Державне РЕГУЛЮВАННЯ ІНДУСТРІЇ ТУРИЗМУ: регІОНАЛЬНИЙ АСПЕКТ : Государственное регулирование ИНДУСТРИИ ТУРИЗМА: региональный аспект

brief description

КЛАСИЧНИЙ ПРИВАТНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

На правах рукопису

БУХАРІНА Людмила Михайлівна

УДК 332.025.12

Державне РЕГУЛЮВАННЯ ІНДУСТРІЇ ТУРИЗМУ: регІОНАЛЬНИЙ АСПЕКТ

Спеціальність 25.00.02 механізми державного управління

ДИСЕРТАЦІЯ на здобуття наукового ступеня
кандидата наук з державного управління

Науковий керівник
Огаренко Віктор Миколайович,
доктор наук з державного управління,
професор

Запоріжжя 2008

ЗМІСТ

ВСТУП

3

РОЗДІЛ1.СУТНІСТЬ ТА СПЕЦИФІКА ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ТА ПІДТРИМКИ РОЗВИТКУ ІНДУСТРІЇ ТУРИЗМУ

9

1.1.Сутність та особливості поняття індустрії туризму

9

1.2.Специфіка державного регулювання та підтримки розвитку індустрії туризму

22

1.3.Державне регулювання та підтримка розвитку індустрії туризму в зарубіжних країнах

34

Висновки до розділу 1

50

РОЗДІЛ2.АНАЛІЗ СТАНУ ТА ОЦІНКА ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ІНДУСТРІЇ ТУРИЗМУ НА РЕГІОНАЛЬНОМУ РІВНІ

54

2.1.Дослідження стану та тенденції державного регулювання туристичного комплексу

54

2.2.Оцінка туристичних ресурсів та дослідження регіонального механізму регулювання їх експлуатації

82

2.3.Формування державної політики розвитку індустрії туризму на основі стратегічного планування

98

Висновки до розділу 2

109

РОЗДІЛ3.УДОСКОНАЛЕННЯ МЕХАНІЗМІВ РОЗВИТКУ ІНДУСТРІЇ ТУРИЗМИ НА РЕГІОНАЛЬНОМУ РІВНІ

112

3.1.Розробка принципів та напрямів удосконалення державного регулювання індустрії туризму на рівні регіону

112

3.2.Розробка та реалізація Концепції державного регулювання розвитку туризму в регіоні

126

3.3.Механізм реалізації державної політики підтримки розвитку індустрії туризму в регіоні

