века [Текст]: учебник / С. В. Кондратьев.– Москва: Академия, 2010. – 190 с.
    16. Андрощук С. Принцип верховенства права: визначення, співвідношення із суміжними поняттями, особливості законодавчого закріплення і реалізації [Текст] / С. Андрощук // Юрид. журнал. – 2011. – № 5. – С. 12-17.
    17. Анишина В.И. Конституционные принципы судебной власти Российской Федерации: формирование, содержание и перспективы развития: моногр.[Текст] / В.И. Анишина. – М.: РАП, 2006. – 243 с.
    18. Антикризисный бунт [Текст] // Weekly.ua. – 2011. – № 40 (83) – С. 29.
    19. Антонович М.М. Законодавство України та зарубіжних країн щодо статусу державної мови (порівняльний аспект) [Текст] / М.М. Антонович // Право України. – 1999. – № 6. – С. 73-74, 83.
    20. Апанасенко Ф. Е. Судебно-правовая система Великобритании : учеб. пособ. / Ф. Е. Апанасенко. – М. : Высш. шк., 2008. – 336 с.
    21. Апель К.-О. Апріорі спільноти комунікації та основи етики до проблеми раціонального обґрунтування етики за доби науки [Текст] / К.-О. Апель // Сучасна зарубіжна філософія: течії та напрямки: хрестоматія. – К.: Істина, 1996. – С.361-374.
    22. Арабская весна: материал из Википедии — свободной энциклопедии [Электрон. ресурс]. – Режим доступа: http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%90%D1%80%D0%B0%D0%B1%D1%81%D0%BA%D0%B0%D1%8F. – Заголовок с экрана.
    23. Арбитражный процесс: учебник: [для студ. юрид. вузов и фак.] / [Андреева Т.К, Борисова Е.А., Иванова С.А. и др.]; под ред. М.К. Треушникова. – М.: Городец, 2003. – 656 с.
    24. Арбитражный процессуальный кодекс Российской Федерации от 24.07.2002, № 95-ФЗ [Текст] // СЗ РФ. 2002.– № 30. – ст. 3012.
    25. Аристотель: сочинения: в 4-х т. [Текст] / Аристотель. – М.: Юрид. лит., 1983. – Т. 4. – 273 с.
    26. Артемьев А. Не повезло Шираку / А. Артемьев [Электрон. ресурс]. – Режим доступа: http://www.gazeta.ru/politics/2011/12/15_a_3928790.shtml. – Заголовок с экрана.
    27. Артрико против Италии: реш. Европ. суда по правам человека от 13.05.1980 г. [Текст]// Европ. суд по правам человека: избр. решения: в 2–х т. – Т. 1 / под ред. В.А. Туманова. – М.: НОРМА, 2000. – 856 с. – С. 318 – 327.
    28. Афанасьев С.Ф. Право на справедливое судебное разбирательство и его реализация в российском гражданском судопроизводстве: моногр. [Текст] / С.Ф. Афанасьев / под ред. М.А. Викут. – М.: Юрлитинформ, 2009. – 296 с.
    29. Ахсен проти ФРН: рішення Європ. суду з прав людини від 8.12.1983 р. // Офіц. сайт Європ. суду з прав людини [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://cmiskp.echr.coe.int/tkp197/portal.asp?ssionId=32553610&skin=hudoc-en&action=request. – Заголовок з екрану.
    30. Аш В. Довольно молитв / Валери Аш [Текст] // Кореспондент. – 2011. – 23 сент. 2011 г. – С. 7.
    31. Балакин К.В. Обжалование постановлений судов гражданской юрисдикции во Франции: дис. …. канд. юрид. наук: 12.00.15/ Балакин Кирилл Владимирович. – М., 2001. – 170 с.
    32. Бангалорські принципи поведінки суддів, схвалені резолюцією № 2006/23 Економічної та Соціальної Ради ООН від 27.07. 2006 р.[Текст]// Міжнародні стандарти незалежності суддів: зб. документів. – К.: Поліграф-Експрес, 2008. – 184 с. – С. 28-34.
    33. Банчук О.А. Вимоги статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод до процедури здійснення судочинства[Текст] / О.А. Банчук, О.Р. Куйбіда – К.: ІКЦ ”Леста“, 2005. – 116 с.
