ПІДВИЩЕННЯ СОЦІАЛЬНОГО СТАТУСУ ОРГАНІВ МИТНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ : Повышение социального статуса ОРГАНОВ ТАМОЖЕННОЙ СЛУЖБЫ УКРАИНЫ

brief description

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ
ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ
ХАРКІВСЬКИЙ РЕГІОНАЛЬНИЙ ІНСТИТУТ
ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ

На правах рукопису

Черкасський Руслан Анатолійович

УДК 35.082.3

ПІДВИЩЕННЯ СОЦІАЛЬНОГО СТАТУСУ
ОРГАНІВ МИТНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ

25.00.01 теорія та історія державного управління

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата наук з державного управління

Науковий керівник:

Лебець Володимир Сергійович,
кандидат філософських наук,
доцент

Харків 2007

ЗМІСТ

ВСТУП.. 3
РОЗДІЛ1.ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ СОЦІАЛЬНОЇ АКТИВНОСТІ СУБ’ЄКТІВ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ.. 10
1.1.Соціальний статус органів державного управління. 10
1.2.Розвиток систем органів державного управління щодо підвищення їх ролі у суспільстві 25
1.3.Сучасні соціальні ролі органів державного управління. 40
Висновки до першого розділу. 51
РОЗДІЛ2.СОЦІАЛЬНО-КОМУНІКАТИВНИЙ АСПЕКТ ДІЯЛЬ-НОСТІ ОРГАНІВ МИТНОЇ СЛУЖБИ В УКРАЇНІ 54
2.1.Організаційно-правові засади діяльності органів митної служби. 54
2.2.Принципи надання соціальних послуг. 67
2.3.Соціально-статусні характеристики органів митної служби. 81
Висновки до другого розділу. 94
РОЗДІЛ3.ЗАПРОВАДЖЕННЯ НОВИХ ПРИНЦИПІВ ПІДВИЩЕН-НЯ СОЦІАЛЬНОГО СТАТУСУ ОРГАНІВ МИТНОЇ СЛУЖБИ.. 96
3.1.Соціальний контроль діяльності органів державного управління. 96
3.2.Формування нової організаційної культури в органах митної служби 111
3.3.Вдосконалення кадрової політики в митних органах. 135
Висновки до третього розділу. 148
ВИСНОВКИ.. 151
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.. 154
ДОДАТКИ.. 173

