catalog / PUBLIC ADMINISTRATION / The mechanisms of public administration
- title:
- ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ АВТОНОМІЗАЦІЇ ЗАКЛАДІВ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я В УКРАЇНІ
- Альтернативное название:
- ГОСУДАРСТВЕННОЕ РЕГУЛИРОВАНИЕ автономизации УЧРЕЖДЕНИЙ ЗДРАВООХРАНЕНИЯ В УКРАИНЕ
- university:
- НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ
- The year of defence:
- 2006
- brief description:
- НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ
ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ
На правах рукопису
РУДИЙ Володимир Мирославович
УДК [35.072 + 35.073 :: 351.77] (477)
ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ АВТОНОМІЗАЦІЇ ЗАКЛАДІВ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я В УКРАЇНІ
25.00.02 механізми державного управління
ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня
кандидата наук з державного управління
Науковий керівник
БІЛИНСЬКА Марина Миколаївна,
доктор наук з державного управління,
доцент
КИЇВ 2006
ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ......................................................... 4
ВСТУП............................................................................................................ 5
РОЗДІЛ 1
МЕТОДОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ДОСЛІДЖЕННЯ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ФІНАНСОВИХ ТА ЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИН У СИСТЕМІ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я............ 13
1.1. Основні механізми державного регулювання процесу автономізації в галузі охорони здоров’я...........................................................................14
1.2. Загальна характеристика правового регулювання фінансових та економічних відносин у системі охорони здоров’я України..................37
Висновки до першого розділу................................................................... 55
РОЗДІЛ 2
АДМІНІСТРАТИВНА ТА ФІНАНСОВА АВТОНОМІЯ ЗАКЛАДІВ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я ЯК МЕХАНІЗМ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕФЕКТИВНОГО ВИКОРИСТАННЯ РЕСУРСІВ ГАЛУЗІ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я: ДОСВІД ПІЛОТНИХ РЕГІОНІВ УКРАЇНИ............................................................ 58
2.1. Можливі шляхи забезпечення автономізації закладів охорони здоров’я в Україні.....................................................................................59
2.2. Нормативно-правове регулювання створення казенних та комунальних некомерційних підприємств у галузі охорони здоров’я......................................................................................................66
2.3. Запровадження адміністративної та фінансової автономії в закладах охорони здоров’я пілотних районів Харківської та Житомирської областей ..........................................................................86
Висновки до другого розділу ................................................................109
РОЗДІЛ 3
РОЗВИТОК ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВИХ МЕХАНІЗМІВ РЕГУЛЮВАННЯ АДМІНІСТРАТИВНИХ, ФІНАНСОВИХ ТА ЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИН В СИСТЕМІ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ................................................................113
3.1. Правові можливості застосування інноваційних стратегій контролю витрат і ефективного розподілу ресурсів у системі охорони здоров’я України.......................................................................................................114
3.2. Перспективи запровадження державних закупівель медичних послуг в системі охорони здоров’я України...........................................132
3.3. Ефективне державне регулювання адміністративної та фінансової автономії ключовий європейський орієнтир реформи охорони здоров’я в Україні....................................... ............................................. 151
Висновки до третього розділу .................................................................169
ВИСНОВКИ....................................................................................................... 172
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.......................................................178
ДОДАТКИ...........................................................................................................200
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ
БКУ
-
Бюджетний Кодекс України
ВООЗ
-
Всесвітня організація охорони здоров’я
ГКУ
-
Господарський Кодекс України
ЗОЗ
-
заклад охорони здоров’я
КП
-
комунальне підприємство
МОЗ
-
Міністерство охорони здоров’я
НАДУ
-
Національна академія державного управління при Президентові України
ЦКУ
-
Цивільний Кодекс України
ЦРЛ
-
центральна районна лікарня
ЄС
-
Європейський Союз
ВСТУП
Актуальність теми. Одним з пріоритетів діяльності будь-якої соціально орієнтованої держави, статусу якої прагне набути Україна, є ефективний розвиток системи охорони здоров’я, складовою якого є досягнення балансу між потребами громадян в якісних і доступних медичних послугах та можливостями щодо їх забезпечення за рахунок державного фінансування. Криза, що триває у системі охорони здоров’я України останні 15 років, поряд з хронічним дефіцитом фінансування зумовлена неефективним використанням наявних у галузі ресурсів. На цьому наголошується в Указі Президента України Про невідкладні заходи щодо реформування системи охорони здоров’я населення” від 6 грудня 2005 р. № 1694/2005.
Ефективне використання обмежених фінансових ресурсів і одночасне поліпшення якості та доступності медичної допомоги населенню передбачають формування відповідних мотивацій у всіх учасників системи охорони здоров’я. Це, в свою чергу, вимагає застосування нових механізмів державного управління галуззю. Виходячи з досвіду розвинутих європейських країн одним з таких ключових механізмів є перехід від командно-адміністративної моделі фінансування та управління в цій сфері до контрактної моделі з використанням автономних закладів охорони здоров’я.