    34. Барбара В.П. Використання комп’ютерних технологій у судочинстві [Текст] / В.П. Барбара // Вісн. Верхов. Суду України. – 2006. – № 1 (65). – С. 36-39.
    35. Бауринг Б. Судебная система и ее радикальная реформа в Англии и Уэльсе [Текст] / Б. Бауринг // Конституц. право: Восточноевроп. обозр. – 2002. – № 3(40). – С. 2–11.
    36. Безнасюк А.С. Судебная власть: учебник для вузов [Текст] / А.С. Безнасюк, Х.У. Рустамов. – М.: ЮНИТИДАНА; Закон и право, 2002. – 455с.
    37. Безоплатна правова допомога у Харкові [Електрон. ресурс]. – Режим доступу: http://www.gazeta.ru/social/2011/12/01/3853650.shtml. – Заголовок з екрана.
    38. Белоруссию осудили за казнь [Электрон. ресурс]. – Режим доступа: / http://www.umdpl.info/index.php?id=1263738806. – Заголовок с экрана.
    39. Беляев Н.А Уголовно-правовая политика и пути ее реализации: учебн. пособ. / Н.А. Беляев [Текст]. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1986. – 175 с.
    40. Белякова Е.В. Церковный суд и проблемы церковной жизни: моногр. [Текст] / Е. В. Белякова. – М: Культур. центр "Духов. б-ка", 2004. – 663 с.
    41. Бервено С.М. Проблеми договірного права України: моногр. [Текст] / С.М. Бервенко. – К.: Юрінком Інтер, 2006. – 392 с.
    42. Бержель Ж.-Л. Общая теория права: учеб. пособ. [Текст] / под общ. ред. В.И. Даниленко, пер. с фр. – М.: Изд. дом NOTA BENE, 2000. – 576с.
    43. Бернхем В. Вступ до права та правової системи США: учеб. пособ. [Текст] / В. Барнхем. – К.: Україна, 1999. – 554 с.
    44. Бирюков против Российской Федерации: решение Европ. Суда по правам человека от 17.01.2008 г. // Офиц. сайт Европ. суда по правам человека[Электрон. Ресурс]. — Режим доступа: http://cmiskp.echr.coe.int/tkp197/view.asp?action=html&documentId=827821&portal=hbkm&source=externalbydocnumber&table=F69A27FD8FB86142BF01C1166DEA398649. – Заголовок с экрана.
    45. Бідність в Україні продовжує зростати: Ukrainian Foundation for Democracy "People First"[Електрон. ресурс]. – Режим доступу: http://peoplefirst.org.ua/digest_2011-37_1.html. – Заголовок з екрана.
    46. Бірюкова А. Проблемні аспекти здійснення захисту та надання правової допомоги адвокатами [Текст] / А. Бірюкова // Юрид. Україна. – 2005. – № 1. – С. 49–54.
    47. Боботов С. В. Правосудие во Франции : учеб. пособ.[Текст] / С. В. Боботов. – М. : Изд-во EAB, 1994. – 200 с.
    48. Боботов С. Я. Введение в правовую систему США: учеб. пособ. [Текст] / С.Я. Боботов, И.Ю. Жигачев. — М.: Норма, 1997. — 324 с.
    49. Боботов С.В. Суд присяжних. История и современность [Текст] / С.В. Боботов, Н.Ф. Чистяков. – М.: Рос. прав. акад. МЮ РФ, 1992. – 104 с.
    50. Бобылев А.И. Общество, гражданское общество, личность, государство, право. Их взаимодействие на современном этапе [Текст] / А.И. Бобылев // Право и политика. – 2001. – №3. – С.70.
    51. Бова Є.Ю. Організація безоплатної правової допомоги в Україні: автореф. дис. на здобуття наук. ступ. канд. юрид. наук: 12.00.10 [Текст]/ Є.Ю. Бова. – К., 2009. – 20 с.
    52. Богданова Н.А. Система науки конституционного права: моногр. [Текст] / Н.А. Богданова. – М.: Юрист, 2001. – 845 с.
    53. Бойков А.Д. Третья власть в России. Очерки о правосудии, законности и судебной реформе 1990 – 1996 гг. [Текст] / А.Д. Бойков. – М.: Изд-во НИИСЗ, 1997. – 198 с.
    54. Бондарь Н. С. Гражданин и публичная власть: Конституционное обеспечение прав и свобод в местном самоуправлении: учеб. пособ. [Текст] / Н.С. Бондарь. – М.: Изд. дом. «Городец», 2004. – 351 с.
