ФОРМУВАННЯ ПРЕСТИЖУ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ (НА ПРИКЛАДІ МИТНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ) : ФОРМИРОВАНИЕ ПРИБЫЛИ ГОСУДАРСТВЕННОЙ СЛУЖБЫ (НА ПРИМЕРЕ ТАМОЖЕННОЙ СЛУЖБЫ УКРАИНЫ)

brief description

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ РЕГІОНАЛЬНИЙ ІНСТИТУТ
ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ
НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ
ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ

На правах рукопису

КУРАСОВА Євгенія Євгенівна

УДК 35.075:371.15

ФОРМУВАННЯ ПРЕСТИЖУ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ
(НА ПРИКЛАДІ МИТНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ)

25.00.03 державна служба

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук
з державного управління

Науковий керівник:
Вікторов Віктор Григорович,
доктор філософських наук, доцент

ДНІПРОПЕТРОВСЬК2007

ЗМІСТ
ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1. НАУКОВО-ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ ПРЕСТИЖУ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ
1.1. Престиж державної служби як соціальний феномен 11
1.2. Змістовне навантаження сутності поняття престиж державної служби” 25
1.3. Структурно-функціональний аналіз процесу формування престижу державної служби 48
Висновки до розділу 1 76
РОЗДІЛ 2. ДІАГНОСТИКА ПРЕСТИЖНОСТІ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ НА ПРИКЛАДІ МИТНОЇ СЛУЖБИ
2.1. Критерії і показники оцінювання престижу державної служби 81
2.2. Методика діагностики престижності державної митної служби 101
2.3. Фактори, що впливають на рівень престижності державної митної служби в українському суспільстві 110
Висновки до розділу 2 123
РОЗДІЛ 3. СТРУКТУРНО-ЛОГІЧНА МОДЕЛЬ ФОРМУВАННЯ ПРЕСТИЖУ ДЕРЖАВНОЇ МИТНОЇ СЛУЖБИ
3.1. Характеристика структурно-логічної моделі 127
3.2. Механізми формування оцінок престижу державної служби 139
3.3.Шляхи впровадження структурно-логічної моделі формування престижу державної митної служби в практику державної служби 157
Висновки до розділу 3 171
ВИСНОВКИ 176
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 182
ДОДАТКИ 202