Потреба у реформуванні економічних засад системи охорони здоров’я, запровадженні нових ефективних механізмів фінансування та управління в цій галузі визначена також Концепцією розвитку охорони здоров’я населення України, затвердженою Указом Президента України від 7 грудня 2000 р. № 1313/2000. Це передусім стосується вдосконалення механізмів державного регулювання господарської діяльності, що мають сприяти ефективному розподілу та використанню ресурсів галузі, оптимізації її організаційної структури та планування її діяльності, оскільки саме в цій частині українське законодавство як інструмент державного регулювання виявилося не досить ефективним з точки зору науки і практики державного управління. Саме цьому блоку законодавства України властиві значні внутрішні неузгодженості та протиріччя, що є однією з основних перешкод на шляху ефективного реформування національної системи охорони здоров’я. Це безпосередньо і стало підставою для дослідження й аналізу системи державного регулювання адміністративної та фінансової автономії закладів охорони здоров’я в Україні та спонукало систематизувати існуючі підходи до його вдосконалення.
Сутність регулювання економічних та фінансових відносин у державному управлінні взагалі, та галузі охорони здоров’я зокрема досліджували такі українські вчені, як В.М. Алексєєв [2], М.М. Білинська [9, 10], В.Є. Воротін [16], З.С. Гладун [19], І.А. Грицяк [23], В.М. Лехан [59, 73], В.М. Князєв [7, 57], О.Ю. Лебединська [56], Ф.М. Левченко [58], В.І. Луговий [57], О.Г. Мордвінов [66], Н.Р. Нижник [70], Я.Ф. Радиш [104], Н.Д. Солоненко [135, 136], російські науковці А.С. Акопян [1], Б.Т. Вєлічковський [142], В.З. Кучеренко [55], Ю.П. Лісіцин [60], І.М. Шейман [148], М.Є. Шемєтова [149], С.В. Шишкін [150].
Незважаючи на вагомий внесок цих вчених, досліджувана проблема в їхніх працях розкрита лише частково та досі не стала предметом комплексного наукового аналізу, що й зумовило вибір теми дисертації.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано в межах планового проекту Національної академії державного управління при Президентові України Державне управління та місцеве самоврядування” (ДР-ОК № 0201U004833), де здобувач працював на громадських засадах, та відповідно до затвердженої Постановою Верховної Ради України від 15 липня 1999 р. № 976-XIV Державної програми розвитку законодавства України до 2002 р., в реалізації якої дисертант брав участь як завідуючий секретаріатом Комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров’я, материнства та дитинства (довідка від 10 січня 2006 р. № 20-31/43).
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є науково-теоретичне обґрунтування організаційно-правових механізмів реформи управління та фінансування в системі охорони здоров’я України на основі моделі адміністративної та фінансової автономії закладів охорони здоров’я як ключової складової забезпечення їх мотивації до ефективного використання обмежених державних коштів та підвищення якості медичного обслуговування.
Відповідно до мети дослідження було поставлено такі завдання:
здійснити аналіз вітчизняної і зарубіжної літератури, чинної системи законодавчого регулювання реформи управління та фінансування системи охорони здоров’я в умовах обмеженого ресурсного забезпечення;
конкретизувати сутність державного регулювання в галузі охорони здоров’я, удосконаливши дефініцію поняття державне регулювання автономізації закладів охорони здоров’я”;
визначити та охарактеризувати основні механізми державного регулювання адміністративної та фінансової автономії закладів охорони здоров’я;
обґрунтувати доцільність реформування системи державного управління галуззю охорони здоров’я на основі розробленої комплексної моделі адміністративної та фінансової автономії закладів охорони здоров’я як ключової складової забезпечення їх мотивації до ефективного використання обмежених державних коштів та підвищення якості медичного обслуговування;
розробити методичний підхід й практичні рекомендації щодо розвитку організаційно-правових механізмів державного регулювання в процесі створення ефективної та прозорої моделі управління й фінансування галузі охорони здоров’я, орієнтованої на реальні потреби пацієнтів і водночас на ефективне використання ресурсів системи охорони здоров’я.
Об’єкт дослідження механізми державного управління охороною здоров’я України.
Предмет дослідження державне регулювання автономізації закладів охорони здоров’я в Україні.
Гіпотеза дослідження базується на припущенні, що система державного управління галуззю охорони здоров’я буде більш ефективною за умови запровадження моделі адміністративної та фінансової автономії закладів охорони здоров’я. Це створить підґрунтя для покращення фінансового забезпечення вказаної галузі, підвищення ефективності використання її ресурсів та якості медичних послуг, що надаються населенню в рамках державних гарантій забезпечення медичною допомогою.