    55. Боннер А. Т. Принцип законности в советском гражданском процессе [Текст] / А. Т. Боннер; под ред. М. С. Шакарян. – М.: Юрид. лит., 1989. – 174 с.
    56. Борисова Л.В. Принцип разумности в российском гражданском процессе: учеб. пособ. для студ. вузов, обучающихся по спец. 030501 «Юриспруденция» [Текст]/ Л.В. Борисова; под. ред. Н.М. Коршунова. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2008. – 95 с.
    57. Бочан проти України: рішення Європ. суду з прав людини від 03.05.2007 р. [Електрон. ресурс] // Режим доступу: http://www.minjust.gov.ua/ files/bochan_7577_02.zip. – Заголовок з екрана.
    58. Братусь С. Н. Теоретические вопросы систематизации советского законодательства: моногр. [Текст] / С.Н. Братусь. – М.: Юрид. лит., 1976. – 176 с.
    59. Бринцев В.Д. Стандарти правової держави: втілення у національну модель організаційого забезпечення судової влади: моногр. [Текст] / В.Д. Бринцев. – Х.: Право, 2010 . – 464 с.
    60. Бринцев О. В. Щодо критеріїв спеціалізації судів у аспекті реформування судової системи України [Текст] / О.В. Бринцев // Право України. – 2006. – № 7. – С. 7-9.
    61. Британські журналісти висвітлюватимуть судові засідання за допомогою Twitter [Електрон. ресурс]. – Режим доступу: http://www.telekritika.ua/news/2010-12-20/58554.– Заголовок з екрана.
    62. Бруно Л. Свобода и закон [Текст] / Л. Бруно; пер. с англ. В. Кошкина; под ред. А. Куряева.– М.: ИРИСЭН, 2008. – 308 с.
    63. Бруско проти Італії: рішення Європ. суду з прав людини від 06.09.2001 р., заява № 69789/01 [Електрон. ресурс]. – Режим доступу: http://www1.umn.edu/humanrts/russian/euro/Rlitigationmanual_cases.html. – Заголовок з екрана.
    64. Булут против Австрии: решение Европ. суда по правам человека от 22.02.1996 г. [Электрон. ресурс] // Режим доступа: http://www.hrights.ru/text/inter/b2/Chapter8.htm/. – Заголовок с экрана.
    65. Бунт пенсионеров: чернобылец порвал решение суда на 1,5 млн [Электрон. ресурс]. – Режим доступа: http://www.segodnya.ua/news/14307400.html. – Заголовок с экрана.
    66. Бурдов проти Росії: рішення Європ. суду з прав людини від 07.05.2002 р. [Текст] // Практика Європейського суду з прав людини. Рішення. Коментарі. – 2002. – № 3. – С. 19–25.
    67. Бурлаченко С. Беспрецедентный прецедент / Бурлаченко С. [Электрон. ресурс]. – Режим доступа:http://www.judges.org.ua/dig1327.htm . – Заголовок с экрана.
    68. Бурмистров А.С. Публичная власть и принципы судебной власти. /Судебная власть России: история, теория, практика [Текст] / А.С. Бурмистров // Сб. статей по матер. науч.-практ. конференции: Москва, 14 декабря 2004 г. – М.: Изд-во Моск. гуманит. ун-та, 2005. – С. 18.
    69. Бывшего президента Египта Мубарака приговорили к пожизненному заключению [Электрон. ресурс]. – Режим доступа:http://www.segodnya.ua/news/14387268.html.– Заголовок с экрана.
    70. В Харькове уже в следующем году можно будет получить бесплатную правовую помощь [Электрон. ресурс]. – Режим доступу: http://www.objectiv.tv/291211/64748.html. – Заголовок с экрана.
    71. Варфломеєва Т. Судово-правова реформа в Україні. Думка адвокатів [Текст] / Т. Варфоломеєва // Адвокат.– 1996.– № 1.– С. 136–138.
    72. Варфоломеева Т.В. Защита в уголовном судопроизводстве: моногр. [Текст] / Т.В. Варфоломеева. – К.: Ин–т адвокатуры,1998. – 204с.