ВСТУП

Актуальність теми зумовлена необхідністю створення в Україні стабільної, престижної, професійної державної служби, яка спроможна ефективно вирішувати державні завдання, надавати управлінські послуги населенню та користуватися його довірою і повагою. Питання формування престижу державної служби є одним з найактуальніших питань у складних трансформаційних процесах державотворення.
Престиж державної служби тісно пов’язаний з існуванням еліти в державі. Численні дискусії з проблем соціальних еліт породжують суперечність щодо визначення державних службовців як еліти, місця державної служби в соціальній системі, рівня її престижності.
На сучасному етапі розвитку суспільства змінюються цінності поколінь, збільшується кількість девіацій у соціальній поведінці груп та індивідів, відбувається трансформація ієрархії значущих професій. Дослідження престижу з ціннісної позиції дозволяє прогнозувати динаміку змін, трансформації соціальних цінностей. Численні соціологічні дослідження констатують факт падіння престижу державної служби і, як наслідок, її знецінювання, непривабливості для людей молодих, висококваліфікованих та енергійних. Саме тому і постала сьогодні так гостро проблема підвищення її престижу.
Основна проблема, що висвітлюється в даному дослідженні, полягає в необхідності підвищення престижу державної служби в Україні та, одночасно, відсутності механізмів його формування в сучасних умовах.
Вивчення факторів престижу і спроба формування його моделі необхідні для управління процесом підвищення престижу суспільно значущих сфер життєдіяльності, однією з яких є захист національних інтересів України, що забезпечується складовою державної служби митною службою. Працівник цієї служби в масовій свідомості асоціюється з обличчям держави”, що актуалізує необхідність дослідження престижу професійної діяльності саме працівників митної служби України в умовах реорганізації митної системи країни, постійної зміни керівництва апарату, нової політики керівництва держави, що є підтвердженням актуальності теми.
У сучасних трансформаційних процесах, що відбуваються в українському суспільстві, роль інституту державної служби в житті соціуму дедалі зростає. Проблематика державної служби знайшла своє відображення в працях таких учених як О.Воронько, С.Дубенко, В.Луговий, Т.Мотренко, Н.Нижник, О.Оболенський, С.Серьогін та ін. [43;61;123;137;140142; 145; 196197]. Слід відзначити роботи Т.Гречко, В.Олуйка, В.Ребкала, В.Токарєвої, С.Хаджирадєвої, присвячені дослідженню кадрових процесів у системі державної служби [46;55;148;216;229]. Проблеми, пов’язані з морально-етичними параметрами функціонування державної служби, активно розробляються вітчизняними дослідниками. Це, передусім, роботи А.Ліпенцева, Ю.Падафет, Т.Пахомової, М.Рудакевич, С.Серьогіна [145; 155; 161; 189; 196197].
Але слід зазначити, що дослідження з формування престижу державної служби майже не проводилися, вивчалися лише окремі аспекти, такі як мотиваційна криза державних службовців (О.Воронько), професійна свідомість (Н.Нижник, С.Дубенко), паблік рілейшнз державної служби (В.Королько), професійна культура (Н.Липовська), психологічна культура державного службовця (Г.Леліков) тощо [43; 58; 61; 104; 117; 140142].
Останнім часом активізувалися дослідження, присвячені кадровим процесам у митній службі (С.Ківалов, Н.Липовська, П.Пашко, С.Петрусь, І.Письменний, Н.Стецюк та ін.), але проблема престижу державної митної служби залишилась поза увагою дослідників [8586; 117; 162; 166; 168; 210].
Теоретико-методологічне значення дослідження зумовлюється також необхідністю узгодження різних, багато в чому суперечливих підходів до вивчення поняття престиж” у вітчизняній та зарубіжній науці; неоднозначністю трактування змістовного навантаження його сутності; невизначеністю якісних характеристик престижу, його ототожненням з поняттями статус”, авторитет”, повага”, привабливість”, імідж”, що неприпустимо ні з теоретичного, ні з практичного погляду.
Отже, доводиться констатувати наявність прогалин і певних невизначеностей у трактуванні престижу, відсутність фундаментальної чи хоча б загальноприйнятої моделі, оскільки у галузі державного управління ця важлива в прикладному плані проблема до цього часу комплексно не розглядалась.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконувалось у межах науково-дослідної роботи за темою Застосування синергетичних підходів до оптимізації системи публічної влади” (номер державної реєстрації 0106U006532) в Дніпропетровському регіональному інституті державного управління Національної академії державного управління при Президентові України, а також у межах науково-дослідних робіт Академії митної служби України Соціально-психологічний портрет працівників митних органів” (номер державної реєстрації 0106U008035) та Державна митна служба України як соціальний інститут” (номер державної реєстрації 0106U008036), одним із виконавців яких є дисертант.
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в науково-теоретичному обґрунтуванні та розробці структурно-логічної моделі формування престижу державної митної служби.
Реалізація поставленої мети передбачає вирішення таких завдань:
на базі аналізу філософських, соціологічних, психологічних підходів до проблеми престижу:
1) визначити змістовне навантаження сутності поняття престиж державної служби”;
2) виділити якісні характеристики та різновиди престижу державної служби;
3) розкрити структуру, соціальну сутність та суспільні функції престижу;
виявити критерії і показники оцінювання престижу державної служби;
розробити структурно-логічну модель формування престижу державної митної служби та верифікувати її на емпіричному матеріалі;
обґрунтувати механізм формування оцінок престижу державної служби;
установити шляхи впровадження структурно-логічної моделі формування престижу державної митної служби в практику державної служби України.
Об'єкт дослідження державна служба як професійна діяльність.
Предмет дослідження формування престижу державної служби в Україні на прикладі митної служби.
Гіпотеза дослідження ґрунтується на припущенні, що формування престижу державної служби в сучасному українському суспільстві буде більш ефективним, якщо здійснити оцінювання її престижу за об’єктивними і суб’єктивними показниками, запровадити структурно-логічну модель формування престижу державної митної служби, урахувати механізм формування оцінок престижу та рекомендації щодо шляхів упровадження цієї моделі в практику державної служби України.
Методи дисертаційного дослідження. Мета і характер визначених завдань дослідження зумовили застосування комплексу загальнонаукових і спеціальних методів вивчення проблеми.
Застосовано як базові загальнонаукові методи аналізу, синтезу, індукції, дедукції, аналогії та методи пізнання суспільних явищ: структурно-функціональний, системний, біхевіористичний, порівняльно-історичний тощо.