ВСТУП

Актуальність теми. Трансформаційні процеси в українському суспільстві, що започатковані у 90-х роках ХХ ст., зумовили необхідність розбудови всіх державних інститутів у напрямі забезпечення економічної і політичної незалежності держави. Одним із них є митниця, що покликана контролювати переміщення товарів та послуг через державний кордон. Прийнятий у 2002 р. Митний кодекс України помітно вплинув на інституціональне закріплення статусу митної служби у державно-правових відносинах. Проте цей спеціалізований державний інститут ще не сприймається у суспільній свідомості як важлива складова виконавчої влади, що, з одного боку, зумовлено негативним ставленням частини населення до втрати економічних зв’язків між республіками колишнього Радянського Союзу (ніби-то митники стали перепоною для вільної торгівлі), а з іншого, вважається, що у цих структурах поширені такі явища, як корупція і хабарництво.
Фахівці відзначають недостатній професійний рівень працівників митних органів, занижену відповідальність, недостатню прозорість їх діяльності, низьку якість послуг, що надаються, бюрократизацію, невизначеність адміністративних процедур. Суттєвим недоліком визнаються неадекватні матеріальні стимули та низький рівень соціального захисту митників.
За таких умов особливої значущості набуває поєднання зусиль самих митників і науковців у напрямку формування нового соціального образу митників як виконавців важливої державної функції, захисників інтересів громадян. Діяльність органів митної служби має виняткове значення як для держави, так і для її громадян, оскільки безпосередньо торкається їхніх економічних, фінансових та морально-правових інтересів. Особливої актуальності набуває спрощення та скорочення митних процедур; оптимізація структури митних органів і місця їх розміщення залежно від поточних завдань та структури і інтенсивності вантажо- і пасажиропотоків; удосконалення практики взаємодії з іншими органами державного управління та населенням.
Розробка концепції реформування діяльності митних органів у її прикладному значенні в межах менеджменту та соціології управління бере початок з робіт Г.Ганта, Ф.Гілберта, Ф.Тейлора, А.Файоля, Р.Шелтона, П.Друкера, присвячених дослідженню проблем організації праці і пошуку методів підвищення її ефективності, аналізу специфіки управлінської сфери. Вагомий внесок у розвиток моделі ідеальної бюрократії”, що характеризується чітким розподілом праці усередині управлінських структур, зробив М.Вебер, а в налагодження їх взаємодії американський психолог Е.Мейо.
У 70-80-х роках ХХ ст. Е.Квейд, Г.Саймон, Д.Екман відмовилися від загальних підходів до організації управління, розробивши на основі ситуативного підходу і кібернетики модель підвищення ефективності діяльності організацій, що враховує різні ситуації, у рамках яких розвивається взаємодія між надавачем і споживачем послуг, а також визначили фактори (політичні, економічні, культурні й інші), що суттєво впливають на цей процес.
Дослідженню питань підвищення ефективності діяльності публічних організацій присвячені праці Д.Бітона, Дж.Боукерта, А.Бретона, Д.Вальдо, К.Волша, П.Данліві, П.Дікенса, Р.Каплана, Н.Картера, І.Кіркпатріка, Б.Палмера, Е.Перріна, К.Полліта, М.Поповича, С.Роджерса, Е.Розена, М.Сандьєра, П.Селфа, Дж. Слайтера, Дж.Стюарта, К.Талбота, Ф.Террі, К.Томкінса, Б.Хадсона, Ч.Хайнемана, Е.Халачмі та ін. У них, зокрема, пропонуються моделі підвищення ефективності управління, що базуються на сучасних принципах організаційної діяльності і враховують швидкі зміни зовнішнього середовища та технологічного розвитку, світову глобалізацію.
У 80-90-х роках ХХ ст. визначилася тенденція до нівелювання меж щодо різних галузей наукового знання, використання міждисциплінарного, мультипарадигмального підходу, що знайшло відображення у розробках конкретних технологій державного впливу, зокрема, методів і форм комунікації між різними суб’єктами соціально-економічної та політичної взаємодії (В.Лебець, О.Малаканова, А.Соловйов); участі громадськості в управлінні соціально-економічними процесами (Є.Ануфрієв, Д.Гончаров, М.Хомська); раціоналізації діяльності управлінських органів (Г.Атаманчук) та можливих змін їхньої організаційної культури (Е.Смірнов, О.Родін, С.Шекшня).
Питання ефективності державного управління знаходять відображення й у працях українських вчених В.Бакуменка, В.Воротіна, А.Гошка, В.Дорофієнка, І.Коліушка, Г.Одінцової, О.Осауленка, І.Райніна, С.Телешуна, Т.Хомуленко, В.Шамрая; кадрового забезпечення органів державного управління С.Дубенко, В.Малиновського, Т.Мотренка, О.Оболенського, В.Яцуби; зв’язків із громадськістю в державних установах В.Бобика, В.Дзюндзюка, В.Королька, О.Куценко, О.Сушинського та ін. Аналізом соціально значущих функцій органів митної служби у різні роки займалися Д.Бахрах, Є.Берков, Є.Галанжи, К.Ладиженський, А.Маньков, А.Мерзон, Л.Маркова, Є.Осокін, К.Сандровський та ін.
Разом з тим, незважаючи на істотні досягнення теорії соціального та державного управління, залишаються недостатньо розробленими і обґрунтованими механізми підвищення соціального статусу державно-управлінських установ, зокрема тих, що виконують специфічні функції держави. Саме це й обумовлює актуальність теми даного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана в межах НДР Удосконалення механізмів професійного зростання державних службовців на регіональному рівні” (номер державної реєстрації 0104U000087), що досліджується кафедрою державного будівництва Харківського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України.
Мета і задачі дослідження. Метою роботи є розробка на основі історичних традицій демократичного державотворення технологій підвищення соціально-статусних характеристик органів Державної митної служби України та її працівників, що ґрунтуються на раціоналізації їхньої взаємодії з населенням.
Досягнення зазначеної мети передбачає вирішення наступних завдань:
- з’ясувати особливості соціального статусу органів державного управління в Україні на різних етапах та чинники, що впливають на нього;
- визначити головні соціальні ролі органів державного управління в цілому та митної служби зокрема, їх місце у суспільстві;
- виявити чинники підвищення соціоцентричної активності працівників митних органів;
- уточнити основні принципи надання соціальних послуг митними органами;