134

Висновки до розділу 3

143

ВИСНОВКИ

145

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

150

ВСТУП

Актуальність теми. У концепції державної регіональної політики України визначено, що важливим напрямом прискорення соціально-економічного розвитку країни є підвищення ефективності функціонування господарського комплексу кожної адміністративно-територіальної одиниці на основі раціонального використання її природно-ресурсного, екологічного, виробничого та іншого потенціалу. Більшість регіонів України, володіючи значним туристичним потенціалом, мають суттєві передумови для забезпечення свого соціально-економічного розвитку за рахунок активізації сфери туристичного бізнесу. В Законі України від 18.11.2003р. № 1282IV «Про внесення змін до Закону України «Про туризм» відзначено, що туризм є одним з пріоритетних напрямів розвитку економіки та культури, джерелом поповнення державного та місцевих бюджетів.
Розуміння важливості і значущості тієї ролі, яку грає туризм для економіки в цілому, спонукало до побудови розгалуженої і всеосяжної системи державного регулювання туризму, що охоплює всі сфери, прямо або що побічно зачіпають туристичну діяльність.
Спостерігається тенденція покращення використання туристично-рекреаційних ресурсів. У той же час розвиток індустрії туризму в регіонах України гальмується недосконалістю нормативноправової бази, а також методичної, організаційної, юридичної та інформаційної підтримки суб’єктів підприємництва в сфері туризму та курортів; недостатньою ефективністю механізмів державного регулювання та управління туристичними підприємствами у сфері туризму і курортів; незначними обсягами інвестицій, які вкладаються у розвиток матеріальнотехнічної бази туризму; недосконалістю туристичної інфраструктури; неефективністю використання рекреаційних ресурсів. Це обумовлено тим, що не дивлячись на значну теоретико-методологічну базу досліджень проблем використання туристично-рекреаційних ресурсів вітчизняними і зарубіжними вченими, питання державного регулювання індустрії туризму досліджено недостатньо.
Проблеми й особливості розвитку туризму знайшли своє відображення в наукових дослідженнях: передумови виникнення, принципи функціонування підприємств рекреаційно-туристичного комплексу, класифікація їх форм і видів, організація діяльності в ринкових умовах, методологія розробки і реалізації державної та реґіональної туристичної політики, особливості обліку й аналізу результатів роботи, планування фінансово-господарської діяльності, світовий досвід організації туризму висвітлені в наукових працях таких вітчизняних і зарубіжних учених, як: В.Азар, М.Борущок, Л.Гринів, П.Грудзь, Б.Данилишин, В.Дмитренко, В.Євдокименко, І.Зорін, Д.Карамишев, В. Кифяк, В. Козирєв, В. Кравців, О.Любіцева, М.Мальська, В.Мацола, А.Мельник, О.Мілашевська, О.Мордвінов, В.Федорченко, С.Харічков, В.Цибух, А.Чечель, О.Шаптала та інші.
Тому удосконалення механізмів державного регулювання та організаційної структури управління індустрії туризму у регіонах України є дуже актуальним і своєчасним. Необхідність пошуку раціональних шляхів щодо підвищення ефективності механізмів державного регулювання індустрії туризму у регіонах України обумовлює актуальність теми дисертаційної роботи.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Наукові результати, теоретичні положення й висновки дослідження були здійснені в межах теми Класичного приватного університету Планування, прогнозування та державне регулювання мікро- та макроекономічних процесів” (номер державної реєстрації 0102U003195). Роль автора полягає у впроваджені екологічного моніторингу в системі державного регулювання індустрії туризму.
Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є розробка теоретичних, методичних і практичних положень щодо державного регулювання і підтримки розвитку індустрії туризму і обгрунтування практичних заходів щодо її реалізації.
Для досягнення поставленої мети вирішено такі основні задачі:
-узагальнено теоретичні підходи щодо змісту поняття «державне регулювання індустрії туризму»;
-виявлено специфічний інструментарій впливу в механізмі державного регулювання індустрії туризму, та визначено основні засоби їх реалізації;
-проведено порівняльний аналіз повноважень органів, які здійснюють державне регулювання туризму в розвинених країнах, та розроблено пропозиції щодо застосування досвіду регулювання індустрії туризму в Україні;
-запропоновано методологічні підходи до формування державної туристичної політики на основі стратегічного планування розвитку індустрії туризму;
-запропоновано перспективні напрями діяльності органів місцевого самоврядування з суб’єктами підприємництва, що здійснюють туристичну діяльність; 6
-обґрунтовано доцільність впровадження екологічного моніторингу в системі державного регулювання індустрії туризму дозволяє упорядкувати туристичну експлуатацію природних ресурсів.
Об’єктом дослідження є процес державного регулювання індустрії уризму на регіональному рівні.