При визначенні факторів, структуроутворювальних компонентів престижу, критеріїв класифікації, при побудові його моделі та інтерпретації результатів емпіричних досліджень застосовувались логічні методи: сходження від абстрактного до конкретного, єдності аналізу й синтезу, історичного й логічного.
Структура і логіка теоретичних досліджень щодо вивчення чинників і структур, що забезпечують формування престижу державної служби, визначається методологічними принципами системного підходу.
У процесі побудови структурно-логічної моделі формування престижу використані структурно-функціональний підхід та метод моделювання. Для розробки програми емпіричних досліджень, виділення індикаторів використано біхевіористичний підхід.
Автор також застосовує можливості добору комбінацій соціально-психологічних методів: спостереження, опитування, психологічної діагностики (методика дослідження особливостей індивідуального сприйняття дійсності методом асоціативного експерименту). При проведенні емпіричних досліджень обов’язковим елемен­том є експертні аналіз та оцінка.
У роботі також використовуються математико-статистичні методи обробки результатів експерименту кореляційний і факторний аналіз (обробка й обчислення виконувалися на ЕОМ із застосуванням програми обробки соціологічних даних SPSS / PС+ і програми А.Кулаїчева STADIA, версія 5.2).
Емпіричну базу роботи складають авторські дослідження престижу державної служби, проведені разом із співробітниками відділу соціально-психологічних досліджень Академії митної служби України: матеріали пілотних досліджень по м. Дніпропетровську, проведених протягом 20042005рр., матеріали експертного дослідження працівників митної служби, проведеного протягом 20032005рр., результати опитування особового складу Дніпропетровської митниці в грудні 2006р.
Також було виконано вторинний аналіз результатів досліджень, які проводились в Україні: Інститутом соціології НАН України (2004р.); соціологічною службою Асоціації аналітиків політики в Дніпропетровській області (січень 2006р.); відділом соціально-психологічних досліджень Академії митної служби України в липні 2006р. (масове опитування працівників митної служби); відділом соціально-психологічних досліджень Академії митної служби України протягом 2006р. (експертне опитування керівників митних органів).
Наукова новизна одержаних результатів полягає в розробці автором структурно-логічної моделі формування престижу державної митної служби, яка може бути застосована в практиці державної служби та в подальших наукових розробках, і визначається тим, що
уперше:
- розроблено критерії оцінювання престижу державної служби, які дозволяють вимірювати об’єктивні та суб’єктивні показники престижу;
- розроблено структурно-логічну модель формування престижу державної митної служби, особливістю якої є динамічна спрямованість;
- обґрунтовано механізм формування оцінок престижу державної служби та шляхи впровадження структурно-логічної моделі формування престижу державної митної служби в практику державної служби України, що дозволяє розробити рекомендації щодо підвищення престижу державної служби;
удосконалено:
- понятійно-категоріальний апарат досліджень престижу державної служби, а саме: поняття престиж державної служби”, оцінка престижу”, класифікація престижу”, функція престижу”;
- методи соціопсихологічної діагностики для аналізу морально-психологічного стану та самопочуття працівників митної служби;
дістали подальшого розвитку:
- теоретико-методологічна база дослідження проблем престижу державної служби: застосування комплексного методологічного підходу, який включає структурно-функціональний, системний та біхевіористичний аналіз;
- інструментарій дослідження соціального статусу професійних спільнот (на прикладі працівників митної служби), а саме: вербальна та невербальна діагностика;
- теоретичне обґрунтування методів роботи кадрових служб з персоналом митної служби: удосконалення виховної та профілактичної роботи з кадрами.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що розроблені й науково обґрунтовані дисертантом теоретичні положення, висновки й рекомендації можуть бути застосовані в роботі з кадрами органів державної влади та органів місцевого самоврядування, у викладацькій та науково-дослідній роботі, що дасть можливість підвищити ефективність процесів формування та реалізації кадрової політики, у тому числі й у митній галузі.
Матеріали дисертації використовуються під час проведення лекцій та практичних занять викладачами Академії митної служби України в межах таких дисциплін, як Соціально-психологічні аспекти управління персоналом митних органів”, Психологія управління” у системі підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців (довідка №11/1894 від 23.10.2006 р.).
Також матеріали даного дослідження були використані в процесі підготовки та проведення занять викладачами Хмельницького центру підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів Державної митної служби України в лекційних матеріалах Основи теорії державного будівництва в Україні”, Державне управління та державна служба в Україні” та Престиж державної служби в українському суспільстві: особливості формування” (акт реалізації №13/9 від 19.01.2007 р.).
Результати дослідження впроваджено в роботу з особовим складом структурних підрозділів Дніпропетровської митниці: до роботи митниці включено інструментарій діагностики престижу працівників митних органів, що дозволяє оцінювати соціально-психологічний стан як працівника, так і колективу загалом, який формується під час виконання працівниками функціональних обов’язків (довідка №17162/12244 від 28.12.2006 р.).
Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійним дослідженням автора. Висновки, пропозиції та рекомендації, у тому числі й ті, що характеризують наукову новизну, одержані автором особисто.
Апробація результатів дослідження. Основні теоретичні положення й висновки роботи висвітлювалися на Міжнародній науково-практичній конференції Економічна безпека держави в умовах інтеграції до світового співтовариства” (Дніпропетровськ, 2005 р.), 6-й Міжнародній науково-практичній конференції Сучасні проблеми гуманізації та гармонізації управління” (Харків, 2005 р.), науково-методичній конференції Актуальні проблеми підготовки фахівців з митної справи” (Дніпропетровськ, 2005 р.).
Дисертація обговорювалась на засіданнях кафедри філософії, соціології державного управління Дніпропетровського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України.
Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження викладені у 8 наукових статтях, з них 5 опубліковані у фахових виданнях, 3 публікації у матеріалах науково-практичних конференцій.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Повний обсяг дисертації становить 268 сторінок, з них 181 сторінка основного тексту. Робота містить 13 рисунків, 7 таблиць, список використаних джерел та літератури з 263 позицій на 20 сторінках, додатки 67 сторінок.