- з’ясувати ставлення населення до митних органів, оцінку якості обслуговування населення;
- визначити форми і методи соціального контролю за діяльністю органів митної служби;
- виявити зміни організаційної культури в органах митної служби України як обов’язкової умови утвердження нових принципів їхньої взаємодії з клієнтами;
- визначити напрямки вдосконалення кадрової політики в органах митної служби як чинника підвищення їхнього соціального статусу.
Об’єкт дослідження діяльність органів Державної митної служби України щодо соціальної взаємодії з населенням.
Предмет дослідження соціальні технології підвищення статусних характеристик органів митної служби та їхніх працівників.
Методи дослідження, їхній різновид і вибір залежали від складності конкретного об’єкта вивчення. Зокрема, теоретичне осмислення окремих моментів дослідження вимагало використання загальнонаукових методів: аналізу і синтезу (застосовування сучасних теорій державного управління для опису діяльності митних органів), моделювання і діяльнісно-структурного аналізу (формування організаційної культури, вдосконалення кадрової політики), абстрагування й узагальнення (аналіз особливостей сприйняття населенням сучасних митних органів, виділення домінантних принципів надання ними соціальних послуг), аналогії (організація соціального контролю як форми раціоналізації управління) та ін.
Наукова новизна отриманих результатів обумовлена темою дослідження, яка ще не одержала необхідного висвітлення в державно-управлінській науковій літературі. Комплексний аналіз питань соціального статусу та соціальної активності, соціальних ролей державних органів, раціоналізації соціальної взаємодії, процесу переходу до соціоцентричних принципів діяльності, можливостей їхнього застосування в умовах трансформаційного простору дозволив довести необхідність перетворень у внутрішньо- та зовнішньоорганізаційних комунікаціях митних органів.
Було отримано такі нові результати:
уперше:
- обґрунтовано необхідність запровадження заходів щодо підвищення соціального статусу органів Державної митної служби України, що включають: дотримання демократичних принципів надання соціальних послуг населенню; встановлення соціального контролю за діяльністю даних організацій; зміну їх організаційної культури у напрямку сприйняття громадян як власних клієнтів; удосконалення кадрової політики.
- класифіковано принципи реалізації інституційної, кадрової та символічної соціальних ролей органів митної служби в умовах переходу до постбюрократичних моделей державного управління;
удосконалено:
- підходи до формування раціональної взаємодії митних органів і населення в сучасних умовах, що передбачає відкритість та прозорість діяльності, підвищення якості соціальних послуг та посилення зворотного зв’язку з громадянами, якнайповніше врахування їх пропозицій;
- систематизацію послуг митних органів за чотирма групами: першої необхідності (забезпечення економічної безпеки держави), стратегічні (реалізація окремих напрямків економічної політики), місцеві (послуги для населення прикордонних територій) та послуги із забезпечення комфорту (скорочення черг, допомога при заповненні документів тощо);
- принципи кадрового менеджменту в митних органах, що засновані на стратегії управління людськими ресурсами;
дістало подальший розвиток:
- визначення особливостей соціальних ролей органів державного управління з виокремленням трьох головних: інституційної як певного соціального інституту; кадрової як складової системи управління людськими ресурсами; символічної як сукупності певних організаційних символів, закріплених у моральних та правових нормах;
- з’ясування ролі Державної митної служби України в системі органів державного управління в сучасних умовах та пріоритетів її діяльності як спеціалізованого державного інституту щодо захисту економічних інтересів держави та споживачів послуг на внутрішньому ринку;
- визначення оцінки діяльності працівників органів митної служби з боку населення, що дозволяє зафіксувати такі негативні моменти, як невідповідність соціальних очікувань потребам сьогодення, низький рівень управлінської культури та соціальних послуг.
Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає в розширенні та поглибленні існуючих уявлень щодо розвитку соціальних комунікацій в діяльності митних органів і запропонуванні методів підвищення їхнього соціального статусу. Основні теоретичні положення та висновки можуть бути корисними для обґрунтування переходу до нової моделі державного управління, орієнтованої на громадянина як отримувача соціальних і управлінських послуг, при розробці заходів з реалізації стратегії реформування Державної митної служби України. Сформульовані ідеї розширюють практичний інструментарій її діяльності, а також зміни ставлення населення до митників, а отримані результати можна використовувати при підготовці підручників, навчальних посібників, методичних матеріалів, лекцій та практичних занять з державного управління і менеджменту.
Результати дисертаційного дослідження впроваджено Державною митною службою України при удосконаленні управління розвитком митної справи (довідка № 2-44 від 01.03.2007р.) та Східною регіональною митницею при формуванні класифікатора соціальних послуг населенню з питань митних процедур (довідка № 7-2/047 від 21.03.2007 р.).
Особистий внесок здобувача. Усі основні положення і висновки дисертації розроблялися автором самостійно і в сукупності спрямовані на вирішення важливого науково-прикладного завдання щодо з’ясування соціального статусу органів митної служби і шляхів його підвищення в умовах активізації взаємодії з населенням.
Апробація результатів дисертації. Основні результати і висновки дисертації оприлюднено на V, VІ та VІІ Міжнародних наукових конгресах Державне управління і місцеве самоврядування” (м. Харків, 20052007 рр.), науково-практичних конференціях Розвиток господарського механізму Луганського промислового регіону” (м.Луганськ, 2004р.), Проблеми трансформації системи державного управління в умовах політичної реформи в Україні” (м.Київ, 2006р.), Механізми державного регулювання соціально-економічного розвитку регіону” (м.Харків, 2006р.).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 4 наукові праці у виданнях, що входять до переліку фахових у галузі науки державного управління. Загальний обсяг публікацій 2 авт. арк.