Предметом дослідження є регламентуючий та організаційний механізми підвищення ефективності державного регулювання індустрії туризму на регіональному рівні.
Методи дослідження. Для вирішення поставлених задач у роботі використано такі методи: узагальнення (при вивченні та узагальненні нормативно-правової бази, яка регулює функціонування сфери туризму в Україні); системного аналізу (при проведенні аналізу формування структурних підрозділів з питань туризму і курортів в областях України); аналітичний і структурно-логічний (при розробці пропозицій щодо удосконалення організаційної структури управління індустрією туризму на регіональному рівні); порівняння (при проведенні порівняльного аналізу задач у сфері туризму центрального і місцевих органів виконавчої влади та задач структурного підрозділу з питань туризму облдержадміністрацій).
Інформаційною базою дослідження є законодавчі та нормативно-правові акти України, статистичні матеріали, звітна документація управлінь та відділів обласних державних адміністрацій і туристичних підприємств України, наукові публікації вітчизняних і зарубіжних вчених.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в такому:
вперше:
в економічному механізмі державного регулювання індустрії туризму з метою недопущення негативного впливу на природні ресурси, виявлення ознак порушення природно-екологічного балансу запропоновано включити систему екологічного моніторингу;
удосконалено:
інструментарій державного регулювання в різних аспектах розвитку туризму, виділенням правової, економічної, організаційної, соціальної, науково-освітньої, культурної, екологічної сфери регулювання;
-методологічні підходи до формування державної туристичної політики на основі стратегічного планування розвитку індустрії туризму шляхом визначення мети держави та суспільства на основі проведення ретроспективного аналізу досвіду розвитку туризму, аналізу та прогнозу туристичного потенціалу та факторів зовнішнього середовища, обґрунтування мети та принципів державної туристичної політики, формування системи цільових показників та критеріїв оцінки їх ефективності, обґрунтування пріоритетних напрямів державної туристичної політики, визначення сприятливих умов для її розвитку, оцінки ресурсних можливостей країни (регіону), розробки та реалізація цільових програм, планів та заходів, контроль та моніторинг стану;
набуло подальшого розвитку:
визначення дефініції «державне регулювання індустрії туризму», як діяльність органів державної влади, цілі якої визначаються концептуальними уявленнями про місце і роль туристичного комплексу в економіці країни і полягають у визначенні пріоритетних напрямів розвитку туризму, розробці і ініціації концепцій і програм, їх правовому, фінансовому, кадровому і інформаційному забезпеченні;
узагальнення зарубіжного досвіду державного регулювання розвитку індустрії туризму в економічно розвинених країнах і перенесення його з подальшим використанням в Україні.
Практичне значення одержаних результатів. Результати дослідження використані Запорізькою обласною радою при розробці функцій координації і контролю з боку регіональних органів управління туризму при реалізації Стратегії розвитку туристичного комплексу Запорізької області (довідка №1248-9 від 23.10.2007р.).
Бердянською районною державною адміністрацією апробовано складові системи екологічного моніторингу, що дало змогу визначити критичний рівень прийнятного використання природних ресурсів (довідка № 46-08 від 10.12.2007р.).
Теоретичні розробки дисертаційної роботи використовують у навчальному процесі Класичного приватного університету при викладанні таких дисциплін: «Економіка туристичного та готельного господарства», «Ринок туристичних послуг», «Державне регулювання економіки», «Основи туристичного бізнесу», а також у системі підвищення кваліфікації державних службовців (довідка №14-07 від 19.09.2008р.).
Особистий внесок здобувача. Основні положення й висновки дисертації розроблено автором особисто й викладено в одноосібних наукових працях.
Апробація результатів дослідження. Основні положення й результати дисертації доповідались та обговорювались на науково-практичних конференціях, конгресах: «Актуальні проблеми інноваційно-інвестиційного розвитку економіки України» (м.Харків, 2007р.), «Управління інноваційним розвитком підприємств України в умовах світових інтеграційних процесів» (м.Дніпропетровськ, 2007р.), «Державне управління та місцеве самоврядування» (м.Харків, 2008р.), «Наука і вища освіта» (м.Запоріжжя, 2008р.), «Децентралізація державного управління та розвиток місцевого самоврядування в контексті європейської політики» (м.Луцьк, 2008р.), «Проблемы прогнозирования и государственного регулирования социально-экономического развития» (м.Мінськ, 2008р.).
Публікації. Основні положення дисертаційної роботи викладені у 12 публікаціях, із них 6 у наукових виданнях загальним обсягом 4,3 обл.-вид. арк.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації 167 сторінок, із них 6 рисунків 4 сторінки, 4 таблиці 2 сторінки, список використаних джерел з 188 найменувань.