Методи дослідження. Методологічну основу роботи становлять загальнонаукові і спеціальні методи досліджень, що ґрунтуються на сучасних наукових засадах державного управління, економічної, медичної і споріднених з ними наук. У роботі використано методи: наукової ідентифікації та зіставно-порівняльного аналізу при опрацюванні літературних джерел й дослідженні еволюції проблеми, що вивчається, та ступеня її розв’язання; абстрактно-логічний для теоретичного узагальнення, визначення сутності, місця та ролі державного регулювання реформи управління та фінансування галузі охорони здоров’я і формування висновків; економіко-математичний аналіз та системний підхід при моделюванні й логічному узагальненні принципів та алгоритмів комплексної моделі адміністративної і фінансової автономії закладів охорони здоров’я; системно-аналітичний для розробки концептуальних положень і заходів щодо впровадження запропонованих організаційно-правових механізмів державного регулювання в процесі створення ефективної та прозорої моделі фінансування галузі охорони здоров’я в Україні.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що в дисертації
вперше:
розроблено комплексну модель державного регулювання автономізації закладів охорони здоров’я як ключової складової забезпечення їх мотивації до ефективного використання обмежених державних коштів і підвищення якості медичного обслуговування та визначено етапи практичного запровадження цієї моделі;
визначено і охарактеризовано механізми державного регулювання автономізації закладів охорони здоров‘я в Україні: державне планування та організація господарської діяльності; управління людськими ресурсами (планування чисельності, добір персоналу, вдосконалення методів оплати праці персоналу, його мотивація до кар’єрного зростання та професійного розвитку); управління матеріально-технічними ресурсами та державними інвестиціями (кількість ліжок та інтенсивність їх завантаження, використання обладнання і приміщень тощо); державний контроль показників ефективності та продуктивності діяльності і їх застосування при плануванні подальшої роботи і оплати праці персоналу;
удосконалено:
ключову для регулювання процесу автономізації у сфері охорони здоров’я дефініцію категорійно-понятійного апарату „державне регулювання автономізації закладів охорони здоров’я”;
організаційно-правові механізми державного регулювання адміністративної та фінансової автономії закладів охорони здоров’я: розподіл функцій платника та постачальника медичних послуг, створення і використання економічно вмотивованих до якості й ефективності автономних постачальників медичних послуг, запровадження державних контрактних закупівель медичних послуг;
дістали подальшого розвитку:
основні методичні підходи до створення державних та комунальних підприємств у секторі охорони здоров’я України;
пропозиції щодо подальшого вдосконалення законодавства з метою створення сприятливих правових умов для запровадження адміністративної та фінансової автономії в діяльність закладів охорони здоров’я.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що:
апробовано комплексну модель державного регулювання автономізації та доведено ефективність цієї моделі в закладах охорони здоров’я пілотних районів у Харківській та Житомирській областях;
доведено, що можливість створення ефективної та прозорої моделі управління й фінансування в галузі охорони здоров’я в Україні пов’язана з подальшим удосконаленням законодавчої бази в цій сфері, формуванням та інституційним розвитком відповідних структур в органах виконавчої влади і місцевого самоврядування, наявністю відповідної політичної волі та професійної підготовки у керівників усіх рівнів.
Результати дисертаційної роботи:
взяті до впровадження Комітетом Верховної Ради України з питань охорони здоров’я, материнства та дитинства, зокрема при опрацюванні Постанови Верховної Ради України від 28 листопада 2002 р. Про інформацію Кабінету Міністрів України про стан справ у вітчизняній системі охорони здоров’я”, проектів законів України Про загальнообов’язкове державне соціальне медичне страхування” (реєстраційний № 4505 від 12 грудня 2003 р.) та Про заклади охорони здоров’я” (реєстраційний № 5426 від 19 квітня 2004 р., довідка про впровадження від 4 січня 2006 р. № 06-4/10);
використані Міністерством охорони здоров’я України при опрацюванні проекту Національного плану дій з реформування системи охорони здоров’я населення, розробленого на виконання Указу Президента України від 6 грудня 2005 р. № 1694/2005 Про невідкладні заходи щодо реформування системи охорони здоров’я населення” (акт про впровадження від 29 грудня 2005 р. № 241/12-17);
реалізовані в діяльності управлінь охорони здоров’я Харківської та Житомирської обласних державних адміністрацій і органів місцевого самоврядування та місцевих органів виконавчої влади Золочівського району Харківської області й Попільнянського району Житомирської області при прийнятті локальних управлінських рішень щодо розподілу функцій платника та постачальника медичних послуг, автономізації місцевих закладів охорони здоров’я шляхом їх реорганізації з бюджетних установ у комунальні некомерційні підприємства та щодо запровадження державних контрактних закупівель медичних послуг для потреб населення цих районів за кошти відповідних бюджетів у рамках реалізації в зазначених районах Проекту Європейського Союзу Фінансування та управління в сфері охорони здоров’я в Україні” (довідки про запровадження від 22 червня 2005 р. № 15/06-247 та від 30 червня 2005 р. № 10/06-34);
перебувають на стадії запровадження в Близнюківському районі Харківської та Черняхівському районі Житомирської областей (довідки про запровадження від 16 січня 2006 р. № 01-08/04 та від 11 січня 2006 р. № 8);
використовуються в навчальному процесі в Національній академії державного управління при Президентові України при підготовці магістрів державного управління із спеціалізації Управління охороною здоров’я” (акт про запровадження від 2 червня 2005 р. № 47/06-Н);
реалізовані в навчальних заходах з підготовки фахівців системи охорони здоров’я України в рамках Проекту Європейського Союзу Фінансування та управління в сфері охорони здоров’я в Україні” (довідка про впровадження від 12 січня 2006 р. № 1/10/2006);
реалізовані при виконанні науково-дослідної роботи Дослідження та розробка алгоритмів обґрунтування обсягів гарантованої державної безоплатної медичної допомоги з метою вироблення державних соціальних стандартів та якості у сфері охорони здоров’я” в Науково-дослідному інституті соціально-економічних проблем (акт про реалізацію від 2 червня 2005 р. № 38/06).