bibliography

ВИСНОВКИ

Результати дослідження історичних особливостей становлення та розвитку митної справи в Україні з позицій теорії державного управління дозволяють запропонувати наступні положення, узагальнення та висновки:
1. Високий соціальний статус організації як суб’єкта владних дій досягається завдяки покращенню таких її якісних параметрів, як престиж та авторитет, рівень матеріальної забезпеченості працівників, значущість соціальних функцій, обсяг владних повноважень, міра впливу на соціальні процеси. Важливою характеристикою соціального статусу є показник виправдання соціальних очікувань і сподівань, які формуються під впливом існуючої у суспільстві системи цінностей. Підвищення соціального статусу органів митної служби коріниться у соціальній активності їх працівників та чіткій спрямованості дій на вирішення соціально значущих завдань.
2. Органи державного управління реалізують у суспільстві три соціальні ролі, обумовлені їхньою історичною еволюцією: інституційну - як певного соціального інституту в системі взаємин принципал-агент”; кадрову - як складову процесу управління людськими ресурсами; символічну - як сукупність певних організаційних символів, що проявляються у моральних та правових нормах, поведінці, сприйнятті та особливостях взаємодії з населенням. Найважливішою в сенсі забезпечення високого соціального статусу організації є символічна роль.
3. Діяльність органів митної служби є невід’ємною від усієї системи державного управління, оскільки особливості їх функціонування цілком залежать від соціальних, культурних та правових умов. У той же час кожна окрема організація в демократичному суспільстві має можливості для перегляду основ і змісту своєї діяльності, формування власного позитивного іміджу і підвищення соціального статусу. Органи митної служби як спеціалізований державний інститут, діяльність якого регулюється Митним кодексом України, виконують два взаємопов’язані блоки завдань загальнодержавного та соціального спрямування: захист економічних інтересів України; захист інтересів споживачів послуг на внутрішньому ринку. Їх якісне виконання потребує від митників гармонійного поєднання у своїй діяльності загальнодержавних та соціальних інтересів на основі підвищення рівня відповідальності за доручену справу та удосконалення механізмів соціального контролю за їх діяльністю.
4. Негативне ставлення частини населення України до органів державної виконавчої влади певною мірою трансформується і на органи митної служби, працівники яких за результатами проведеного соціологічного дослідження сприймаються населенням скоріше у негативних тонах, а якість надання ними соціальних послуг визнається незадовільною. До того ж так оцінюються і особистісні якості працівників митниці, що дає підставу стверджувати про невиправдання ними соціальних очікувань, сподівань громадян, що гальмує процес розбудови партнерських взаємин з клієнтами органів митної служби, негативно впливає на соціальний статус останніх.
5. Для підвищення соціального статусу органам митної служби доцільно сконцентрувати діяльність щонайменше на чотирьох напрямах: по-перше, дотримуватися демократичних принципів надання соціальних послуг; по-друге, забезпечувати соціальний контроль за своєю діяльністю за умови неухильного дотримання чинного законодавства про звернення громадян; по-третє, змінити на краще свою організаційну культуру; по-четверте, запровадити нову стратегію кадрового менеджменту. Важливою передумовою досягнення мети на цих напрямах є визнання усіма працівниками ідеалів і цінностей, норм і правил внутрішньогрупової і зовнішньогрупової діяльності, заснованої не на традиційних бюрократичних статутах, а на принципах нового публічного менеджменту”, що дозволяє реалізовувати якісно нові типи соціальної взаємодії, забезпечувати гнучкість та прозорість у діяльності митних органів.
6. Розвиненими демократіями опрацьовано три основні види соціального контролю: реалізація виборчого права, громадська участь у цьому процесі, ініціювання звернень, пропозицій і скарг громадян. Кожний з них є важливим і необхідним, проте задля реалізації символічної соціальної ролі митних органів найефективнішим вважається поєднання прямої громадської участі з неухильним дотриманням законодавства про звернення громадян. Пряма громадська участь забезпечується завдяки реалізації двосторонньої симетричної моделі зв’язків із громадськістю, урахуванню побажань та пропозицій громадян у своїй діяльності.