bibliography

ВИСНОВКИ

У дисертації подано теоретичне узагальнення й нове вирішення наукової проблеми вдосконалення механізмів державного регулювання індустрії туризму на регіональному рівні шляхом визначення теоретичних підходів, напрямів його вдосконалення. Отримані в процесі дослідження результати підтвердили покладену в його основу гіпотезу, а їх узагальнення дає змогу сформулювати такі висновки і внести пропозиції, що мають теоретичне й практичне значення.
1.Ефективне функціонування системи державного регулювання передбачає вплив на всі аспекти розвитку індустрії туризму правові, економічні, соціальні, політико-адміністративні, культурні і екологічні. У кожному з вказаних напрямів органами державного регулювання запропоновано застосовувати специфічний інструментарій впливу. При цьому державне регулювання повинно передбачати не лише використання широко розгалуженого інструментарію, але і враховувати наявність регіональної специфіки розвитку індустрії туризму. В умовах України ця необхідність пояснюється не лише існуючими міжрегіональними відмінностями видів і потенціалу природних туристичних ресурсів, обумовлених масштабами території країни, але і відмінностями в чинниках, що визначають характер розвитку індустрії туризму в регіонах: рівень соціально-економічного розвитку; характер культурно-історичної спадщини; масштаби індустріалізації, урбанізації; етнічний склад населення; екологічна обстановка.
2.Для сучасних умов України, що характеризуються передусім, низьким рівнем доходів більшої частини населення і, відповідно, слабими можливостями до подорожей, заслуговую на увагу досвід Франції по підтримці і розвитку соціального туризму. Аналіз зарубіжної практики дозволив виявити пріоритети державної політики регулювання і підтримки індустрії туризму, оцінити ефективність використаного інструментарію, можливість адаптації досвіду інших країн до вітчизняних умов. Незалежно від моделі організаційної побудови системи державного управління в введенні державних органів управління різних рівнів практично у всіх країнах знаходяться наступні ключові заходи: визначення пріоритетів розвитку індустрії туризму і розробка відповідних цільових програм; створення на міжнародній арені привабливого образу своєї країни і пропаганда її туристичних ресурсів; координація зусиль і ресурсів державного і приватного секторів для створення туристичної інфраструктури; забезпечення доступу до туристичних регіонів, охорона пам'яток; створення умов для стимулювання приватних інвестицій в індустрію туризму; визначення і здійснення пріоритетних заходів щодо маркетингу і реклами туристичних районів з метою підвищення їх привабливості; ухвалення правил ліцензування і контроль їх дотримання, а також якості туристичних об'єктів і обслуговування туристів; збереження туристичних ресурсів, встановлення правил землекористування і охорони навколишнього середовища, контроль за їх дотриманням; організація системи професійної підготовки і перепідготовки кадрів для індустрії туризму.
3.Аналіз в'їзних туристських потоків у розрізі областей свідчить, що переважна більшість іноземних туристів (96%) обслуговуються у п'яти регіонах України, а саме: м. Київ і Автономна Республіка Крим, Одеська, Львівська, Запорізька області. Україна посідає помітне місце серед 25 найбільш відвідуваних країн світу, проте слід зазначити, що третина всіх туристів приїжджають із Росії. Крім туристів з СНД Україну найчастіше відвідують туристи з Угорщини, Польщі, Німеччини, Австралії, США та Канади. Щодо визначення перспективних та високоприбуткових видів туризму, що набувають розвитку, то такими є конгресний, оздоровчо-лікувальний, спортивний туризм, а також тури для мисливців та рибалок. Таким чином можна констатувати, що в Україні за останні роки вироблено загальну стратегію вдосконалення вітчизняного туризму, з’ясовано головні вектори його подальшого розвитку, визначено найближчі орієнтири державної політики в туристичній сфері, напрями діяльності всіх ланок національного туризму.
4.Для вдосконалення планування розвитку туризму в роботі запропоновано перехід до принципів стратегічного планування. Потреба в стратегічному плануванні туризму на державному рівні обумовлена, по-перше, зростаючим темпом змін в зовнішній середовищі, як наслідок, зростанням невизначеності майбутнього, по-друге, державне планування є не тільки орієнтиром і джерелом інформації для вітчизняних туристичних підприємств, але і фактором підвищення їх конкурентоспроможності. З огляду на це нами були розроблена модель формування державної політики на основі стратегічного планування індустрії туризму. Проблеми розвитку туризму і створення сучасного туристичного комплексу можуть бути позитивно вирішені, якщо розглядуватимуться в широкому контексті державної політики реформ і будуть включені в середньо- і довгострокові програми соціально-економічного розвитку України. Планування розвитку туризму ведеться на міжнародному, національному і регіональному рівнях. На наш погляд, регіональні плани доцільно розробляти не лише на рівні окремих регіонів.
