Педагогічні умови впровадження робочих зошитів з друкованою основою в процес індивідуалізації навчання школярів : Педагогические условия внедрения рабочих тетрадей с печатной основой в процесс индивидуализации учебы школьников

brief description

Харківський державний педагогічний університет
ім. Г.С.Сковороди

На правах рукопису

Нечволод Любов Іванівна
УДК-371.10

Педагогічні умови впровадження робочих зошитів
з друкованою основою в процес індивідуалізації навчання школярів

13.00.09 теорія навчання

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата педагогічних наук

Науковий керівник
Лозова Валентина Іванівна,
доктор педагогічних наук, професор,
член-кореспондент АПН України,
заслужений діяч науки та техніки України

Харків 2002

Зміст

Вступ

3

Розділ 1
Питання індивідуалізації в психолого-педагогічній літературі та педагогічній практиці............................................................................

.10

1.1. Сутність понять індивідуальний підхід” та індивідуалізація”, що
забезпечують індивідуалізацію навчання........................................

.....10

1.2. Засоби навчання в психолого-педагогічних дослідженнях і
педагогічній практиці

.....29

1.3. Робочий зошит з друкованою основою як засіб індивідуалізації...

......33

Висновки до першого розділу...............................................................

.....49

Розділ 2
Експериментальна перевірка педагогічних умов впровадження
робочих зошитів з друкованою основою як засобу індивідуалізації..

.....51

2.1. Загальні питання організації і проведення експерименту.

.....51

2.2. Умови забезпечення індивідуалізованого навчання за допомогою
робочих зошитів з друкованою основою............................................

......69

2.2.1. Теоретико-методична підготовка вчителів...........

......69

2.2.2. Поетапне формування загальноінтелектуальних умінь
школярів.........................................................................................

......84

2.2.3. Забезпечення виконання школярами особистісно орієнтованих
завдань:
· Вибір змісту й методів самостійної роботи.............................
· Вибір учнями форм навчання................

...108
....110 ....128

2.3. Аналіз результатів дослідження...

....139

Висновки до другого розділу.............................................................

....152

Загальні висновки

....155

Література......................................................................................................

...158

Додатки ........................................................................................................