7. Важливою складовою підвищення соціального статусу органів митної служби є організаційна культура, що змінюється шляхом упровадження у свідомість співробітників розуміння їх головного завдання не лише як захист державних інтересів, але і як надання населенню якісних соціальних послуг, перехід до моделі взаємодії з громадянами „надавачі послуг клієнти”, що зумовлює необхідність підсилення організаційної культури та її складових поважного ставлення до клієнтів, гордості за свою роботу, чесності і непідкупності.
Організаційну культуру необхідно здійснювати на глибинному рівні, за допомогою утвердження такої цінності, як культура завдання, оскільки культура влади, культура особи і ролева культура не дозволяють згуртувати співробітників тією мірою, як це необхідно для поліпшення справи.
Зміни в організаційній культурі потребують формування в органах митної служби відповідної субкультури, носієм якої, в першу чергу, є керівник організації.
8. Основними заходами щодо вдосконалення механізмів кадрової політики в органах митної служби доцільно вважати моніторинг персоналу, стратегічне кадрове планування, підвищення внутрішньоорганізаційних соціальних гарантій працівників, залучення на роботу талановитої молоді, формування сучасної активної організаційної культури.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Аверьянов В., Дубенко С. Закон о государственной службе: научно-практический анализ // Юридический вестник. 1994. № 4. С. 30-45
2. Адміністративна реформа в Україні: Зб. документів і матеріалів: У 5 т. / С.М. Озірська, В.М. Кампо. К.: Центр дослідження адміністративної реформи УАДУ, 2000. Т. 1. 403 с.
3. Адміністративна реформа в Україні: Зібрання документів і матеріалів. Т.2.: Система органів виконавчої влади в Україні / Центр досліджень адміністративної реформи УАДУ: Упоряд. С.М. Озірська. К., 2001. 222 с.
4. Андреев С.Н., Мельниченко Л.Н. Основы некоммерческого маркетинга: Для полит. партий, властных структур, некоммерч. организаций, физических лиц. М.: Прогресс-Традиция, 2000. 255 с.
5. Апасова Л. Реформа державного управління як складова соціально економічних перетворень // Збірник наукових праць Української Академії державного управління при Президентові України / За заг. ред. В.І.Лугового, В.М. Князєва. К.: Вид-во УАДУ, 1998. Вип. 2. С. 304 306.
6. Арендт Х. Истоки тоталитаризма. М.: ЦентрКом, 1996. 743 с.
7. Атаманчук Г.В. Государственное управление: организационно-функциональные вопросы / Учеб. пособие. М., 2000. 302 с.
8. Бабич О. Основні заходи створення корпоративної культури як інструменту управління // Вісник УАДУ. 2003. № 2. С. 450-457.
9. Бакиров В.С. Ценностное сознание и активизация человеческого фактора. Х.:Вища школа, 1988. 354 с.
10. Бакіров В.С. Мета громадянського суспільства рівноправне критичне партнерство з державою // Шляхи формування громадянського суспільства в Україні. Забезпечення права людини на свободу слова та інформацію (за матеріалами засідання круглого столу”, проведеного 11 квітня 2000 року в м.Харкові): Науковий збірник. Х.: УАДУ ХФ, 2001. С. 14 16.
11. Батанов О. Концептуальні засади співвідношення функцій територіальних громад з функціями місцевих органів державної виконавчої влади // Право України. ­ 1999. №5. С.25-30.
12. Бахрах Д.Н. Административное право. М., 1993. 312 с.
13. Бахрах Д.Н. Государственная служба: Основные понятия, ее составляющие, содержание, принципы // Государство и право. 1996. №12. С. 10 21.
14. Бахрах Д.Н. Общие вопросы службы в советских государственных и общественных организациях / Служба в государственных и общественных организациях. Свердловск, 1988. 561 c.
15. Бебік В.М. Політичний маркетинг і менеджмент. К.: Абрис, 1996. 144с.
16. Берков Е. А., Галанжи Е. Ф. Учебное пособие в помощь слушателям, изучающим таможенное дело. М., 1988г. С. 5.
17. Берн Э. Игры, в которые играют люди. Психология человеческих взаимоотношений; Люди, которые играют в игры: психология человеческой судьбы: Пер. с англ. / Общ. ред. М.С Мацковского. Спб: Лениздат, 1992. 400 с.
18. Биренберг Б. Местное самоуправление в условиях перехода к рынку. Киев.: Наукова думка, 1991. 210 с.
19. Блау П.М. Различные точки зрения на социальную структуру и их общий знаменатель //Американская социологическая мысль: Тексты / Под ред. В.И.Добренькова. М.: Издание Международного университета бизнеса и управления, 1996. С. 7 29.
20. Бобро А. Формування оптимальної структури органів виконавчої влади в Україні: концептуальні підходи // Командор. 1999. №1. С.8.
21. Богданов В.В., Иванов В.Н. Информация и технологизация социального пространства: проблемы предотвращения катастроф, взрывов и напряжений // Информатизация и технологизация социального пространства. Москва Нижний Новгород: Изд-во Волго-Вятского кадрового центра, 1994. С. 16 38.