Дисертантом організовано проведення в Житомирській та Харківській обласних державних адміністраціях нарад-семінарів та відеоконференцій з керівниками райдержадміністрацій, районних рад та міських рад, закладів охорони здоров’я з питань реформування управління закладами охорони здоров’я, зміни їх господарсько-правового статусу та запровадження договірних відносин у системі охорони здоров’я зазначених регіонів.
Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження є самостійною науковою працею. Висновки та результати, у тому числі й ті, що характеризують наукову новизну, отримані здобувачем особисто. У дисертації не використовувались ідеї та розробки, що належать співавторам.
Апробація результатів дисертації. Практичні результати та матеріали дисертаційного дослідження доповідалися та обговорювалися на Другій щорічній донорській конференції 2001 рік рік охорони здоров’я населення України” (м. Київ, 2000); Всеукраїнській науково-практичній конференції Стратегія реалізації державних гарантій надання медичної допомоги на засадах медичного страхування” (м. Ірпінь, Київська область, 2001); 14-му Всесвітньому конгресі з медичного права (Маастріхт, Нідерланди, 2002); 6-й Міжнародній конференції Розподіл ресурсів сектору охорони здоров’я для боротьби з ВІЛ/СНІДом: системи охорони здоров’я в перехідний період” (Вашингтон, США, 2003); Всеукраїнській науково-практичній конференції Суспільні потреби та перебудова галузі охорони здоров’я на регіональному рівні та на рівні місцевого самоврядування” (м. Комсомольськ, Полтавська область, 2005); Всеукраїнській конференції Автономізація постачальників медичних послуг та запровадження контрактних відносин головні складові реформи системи охорони здоров’я в Україні” (м. Ялта, Автономна Республіка Крим, 2005); ІІ З’їзді лікарів загальної (сімейної) практики України (м. Харків, 2005).
Публікації. За темою дисертації опубліковано 18 наукових праць, у тому числі 1 монографія та 5 статей (три у співавторстві) у наукових фахових виданнях.
Структура та обсяг роботи. Дисертаційне дослідження складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Повний обсяг дисертації становить 292 сторінки, список використаних літературних джерел складається із 201 найменування. Дисертація містить 4 таблиці, 10 додатків на 92 сторінках.
- bibliography:
- ВИСНОВКИ
У дисертаційному дослідженні на теоретичному й практичному рівнях вирішено актуальне наукове завдання щодо науково-теоретичного обґрунтування організаційно-правових механізмів реформи управління і фінансування в системі охорони здоров’я України на основі моделі адміністративної та фінансової автономії закладів охорони здоров’я як складової забезпечення їх мотивації до ефективного використання обмежених державних коштів та підвищення якості медичної допомоги. Результати, отримані в процесі дисертаційного дослідження, підтверджують гіпотезу, покладену в його основу, а реалізована мета і завдання дають підстави зробити такі висновки та внести певні пропозиції.
1. Системний аналіз джерел за темою дослідження показав, що однією з основних причин негативних змін у стані здоров’я населення України є обмежене фінансування системи охорони здоров’я. Важливу роль у цьому процесі також відіграє використання недосконалої з управлінського та економічного погляду успадкованої від колишнього СРСР моделі системи охорони здоров’я, що в нових економічних умовах виявилася неефективною, втратила реальну профілактичну спрямованість і різко обмежила доступність та погіршила якість медичної допомоги. Такий стан справ вимагає суттєвих змін у державному регулюванні охорони здоров’я з урахуванням міжнародного досвіду, згідно з яким основними чинниками формування мотивацій до підвищення ефективності та якості медичного обслуговування є адміністративна та фінансова автономія закладів охорони здоров’я та запровадження системи державних контрактних закупівель медичних послуг.
2. Результати комплексного аналізу чинного законодавства свідчать, що, зважаючи на фактичну заборону приватизації державних і комунальних закладів охорони здоров’я, встановлену ст. 49 Конституції України, рівень адміністративної та фінансової автономії таких закладів має підвищуватися без зміни їх форми власності, в рамках публічного сектора. При цьому, враховуючи особливості національного господарського законодавства, на сучасному етапі найбільш доцільною моделлю автономізації державних і комунальних закладів охорони здоров’я в Україні можна вважати модель, яка передбачає реорганізацію цих закладів шляхом їх перетворення з бюджетних установ на казенні та комунальні некомерційні підприємства із закріпленням за ними статусу неприбуткових організацій.
Використання такої моделі автономізації закладів охорони здоров’я сприятиме уникненню ризику потенційного конфлікту між бажанням підприємств отримувати максимальний прибуток і необхідністю виконання покладеної на них суспільно корисної функції, що полягає в забезпеченні населення гарантованою безоплатною медичною допомогою, яка має надаватися в рамках державних закупівель медичних послуг на договірній основі.