5.Формування державної політики розвитку туризму повинно будуватися на базі стратегічного планування, яке включає наступні етапи: визначення мети державної туристичної політики на основі аналізу і прогнозу факторів зовнішнього середовища, ретроспективного аналізу досвіду розвитку туризму в країні/регіоні, аналізу і прогнозу туристичного потенціалу країни/регіону з урахуванням цілей суспільства, соціальної і економічної політики держави; обґрунтування принципів державної туристичної політики; формування системи цільових показників і критеріїв оцінки ефективності; обгрунтування вибору пріоритетних напрямів туристичної політики; оцінка ресурсних можливостей; блок заходів створення сприятливих умов для розвитку туризму; розробка цільових програм по окремих напрямах і регіонах; розробка і реалізація планів конкретних заходів по виконанню цільових програм; поточний і стратегічний контроль, моніторинг змін внутрішнього і зовнішнього середовища.
6.З метою підвищення ефективності державного регулювання регіональної туристичної індустрії в роботі запропоновано перспективні напрями діяльності для регіональних органів влади: формування і використання законодавчої бази для розвитку і функціонування підрозділів туристичної індустрії, організаційно-правовий захист суб'єктів туристичної діяльності; розробка стратегії залучення підприємницького сектора в регіональний туристичний комплекс, підтримка, розвиток його діяльності в туристичній сфері; становлення, функціонування і розвиток статистичної бази туристичної діяльності; посилення взаємодії з державними органами природоохоронної діяльності для недопущення порушення природного балансу; інформаційно-рекламне забезпечення потреб розвитку індустрії туризму; матеріально-технічне забезпечення і розвиток інфраструктури туристичних регіонів; формування концепцій і концептуальних підходів, пов'язаних з фінансуванням проблем розвитку туристичної діяльності в регіоні; визначення перспективної потреби в трудових ресурсах, програмне забезпечення розвитку кадрового потенціалу галузі, забезпечення підготовки кадрів для туристичної індустрії.
7.З метою створення регіонального туристичного продукту запропоновано механізми реалізації регіональної туристичної політики, які включають виділення пріоритетних напрямів діяльності органів влади і включають визначення цілей розвитку індустрії туризму, аналіз середовища, розробку концепції розвитку індустрії туризму, маркетингову стратегію розвитку туризму в регіоні, методи реалізації програм розвитку індустрії туризму.
8.Особливість туристичної галузі полягає в наявності тісного зв'язку перспектив її розвитку із станом природно-кліматичних умов, що і визначає необхідність включення в структуру організаційно-економічного механізму державного регулювання регіонального туризму системи екологічного моніторингу. Впровадження екологічного моніторингу в системі державного регулювання індустрії туризму дозволяє упорядкувати туристичну експлуатацію природних ресурсів і оптимізувати структуру і розміри бюджетних надходжень. При цьому з метою збереження ресурсного потенціалу має бути визначений критичний рівень прийнятного рівня використання природних ресурсів.
9.На підставі проведеного дослідження визначено основні пріоритетні заходи розвитку індустрії туризму на регіональному рівні: модернізація діючих туристичних об'єктів та курортно-рекреаційних закладів, створення та функціонування високорентабельних туристичних та курортно-рекреаційних підприємств на базі впровадження сучасних технологій світового туризму, збільшення кількості готелів і створення лікувальних центрів, які надаватимуть платні послуги; стимулювання розвитку перспективних тематичних напрямів туризму; освоєння нових рекреаційно-курортних зон та територій, які мають туристичний потенціал, та розробка нових екскурсійних маршрутів з урахуванням історико-культурних цінностей регіону; проведення тендерів на право виділення рекреаційних територій під забудову об'єктами рекреації з пайовою участю на розвиток інженерної та загально курортної інфраструктури; підготовка необхідної інформації про рекреаційно-туристичний потенціал регіону.
10.До напрямів подальшого дослідження розвитку механізмів державного регулювання індустрії туризму на державному та регіональному рівнях належать: підвищення інформаційної забезпеченості суб'єктів індустрії туризму, створення сприятливих умов для активізації діяльності в туристичній галузі, створення різноманітних аналітичних систем забезпечення діяльності суб’єктів індустрії туризму, підвищення ефективності моніторингу держави за динамікою кон’юнктури на регіональних туристичних комплексах.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Азар В. И. Экономика и организация туризма. М.: Профиздат, 1983.
2. Александрова А.Ю. Международный туризм. М., 2001.
3. Алєксєєва Ю. Економіко-правові засади розвитку соціального туризму в Україні // Актуальні проблеми державного управління: Зб. наук. пр. Х.: Вид-во ХРІДУ НАДУ Магістр”, 2004. - № 1 (19). - С. 58-64.
4. Алєксєєва Ю. Вплив державної політики на розвиток туристичної галузі України // Актуальні проблеми внутрішньої політики: Зб. наук. пр. К.: Вид-во НАДУ, 2004. №1. С. 103-107.
5. Андрушків В. Міркування про можливості розвитку туризму в Україні // Аспекти самоврядування. 2001. - № 3 (11). С. 31-34.
6. Антропова А.А. Разработка механизма управления финансово-информационными потоками в туристическом бизнесе Донецкого региона // Вестник Херсонского государственного технического университета. 2001. - №1(10). С. 107-110.
7. Бабарицкая В.К. Организация туризма. Учебно-методическое пособие. К., 1994. - 140 с.
8. Бабарицька В. Розвиток міжнародного туризму в умовах глобалізації суспільно-економічних процесів // Україна та глобальні процеси: географічний вимір. - К.; Луцьк, 2000. - Т. 1. - С. 347-351.