bibliography

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі вирішено актуальне наукове завдання, яке полягає в розробці структурно-логічної моделі формування престижу державної митної служби. Отримані в процесі дослідження результати свідчать про досягнення мети, вирішення завдань, підтверджують гіпотезу, покладену в його основу, та дозволяють зробити такі висновки.
1. На підставі проведеного аналізу наукових публікацій за тематикою дослідження, категоріального апарату визначено, що проблема престижу державної служби, зокрема державної митної служби, ще не була до цього часу предметом спеціального дослідження. Деякі праці стосуються лише окремих аспектів цієї проблеми, зокрема, питання організаційно-правового статусу, кадрових процесів, етичного кодексу, іміджу державних службовців, й розглядають її переважно крізь призму реформування державної служби, без наявності глибокого наукового обґрунтування особливостей формування, структури, відтворення престижу державної служби в Україні, особливо працівників митних органів. Це дає підстави вважати, що стан наукового опрацювання вказаної проблеми не можна вважати задовільним, а сама тема реформування державної служби потребує комплексного дослідження, зокрема крізь призму підвищення її престижу.
2. Доведено багатоаспектність і поліфункціональність престижу, під яким слід розуміти значущість різних соціальних об’єктів, диференційованих за ступенем актуальності й важливості. Визначено, що престиж державної служби громадській думці на основі інституціональних та індивідуальних оцінок.
Установлено, що змістовне навантаження сутності поняття престиж” може бути вивчено з погляду: компенсаторних можливостей престижу; задоволення потреби у владі й контролі над подіями й людьми; ціннісних основ престижу; здатності престижу ієрархізувати суспільство.
3. Показано, що поняття престиж державної служби” містить у собі такі характеристики: авторитет, статус, повага, привабливість. Виділено аспекти престижу державних службовців: акмеологічний, діяльнісний, мотиваційний, структурно-функціональний, ціннісно-нормативний.
Установлено, що класифікація престижу може ґрунтуватися на різних критеріях. Класифікація престижу впорядковуючий розподіл різновидів престижу за відмінними ознаками. Автором запропоновано три класифікації: за соціальною належністю престиж соціальний і престиж професії; за критерієм спосіб набуття” аскриптивний та меритократичний престиж; за актуальними потребами державних службовців.
У процесі проведення пілотного дослідження престижу державної служби й аналізу отриманих даних виділено декілька видів престижу залежно від актуальних потреб і ціннісних орієнтації державних службовців, зокрема: статусний”, реляційний”, кар’єрний”, матеріально-прагматичний”, духовно-моральний”.
4.Проаналізовано співвідношення престижу із такими структуроутворювальними компонентами: авторитет, повага, атракція, його зв’язок з такими категоріями, як статус та імідж.
Зазначено, що престиж є мірою соціального статусу. З’ясовано, що авторитет визначає значущість будь-якого соціального об’єкта, а престиж є результатом порівняння значущості соціальних об’єктів із загальноприйнятою шкалою цінностей.
Обґрунтовано, що престиж і повага є винагородою за конформізм інституціоналізованій нормі, є суспільно визначеними способами заохочення адекватного виконання соціальних приписів і компенсують одна одну у свідомості індивіда.
Показано, що престиж і атракція поняття взаємообумовлені, при цьому атракція має більш особистісне забарвлення, а престиж соціальне, тому що формується на основі певного ціннісного стандарту, еталону, прийнятого в даному соціумі.
5. Визначено, що функція престижу здатність престижу виконувати певну роль в системі суспільних відносин, впливати на суспільні процеси в тому чи іншому напрямі. Виділено, на основі структурного аналізу, такі функції престижу: заохочувальна, яка обумовлюється тим, що будучи одним зі способів моральної винагороди соціальних об’єктів суспільством, престиж є суспільно схвалюваною цінністю, що заохочує дії названих об’єктів, формуючи самооцінку; регулятивна, яка забезпечена тим, що престиж виступає як регулятор соціальної мобільності, при цьому визначає не тільки соціальну, але й професійну мобільність; дистанцююча, що полягає в здатності престижу дистанціювати соціальні об’єкти один від одного, зіставляючи й оцінюючи їх між собою; інтегративна, що виявляється через здатність престижу поєднувати суб’єктів всередині одного статусу, професії, соціального інституту; індикаторна, яка служить непрямим показником стану, ступеня актуалізації й задоволення суспільних потреб у соціальних об’єктах.