3. Доведено, що основними механізмами державного регулювання процесу автономізації закладів охорони здоров’я є:
державне планування та організація господарської діяльності, спрямованої на забезпечення виробництва медичних послуг, перерозподіл коштів за різними напрямами витрат;
управління людськими ресурсами (планування чисельності, добір персоналу, вдосконалення методів оплати праці персоналу, його мотивація до якісної роботи та підвищення професійного рівня);
управління матеріально-технічними ресурсами та відповідними інвестиціями (кількість ліжок та інтенсивність їх завантаження, використання обладнання і приміщень тощо);
державний контроль щодо визначення показників ефективності та продуктивності діяльності та їх застосування при плануванні і запровадженні реформ в діяльність закладів охорони здоров’я.
4. Пілотні комунальні некомерційні підприємства на базі закладів охорони здоров’я Золочівського району Харківської області та Попільнянського району Житомирської області створені в умовах недосконалої чинної законодавчої бази. Зокрема, через колізії в тлумаченні податковими органами понять суб’єкт некомерційного господарювання”, що наведене в Господарському кодексі України, та неприбуткова організація”, що використовується в Законі України Про оподаткування прибутку підприємств”, невирішеним залишається питання про внесення цих закладів охорони здоров’я до реєстру неприбуткових організацій. Це зумовлює доцільність перегляду відповідних норм законодавства з метою усунення протиріч між ними.
5. Установлено, що в умовах наявного регулювання та інформаційно-аналітичного забезпечення єдиною прийнятною формою здійснення державних закупівель медичних послуг, що може бути застосована на початковому етапі діяльності закладів охорони здоров’я як автономних суб’єктів господарювання, є укладення договору про державну закупівлю медичних послуг у формі блок-контракту” (або пакетного договору”). Використання більш складних форм договорів про державну закупівлю медичних послуг, що враховували б як обсяги послуг, що мають надаватися за договором, так і вартість конкретних послуг, структуру пролікованих випадків захворювань тощо потребує вдосконалення підготовки управлінських кадрів, розробки та затвердження уніфікованих підходів до оцінки вартості медичних послуг, визначення єдиних державних цін (тарифів) на медичні послуги, що підлягають державним закупівлям, достатнього рівня комп’ютеризації та забезпечення медичних підприємств відповідними інформаційними технологіями.
6. Паралельно з використанням механізму державних контрактних закупівель медичних послуг в Україні необхідно запровадити інші механізми державного регулювання з метою забезпечення контролю витрат, ефективного розподілу ресурсів в секторі охорони здоров’я та підвищення якості й доступності вказаних послуг, а саме:
орієнтовані на врахування результатів роботи методи оплати постачальників медичних послуг;
раціональну фармацевтичну політику, що передбачає забезпечення оптимального балансу між економічною та клінічною ефективністю фармакотерапії;
заходи щодо підвищення ефективності капіталовкладень в системі охорони здоров’я.
7. Україні необхідно приєднатися до низки конвенцій Міжнародної організації праці та Ради Європи, що стосуються прав людини в частині забезпечення медичною допомогою. Зволікання з вирішенням цього питання негативно позначається на міжнародному політичному іміджі держави та якості її медико-санітарного законодавства. Приєднання до цих міжнародних договорів не лише сприятиме формуванню нового зовнішньополітичного іміджу України, а й надасть змогу суттєво підвищити відповідальність держави перед своїми громадянами за забезпечення їх права на охорону здоров’я.
8. З урахуванням основних наукових результатів дисертаційного дослідження, вітчизняного й зарубіжного досвіду, потреб суспільства в ефективному використанні ресурсів системи охорони здоров’я та підвищенні якості медичної допомоги можна запропонувати для втілення в практичну діяльність низку рекомендацій, спрямованих на вдосконалення державного управління.
З метою сприяння розвитку адміністративної та фінансової автономії закладів охорони здоров’я, ефективному переходу від командно-адміністративної до контрактної моделі фінансування та управління в системі охорони здоров’я України та підготовці її до роботи в умовах соціального медичного страхування є доцільними:
внесення змін до ст. 49 Конституції, спрямованих на забезпечення можливості ефективного врегулювання питання про обсяг державних гарантій щодо надання громадянам безоплатної медичної допомоги (через встановлення законом чи рішенням уряду базового пакету безоплатних медичних послуг, що надаються за рахунок державного фінансування), а також на ефективне планування мережі державних і комунальних медичних закладів;
розробка та прийняття закону про соціальне медичне страхування та закону про організацію медичного обслуговування та заклади охорони здоров’я, що має детально врегулювати порядок надання медичної допомоги різних рівнів (первинна, вторинна, третинна), здійснення господарської діяльності постачальниками медичних послуг фізичних та юридичних осіб та використання ефективних методів оплати діяльності різних типів постачальників медичних послуг в рамках системи державних закупівель таких послуг;
внесення змін до Основ законодавства України про охорону здоров’я з метою створення правових можливостей щодо використання в трудових відносинах з медичними працівниками контрактної форми трудового договору;
внесення змін до Бюджетного кодексу України, що передбачають об’єднання фінансових ресурсів охорони здоров’я на регіональному рівні, а також змін, спрямованих на врегулювання взаєморозрахунків між бюджетами не підпорядкованих одна одній територій в разі надання незапланованої медичної допомоги особам, які не проживають постійно на території, за рахунок бюджету якої така непланова допомога надається (в разі подальшого збереження бюджетної схеми фінансування галузі);
внесення відповідних змін до Закону України Про оподаткування прибутку підприємств”, які б чітко врегулювали питання про віднесення некомерційних підприємств, основною діяльністю яких є безоплатне надання населенню медичних послуг в рамках договору про державну закупівлю таких послуг, до неприбуткових організацій та надання їм відповідних пільг з оподаткування;
збереження в процесі подальшого вдосконалення податкового законодавства пільг з оподаткування податком на додану вартість для операцій з постачання медичних послуг, що надаватимуться в рамках договорів про державну закупівлю таких послуг;
розробка, затвердження та запровадження в практику примірних договорів про державну закупівлю послуг первинної, стаціонарної, спеціалізованої амбулаторної та швидкої медичної допомоги.