    73. Варфоломеєва Т.В. Науково-практичний коментар до Закону України “Про адвокатуру” [Текст] / Т.В. Варфоломеєва, С.В. Гончаренко // Законодавство про адвокатуру та адвокатську діяльність: зб. норм. актів: коментар. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – С. 5-102.
    74. Васильев С.В. Гражданское судопроизводство государств–участников СНГ: учеб. пособ. [Текст] / С.В. Васильев. – Х.: Харьков юрид., 2008. – 512 с.
    75. Васьковский Е.В. Курсъ гражданского процесса [Текст] / Е.В. Васьковский. – Т. 1. – М.: Изд. бр. Башмаковыхъ, 1913. – 691 с.
    76. Васьковский Е.В. Учебник гражданского процесса [Текст] / под ред. и с предисл. В.А. Томсинова. – М.: Зерцало, 2003. – 464 с.
    77. Великий тлумачний словник сучасної української мови [Текст] / укл. і гол. ред. В.П. Бусел. – Ірпінь : Перун, 2001. – 1440 с.
    78. Верещагин А.Н. Судебное правотворчество в России: сравнительно-правовые аспекты: моногр. [Текст] / А.Н. Верещагин. – М.: Изд-во Междунар. отн-я, 2004. – 342 с.
    79. Вермелен проти Бельгії: рішення Європ. суду з прав людини від 20.02.1999 р. [Текст] // Вибрані рішення Європ. суду з прав людини (1993–2002 рр.): пр. Львів. лаборат. прав людини і громадянина НДІ держ. буд-ва та місц. самоврядування АПрНУ: Серія ІІ: Коментарі прав і законодавства. – Вип. 3. / редкол.: П.М. Рабінович та ін. – Х.: Консум, 2003. – С. 179–181.
    80. Вернер проти Австрії: рішення Європ. суду з прав людини від 24.11.1997 р. // Офіц. сайт Європ. суду з прав людини [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://sim.law.uu.nl/SIM/CaseLaw/hof.nsf/1d4d0dd240bfee7ec12568490035df05/c26b7eda57ac316fc1256640004c365e?OpenDocument. – Заголовок з екрана.
    81. Веснич О. Суддів на мило? / Веснич О. [Електрон. ресурс]. – Режим доступу: http://www.judges.org.ua/dig1475.htm. – Заголовок з екрана.
    82. Веснянка О. Суди дедалі частіше забороняють мирні зібрання в Україні / О. Веснянка [Електрон. ресурс]. – Режим доступу: http://www.dw-world.de/dw/article/0,,15507977,00.html. – Заголовок з екрана.
    83. Видано інформаційні буклети для громадян про діяльність ВССУ [Електрон. ресурс]. – Режим доступу: http://www.sc.gov.ua/ua/novini_za_ii_pivrichchja_2011_roku/vidano_informacijni_bukleti_dlja_gromadjan_pro_dijalnist_vssu.html. – Заголовок з екрана.
    84. Виктор Пшонка: "Дело Оксаны Макар должно быть частично открытым" / А. Жуков [Електрон. ресурс] – Режим доступу: http://kp.ua/daily/290512/339812/. – Заголовок з екрана.
    85. Винтерверп против Нидерландов: пост. Европ. суда по правам человека от 24.10.1979 г. [Электрон. ресурс]. – Режим доступа: http://europeancourt.ru/uploads/ECHR_Winterwerp_v_the_Netherlands_24_10_1979.pdf. – Заголовок с экрана.
    86. Висновки першої експертної комісії Міжнародної асоціації суддів [Текст] // Міжнароді стандарти незалежності суддів: зб. документів. – К.: Поліграф-Експрес, 2008. – С. 39, 61,78.
    87. Висновок щодо законопроекту «Про судоустрій» та законопроекту «Про статус суддів в Україні»: схв. Венеціанською Комісією на її 70-й пленарній сесії (Венеція, 16-17 березня 2007 р.) [Електрон. ресурс]. – Режим доступу : // http://aj.court.gov.ua/study/s_action/288/show/. – Заголовок з екрану.
    88. Віденська конвенція про право міжнародних договорів від 23.05.1969 р. [Текст] // Міжнар. договори України. – К.: Право, 1997. – Т.1. – С. 6–40.
    89. Власти уничтожат все вещдоки, связанные со взрывом в минском метро [Электрон. ресурс]. – Режим доступа: http://www.segodnya.ua/news/14334148.html. – Заголовок с экрана.