22. Бурдье П. Дух государства: генезис и структура бюрократического поля // Альманах Российско-французского центра социологии и философии Института социологии Российской Академии наук. М.: Институт экспериментальной социологии. Спб.: Алетейя, 1999. С. 125 166.
23. Бурдье П. Социология политики: Пер. с фр. М: Socio-Logos, 1993. 336 c.
24. Вебер. М. Избранные произведения: Пер. с нем. / Сост., общ. ред. и послесл. Ю.Н. Давыдова; Предисл. П.П. Гайденко. М.: Прогресс, 1990. 808с.
25. Веніславський Ф. Роль Президента України в механізмі забезпечення взаємодії законодавчої і виконавчої гілок влади // Нова політика. 1998. №1. ­ С.7-12.
26. Волков Ю.Г., Мостовая И. В. Социология. М., 1998. 412 с.
27. Воловик В. Про галузеву незалежність правовідносин, пов’язаних з застосуванням праці мілітаризованих державних службовців // Право України. 1999. №2. С.96-99.
28. Восленский М.С. Номенклатура. Господствующий класс Советского Союза. М.: Советская Россия” совм. с МП Октябрь”, 1991. 624 с.
29. Высшие органы государственной власти и управления России IX-XX вв. Справочник / Под общ. ред. А.С. Тургаева; Северо-западная академия государственной службы. Спб.: Изд-во СЗАГС, Изд-во «Образование-культура», 2000. 368с.
30. Галєєв В. А. Соціальний статус військовослужбовців в умовах трансформації суспільства: Автореф. дис.... канд. соціол. наук : 22.00.04 / НАН України; Інститут соціології. — К., 1995. — 19с.
31. Гідденс Е. Соціологія. К.: Основи, 1999. 726 с.
32. Глухачов Є. Ф., Хомуленко Т. Б., Клімова С.М. та ін. Задоволення соціальних потреб населення як умова підвищення його довіри до влади / Національна академія держ. управління при Президентові України. Харківський регіональний ін-т / Євген Федорович Глухачов (заг.ред.). — Х. : Видавництво ХарРІ НАДУ "Магістр", 2005. — 182с.
33. Гоковенко В. Політичне керівництво і державне управління: проблеми взаємовідносин та оптимізації взаємодії: Монографія. К.: УАДУ, 2001. 253 с.
34. Головатенко В. Право вето Президента України: складова механізму стримувань і противаг чи дестабілізуючий чинник законотворення // Українське право. 2000. №1. С.105-110.
35. Головаха Є., Паніна Н. Патологія посттоталітарного суспільства // Філософська і соціологічна думка. 1993. № 5. С. 19 39.
36. Гонцяж Я., Гнидюк Н. Адміністративна реформа: нездійснені мрії та втрачені можливості. Як знайти конструктивний шлях для реалізації основних компонентів адміністративної реформи? Київ: Міленіум, 2002. 136 с.
37. Государственная служба: теория и организация. Курс лекций / Под общ. ред. Охотского Е.В., Игнатова В.Т.. Р. на Дону: Феникс, 1998. 624 с.
38. Государственное управление и государственная служба за рубежом: Курс лекций / Под ред. В.В. Чубинського; Северо-Западная академия государственной службы. Спб.: Изд-во СЗАГС, изд-во «Образование-культура»; 1998. 272 с.
39. Гошко А.О. Стратегія і тактика планування діяльності органів місцевого самоврядування. К.: Вид-во УАДУ, 2000. 180 с.
40. Гурне Б. Державне управління / Пер. с франц. В. Шовкуна. К.: Основи, 1993. 165 с.
41. Державне управління в Україні: Навчальний посібник / За заг. ред. В.Б. Авер’янова. К., 1999. 265 с.
42. Державне управління в Україні: організаційно-правові засади: Навч. посіб. / Н.Р.Нижник, С.Д. Дубенко, В.І. Мельниченко та ін.; За заг ред. проф.. Н.Р. Нижник. К.: Вид-во УАДУ, 2002. 164 с.
43. Державне управління в Україні: централізація і децентралізація. Монографія / Відп. ред. Н.Р. Нижник. К.: УАДУ при Президентові України, 1997. 448 с.
44. Державне управління і менеджмент: Навч. посібник / Г.С. Одінцова, Г.І. Мостовий, О.Ю. Амосов та ін. За заг. ред. Г.С. Одінцової. Х.: ХарРІ УАДУ, 2002. 491 с.
45. Державне управління, державна служба і місцеве самоврядування: Монографія / Кол. авт., за заг. ред. проф.. О.Ю. Оболенського. Хмельницький: Поділля”, 1999. 570 с.
46. Державне управління: Навч. посібник / А.Ф. Мельник, О.Ю. Оболенський, А.Ю. Расіна та ін., За ред. А.Мельник. К.: Знання-прес”, 2003. 344 с.
47. Державне управління: Словник-довідник / За заг. ред. В.М. Князєва, В.Д. Бакуменка; Інститут проблем державного управління та місцевого самоврядування УАДУ. К.: Вид-во УАДУ, 2002. 228 с.
48. Десять років соціально-економічних перетворень в Україні: спроба неупередженої оцінки. За ред. Ігоря Бураковського . К.: К.І.С., 2002. 120 с.
49. Дзюндзюк В.Б. Ефективність діяльності публічних організацій: Монографія. Х.: Вид-во ХарРІ УАДУ „Магістр”, 2003. 236 с.
50. Друкер П.Ф. Управление, нацеленное на результаты. М.: Технологическая школа бизнеса, 1992. 428 с.
51. Дубенко С.Д. Державна служба і державні службовці в Україні: Навч.-метод. посібник. К.: Ін. Юре, 1999. 244 с.