....173

Вступ

Відповідно до вимог суспільства, Національної доктрини розвитку освіти України у ХХІ столітті”, державних освітніх програм і концепцій, гуманістичного напряму в педагогічних технологіях зростає роль учителя школи, який покликаний допомагати зберігати унікальність і неповторність кожного учня, створювати умови для виявлення й розвитку його потенційних можливостей, утвердження людини як найвищої цінності.
Вирішення цих завдань можливе за умов осмислення пріоритетів освіти ХХІ століття, що потребують індивідуалізації процесу навчання, його спрямованості на особистісно орієнтований підхід до кожного школяра, основою якого є така взаємодія учасників навчальної діяльності, коли максимально враховуються індивідуальні можливості кожного учня, визначаються перспективи його розвитку та гармонійного вдосконалення.
Сутність поняття індивідуалізація” розкрита у визначенні Г. Костюка:
Індивідуалізація це не пристосування до рівня навченості школярів шляхом пониження об’єктивних вимог, а послідовний цілеспрямований їхній розвиток на основі індивідуально-психологічних особливостей. Саме такий підхід забезпечить формування цілісної особистості, а не тільки її навчальних можливостей, сприятиме гармонійному розвитку суб’єктів навчання, реалізації творчого потенціалу”.
Проблема індивідуалізації навчання в усі часи привертала увагу таких видатних педагогів: Я. Коменського, Д. Локка, Ж.-Ж. Руссо, Г. Песталоцці, К. Ушинського, Б. Грінченка. Активно досліджується питання індивідуалізації з середини ХХ століття, що знайшло відбиття у працях Ш. Амонашвілі, Ю. Бабанського, А. Кірсанова, В. Крутецького, А. Мудрика, Є. Петровського, Є. Рабунського, Т. Шамової, Г. Щукіної, В. Юркевич, І. Якиманської та інших.
Аналіз психолого-педагогічних досліджень дозволяє визначити основні аспекти розробки проблеми:
· організація навчального процесу, при якому вибір способів, прийомів, темпу навчання враховує індивідуальні відмінності учнів, рівень розвитку їх здібностей до учіння (Ч. Куписевич);
· система виховних і дидактичних дій, які відповідають меті діяльності та реальним можливостям колективу класу, окремих учнів і їх груп, що дозволяє забезпечити навчальну діяльність школярів на рівні їх потенційних можливостей з урахуванням мети, темпу і методів навчання (А. Кірсанов);
· діагностика індивідуально-психологічних особливостей учнів і їх врахування у процесі поетапного формування розумових дій, розвиток мислення школярів (Л. Виготський, В. Давидов, Л. Занков та ін.);
· врахування рівневої підготовки школярів у процесі формування їх пізнавальної активності (В. Лозова, Є. Рабунський, І. Унт, Г. Щукіна та ін.);
· оптимальне поєднання індивідуальних, диференційованих і фронтальних форм роботи учнів на заняттях (С. Подмазін).
Реалізація індивідуального підходу, як визначають науковці, передбачає вивчення вікових, індивідуальних особливостей школярів, рівня пізнавальних здібностей і шляхів їх розвитку, сформованості практичних навичок пізнавальної діяльності, рівня якості знань з тієї чи іншої галузі, ставлення учнів до навчання, їх працездатності і розробку відповідної системи впливу на учня, виявлення причин швидкої стомлюваності.
У педагогічних дослідженнях визначаються різні напрями індивідуалізації:
· конструювання змісту навчально-виховного процесу, що дає можливість обрати індивідуально значущі форми й методи становлення особистості;
· модульне та програмоване навчання, альтернативне і вільне навчання;
· дослідження безпосереднього і опосередкованого спілкування педагогів з учнями, самостійна робота за індивідуальними планами, дистанційне навчання та ін.
Аналіз наукових праць з проблеми індивідуалізації навчання свідчить про те, що достатньо глибоко розроблено окремі її аспекти, проте відсутні роботи, в яких обґрунтовано питання впровадження в навчальний процес робочих зошитів з друкованою основою (РЗДО) як засобу індивідуалізації навчання, що й обумовило вибір теми дослідження Педагогічні умови впровадження робочих зошитів з друкованою основою в процес індивідуалізації навчання школярів”.
Тема дисертації є складовою комплексної програми науково-дослідної роботи кафедри загальної педагогіки Харківського державного педагогічного університету ім. Г. C. Сковороди Підвищення ефективності навчально-виховного процесу в середніх загальноосвітніх і вищих навчальних закладах” (РК № 1-20 0 199 004104).
Об`єкт дослідження процес навчання школярів.
Предмет дослідження індивідуалізація процесу навчання школярів шляхом використання робочих зошитів з друкованою основою (РЗДО).
Мета дослідження теоретично обґрунтувати педагогічні умови використання РЗДО як засобу індивідуалізації навчання та експериментально перевірити ці умови.
Концептуальна ідея дослідження: ефективність навчальної роботи визначається умовами розвитку кожної дитини, її природних даних, які мають прояв у характері розумової діяльності, увазі, пам’яті, мисленні, а також пошуками таких способів і засобів навчання, які позитивно впливають на особистість школяра, його життєвий досвід, стимулюють потреби в самостійному пізнанні та саморозвитку, забезпечують організацію індивідуалізованого процесу навчання. Для цього необхідні зміни у змісті навчально-виховної роботи, постійне варіювання методів і форм організації навчання з урахуванням загального й індивідуального в особистості школяра. Критеріями успішності навчання є не стільки досягнення зовнішніх норм, скільки ті зміни, які відбулися в суб’єктивному досвіді кожного індивіда.
Гіпотеза дослідження полягає в тому, що одним із ефективних засобів індивідуалізації, який сприяє підвищенню інтересу школярів до навчання, забезпечує якість знань, оволодіння загальноінтелектуальними вміннями, розвиток пізнавальної активності, є педагогічно цілеспрямоване використання робочих зошитів з друкованою основою за таких умов: теоретико-методичної підготовки вчителів з метою оволодіння ними технологією індивідуалізованого процесу навчання; поетапного формування загальноінтелектуальних умінь; організації особистісно спрямованої самостійної роботи школярів.
Відповідно до мети і гіпотези дослідження визначено такі завдання:
1. Проаналізувати стан дослідження проблеми використання робочих зошитів з метою індивідуалізації навчання в педагогічній теорії та практичній діяльності середніх загальноосвітніх навчальних закладів.
2. Теоретично обґрунтувати й експериментально перевірити сукупність педагогічних умов використання РЗДО у процесі індивідуалізації.