Функція символьного впізнання полягає в тому, що престиж подається як символи, що стають особливими знаками відмінності, засобами вираження й фіксації оцінок престижу. Показано, що символи престижу в суспільній думці закріплюються як індикатори, показники стану. Суть ілюзорно-компенсаторної функції в тому, що за допомогою престижу провокуються ілюзії, соціально-безпечні форми поведінки, відбувається компенсація бажаних, але відсутніх характеристик.
6. У результаті проведення емпіричного дослідження було підтверджено, що на формування престижу державної служби впливають не тільки об’єктивні, але й суб’єктивні критерії, найважливішим серед них є мотивація. Ми виділяємо такі мотиваційні критерії: реалізація базисних, соціальних, екзистенційних, престижних та творчих потреб. Реалізація в процесі діяльності суб’єктивно-значущих мотивів робить її престижною. Крім цього, як критерії престижу виступають: задоволеність професією, професійна активність, авторитет, повага, атракція, які діагностуються через систему об’єктивних і суб’єктивних показників. Як показники виділено такі: професійна й особистісна самореалізація, задоволеність колективом, референтною групою, престижем професії, професійним вибором, змістом роботи, відчуття безпеки існування, соціальний та правовий захист, моральне та матеріальне стимулювання, наявність перспектив просування по службі, умов для творчості, відчуття поваги оточенням, оцінка державного службовця суспільством.
7. Визначено, що побудову структурно-логічної моделі формування престижу державної митної служби необхідно здійснювати з урахуванням специфіки індивідуальних, групових, суспільних оцінок, впливу стереотипу і соціальних настанов, ролі мотиваційної системи як одного з факторів престижу.
Запропонована в дисертації структурно-логічна модель формування престижу державної митної служби була верифікована в процесі проведення емпіричного дослідження серед працівників митної служби протягом 20032006 рр., загальна кількість респондентів становила 340 осіб.
8.Установлено, що механізм престижування” формується на основі загальноприйнятої ціннісно-нормативної системи. Найбільш вигідні, сприятливі для функціонування суспільства типи поведінки фіксуються у вигляді цінностей і норм. Ціннісно-нормативна система стає тим еталоном, з яким порівнюється справжня поведінка об’єкта престижування й оцінюється з погляду відповідності чи невідповідності йому. Високим престижем суспільство нагороджує, заохочує такий спосіб життєдіяльності, що якнайкраще відповідає ціннісним і нормативним стандартам.
9. Запропоновано соціальний напрям в роботі державної митної служби, який є підґрунтям формування шляхів упровадження структурно-логічної моделі формування престижу державної митної служби в практику державної служби:
сформувати нову філософію і стратегію запобігання злочинності, корупції, соціальній дезорганізації, а також сервісну ідеологію, що орієнтується на загальноєвропейські стандарти надання послуг державними службовцями;
активізувати роботу підрозділів, відповідальних за зв’язки з громадськістю;
оптимізувати форми роботи з громадянами, зворотнього зв’язку з органами громадського контролю, а також оптимізувати виконання функцій державної служби.
10. Для підвищення престижу й авторитету працівників митної служби пропонуються:
активний розвиток міжнародного співробітництва, який сприятиме розробці та імплементації митного законодавства до стандартів Євросоюзу, спрощенню та модернізації митних процедур, взаємодії з правоохоронними органами інших країн для протидії контрабанді та порушенню митних правил, виявленню схем та шляхів незаконного переміщення товарів, проведенню міжнародних конференцій з митного співробітництва тощо, що вплине на авторитет та атракцію митної служби, а отже, сприятиме підвищенню її престижу, у тому числі міжнародному;
удосконалення правового забезпечення діяльності митної служби, що передбачає врегулювання правового статусу її працівників та зарахування митних органів до правоохоронних, прийняття Закону України Про службу в митних органах України”, активізацію діяльності митної служби з питань оптимізації митно-тарифної та податкової політики держави;
удосконалення професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів, що впливатиме на підвищення якості митного сервісу, а отже, на об’єктивні та суб’єктивні показники престижу;
удосконалення добору, розміщення кадрів;
соціально-психологічна та виховна робота з кадрами;
посилення дисципліни та законності;
удосконалення зв’язків з громадськістю.
Технологія формування іміджу працівників митної служби, дослідження статусу державної та митної служби, інших професійних спільнот українського суспільства можуть стати об’єктами подальших наукових досліджень.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 (Із змінами, внесеними згідно із Законом України №2222IV від 08.12.2004) Х.: Фоліо, 2006. 157 с.
2. Митний кодекс України від 11 липня 2002 р. К.: Атіка, 2002. 160 с.
3. Про боротьбу з корупцією: Закон України №356/95-ВР від 05.10.1995 // Закони України. К., 1997. Т. 9. С. 209 215.