9. Багров Н.В. Принципы и концепции рекреационного развития Крыма // Український географічний журнал. 1997. № 1. С. 28 33, с.33
10. Басюк Д.І. Основи туризмології: Навчально-методичний посібник. Камянець-Подільський: Аксіома, 2005. С. 109.
11. Байлик С.И. Гостиничное хозяйство. Проблемы, перспективы, сертификация. - К.: ВИРА-Р, Альтпрес, 2001. -208 с.
12. Безносюк В. Туризм і його місце в соціально-економічного розвитку України// Регіональна економіка. - 2001.- № 1. - С. 232-235.
13. Бейдик О.О. Словник-довідник з географії туризму, рекреалогії та рекреаційної географії.- К.: Інститут туризму федерації профспілок України, 1998. - 130 с.
14. Бейдик О.О. Рекреаційно-туристські ресурси України: методологія та методика аналізу, термінологія, районування.- К.: ВПЦ ”Київ. ун-т”, 2001.- 395 с.
15. Бережна І.В. Особливості стану рекреаційної галузі Криму в контексті ефективного використання рекреаційного потенціалу регіону // Схід. 2004. № 4 (62). С. 28 33.
16. Борисов К.Г. Международный туризм и право. - М.: Издательство «НИМП», 1999.- 352 с.
17. Борущак М. Стратегия развития туристского региона: теория, методология, практика: Монография: Пер. с польск. / М. Борущак. Мн.: БГЭУ, 2002. 166 с.
18. Буравченков А. О., Гаврилишин І. П. Культура і туризм: взаємозалежність, взаємодія і збагачення // Культура на зламі тисячоліть: [філософія, туризм, освіта]: (Зб. наук. ст.). - К., 1996. - С. 89-102.
19. Бухаріна Л.М.Розвиток системи державного регулювання туристичної галузі/ Л.М.Бухаріна / Економіка та держава. 2007. - №12. С. 87 88.
20. Бухаріна Л.М.Державна туристична політика України / Л.М. Бухаріна / Держава та регіони. Серія: Державне управління. 2008. - №1. С. 46 50.
21. Бухаріна Л.М.Шляхи вдосконалення механізмів державного регулювання туризму в Україні / Л.М.Бухаріна / Держава та регіони. Серія: Державне управління. 2008. - №2. С. 33 39.
22. Бухаріна Л.М.Інституційні засади державної політики у сфері туристичних послуг / Л.М.Бухаріна / Економіка та держава. 2008. - №5. С. 84 87.
23. Бухаріна Л.М.Нормативно-правове регулювання діяльності у сфері туризму / Л.М.Бухаріна / Держава та регіони. Серія: Державне управління. 2008. - №4. С. 58 63.
24. Бухаріна Л.М.Підвищення ефективності взаємодії органів місцевого самоврядування з субєктами туристичної діяльності / Л.М.Бухаріна / Університетські наукові записки. 2008. - №3 (1). С. 442 443.
25. Бухаріна Л.М.Механізми державного регулювання сфери туризму на рівні центрального та місцевих органів виконавчої влади / Л.М.Бухаріна / Актуальні проблеми інноваційно-інвестиційного розвитку економіки України . Матеріали науково-практичної конференції, 27 листопада 2007 р. Вид-во. ХарРІНАДУ «Магістр», 2007. С. 36 37.
26. Бухаріна Л.М.Сутність державного регулювання індустрії туризму / Л.М.Бухаріна / Матеріали всеукраїнської науково-практичної конференції молодих вчених «Управління інноваційним розвитком підприємств України в умовах світових інтеграційних процесів». Дніпропетровськ. - 2007. Т.1. С. 61 62.
27. Бухаріна Л.М.Напрями формування та розвитку галузі туризму / Л.М.Бухаріна / «Децентралізація державного управління та розвитко місцевого самоврядування в контексті європейської практики» : Матеріали наук.-практ. конф. Тези доп. (2-3 жовтня 2008 р.) / Відп. Ред. В.Я. Малиновський. Луцьк - 2008. С. 129 131.
28. Бухаріна Л.М.Проблеми державного регулювання індустрії туризму на регіональному рівні / Л.М.Бухаріна / Наука і вища освіта : Тези доповідей учасників ХVІ Міжнар. наук. конф. молодих науковців, м.Запоріжжя, 17-18 квітня 2008 р.: У 4 т. / Класичний приватний університет. Запоріжжя: КПУ, 2008. Т.2. С. 209 210.
29. Бухаріна Л.М.Удосконалення системи управління сферою туризму / Л.М. Бухаріна / Державне управління та місцеве самоврядування. Тези VІІІ Міжнародного наукового конгресу, 2008 р. Вид-во. ХарРІНАДУ «Магістр», 2008. С. 193.
30. Бухарина Л.М.Госудасртвенная политика развития туризма / Л.М.Бухарина / Проблемы прогнозирования и государстывенного регулирования социально-экономического развития. Материалы IX Международной научной конференции. 2008. Минск. Т.2. С. 225 227.
31. Валевський О.Л. Державна політика в Україні: методологія аналізу, стратегія, механізми впровадження: Монографія. - К.: НІСД, 2001. 240с.
32. Виноградська А. Розвиток українського туристичного бізнесу // Економіка. Фінанси. Право. - 2000. - № 5. - С. 13-18.
33. Волошин Н.И. Международный туризм: правовые акты: Учеб. пособие. М.: Финансы и статистика, 2002. 400 с.
34. Воротін В.Є. Державне регулювання інтеграційних процесів в Україні та його вплив на економічне зростання /В.Є. Воротін // Вісн. УАДУ. 2001. № 4. С. 174-186.
35. Гавран В. Я. Управління інвестиційною діяльністю в рекреаційно-туристичній сфері: Автореф. дис. ... канд. екон. наук: 08.02.03 /Мін-во освіти і науки України, Національний ун-т Львівська політехніка”. Львів, 2002. 19 с.
36. Гайдук А. Формування туристичної ринкової інфраструктури як фактор підвищення ефективності функціонування ринку туристичних послуг // Регіональна економіка. - 1999. - № 2. - С. 172-178.
37. Герасимова А., Скапенкер М. Туристический бизнес: особенности бухучёта и налогообложения. // Экономика и жизнь, -1996. - №14, апрель.
38. Глобальний етичний кодекс туризму, 1999. // www. world-tourizm.org.
39. Гринів Л.С. Методологія і методика визначення нормативної ціни природних курортних ресурсів та платежів за їх використання.- Львів, 1992.- 26 с.
40. Громадське харчування і туристична індустрія у ринкових умовах. Зб. наук. праць.-Київ, 2001.-238 с.