52. Дэвис К., Мур У. Е. Некоторые принципы стратификации // Структурно-функциональный анализ в современной социологии. М.: ССА, 1968. 232с.
53. Єлагін В. П., Андрющенко А.І. Спрямованість соціальної політики в умовах трансформації суспільства // Актуальні проблеми державного управління. 1998. № 1. С. 101 108.
54. Задорожний Г.В., Коврига О.В., Смоловик В.В. Соціальне партнерство реальний шлях до відкритого суспільства. Х.: ХІБМ, 2000. 192 с.
55. Закон України Про державну виконавчу службу” // Відомості Верховної Ради України. 1998. №42. С. 760 765.
56. Закон України Про місцеве самоврядування в Україні” // Відомості Верховної Ради України. 1997. №24. Ст. 170
57. Закон України Про місцеві державні адміністрації” // Відомості Верховної Ради України. 1999. №20-21. Ст. 190.
58. Закон України «Про державну службу». Вісник державної служби України. 1995. №1. С.9-28.
59. Закон України «Про звернення громадян». Офіційний сайт Верховної Ради України // Відомості Верховної Ради. 1996 N 47 Ст.256
60. Збірник досліджень з ефективності роботи державних організацій України / Центр досліджень адміністративної реформи, Шведський ін-т держ. управління. К., 2003. 156 с.
61. Здравомыслов А.Г. Потребности. Интересы. Ценности. М.:Политиздат, 1986. 278с.
62. Зинченко Г.П. От администрирования к менеджменту. // Политические исследования. 1996. № 1. С. 165 166.
63. Зинченко Г.П. Социология государственной и муниципальной службы: программа-концепция // Социологические исследования. 1996. № 6. С. 102 110.
64. Зіллер Жак. Політико-адміністративні системи країн ЄЕС. Порівняльний аналіз / Пер. з франц. В.Ховхуна. К.:Основи, 1996. 420 с.
65. Зоська Я.В. Халтобин В.О. Потребительское поведение как объект социологического анализа // Методологія теорія та практика соціологічного аналізу сучасного суспільства: Зб. наукових праць. Х.: Видавничий центр Харківського національного університету ім. В.Н.Каразіна, 1999. С. 186 188.
66. Ильин В.М. Поведение потребителей. Спб.: Питер, 2000. 224 с.
67. Кикоть П. Міністерство центральний орган виконавчої влади України // Право України. 2000. №1. С.35-37.
68. Киричук В., Тимцуник В. Історія державного управління в Україні: Навч. посібник. К.УАДУ, 2001. 242 с.
69. Коліушко І. Виконавча влада та проблеми адміністративної реформи в Україні / І. Коліушко. К.: Факт, 2002. 260 с.
70. Кон И. С. Социология личности. М., 1967. 345 с.
71. Коник С.М. Становлення вищих та центральних органів виконавчої влади української держави 1918 року: Автореферат дис. на здобуття наук. ступеня канд. наук з державного управління. Спец. 25.00.01 теорія та історія державного управління. К.: УАДУ, 2002. 20 с.
72. Конституційне право зарубіжних країн : навч. посібник // В.О.Ріяка (керівник авт. кол.), В.С. Семенов, М.В. Цвік та ін.; За заг . ред. В.О. Ріяки. К.: Юрінком Інтер, 2002. 512 с.
73. Конституція України. Х.: Консум, 1996. 48 с.
74. Концепція адміністративної реформи в Україні. К.: Центр політико-правових реформ та Центр розвитку українського законодавства, 1998. 61 с.
75. Копан О. Безпека як головний фактор державного управління // Право України. 2001. №7. С.26
76. Корабльова Н. С. Багатомірність рольової реальності: ролі і маски - лик та личина / Харківський національний ун-т ім. В.Н.Каразіна. — Х., 2000. — 288с.
77. Королько В.Г. Основи паблик рилейшнз”: Посібник. К.: Інститут соціології НАН України, 1997. 334 с.
78. Корольчук О. Стратегія створення вертикальних маркетингових систем // Вісн. Київ. нац. торг.-екон. ун.-ту. 2000. № 6. С. 32 40.
79. Котлер Ф. Основы маркетинга / Пер. с англ. В.Б. Боброва. СПб.: АО Коруна”, АОЗТ Литера Плюс”, 1994. 698 с.
80. Котуков О.А. Регіональна управлінська еліта: на шляху до формування соціальної ідентичності // Вісник Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна. Соціологічні дослідження сучасного суспільства: методологія, теорія, методи”. 2001. № 511. С. 121 125.
81. Котуков О.А. Соціально-політичний маркетинг як один з механізмів раціональної взаємодії органів державного управління з населенням: Автореферат дисертації кандидата соціологічних наук: 22.00.07 / Харківський національний університет ім. В.Н.Каразіна. Х., 2002. 20с.
82. Котуков О.А.Проблема взаємодії органів виконавчої влади з населенням як чинник оптимізації соціального діалогу // Збірник наукових праць Української Академії державного управління при Президентові України / Державне управління та місцеве самоврядування. У 6-ти частинах. Ч. V. , Х, УАДУ (ХФ), 2001. С. 79 81.
83. Кричевский Р.Л. Если Вы руководительЭлементы психологии менеджмента в повседневной работе. М.: Дело, 1993. 365 с.
84. Крупчан О.Д. Організація виконавчої влади: Монографія. К.: УАДУ, 2001. 131 с.