4. Про державну службу: Закон України №3723XII від 16.12.1993. К.: Парлам. вид-во, 2000. 24 с.
5. Про державну таємницю: Закон України №3855XII від 21.01.1994 // Закони України. К., 1997. Т. 7. С. 38 50.
6. Про інформацію: Закон України № 2657XII від 02.10.1992 // Закони України. К., 1996. Т. 4. С.72 88.
7. Концепція Адміністративної реформи в Україні: Затв. Указом Президента України №810/98 від 22.07.1998 / Центр політико-правових реформ, Центр розвитку укр. законодавства К., 1998. 62 с.
8. Стратегія реформування системи державної служби в Україні: Затв. Указом Президента України №599 від 14.04.2000 // Вісн. держ. служби України. 2000. № 1. С. 7 13.
9. Програма розвитку Державної служби на 20052010рр.: Затв. постановою Кабінету Міністрів України №746 від 08.06.2004 // Офіц. вісн. України. 2004. №23. 154с.
10. Абашкина Е.Б. Психологические механизмы восприятия политического лидера: Автореф. дис. ... канд. полит. наук. М.: МГУ, 1993. 24 с.
11. Абашкина Е., Егорова-Гантман Е. Политиками не рождаются: как стать и остаться эффективным политическим лидером. М.: Политиздат, Ч.1. 1993. 424 с.
12. Абульханова-Славская К.А. Стратегия жизни. М.: Наука, 1991.299 с.
13. Абульханова-Славская К.А. Типология активности личности // Психол. журн. 1985. Т.4. № 5. С. 3 18.
14. Ананьев Б.Г. Психология и проблемы человекознания. М.: Педагогика, 1996.380 с.
15. Ананьева С.Е. Формирование имиджа руководителей в ГС: Автореф. дис. ...канд. социол. наук. М.: МГУ, 1996. 24 с.
16. Андреев Е.А. Социальный статус и активность личности. М.: Прогресс, 1984. 237 с.
17. Анисимов Е.А. Время петровских реформ, XVIII век, 1-я четверть. Л.: ЛГУ, 1989. 495 с.
18. Аронсон Э. Теория диссонанса: прогресс и проблемы // Современная зарубежная социальная психология. Тексты. М.: Педагогика, 1984. С.111 127.
19. Асеев В.Т. Мотивационная регуляция поведения личности. М.: Педагогика, 1995. 215 с.
20. Атаманчук Г.В. Теория государственного управления: Курс лекций. М.: Юрид. лит., 1997. 400 с.
21. Ахтямова Г.Р. Социальная дифференциация общества и интересов // Социс. 1997. № 8. С. 60 69.
22. Ашин Г.К. Элитология. Становление. Основные направления. М.: Мир, 1995. 108 с.
23. Баранов А.В. Человек в городе // Духовное становление человека. Л.:ЛГУ, 1972. С. 90 93.
24. Барков В. Людська гідність та соціальний престиж // Філос. думка. - 1999. - № 12. С. 252 274.
25. Баштанник В.В. Напрями удосконалення державно-управлінської діяльності у сфері зовнішньоекономічних відносин на регіональному рівні // Вісник УАДУ. 2002. № 3. С. 201 210.
26. Бердяев Н.А. Самопознание. Опыт философской автобиографии. М.: Педагогика, 1991. 220 с.
27. Бехтерев В.М. Внушение и его роль в общественной жизни. СПб., 1903. 214 с.
28. Бодалев А.А. Психология общения / Академия педагогических и социальных наук: Московский психолого-социальный ин-т. М., 1996. 256 с.
29. Бойков В.Э Профессиональная культура государственной службы // Социс. 1999. № 2. С. 34 40.
30. Большой экономический словарь. М.: Прогресс, 1994. 867 с.
31. Братусь Б.С. Психология. Нравственность. Культура. М.: Мысль, 1994. 247 с.
32. Бурдье П. Социология политики. М.: Логос, 1993. 260 с.
33. Вардомацкий А. Ценности социальной группы и личности: Автореф. дис. ... канд. социол. наук. Минск: Минск. ГУ, 1992. 24 с.
34. Вебер М. Избранное. Образ общества. М.: Прогресс, 1994. 704 с.
35. Вебер М. Класс, статус, партия // Социальная стратификация. М., 1992. Вып 1. С. 19 397.
36. Вебер М. Основные понятия стратификации // Социс. 1994. № 5. С. 147 156.
37. Вебер М. Харизматическое господство // Социс. 1988. № 5. С.139147.
38. Веблен Т. Теория праздного класса. М.: Педагогика, 1984. 367 с.
39. Вилюнас В.К. Психология эмоциональных явлений. М.: Педагогика, 1976. 276 с.
40. Войтович С.А. Динамика престижа и привлекательности профессий. Киев: КГУ, 1989. 132 с.
41. Вормс Р. Общественный организм. СПб., 1897. 419 с.
42. Воронько Л. Соціологічний вимір культури праці державних службовців // Суспільні реформи та становлення громадянського суспільства. К.: Світ, 1993. С. 19 43.
43. Воронько О.А. Керівні кадри: державна політика та система управління: Навч. посіб. К.: УАДУ, 2000. 152 с.
44. Выготский Л.С. Мышление и речь: Психологические исследования / Коммент. В.С. Библера и И.В. Пешкова. М.: Лабиринт, 1996. 416 с.
45. ГавраД.П. Общественное мнение в системе социального управления: Автореферат дисс. ... канд. социол. наук. Спб., 1995. 24 с.
46. ГаєвськийБ.А., РебкалоВ.А. Культура державного управління: організаційний аспект: Монографія. К.: Вид-во УАДУ, 1998. 144 с.
47. Гизатулина Ю.Ф. Престиж как социокультурный феномен: Автореф. дис. канд. социол. наук. М.,1994. 24 с.
48. ГогоберидзеФ.Ю. Потребности, интересы, ценности как формообразующие факторы ценностных ориентации личности: Автореф. дис. ... канд. филос. наук. Карачаевск, 1998. 24 с.
49. Головатий М.Ф. Соціологія політики: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. К.: МАУП, 2003. 504 с.