41. Гудзь П.В. Информация в системе маркетингового управления курортным городом // Економіка та право. - 2001. -№1. - С.71-74.
42. Гудзь П.В. Механізми розвитку курортно-рекреаційних територій у сучасних умовах: Автореф. дис. ... д-ра екон. наук: 08.10.01 / НАН України, Ін-т пробл. ринку та екон.- прав. досліджень. Донецьк, 2003. 36 с.
43. Гулич О.І. Актуальні питання інформаційного забезпечення розвитку туристично-рекреаційного бізнесу в регіоні //Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Регіональна політика сталого розвитку: принципи формування, механізми реалізації (Збірн. наук. праць). Вип. 5(ХХХVІ)/ НАН України. Інститут регіональних досліджень. Редкол.: відп. ред. академік НАН України М.І.Долішній. - Львів, 2002. - С. 563-569.
44. Данилишин Б.М., Дорогунцов C.I., Лібанова Е.М. Україна: проблеми сталого розвитку / Наукова доповідь. - К.: РВПС України НАН України, 1997.
45. Декларація з довкілля та сталого розвитку. - Ріо-де-Жанейро, 1992. // www. world-tourizm.org.
46. Декларація з світового туризму. - Маніла, 1980. //www. world-tourizm.org.
47. Державне регулювання економіки : Підруч. для студ. екон. спец. вузів/ І.Р. Михасюк, А.Ф. Мельник, М.І. Крупка, З.М. Залога; За ред. І.Р. Михасюка. - К.: Атіка: Ельга-Н, 2000. - 592 с.
48. Державне регулювання економіки: Навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисципліни/ С.М. Чистов. - К.: КНЕУ, 2002. 208 с.
49. Державне регулювання розвитку соціальної інфраструктури населених пунктів України: Навч. посіб./ Кол. авт.: В.М. Вакуленко, О.С. Ігнатенко, О.Ю. Лебединська та ін. - К.: Вид-во УАДУ, 2002. 112 с.
50. Державне управління: словник-довідник/ Уклад.: В.Д. Бакуменко (кер. творч. кол.), Д.О. Безносенко, І.М. Варвар та ін.; За заг. ред. В.М. Князєва, В.Д. Бакуменка. - К.: Вид-во УАДУ, 2002. - 228 с.
51. Дергачов В., Живицький О., Тараканов М., Хуторний О., Тиктулов В. Формування зон вільного підприємництва туристичного курортно-рекреаційного призначення // Економіка України., К., 1992, № 1.- 60-64 с.
52. Джафари Д. Феноменология туризма // Теория и практика физ. культуры. - 2000. - № 8. - С. 23-27.
53. Дмитренко В.М. Напрями вдосконалення механізмів розвитку туризму на регіональному рівні // Держава та регіони. Серія: Державне управління 2007. №4. С. 69-74.
54. Дмитренко В.М. Виставкова діяльність, як складова туризму // Матеріали круглого столу Всесвітньої Туристичної біржі (WTM) Лондон, Великобританія, 2005. С. 4-5.
55. Добровольский А.Б. Активізація туризму в Україні на основі розвитку вільних економічних зон// Проблеми економічної політики у вільних економічних зонах: Матеріали міжнар. наук.-практ. конф. - Чернівці, 1995. - Ч 3. С. 75 78.
56. Документи Всесвітньої Туристської Організації (ВТО), рішення її Генеральних Асамблей. // www.world-tourizm.org.
57. Долішній М. Концептуальні засади розвитку регіональної політики // Зовнішньоекономічний кур'єр. - 2000.- № 7-8: - С. 5-8.
58. Дюркгейм Э. О разделении общественного труда. Метод социологии. М., 1991.
59. Економічний аналіз та його роль в управлінні регіоном// Регіональне управління: Навч. посіб./ Кол. авт.: Л.М. Зайцева, С.М. Серьогін та ін.; За наук. та заг. ред. Л.М. Зайцевої. - Д., 2000.- С. 35 - 62.
60. Євдокименко В.К. Регіональна політика розвитку туризму (Методологія формування. Механізм реалізації). - Чернівці: Прут, 1996.-288 с.
61. Європейська Рамкова Конвенція загальних принципів транскордонного співробітництва // На шляху до Європи. Український досвід єврорегіонів. / за ред. Максименка С., Студеннікова І. -К.: Логос, 2000. - С. 186-196.
62. Живицкий А.В., Доманюк Е.А., Бердников И.А., Медяная А.Н. Рекреационные аспекты концепции устойчивого развития приморских регионов Украины // Экономические инновации. 1999. вып. 6. С. 78-87.
63. Жученко В.Г. Розвиток туристсько-рекреаційної діяльності на Україні: передумови та перспективи // Регіон. перспективи. 2001. № 1. С.83-84.
64. Закон України "Про туризм" //www.rada.gov.ua
65. Зелінський К. Удосконалення статистичної методології і практики в сфері рекреації // Статистика України”, № 3, 1999 р. С. 32-34.
66. Зінченко В.А. Міжнародний молодіжний туризм в Україні (70-80-ті роки XX ст.) / НАН України ; Ін-т історії України. К.: Ін-т історії України, 2002. 58 с.
67. Зорин И.В. Теоретические основы профессионального туристского образования: Моногр. М.: Совет. спорт, 2001. 264 с.
68. Ільїна О.В. Туризм. Рекреаційна географія: Поняття і терміни / Луцьк. ін-т розвитку людини Відкрит. міжнар. ун-ту розвитку людини Україна”. Луцьк : Терен, 2004. 104 с.
69. Казачковська Г.В. Підвищення ефективності функціонування міського рекреаційно-курортного господарства: Автореф. дис. ... канд. екон. наук: 08.10.01/НАН України, Ін-т екон.-прав. досліджень. Донецьк, 2003. 20с.
70. Кабушкин Н.И. Менеджмент туризма. - 4-е издание. М.: Новое Знание, 2004. - 432 с.
71. Калитюк В.А. Рекреаційно-туристичний комплекс в умовах ринку.-Львів, 1999.-162 с.
72. Карсекін В.І., Ткаченко Т.І. Проблеми розвитку готельного господарства в Україні // Економіка України. 1997. №9. с.41-46.
73. Кравців В.С., Полюга В.О., Гулич О.І. Науково-методичні підходи та алгоритм розробки регіональних програм розвитку рекреаційної сфери // Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Ринкова трансформація України: проблеми та перспективи (Збірник наукових праць)/ НАН України. Інститут регіональних досліджень.- Львів, 2004.- Вип.1 (XLV) - С. 9-17.