    90. Во Франции вступил в силу новый закон.Франция распрощалась с паранджой [Электрон. ресурс]. – Режим доступа: http://atomeux.livejournal.com/353062.html.– Заголовок с экрана.
    91. Вовк Д. Банкротство предприятия: процедура: моногр. [Текст] / Д. Вовк. – Х.: Фактор, 2009. – 368 с.
    92. Вовк Д. Проблеми визначення та дії принципу верховенства права в Україні [Текст] / Д. Вовк // Право України. – 2003. – № 11.– С. 12-16.
    93. Воронов А.Ф. Принципы граджанського процесса: прошлое, настоящее, будущее [Текст] /А. Ф. Воронов. – М.: Издат. Дом «Городец», 2009. – 496 с.
    94. Воскобитова Л.А. Сущностные характеристики судебной власти: моногр. [Текст] / Л.А. Воскобитова. – Ставрополь: Сервисшкола, 2003. – 159 с.
    95. ВРЮ запропонувала ВР звільнити за порушення присяги суддю Єнакіївського міського суду [Електрон. ресурс]. – Режим доступу: www.rbc.ua. – Заголовок з екрана.
    96. Высший арбитражный суд РФ: офиц. веб-сайт [Электрон. ресурс]. – Режим доступа: http://www.arbitr.ru/vas/. – Заголовок с экрана.
    97. Высший арбитражный суд РФ: Приказ от 12.01.2011 р. № 1 «О временном порядке подачи документов в арбитражные суды Российской Федерации в электронном виде / официальный веб-сайт ВАС РФ [Электрон. ресурс]. – Режим доступа: http://www.arbitr.ru/vas/. – Заголовок с экрана.
    98. Вяткин Ф. Видеоконференцсвязь при рассмотрении кассационных жалоб / Ф. Вяткин, С. Зайцев [Текст] // Рос. юстиц. – 2000. – № 6. – С. 11-12.
    99. Гинчо против Португалии: решение Европ. суда по правам человека от 10.07.1984 г. [Электрон. ресурс].– Режим доступа: http://www.echr-base.ru/guincho.jsp. – Заголовок с экрана.
    100. Гоббс Т. Левиафан // [Избр. произведения в 2-х т. – Т.2. – Технология власти]. [Текст]. – М.: Юрид. лит., 1991. – С.231-247.
    101. Голдер против Объединенного Королевства: решение Европ. cуда по правам человека от 21.02.1975 г. [Текст]. – Европ. суд по правам человека: избр. решения. – [В 2–х т.] – Т. 1 / под ред. В.А. Туманова. – М.: Норма, 2000. – С. 39–80.
    102. Голова ВАС України І. Темкіжев: інтерв’ю / М. Закаблук [Електрон. ресурс]. – Режим доступу: http://www.segodnya.ua/news/14332952.html. – Заголовок з екрана.
    103. Голова Ради суддів України Я. Романюк: інтерв’ю / М. Закаблук // [Електрон. ресурс] // Режим доступу: http://www.zib.com.ua/ua/6754-yaroslav_romanyuk_yakscho_mi_budemo_movchati_to_tochno_nicho.html. – Заголовок з екрана.
    104. Голова суду вимагав хабара за пом’якшення вироку / Центр суддівських студій: офіц. веб-сайт [Електрон. ресурс] – Режим доступу: http://www.judges.org.ua/dig1751.htm . – Заголовок з екрана.
    105. Головатий С. Верховенство права: моногр.: [у 3-х кн.] – Кн. 1: Верховенство права: від ідеї до доктрини [Текст] / С. Головатий. – К.: Фенікс, 2006. – 1747 с. – С. 61-624.
    106. Головатий С. Верховенство права: моногр.: [у 3-х кн.] – Кн. 3: Верховенство права: український досвід [Текст] / С. Головатий. – К.: Фенікс, 2006. – 1747 с. – С. 1277-1747.
    107. Головатий С. Концептуальні витоки ідеї «верховенства права» у філософській спадщині античних мислителів [Текст] / С. Головатий // Укр. право. – 2003. – № 1. – С. 12-31.
    108. Гольдман Р. Верховный суд США о гражданских правах и свободах [Текст] / Р. Гольдман, Э. Леонтовска, С. Франковски. – Польша: Изд-во БЕГА, 1997. – 254 с.