85. Куценко О.Д. Класовий аналіз нерівностей в сучасному суспільстві: Спроби західної соціології. Х.: Видавничий центр Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна, 2000. 316 с.
86. Кучма Л. Україна: шляхом реформ: Вибрані виступи. К.: Видавничий дім Альтернатива”, 2003. 448 с.
87. Ладыженский К. История русского таможенного тарифа. СПб., 1886. С.1
88. Левченко О. Масова політична свідомість перехідної доби: українські реалії та перспективи // Нова політика. 1999. № 6. С. 20 22.
89. Легитимность политической власти (методологические проблемы и российские реалии) / Под общ. ред. Е.М. Харитонова. М.: Высшая школа, 1996. 248 с.
90. Леліков Г. Функції державної служби та їх правове регулювання // Вісник державної служби України. 1999. №1. С. 55-69
91. Лисица Н.М., Кислова О.Н. Типология потребителей рекламы // Методологія, теорія та практика соціологічного аналізу сучасного суспільства.: Зб. наук. праць. Х.: Видавничий центр Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна, 1999. С. 181 185.
92. Луговий В. На службі професіоналізації державного управління // Вісник державної служби України. 2003. № 2. С. 18-25.
93. Макаренко О. Щодо співвідношення понять орган виконавчої влади” та орган державного управління” // Право України. 2000. №6. С.23-26.
94. Мак-Дональд М. Стратегическое планирование маркетинга. Спб.: Питер, 2000. 320 с.
95. Макеев С. Процессы социальной структурации в современной Украине // Полис. 1998. № 3. С. 49 60.
96. Малиновський В.Я. Державна служба: теорія і практика: Навч. посібник. К.: Атака, 2003. 160с.
97. Малиновський В.Я. Державне управління: Навчальний посібник. Луцьк: Ред.-вид. відд. Вежа” Вол. держ. ін-ту ім.Лесі Українки, 2000. 588с.
98. Маньков А. Г. Уложение 1649 года кодекс феодального права России”.
99. Маркіна І.А. Методологічні питання ефективності управління // Фінанси України. №6. С. 24-32.
100. Маркова Л. Н. Очерки по истории таможенной службы”. Л., 1980. 204 С.
101. Медведчук В. Державна влада в Україні: сучасний стан та перспектива розвитку // Право України. 1998. №4. С.5-9.
102. Мерзон А. Ц. Таможенные книги ХVII века. М., 1957. С. 15.
103. Мескон М.Х., Альберт М., Хедоури Ф. Основы менеджмента: Пер. с англ. М.: Дело, 2000. 800 с.
104. Мид Дж. Азия // Американская социологическая мысль: Тексты / Под ред. В.И. Добренькова. М.: Издание Международного Университета Бизнеса и управления, 1996. С. 225 234.
105. Миронова Н.С. Організаційно-правові засади державного управління. Опорний конспект лекцій. Х.: УАДУ (ХФ), 2001. 64 с.
106. Миронова Н.С., Верлока В.С. Організаційно-правові засади державного управління: опорний конспект лекцій. Х.: ХарРІ УАДУ, 2002. 108 с.
107. Митний кодекс України // Відомості Верховної Ради. 2002. №38-39. Ст. 288.
108. Мостовий Г. І., Амосов О. Ю., Дєгтяр А. О. та ін. Механізми підвищення ефективності діяльності органів державного управління на регіональному рівні / Національна академія держ. управління при Президентові України; Харківський регіональний ін-т / Григорій Іванович Мостовий (заг.ред.). — Х. : Видавництво ХарРІ НАДУ "Магістр", 2004. — 207с.
109. Немировский В. Г. Социология личности. М., 1989. 397 с.
110. Нижник Н. Політична культура державних службовців // Вісник державної служби України. 1998. №3. С. 64-70.
111. Нижник Н.Р. Державна влада та державне управління в Україні // Вісник УАДУ при Президентові України. 1997. №2. С. 11-17.
112. Нижник Н.Р., Машков О.А. Системний підхід в організації державного управління: Навч. пос. К.: Вид-во УАДУ, 1998. 160 с.
113. Оболенський О. Принцип професіоналізму в державній службі. // Вісник державної служби України. 1998. № 1. С.54-61.
114. Одінцова Г.С. Сучасні проблеми державного управління. Опорний конспект лекцій і методичні вказівки до проведення практичних занять. Х.: УАДУ (ХФ), 2000. 74 с.
115. Озірська С.М., Полянський Ю.Д. Системи державної служби європейських країн: Велика Британія, Російська Федерація, Україна, Французька республіка: Науково-аналітичне дослідження. К.: Вид-во УАДУ, 1999. 167с.
116. Орленко В.І. Історія державного управління в Україні: Навч. посібник / В.І. Орленко. К.: Київський нац. торгов.- економ. ун-т, 2001. 268 с.
117. Осокин Е. Внутренние таможенные пошлины в России. Казань, 1850. 186 с.
118. Падафет Юлія Геннадіївна. Механізм формування іміджу державної установи: Автореф. дис... канд. наук з держ. упр.: 25.00.02 / Національна академія держ. управління при Президентові України; Харківський регіональний ін-т держ. управління. — Х., 2005. — 16с
119. Памятники русского права / Под ред. С. В. Юшкова. Вып. 1. М., 1952. 111 с.
120. Парсонс Т. О структуре социальног