Саме ці заходи мають забезпечити можливість ефективного практичного застосування в Україні проаналізованих у дисертаційному дослідженні та підтверджених досвідом більшості розвинутих країн управлінських стратегій, спрямованих на покращення фінансування сектора охорони здоров’я, забезпечення належного контролю за витратами й ефективним розподілом ресурсів у цій сфері та, що є найважливішим, на підвищення якості та доступності медичного обслуговування населення.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Акопян А.С. Организационно-правовые формы медицинских организаций и платные медицинские услуги в государственных учреждениях здравоохранения. // Экономика здравоохранения. 2004. № 6 (84). С.10-18.
2. Алексеев С.С. Структура советского права. М., 1983. С. 27-29.
3. Алексєєв В.М. Удосконалення управління комунальною власністю в Україні: теоретичні засади : Автореф. дис. канд. наук з держ.управління: 25.00.01 / Нац. академія держ. управління при Президентові України. К., 2005. 20 с.
4. Алма-Атинская декларация. Принята на Международной конференции по первичной медико-санитарной помощи в Алма-Ате, сентябрь 1978 г. // Работа ВОЗ в 1978 1979 годах. Двухгодичный отчет Генерального директора. ВОЗ.- Женева, 1980. С. VII-X.
5. Атаманчук Г.В. Методологічні проблеми сучасного державного управління // Вісн. УАДУ. 2000. № 3. С. 44-49.
6. Бакуменко В. Формування державно-управлінських рішень: проблеми теорії методології, практики: Моногр. К.: Вид-во УАДУ, 2000. 399 с.
7. Бакуменко В., Князєв В., Сурмін Ю. Методологія державного управління: проблеми становлення та подальшого розвитку // Вісн. УАДУ. 2003.-№ 2. С. 11-27.
8. Бирлидис Г.В. Научное обоснование организационно-правового обеспечения реформирования здравоохранения на территориальном уровне (на примере Краснодарского края). Дисс. д-ра медицинских наук, М., 2001. „Аннотация рефератов диссертаций, выполненных на кафедре общественного здоровья и здравоохранения с курсом экономики ММА им. И.М. Сеченова за период 1997 2002 гг.” // Экономика здравоохранения. 2002. № 12 (69). С. 43-45.
9. Білинська М. Кваліметричне забезпечення системи управління якістю підготовки фахівця охорони здоров’я // Актуальні проблеми державного управління: Зб. наук. пр. НАДУ. К.: Вид-во НАДУ, 2004. Вип. 1(10). С. 57-63.
10. Білинська М., Рудий В., Семенюк В. Державна акредитація закладів охорони здоров’я в Україні: аналіз сучасного стану законодавчого забезпечення // Статистика України. 2005. № 4. С. 76-80.
11. Бойко В. Посилення державного регулювання фінансового ринку: аргументи за” і проти” // Вісн. УАДУ. 2002. № 4. С. 61-64.
12. Буссе Р., Гринтен Т. ван дер, Свенсон П.-Г. Регулирование предпринимательской деятельности больниц: теория и практика. // В кн.: Регулирование предпринимательской деятельности в системах здравоохранения европейских стран. Под ред. Р.Б. Солтмана, Р. Буссе, Э. Моссиалоса / пер. с англ. М.: Весь мир, 2002. С. 135-154.
13. Бюджетний кодекс України // http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi
14. Бюджетний кодекс України: закон, засади, коментар. За редакцією О.В. Турчинова, Ц.Г. Огня. Київ: Парламентське вид-во, 2002. С. 176.
15. Возможности автономизации лечебно-профилактических учреждений в Российской Федерации: международный опыт. Вопросы политики здравоохранения и ее осуществления. - Документ Всемирного банка, Департамент социальных программ. Регион: Европа и Центральная Азия. Октябрь, 2003. 57 c.
16. Воротін В. Ринкова модифікація державного регулювання економіки в умовах глобалізації // Вісн. УАДУ. 2003. №1. С. 128-132.
17. Всемирная декларация по здравоохранению. Утверждена резолюцией Всемирной ассамблеи здравоохранения WHA51.7 16 мая 1998 г. // Пятьдесят первая сессия Всемирной ассамблеи здравоохранения. Резолюции и решения. Приложения. WHA51/1998/REC/1. Всемирная организация здравоохранения: Женева, 2000. С. 5-7.