    109. Гольмстен А. X. Учебник русского гражданского судопроизводства: соч. [Текст] / А. X. Гольмстен. – СПб.: Тип. М. Меркушева, 1913. – 411 с.
    110. Гомьен Д. Европейская конвенция о правах человека и Европейская социальная хартия: право и практика [Текст] / Д. Гомьен, Д. Харрис, Л. Зваак. – М.: Изд-во МНИМП, 1998. – 600с.
    111. Городовенко В.В. Проблеми незалежності судової влади: автореф. дис. на здоб. вчен. ступ. канд. юрид. наук: 12.00.10 [Текст] / Віктор Валентьинович Городовенко. – Х., 2006. – 20 с.
    112. Господарський процесуальний кодекс України [Текст] // Відом. Верховн. Ради. України. – 1992. – № 6. – Ст. 56.
    113. Гражданский процесс зарубежных стран: учеб. пособ. / под ред. А.Г. Давтяна. – М.: Городец, 2008. – 543 с.
    114. Гражданский процесс: учебник / под ред. М. К. Треушникова. – М.: Городец, 2000. – 348 с.
    115. Гражданский процессуальный кодекс Республики Молдова, № 225-XV от 30.05.2003 г. [Текст] // Мониторул Офичиал ал Р.Молдова. – 2003. № 111-115/451.
    116. Гражданский процесуальный кодекс Республики Беларусь: зарегистр. в НРПА РБ 15.01.1999 г., № 2/13 [Электрон. ресурс]. – Режим доступа: http://pravo.kulichki.com/vip/gpk/00000001.htm. – Заголовок с экрана.
    117. Гражданский процесуальный кодекс Российской Федерации: от 14.11.2002 г., № 138-ФЗ [Текст] // СЗ РФ. – 2002. – № 46. – Ст. 4532.
    118. Гражданское право: учебник: [в 2 т.– Т. 1. – 2-е изд., перераб. и доп.] / отв. ред. Е.А. Суханов, – М.: НОРМА, 1998. – 432 с.
    119. Гребенюк І.І. Проблема відшкодування шкоди, завданої перевищенням розумного строку розгляду справ у судах загальної юрисдикції у контексті статей 6 та 13 Конвенції про захист прав і основних свобод людини / І.І. Гребенюк, О.В. Соловйов [Електрон. ресурс]. – Режим доступу: http://www.minjust.gov.ua/0/4306. – Заголовок з екрана.
    120. Греческие нефтеперерабатывающие компании «Стрен» и «Стратис Андреадис» против Греции: решение Европ. суда по правам человека от 09.12.1994 г. [Текст] // Европ. суд по правам человека: избр. решения: [в 2-х т.] / под ред. В.А. Туманова. – М.: Н, 2000. – Т. 1. – С. 58, 59.
    121. Грибанов В.П. Осуществление и защита гражданских прав: моногр., изд. 2-е, стереотип. [Текст] / В.П. Грибанов. – М.: Статут, 2001. – 411с.
    122. Громошина Н.А. Дифференциация, унификация и упрощение в гражданском судопроизводстве: моногр. [Текст] / Н.А. Громошина. – М.: Проспект, 2010. – 264 с.
    123. Грошевий Ю. Проблеми удосконалення законодавства, що регулює кримінально-процесуальну діяльність / Ю. Грошевий // Вісн. Акад. прав. наук України. – 2003. –№ 2–3. – С. 690–700.
    124. Грошевий Ю.М. Проблеми спеціалізації процесуальних процедур [Текст] / Ю.М. Грошевий // Актуал. пробл. застосування ЦПК та КАС: тези доп. та наук. повід. учасн. міжнар. наук.-практ. конф., 25-26 січ. 2007 р. / за заг. ред. В.В. Комарова. – Х.: Нац. юрид. акад. України, 2007. – С. 25-28.
    125. Грошевий Ю.М. Реалізація принципу доступності правосуддя у побудові судової системи України [Текст] / Ю.М. Грошевий // Питання удосконалення судової системи України: матеріали наук.-практ. конференції / ред. кол.: Ю.В. Баулін (голов. ред) та ін. – Х.: Кроссроуд, 2007. – С. 33-34.
    126. Гунченко Н. Право на суд / Н. Гунченко [Текст] // Дзеркало тижня. Україна. – 20011. – №9. – С. 5.