3. Розробити технологію індивідуалізованого процесу навчання з використанням робочих зошитів з друкованою основою.
4. Підготувати науково-методичні рекомендації для керівників і вчителів загальноосвітніх закладів щодо впровадження в систему роботи навчального закладу, конкретного вчителя запропонованих зошитів.
Методологічною основою дослідження є концептуальні положення філософії, психології, педагогіки про людину як найвищу цінність суспільства, ідеї щодо сутності людської діяльності; основні положення теорії пізнання мислення, ідеї про взаємозв’язок, зумовленість і цілісність явищ та процесів оточуючого світу, про активність особистості, яка має великі можливості для саморозвитку в процесі взаємодії з оточуючим світом, психологічну стратегію мотивації діяльності.
Теоретичну основу дослідження становлять положення й висновки щодо теорії індивідуалізації (Ю. Бабанський, А. Бударний, В. Володько, В. Загвязинський, А. Кірсанов, І. Лернер, П. Підкасистий, Є. Рабунський, В. Сухомлинський, І. Чередов та ін.); дидактичного принципу індивідуального підходу, який створює умови для всебічного розвитку школярів з урахуванням їхніх задатків, можливостей та інтересів (Ю. Бабанський, П. Блонський, Б. Єсипов, І. Ковальчук, Є. Климов, І. Лернер, М. Махмутов, В. Мерлін, В. Небиліцин, В. Онищук, Є. Рабунський, К. Ушинський, А. Фурман); психолого-педагогічних основ поділу школярів на групи в індивідуалізованому процесі навчання (Ю. Бабанський, А. Бударний, М. Скаткін, Б. Теплов, Н. Шахмаєв); місця РЗДО як засобу в індивідуалізованому процесі навчання (О. Крутьєв, О. Нільсон, В. Онищук, Н. Преображенська, І. Худолєєв, І. Унт); дидактичного вибору і його впливу на розвиток особистості (О. Балл, І. Бех, Л. Божович, В. Буряк, Л. Виготський, Л. Герасименко, О. Киричук, Я. Коломинський, О. Леонтьєв, А. Петровський, С. Рубінштейн, Н. Тализіна, Б. Теплов, І. Якиманська); самостійної роботи школярів як способу індивідуалізованого процесу навчання (В. Буряк, С. Голант, Л. Журавльов, Б. Єсипов, Р. Мікельсон, П. Підкасистий, Є. Рабунський, О. Савченко, Р. Срода, І. Унт та ін.).
Відповідно до визначених завдань і для перевірки гіпотези було використано такі методи дослідження:
· теоретичні: теоретичний аналіз філософських, дидактичних і психологічних джерел, методичної літератури для порівняння та зіставлення різних поглядів на обрану проблему з метою визначення сутності індивідуалізованого процесу навчання;
· емпіричні: анкетування, бесіди, методи експертних оцінок, тестування, вивчення шкільної документації, аналіз продуктів навчально-пізнавальної діяльності учнів, педагогічний експеримент для виявлення результативності сучасного стану розробки проблеми дослідження та експериментальної роботи;
· методи математичної статистики (кількісний і якісний аналіз даних).
Експериментальна база дослідження. Експериментальною базою дослідження був навчально-виховний комплекс № 55 Київського району м. Харкова, загальноосвітні школи м. Харкова № 1, № 116, № 158, № 172 та Циркунівська ЗОШ, Тишківська ЗОШ, Куп’янська школа-гімназія № 2, Шевченківська ЗОШ Харківської області. На різних етапах дослідженням було охоплено 240 учнів, 87 учителів.
Організація дослідження. Дослідження здійснювалося поетапно, впродовж 1990-2001 рр.
На першому етапі (1990-1993 роки) вивчався стан розробки даної проблеми в теоретичному аспекті, визначалися вихідні положення й концептуальні підходи щодо індивідуалізації процесу навчання в школі, аналізувалася практична діяльність учителів, спрямована на здійснення індивідуального підходу до кожного учня.
На другому етапі (1994-1996 роки) визначалася програма дослідницької роботи, розроблялися зошити з друкованою основою, система науково-методичної роботи з учителями.
На третьому етапі (1997-2000 роки) здійснювалась дослідно-експериментальна перевірка висунутої гіпотези на базі навчально-виховного комплексу (НВК) № 55, опорних шкіл № 1, № 158, № 172, № 116 м. Харкова та Циркунівської ЗОШ, Тишківської ЗОШ, Куп’янської школи-гімназії № 2, Шевченківської ЗОШ Харківської області, було систематизовано й узагальнено результати цієї перевірки.
На четвертому етапі (2001-2002 роки) систематизовано та оформлено результати дослідження у вигляді кандидатської дисертації.
Наукова новизна і теоретичне значення одержаних результатів дослідження полягають у тому, що на основі аналізу педагогічних джерел уточнено місце робочих зошитів з друкованою основою в індивідуалізованому процесі навчання, визначено їх функції; обґрунтовано індивідуальні способи навчальної роботи учнів з РЗДО; розроблено класифікацію завдань РЗДО відповідно до рівнів навченості школярів; уперше теоретично обґрунтовано й експериментально перевірено умови впровадження РЗДО в процес індивідуалізації навчання школярів; набули подальшого розвитку дифеніції індивідуалізація”, індивідуальний підхід”, індивідуалізоване навчання”, поетапне формування загальноінтелектуальних умінь”, робочий зошит з друкованою основою”.
Практичне значення отриманих результатів дослідження полягає в розробці: а) технології індивідуалізованого процесу навчання з опорою на дидактичний матеріал РЗДО; б) комплексно-цільової програми Впровадження технології індивідуалізації у процес навчання школярів”; в) методичних рекомендацій щодо практичного впровадження РЗДО в навчальний процес; тематичного плану постійно діючого семінару "Тенденції до індивідуалізації вимога часу"; д) індивідуальних карток контролю, методичних посібників, робочих зошитів з друкованою основою для учнів-старшокласників.
Вірогідність результатів дослідження й основних висновків роботи забезпечується науковою опорою на фундаментальні психолого-педагогічні концепції пізнання; адекватністю визначених методів і методик дослідження його меті й завданням; репрезентативністю вибірки; результатами експериментальної роботи; систематичною апробацією проміжних результатів у практиці опорних шкіл досвідченими вчителями; багатолітнім досвідом роботи здобувача над проблемою дослідження.
Апробація та впровадження матеріалів дослідження. Матеріали дослідження доповідались на Всеукраїнських науково-практичних конференціях Сучасні освітні технології” (Харків, 2001), Педагогічна майстерність як сучасна технологія розвитку особистості вчителя” (Полтава, 2002), Міжнародній конференції Козацькому роду нема переводу” (Харків, 2002).