74. Крачило М.П. Іноземний туризм в Україні. Стан і шляхи розвитку // Розвиток туризму в Україні. Проблеми і перспективи: Зб. наук. пр. К.: Слов’янський діалог, 1995. С. 39-45.
75. Квартальнов В. А. Стратегический менеджмент в туризме: современный опыт управления / Рос. междунар. акад. туризма. - М.: Финансы и статистика, 2000. - 489 с.
76. Квартальнов В.А. Туризм: - М.: Фінанси та статистика, 2000.-320с.
77. Керецман В.Ю. Державне регулювання регіонального розвитку: теоретичні аспекти: Монографія. - К.: Вид-во НАДУ, 2002. 188 с.
78. Кифяк В. Розвиток міжнародного туризму як один із факторів становлення економіки України // Економіка України. - 1995. -№ 7.- 85-88 с.
79. Козырев В. М. Туристическая рента как фактор саморазвития отрасли// Теория и практика физ. культуры. - 2000. - № 8. - С. 27-31.
80. Козюра І.В., Лебединська О.Ю. Місцеве самоврядування в Україні (становлення та еволюція): Навч. посіб. Ужгород: Патент, 2003. 224 с.
81. Концепція розвитку українських курортів: Проект Держтурадміністрації України. К.: ДТАУ, 2004. 14 с.
82. Котлер Ф., Боузн Дж., Майкенз Дж. Маркетинг. Гостеприимство и туризм. М. 1998. - 700с.
83. Король О.Д. Основи туристичного маркетингу / Чернівец. нац. ун-т ім. Ю. Федьковича. Чернівці.: Рута, 2002. 110 с.
84. Кравців B.C. Туризм в Україні: стан та шляхи активізації // Зовнішньоекономічний кур'єр. - 2000 - № 7-8. С 9-10.
85. Крайник О.П. Економічний розвиток регіону: Монографія/ За ред. М.І.Долішнього; УАДУ при Президентові України. Львів. регіон. ін-т. - Л.: Ліга-Прес, 2002. 294 с.
86. Крючков А.А. История международного и отечественного туризма. М.: Высш. шк. по туризму и гостиничному хозяйству, 1999. - 93 с.
87. Кудинов Б. Ф. Из истории развития туризма. М.: Профиздат, 1986.
88. Кулагина Г., Татаринов А. Туристская деятельность в сателлитных счетах СНС // Вопросы статистики”, № 1, 1999 г. С. 27‑32.
89. Курортні ресурси України / За ред. М.С. Лободи. К.: ТАМЕД, 1999. 344 с.
90. Лебединський Ю.П., Склянкин Ю.В., Попов П.И. Ресурсосбережение и экология. К.: Политиздат Украины, 1990. 223 с.
91. Лебедько С. Туристические приоритеты 99 // Компаньон. 1999. № 23. С. 37-38.
92. Лугова О. В. Управління інвестиційними ресурсами адміністративно-територіальних формувань в туристичній сфері// Упр. сучас. міст. - 2003. - № 2/4-6(10). С. 107-114.
93. Любіцева О.О. Ринок туристичних послуг (геопросторові аспекти). К.: Альтерпрес, 2002. - 436 с.
94. Мальська М.П., Худо В.В., Цибух В.І. Основи туристичного бізнесу: Навчальний посібник. Львів: Видавничий центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2003. С.28
95. Мацола B.I. Рекреаційно-туристичний комплекс України. - Львів: Інститут регіональних досліджень НАНУ, 1997.- 259 с.
96. Менеджмент туристичної індустрії: Навч. посіб./ За ред. І.М.Школа., Чернівці: ЧТЕІ КНТЕУ, 2003. 662 с.
97. Мерзляк А.В. Механізми державного управління іноземними інвестиціями: регіональний аспект: Монографія / Укр. акад. держ. упр. при Президентові України. К.: Вид-во УАДУ, 2002. 300 с.
98. Мілашевська О.І. Організаційно-методичні засади формування спеціальних туристично-рекреаційних зон: Автореф. дисс....канд. екон. наук: 08.02.03 / Наук.-дослід. екон. ін-т. - К., 1998. 20 с.
99. Методические рекомендации по экономической оценке и оптимизации использования лечебных рекреационных ресурсов. - Львов, 1983. - 40 с.
100. Мироненко Н.С., Твердохлебов И.Т. Рекреационная география. - М.: Изд-во МГУ; 1981.-207 с.
101. Митровцій І., Болдижар С. Організація туристично-рекреаційного процесу в нових економічних умовах: проблеми і перспективи // www.tour. сom.ua /publications
102. Мордвінов О.Г. Природокористування в аграрній сфері перехідної економіки України / Ніжин. держ. пед. ун-т ім. Миколи Гоголя. Ніжин: Вид-во НДПУ, 2000. 187 с.
103. Мордвінов О.Г. Державне управління аграрним природокористуванням України в умовах ринкової трансформації: Автореф. дис... д-ра наук з держ. упр.: 25.00.05 / Укр. акад. держ. упр. при Президентові України. К., 2001. 32 с.
104. Наймушин А., Белолипцев В. Социальний туризм. - М.: Финансы и статистика, 2001.- 245 с.
105. Населення і трудові ресурси села: Навч. посіб/ За ред. П.Т. Саблука, М.К. Орлатого. К.: Ін-т аграр. політики УААН, 2002. 277 с.
106. Наказ Держтурадміністрації України та Держкомстату України від 12.11.2003 № 142/394 Про затвердження Методики розрахунку обсягів туристичної діяльності”// www.rada.gov.ua
107. Національна система туристсько-екскурсійних маршрутів Намисто Славутича” / Г.П.Науменко, С.В.Грибанова, О.П.Дорошко та ін. К., 1998.- 401 с.
108. Нижник Н.Р., Машков О.А. Системний підхід в організації державного управління: Навч. посіб./ За заг. ред. Н.Р. Нижник. К.: Вид-во УАДУ, 1998. 160 с.
109. Окландер М.А., Милашко О.Г. Статистичний моніторинг внеску туризму в економіку території // Статистика України, 2002, №4. С.49-52.
110. Олесневич Д.Л., Кузик С.П. Регіональна організація туризму у Великобританії// Регіональна політика України: наукові основи, методи, механізми. Л., 1998. С. 52.
111. Органи державної влади в Україні: структура, функції та перспективи розвитку. Навч. посіб./ Кол. авт.: Нижник Н.Р., Дубенко С.Д., ПлахотнюкН.Г. та ін.; За заг. ред. Н.Р. Нижник. К.: ЗАТ НІЧЛАВА”, 2003. 288 с.
112. Организация туризма/ Под ред. Н.И. Кабушкина, А.П. Дуровича. М.:Новое Знание, 2004. 632 с.
113. Орлов А. Правові проблеми визначення понять курортних, лікувально-оздоровчих і рекреаційних територій // Підприємство, господарство і право. - 2000. - №5. -