    127. Гурвич М.А. Лекции по советскому гражданскому процессу: учебник [Текст] / М.А. Гурвич. – М.: Юрид. лит., 1957. – 276 с.
    128. Гурвич М.А. Судебное решение. Теоретические проблемы: моногр. / [Текст] /М.А. Гурвич. – М.: Юрид. лит., 1976. – 265 с.
    129. Гуртієва Л.М. Етичні основи діяльності слідчого: автореф. дис. На здоб. наук. ступ. канд. наук: 12.00.09 / Людмила Миколаївна Гуртієва. – Одесса, 2008. – 20 с.
    130. Гуценко К. Ф. Уголовный процесс западных государств: учеб. пособ. / К.Ф. Гуценко, Л.В. Головко, Б.А. Филимонов. – изд. 2-е, доп. и испр. – М.: Зерцало-М, 2002. – 528 с.
    131. Гуценко К.Ф. Правоохранительные органы: учебник для студ. юрид. вуз. и фак. [Текст] / К.Ф. Гуценко, М.А. Ковалев. – М.: Зерцало-М, 2002. – 368 с.
    132. Давид Р. Основные правовые системы современности: моногр. [Текст] / Р. Давид, К. Жоффре-Спинози; пер. с фр. В.А. Туманова. – М.: Междунар. отн-я, 1996. – 400 с.
    133. Давтян А.Г. Граджанское процессуальное право Германии: учеб. пособ. [Текст] / А.Г. Давтян. – М.: Городец, 2000. – 318 с.
    134. Де Сальвиа М. Прецеденты Европейского суда по правам человека. Руководящие принципы суд. практики, относящейся к Европ. конвенции о защите прав человека и основных свобод: судебная практика с 1960 по 2002 гг. [Текст] / Де Сальвиа М. – СПб.: Юрид. центр Пресс, 2004. – 1072с.
    135. Де Хас та Жіжсель проти Бельгії: Рішення Європ. суду з прав людини від 24.02.1997 р. [Текст] // Укр. часопис прав людини. – 1999. – № 1–2. – С. 232-233.
    136. Демидов А. И. Власть в единстве и многообразии ее измерений [Текст] / А.И. Демидов // Гос-во и право. – 1995. – № 11. – С. 3.
    137. Демин В.Н. Принципы как форма научного познания: учеб. пособ. [Текст] / В.Н. Демин. – М.: Знание, 1972. – 160 с.
    138. Денисов А.И. ХХIV съезд и вопросы государства и права [Текст] / А.И. Денисов. – М.: Знание, 1972. – 160 с.
    139. День відкритих дверей у Вищому господарському суді України [Електрон. ресурс]. – Режим доступу: http://www.judges.org.ua/dig2052.htm. – Заголовок з екрана.
    140. Державна судова адміністрація України: офіц. веб-сайт [Електрон. ресурс]. – Режим доступу: http://court.gov.ua/dsa/. – Заголовок з екрана.
    141. Державне підприємство «Інформаційні судові системи» створило соціальну мережу «Феміда» — Інтернет-ресурс для спілкування законників та інших працівників суду [Електрон. ресурс]. – Режим доступу: http://www.judges.org.ua/dig2595.htm.- Заголовок з екрану.
    142. Державне підприємство «Інформаційні судові системи»: офіц. веб-сайт [Електрон. ресурс]. – Режим доступу: http://wiki.ics.gov.ua. – Заголовок з екрана.
    143. Державне управління: словн.-довід. [Текст] / уклад.: В.Д. Бакуменко (кер.твор. кол.) та ін. – К.: Вид-во УАДУ, 2002. – 654 с.
    144. «Дні відкритих дверей» в судах України [Електрон. ресурс]. – Режим доступу: http://www.judges.org.ua/dig2261.htm. – Заголовок з екрана.
    145. Дмитриев Ю.А. Система государственной власти в России и в мире: историко-правовая ретроспектива: моногр. [Текст] / Ю.А. Дмитриев, А.М. Николаев. – М.: Профобразование, 2002. – 840 с.
    146. Дмитриев Ю.А. Судебная власть в механизме разделения властей и защите прав и свобод человека [Текст] / Ю.А. Дмитриев, Г.Г. Черемных // Гос-во и право. – 1997. – № 8. – С.44– 50.