Основні положення й результати дослідження обговорювалися на обласних конференціях, які проводив Харківський обласний інститут удосконалення кваліфікації вчителів (1998-2000), курсах підвищення кваліфікації вчителів у Харківському обласному науково-методичному інституті безперервної освіти (2001-2002), кафедрі загальної педагогіки Харківського державного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди у звітних виступах про отримані проміжні результати експериментальної роботи, на курсах підвищення кваліфікації вчителів української мови та літератури, обласних методичних об’єднаннях учителів у лекціях і практичних заняттях, у школах Харкова і Харківської області на засіданнях методрад, творчих груп учителів.

bibliography

Загальні висновки
1. Теоретичний аналіз педагогічної літератури дозволив схарактеризувати основні поняття: індивідуальний підхід”, індивідуалізація”, індивідуалізоване навчання”, робочий зошит з друкованою основою”. Індивідуалізація в проведеному дослідженні розглядається як навчальний процес, що забезпечує оптимальні умови всебічного розвитку особистості на основі глибокого вивчення її індивідуально-психологічних особливостей.
2. У дисертації узагальнено наробки науковців щодо сутності робочих зошитів з друкованою основою, уточнено їх місце в індивідуалізованому процесі навчання; визначено функції та індивідуальні способи навчальної роботи учнів з РЗДО; подано класифікацію завдань відповідно до рівнів навченості учнів, складності навчального матеріалу.
Запропоновані зошити розглядаються як засоби індивідуалізації навчання учнів, які стимулюють до самостійних дій, операцій, що їх здійснюють школярі відповідно до своїх реальних навчальних можливостей та набутого соціального досвіду.
3. У виконаній роботі науково обґрунтовано й експериментально перевірено педагогічні умови, що забезпечують індивідуалізацію навчання школярів з опорою на дидактичний матеріал зошитів з друкованою основою.
3.1. Визначено, що важливою умовою успішного впровадження РЗДО в процес індивідуалізації навчання школярів є теоретико-методична підготовка вчителів, яка передбачає:
· створення колективу однодумців (організація роботи постійно діючих семінарів, конференцій, круглих столів”, виставок, ярмарків, засідання клубів і т. ін.);
· організацію роботи творчих груп учителів з питань психології, педагогіки та методики навчання;
· створення банку інноваційних ідей;
· взаємовідвідування уроків, їх аналіз та самоаналіз;
· розробку альтернативних робочих зошитів тощо.
3.2. Доведено, що поетапне формування загальноінтелектуальних умінь учнів забезпечує самостійне виконання школярами різнорівневих навчальних завдань.
3.3 У ході експерименту встановлено, що впровадження частково відкритого навчання” (вибір школярами змісту завдань, методів, форм організації навчання) забезпечує особистісно орієнтований підхід у навчанні, який відповідає потребам, інтересам учнів і дозволяє реалізувати суб’єктну позицію школяра в навчально-пізнавальній діяльності.
4. Експериментально доведено, що індивідуалізація навчання школярів з опорою на дидактичний матеріал зошитів зумовила :
· формування пізнавального інтересу школярів (приріст відносно стійкого інтересу становив 18 %, стійкого теж 18 %);
· підвищення рівня активної пізнавальної діяльності (реконструктивної на 30 %, творчої - на 9 %);
· приріст учнівських знань за різними їх якісними показниками (повнота й глибина знань - 43 %, гнучкість- 31 %, усвідомленість 46 %);
· позитивні зміни в оволодінні школярами вміннями визначати основні поняття (приріст 23 %), головну думку в інформативному матеріалі (приріст 25 %), порівнювати (приріст 25 %), узагальнювати й конкретизувати (приріст 26,2 %).
5. Розроблено науково-методичні рекомендації для керівників і вчителів шкіл щодо впровадження в процес навчання робочих зошитів з української мови та літератури.
Проведене дослідження не вичерпує дану проблему. Особливо перспективним може бути її подальше вивчення з точки зору розвитку творчих здібностей, виявлення особливостей роботи з РЗДО талановитих дітей та ін.