18. Гаман М. Механізми державної підтримки інноваційного розвитку економіки // Вісн. УАДУ. 2003. №. 2. С. 59-67.
19. Гладун З.С. Державне управління в галузі охорони здоров’я. Тернопіль: Укрмедкнига, 1999. 312 с.
20. Глоссарий Качество медицинской помощи”. Комитет по здравоохранению, Российско-Американская межправительственная комиссия по экономическому и технологическому сотрудничеству. Нью-Йорк, 1999. С. 18.
21. Глуховський В.В. Права пацієнтів: європейський досвід і реформа охорони здоров’я в Україні. / В кн.: Стратегічні напрямки розвитку охорони здоров’я в Україні. Під заг. ред. проф. В.М. Лехан. К.: Сфера, 2001. С. 135-143.
22. Господарський кодекс України. Прийнятий 16 січня 2003 р. // http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi
23. Грицяк І.А. Механізми функціонування тіньової діяльності та її вплив на формування доходів бюджету // Реформа міжбюджетних відносин і проблеми розвитку податкової системи України: Матеріали наук.-практ. конф. Академія Державної податкової служби України, м. Ірпінь, жовтень 1999 р. К.: 2000. С. 15-17.
24. Губар Н. Застосування програмно-цільового методу складання бюджету в Україні: переваги і недоліки // Вісн. УАДУ. 2003. №1. С. 132-135.
25. Гусєв В. Державна інноваційна політика у форматі національної інноваційної системи // Вісн. УАДУ. 2003. № 3. С. 102-108.
26. Двенадцать принципов организации здравоохранения для любой национальной системы здравоохранения. Приняты 17-й Всемирной медицинской ассамблеей, Нью-Йорк, США, октябрь 1963 г., с поправками, внесеными 35-й Всемирной медицинской ассамблеей, Венеция, Италия, октябрь 1983 г. // Права человека и профессиональная ответственность врача в документах международных организаций. К.: Сфера, 1999. С. 11-12.
27. Дєгтяр А. Використання статистичних методів у процесі прогнозування наслідків державно-управлінських рішень // Вісн. УАДУ. 2002. № 4. С. 4751.
28. Досвід країн Європи у фінансуванні галузі охорони здоров’я. Уроки для України. За загальною редакцією В.Г.Черненка та В. М. Рудого. К.: Академпрес, 2002. С. 22-28.
29. Європейська Соціальна Хартія. Турін, 18 жовтня 1961 року // Збірка договорів Ради Європи. Українська версія. Київ: Парламентське вид-во, 2000. С.65-86.
30. Європейська хартія місцевого самоврядування. Ратифікована Україною 15 жовтня 1997 р. // Збірка договорів Ради Європи. Українська версія. Київ: Парламентське вид-во, 2000. С. 197-206.
31. Закон України Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти” (із змінами за станом на 16 червня 2005 р.) // http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi
32. Закон України Про захист прав споживачів” // http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi
33. Закон України Про ліцензування певних видів господарської діяльності” // http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi
34. Закон України Про оподаткування прибутку підприємств” // http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi
35. Закон України Про внесення змін до Бюджетного кодексу України” (№ 2350-IV від 13 січня 2005 р.) // http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi
36. Закон України Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії”. // Відомості Верховної Ради України. 2000. № 48. cт. 409.
37. Закон України Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням” // http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi
38. Закон України Про міжбюджетні відносини між районним бюджетом та бюджетами територіальних громад сіл, селищ та їх об’єднань”. // Відомості Верховної Ради України. 2004. № 52. ст. 561.
39. Закон України Про місцеве самоврядування в Україні” // http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi
40. Закон України Про місцеві державні адміністрації” // http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi
41. Закон України Про страхування” // http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi
42. Закон України Про інноваційну діяльність” // Відомості Верховної Ради України. 2002. № 36. ст.266.
43. Здоровье 21. Основы политики достижения здоровья для всех в Европейском регионе // Европейская серия по достижению здоровья для всех. № 6. Всемирная организация здравоохранения, Европейское региональное бюро. Копенгаген, 1999. 310 с.
44. Конвенція 102 про мінімальні норми соціального забезпечення. // Міжнародна організація праці. Конвенції та рекомендації. 1919 1964. Том І. Міжнародне бюро праці. Женева. 1999. С. 554-579.
45. Конвенція 130 про медичну допомогу та допомоги у випадку хвороби // Міжнародна організація праці. Конвенції та рекомендації. 1965 1999. Том ІІ. Міжнародне бюро праці. Женева. 1999. С. 888-903.
46. Конвенція про захист прав і основних свобод людини із поправками, внесеними відповідно до положень Протоколу № 11 // Збірка договорів Ради Європи. Українська версія. Київ: Парламентське вид-во, 2000. С. 27-45.
47. Конституція (Основний Закон) України від 20 квітня 1978 р. (втратила чинність на підставі Закону № 254/96-ВР від 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. 1996. № 30. ст.142.
48. Конституція України. Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 26 червня 1996 року. Київ, 1997. 80 с.
49. Концепція розвитку охорони здоров’я населення України. Затверджено Указом Президента України від 7 грудня 2000 року № 1313/2000 // http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi
50. Копенгагенская декларация о социальном развитии. Принята на встрече глав государств и правительств 1 января 1995 года // http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi
51. Корецький М. Трансформаційний потенціал і межі приватизації державного майна // Вісн. УАДУ. 2002. № 4. С. 110118.