    147. Дмитриченко С.Навіщо нам суд присяжних? /С. Дмитриченко [Електрон. ресурс]. – Режим доступу: http://www.judges.org.ua/dig2083.htm. – Заголовок з екрана.
    148. До європейської моделі судової влади [Текст] // Юрид. вісн. України. – 2005. – № 6. – С. 7, 8.
    149. Добертен проти Франції: рішення Європ. суду з прав людини від 25.02.1993 р. [Текст] // Вибр. рішення Європ. суду з прав людини (1993–2002 рр.): праці Львів. лаборат. прав людини і громадянина НДІ держ. буд–ва та місц. самоврядування АПрНУ: Серія ІІ: коментарі прав і зак–ва. – Вип. 3.– Х.: Консум, 2003.– С. 154– 156.
    150. Добровольская Т.Н. Принципы советского уголовного процесса (вопросы теории и практики) [Текст] / Т.Н. Добровольская. – М.: Юрид. лит., 1971. – 171 с.
    151. Доклад о верховенстве права: Венецианская комиссия: принято на 86 пленар. засед. Венец. Комиссии (Венеция, 25-26 мар. 2011 г.) / Питер ван Дейк, Грет Халлер, Джеффри Джоуэлла, Каарло Туори [Электрон. ресурс] /// Режим доступа: http://www.google.com/#sclient=psy&hl=en&biw=1440&bih=752&source=hp&aqi=&aql=&oq=&pbx=1&bav=on.2,or.r_gc.r_pw.&fp=edbb3c8805231c46. – Заголовок с экрана.
    152. Домбо Бехер Б.В. проти Нідерландів: рішення Європ. суду з прав людини від 27.10.1993 р. [Текст] // Де Сальвиа М. Прецеденты Европейского суда по правам человека. Руководящие принципы суд. практики, относящейся к Европ. конвенции о защите прав человека и основных свобод: суд. практика с 1960 по 2002 гг. – СПб.: Юрид. центр Пресс, 2004. – С. 410-411.
    153. Досвід організації роботи Петровського районного суду м. Донецька [Текст] // Архів Петровського райсуду м. Донецька.
    154. Дробышевский B. C. Введение в юридическую антропологию: учебн. пособ. [Текст] / B.C. Дробышевский, А. Ф. Калинин. – Чита: Изд-во ЧитГУ, 2004. – 135c.
    155. Дульський проти України: рішення Європ. суду з прав людини від 01.06.2006 р. [Електрон. ресурс]. – Режим доступу:http://www.minjust.gov.ua/0/19612. – Заголовок з екрана.
    156. «Єдність системи судів загальної юрисдикції: теорія і практика»: круглий стіл у Верховному Суді України, 14.03.2012 р. [Електрон. ресурс]. – Режим доступу: http://justus.com.ua/articles/2012/03/15/1902/. –Заголовок з екрана.
    157. Европейская хартия о законе "О статусе судей" от 10.07.1998 г. [Электрон. ресурс]. – Режим доступа: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/994_236. – Заголовок с экрана.
    158. Европейский суд высказался по поводу права не-адвоката выступать защитником [Электрон. ресурс]. – Режим доступа: http://hr-lawyers.org/index.php?id=1322144499.–Заголовок с экрана.
    159. Ейрі проти Ірландії: рішення Європ. суду з прав людини від 09.10.1979 р. [Текст] // Практика Європ. суду з прав людини. Рішення. Коментарі. – 1999. – № 4. – С. 73– 90.
    160. Енгибарян Р.В. Конституционное право: учебник. [Текст] / Р.В. Енгибарян, Э.В. Тадевосян. – М: Юристъ, 2000. – 543 с.
    161. Ермоленко О. Курьез: украинец подал в суд на работодателя за то, что не взяли на работу / О. Ермоленко [Электрон. ресурс]. – Режим доступа: http://www.segodnya.ua/news/14307456.html. – Заголовок с экрана.
    162. Ершов В.В. Конституционные проблемы судоустройства и судопроизводства [Текст] / В.В. Ершов // Рос. юстиция. – 1999. – № 2. – С. 46-52.
    163. Європейська Хартія регіональних мов або меншин від 05.11.1992 р.: [Те
  • Стоимость доставки:
  • 200.00 грн

SEARCH READY THESIS OR ARTICLE


Купим мелким и крупным оптом -диссертации, защищенные в 2013-2014 г.г.

Доставка любой диссертации из России и Украины