50. Гончаров В.В. В поисках совершенства управления: Руководство для высшего управленческого персонала: В 2 т. М.: МНИИПУ, 1996. Т.1. 752 с.
51. Гончаров Ю.М. Личностные особенности профессионального развития государственных служащих: Автореф. дис. ... канд. псих. наук. М., 1997. 24 с.
52. Государственная служба: теория и организация: Курс лекций: Учеб. пособие / Рос. Акад. гос. службы при Президенте РФ; Северо-Кавказ. Акад. гос. службы. Ростов/н/Д: Феникс, 1998. 640 с.
53. Гофман А.Б. Семь лекций по истории социологии. М.: ИНФРА М, 1995. 204 с.
54. Граждан В. Федеральная государственная служба: проблема системности // Власть. 1996. № 10. С. 55 58.
55. Гречко Т.К. Сутність і характеристика конструктивного, нейтрального та деструктивного потенціалів особистості державного службовця // Актуал. пробл. держ. упр.: Зб. наук. праць. О.: ОРІДУ НАДУ, 2005. Вип. 1 (21). С. 216 226.
56. Гришковец А. Карьера // Российская Федерация. 1996. № 3. С. 46 48.
57. Грищенко Ж. М. Онтология успеха и поражения // Социс. 1998. №9. С. 54 59.
58. Державний службовець в Україні (пошук моделі) / Н.Р.Нижник, В.В.Цвєтков, Г.І.Леліков та ін. К.: Ін Юре, 1998. 272 с.
59. Деркач А.А., Орбан Л.Э. Акмеологические основы становления психо­логической и профессиональной зрелости личности. М.: Педагогика, 1995. 208 с.
60. Дробицкий О.Г. Проблемы нравственности. М.: Педагогика, 1977. 167 с.
61. Дубенко С.Д. Державна служба і державні службовці в Україні: Навч.-метод. посіб. / За заг. ред. Н.Р. Нижник. К.: Ін Юре, 1999. 244с.
62. Дьякова В.В. Стереотип восприятия государственной службы в современном российском обществе: Автореф. дис. ... канд. псих. наук. М.: МГУ, 1996. 23 с.
63. Дэвис Дж. Социальная установка // Американская социология. М.: Мир, 1972. С.4759.
64. Дюркгейм Э. О разделении общественного труда. Метод социологии. М.: Прогресс, 1991. 480 с.
65. Дюркгейм Э. Ценностные и реальные” суждения // Социс. 1991. №2. С. 106 115.
66. Ерина Н.А. Психологические особенности профессионального менталитета государственного служащего: Автореф. дис. ... канд. психол. наук. М.: МГУ, 1997. 24 с.
67. Ефремова О.И. Успех как социокультурный феномен: Автореф. дис. ... канд. социол. наук. Ростов/н/Д: РПИ, 1993. 24 с.
68. Жабрев А.А. Современный российский чиновник (наброски к социологическому портрету) // Социс. 1996. № 8. С. 48 51.
69. Жиромская В.Б. Советский город в 1921 1925 гг.: проблемы социальной структуры. М.: Политиздат, 1986. 166 с.
70. Загальні правила поведінки державного службовця: Коментар до Загальних правил поведінки державного службовця / Головдержслужба України. К., 2000. 24 с.
71. Зазыкин В.Г. Психология в рекламе. М.: Прогресс, 1992. 223 с.
72. 3азыкин В.Г., Колосова С.В., Фуре Р.Ф. Психологические факторы повышения активности избирателей с помощью телевизионных передач рекламного характера. М.: Наука, 1996. 101 с.
73. Зазыкин В.Г., Чернышев А.П. Акмеологические проблемы профессионализма. М.: РАГС, 1993. 108 с.
74. 3дравомыслов А.Г. Нравственная ценность труда при социализме. М.: Педагогика, 1981. 41 с.
75. 3инченко Г.П. Госслужащие региона: состав и социальные особенности // Социс. 1999. № 2. С. 25 33.
76. 3инченко Г.П. Социология на службе управления // Соц.-полит. журн. 1988. № 3. С. 107 113.
77. Зырянов П.Н. Российская государственность в XIX нач. ХХ века // Свободная мысль. 1995. № 8. C. 110 122.
78. Ильин В.И. Социальная стратификация. Сыктывкар: , 1991. 320 с.
79. Иванников В.А. Психологические механизмы волевой регуляции. М.: Педагогика, 1991. 427 с.
80. Имедадзе И.В. Потребность и установка // Психологический журнал. 1984. №3. С. 43 56.
81. Кальниш Ю. Етика влади й розвиток культури державного управління в Україні // Розвиток культурного потенціалу державних службовців в Україні: Зб. наук. пр. / За заг. ред. В.А.Ребкала. К.; Житомир: Полісся, 2002. С. 190 205.
82. КатаеваЛ.И. Социально-психологические особенности субъективного положения личности в системе госслужбы // Психология сегодня. 1996. Т. 2, вып. 2. С. 237 238 .
83. Кейзеров Н.М. Власть и авторитет. М.: Прогресс, 1973. 270 с.
84. Кисель А.А. Ценностно-нормативный аспект отношения к труду // Социол. исследования. 1984. № 1. С. 47 55.
85. Ківалов С.В., Кормич Б.А. Митна політика України: Підручник. О.: Юридична л-ра, 2001. 256 с.
86. Ківалов С.В. Основні принципи митної політики України в сучасний період // Митна справа. 2002. № 6. С. 7 12.
87. Климов Е.А. Психология профессионала. М.; Воронеж: ВГУ, 1996. 213с.
88. Князєв В., Бакуменко В. Філософсько-методологічні засади державно-управлінських рішень // Вісник УАДУ. 2000. № 2. С. 341 358.
89. Князєв В.М. Соціальна технологія та управління політичними процесами в Україні. К.: НІСД, 1995. Вип. 38. 54 с.
90. Козлов В.Т. Грани российской государственности. М.: Прогресс, 1992. 63 с.
91. Козлова Н.Н. Позиция исследователя и выбор теоретического языка // Общественные науки и современность. 2001. №5. С. 143 152.