52. Коцюба О., Баум Майк С. Державні закупівлі // Український правовий часопис.: Вип. 5 (10).: Матриці показників ефективності наближення законодавства України до законодавства ЄС. К., 2004. С. 67-70.
53. Красавчиков О.А. Система права и система законодательства (гражданско-правовой аспект) // Правоведение. 1975. № 2. С. 68-69.
54. Крос Х., Харди К., Джувел Н. Реформирование операционных политик: пути оптимизации программ в сфере репродуктивного здоровья. The Futures Group International, Проект POLICY, Вашингтон, 2002. 35 c.
55. Кучеренко В.З., Татарников М.А., Шамшурина Н.Г. Основные направления реформирования Российского здравоохранения на современном этапе. // Экономика здравоохранения. 2005. № 8 (96). С. 11-19.
56. Лебединська О. Стратегічне планування і визначення стратегічних пріоритетів соціально-економічного розвитку регіонів // Управління сучасним містом.- 2003. № 10/12. С. 102-107.
57. Луговий В., Князєв В., Бакуменко В., Сурмін Ю. Концептуальне забезпечення діяльності Інституту проблем державного управління та місцевого самоврядування Української Академії державного управління при Президентові України // Вісн.УАДУ. 2003. №1. С. 11-25.
58. Левченко Ф.М. Якість трудового потенціалу як визначальна умова конкурентоспроможності робочої сили // Україна: аспекти праці. 1999. № 6. C. 12-16.
59. Лехан В., Рудый В., Нолт Е. Системы здравоохранения в переходном периоде: Украина. / Копенгаген, Европейское региональное бюро ВОЗ от имени Европейской Обсерватории по системам и политике здравоохранения. Копенгаген. 2004. 144 с.
60. Лисицын Ю.П., Калмыков А.А., Сенченко А.Ю. Концепция стабилизации и развития стратегия развития учреждений здравоохранения. // Экономика здравоохранения. 2005. № 8 (96). С. 20-24.
61. Лиссабонская декларация относительно прав пациента. Принята 34-й Всемирной медицинской ассамблеей, Лиссабон, Португалия, сентябрь октябрь 1981 г. // Права человека и профессиональная ответственность врача в документах международных организаций. К.: Сфера, 1999. С. 22.
62. Літвак А., Погорілий В., Тищук М. Тіньова економіка та майбутнє медицини в Україні. Одеса. Вид-во ТЕС, 2001. С.6.
63. Мадридская декларация относительно профессиональной автономии и самоуправления. Принята 39-й Всемирной медицинской ассамблеей, Мадрид, Испания, октябрь 1987 г. // Права человека и профессиональная ответственность врача в документах международных организаций. К.: Сфера, 1999. С. 28-30.
64. Механізм міжбюджетних розрахунків за медичну допомогу, надану хворим міжобласними спеціалізованими закладами, центрами. Затверджено наказом Міністерства охорони здоров’я України та Міністерства фінансів України від 4 липня 2002 р. № 246/514. // http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi
65. Міжгалузева комплексна програма Здоров’я нації” на 2002 2011 роки. Затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 10 січня 2002 р. № 14. // http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi
66. Мордвінов О. Економічні теорії управління у сфері природокористування і формування екологічної політики розвинутих країн // Вісн. УАДУ. 1999. № 4. C. 177-185.
67. Надута Г.М. Роль громадських організацій у реформуванні охорони здоров’я міста // Матеріали розширеної виїзної колегії Міністерства охорони здоров’я України „Досвід реформування первинної медико-санітарної допомоги на муніципальному рівні”, м. Комсомольськ Полтавської області, 26 27 травня 2004 р. Київ, Полтава, Комсомольськ, 2004. С. 35-39.
68. Надута Г.М., Надутий К.О., Жаліло Л.І. Порівняння економічної ефективності двох організаційних моделей первинної медико-санітарної допомоги на засадах сімейної медицини // Матеріали Всеукраїнської наук.-практ. конф. „Підвищення ефективності державного управління охороною здоров’я на регіональному рівні та на рівні місцевого самоврядування на засадах принципів громадянського суспільства. 6 - 7 листопада 2003 р., м.Комсомольськ, Полтавська область. Кременчук: Вид-во „Християнська зоря”, 2004. С.61-66.
69. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України. / Відп. ред. С.С. Яценко. К.: А.С.К., 2002. 936 с.
70. Нижник Н., Черленяк І. Синергетично-рефлексивна модель соціальної самоорганізації та управління // Вісн. НАДУ. 2003. № 3. С.5-14.
71. Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування // http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi
72. Основи законодавства України про охорону здоров’я // http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi
73. Основні шляхи подальшого розвитку системи охорони здоров’я в Україні / Під заг. ред. В.М. Лехан, В.М. Рудого. К.: Вид-во Раєвського, 2005. 168 с.
74. Охорона здоров’я в Україні // Квартальні передбачення. Жовтень 2001. № 7. С. 12-20.
75.
- Стоимость доставки:
- 150.00 грн