92. Колесин И.Д. Подходы к изучению социокультурных процессов // Социс. 1999. № 1. С. 130 137.
93. Колосовська І.І. Чинники формування іміджу держави // Ефективність державного управління: Зб. наук. пр. Львів: ЛРІДУ УАДУ, 2003. Вип. 3. С. 75 79.
94. Колосовська І.І. Управління процесом формування іміджу владних інституцій // Ефективність державного управління: Зб. наук. пр. Львів: ЛРІДУ УАДУ, 2003. Вип. 4. С. 237 241.
95. Колосок С. Ефективність паблік рілейшнз у системі державного управління // Актуал. пробл. держ. упр.: Наук. зб. О.: ОРІДУ УАДУ, 2001. Вип. 8. С. 130 139.
96. Комаров В.Д. К проблеме авторитета в социологической теории// Вестн. ЛГУ. 1967. Вип. 2. № 11. С. 10 16.
97. Комаров М.С. Социальная структура и социальная стратификация // Социол. исследования. 1992. № 7. С. 62 72.
98. Кон И.С. Открытие Я”. М.: Педагогика, 1978. 187 с.
99. Кон И.С. Социологическая психология. Избранные психологические труды. М.: Прогресс, 1999. 560 с.
100. Коновченко С.В. Государственная служба и технологии взаимодействия с общественностью: проблемы совершенствования // Государственная служба современной России: проблемы реформирования и эффективного функционирования. Монография. Ростов/н/Д: Издательство СКАГС, 2003. С. 27 43.
101. Корбут Т. Профессия в материалах СМИ // Социологические проблемы общественного мнения в СМИ. М.: Политиздат, 1976. 197с.
102. Коржихина Г.П., Сенин А.С. История российской государственности. М.: История, 1995. 352 с.
103. Корниенко Н.А., Лаптев Л.Г. Общечеловеческие ценности как гуманистические основания мотивации личности государст­венного служащего // Тез. докл. международ. конференции Формирование кадрового потенциала государственной и муниципальной службы”. Новосибирск, 1997. С. 65 71.
104. Королько В.Г. Паблік рілейшнз. Наукові основи, методика, практика: Підручник, 2-е вид., доп. К.: видавничий дім Скарби”, 2001. 400 с.
105. Кравченко А.И. Прикладная социология и менеджмент: Учеб. пособие. М.: Изд-во МГУ, 1995. 208 с.
106. Краткий словарь современных понятий и терминов. 2-е изд. М.: Энциклопедия, 1995. с. 475.
107. Краткий словарь по социологии / Под общ. Ред. Д.М.Гвиншиани, Н.И.Лапина. М.: Политиздат , 1988. с. 479.
108. Кричевский Р.Л. Если Вы руководитель. М.: Дело, 1996. 384 с.
109. Кубышкина М.Л. Психологические особенности мотивации социально­го успеха: Автореф. дис. ... канд. психол. наук. СПб., 1997. 24с.
110. Кудряшова Е.В. Лидерство как предмет социально-философского анализа: Автореф. дис. ... д-ра. филос. наук. М., 1996. 48 с.
111. Кузьмина Н.В., Деркач А.А. Акмеология сегодня и завтра // Педагогика и психология 1994. №1. С. 4 10.
112. Курдт Э. Насколько демократично наше управление? // Гос. служба. Кадровая политика. Зарубежный опыт. М.: РАГС, 1995. Вып. 2. С.70 81.
113. Кухта Б., Теплоухова Н. Політичні еліти і лідери. Л.: Кальварія, 1997. 224 с.
114. Лебон Г. Психология народов и масс. СПб.: Макет, 1995. 492 с.
115. Леонтьев А.Н. Избранные психологические произведения: В 2 т. М.: МГУ, 1983. Т.1. 419 с.
116. Лесечко М.Д., Чемерис А.О., Рудніцька Р.М. Технологія прийняття управлінських рішень у державному управлінні та місцевому самоврядуванні. Львів: ЛРІДУ НАДУ, 2003. с. 254.
117. Липовська Н.А. Соціально-психологічний потенціал митників: діагностика та управління. Монографія. Д.: АМСУ, 2005. 224 с.
118. Ліпенцев А. Формування етики державної служби України // Вісник УАДУ. 1997. №2. С. 91 95.
119. Липкина А.И. Потребность в психологическом комфорте как фактор преобразования самооценки и уровня деятельности личности // Проблемы формирования социогенных потребностей. Тбилиси: ТГУ, 1974. С. 279 283.
120. Липман У. Публичная философия. М.: ИДЕЯ-ПРЕСС, 2004. 324с.
121. Лосев А.Ф. Дерзание духа. М.: Прогресс, 1989. 336 с.
122. Луганский К.Ф., Павлова Л.Г. Культурология: Учеб. / Сев.-Кавказ. Акад. гос. службы. Ростов/н/Д: СКАГС, 1998. 209 с.
123. Луговий В. Про деякі принципи підготовки керівного персоналу державних службовців // Вісник УАДУ. 1996. № 1. С.14 23.
124. Луговий В., Князєв В. Адміністративна реформа в Україні: кадрове і наукове забезпечення // Вісник УАДУ. 1997. - № 2. С. 4 8.
125. Макаренко В.Б. Бюрократизм и государство. М.: Прогресс, 1987. 310 с.
126. Макаренко В.Б. Групповые интересы и властно-управленческий аппарат // Социс. 1997. № 7. С. 93 103.
127. Макклелланд Д. Мотивация человека. / Пер. с англ. СПб.: Питер, 2007. 669 с.
128. Мальцев В.А. Государственный служащий современного типа. М.; Нижний Новгород: РАГС, 1995. 287 с.
129. Мальцев В.А. Социологические аспекты развития государственной службы // Ежегодник 95: Гос. служба России. М.: РАГС, 1996. С.98 109.
130. Маркс К. Капитал. М.: Политиздат, 1989. Т. 3. 508 с.
131. Маслоу А. Психология бытия. М.: Роул-бук, 1997. 304 с.
132. Матьею М., Лингард Л. Фотография и социология // Социс. 1990. №3. С. 87 91.
133. Мертон Р. Явные и латентные фу