Література
1. Амонашвили Ш.А. Личностно-гуманная основа педагогического процесса. Минск.: 1990. 560 с.
2. Амонашвили Ш.А. Воспитательная и общеобразовательная функции оценки школьников. М.: Педагогика, 1984. 296 с.
3. Амонашвили Ш.А. , Загвязинский В. И. Паритеты, приоритеты и акценты в теории и практике образования М.: Педагогика. 2000. № 2.
4. Ананьев Б.Г. Познавательные потребности и интересы // Ученые записки ЛГУ. 1959. Вип. 16. № 265. С. 14.
5. Ананьев Б.Г. Человек как предмет познания. Л.: Изд-во Лен. ун-та, 1968. 339 с.
6. Андреев В.И. Диалектика воспитания и самовоспитания творческой личности. Казань: Изд-во Казанского ун-та, 1988. 238 с.
7. Ануфриев Е.А. Социальная роль и активность личности. М.: Изд-во Москв. ун-та, 1971. 152 с.
8. Бабанский Ю.К. Рациональная организация учебной деятельности. М.: Знание, 1981. 96 с.
9. Бабанский Ю.К. Выбор методов обучения в средней школе. М.: Просвещение, 1981. 196 с.
10. Бабанский Ю.К. Оптимизация обучения: общедидактический аспект. М.: Просвещение, 1982. 192 с.
11. Бабанский Ю.К. Избранные педагогические труды. // В кн.: Педагогика. Под общей редакцией Г.Нойера и Ю.К.Бабанского. М.: Педагогика, 1984. 366 с.
12. Балл Г.А. Теория учебных задач: психолого-педагогический аспект. М.: Педагогика, 1990. 184 с.
13. Балл Г.А. У світі задач. К.: Знання, 1986. Серія 8. 43 с.
14. Беспалько В.П. Опыт разработки критериев качества знаний учащихся // Методы и критерии оценки знаний, умений и навыков учащихся при программированном обучении /Под ред В.П. Беспалько. М.: Просвещение, 1969. С. 41-45.
15. Беспалько В.П. Слагаемые педагогической технологии. М.: Просвещение, 1989. 192 с.
16. Бех І.Д. Особистісно зорієнтоване виховання. К.: ВІПОЛ, 1998. 222 с.
17. Блонский П.П. Избранные психологические произведения. М.: Изд. АПН. РСФСР, 1961. 547 с.
18. Богоявленская Д.Б. Метод исследования уровней интеллектуальной активности // Вопросы психологии. 1971. № 1. С. 144-146.
19. Богоявленский Д.Н. Формирование приемов умственной работы учащихся как путь развития мышления и активизации учения //Вопросы психологии. 1962. № 4. С. 74-82.
20. Божович Л.И. Познавательные интересы и пути их изучения // Известия АПН РСФСР. 1955. Вып. 73. С. 180-197.
21. Божович Л.И. Личность и ее формирование в детском возрасте. М.: Просвещение, 1968. 464 с.
22. Борисенков А. В., Крутьєв А. В. // Освіта. 1998. № 54.
23. Большая Советская Энциклопедия. М.: Сов. энциклопедия, 1973. 3-е изд. Т. 12. 585 с.
24. Бродский Б. Диалектика и принципы выбора // Общественные науки и современность. 1995. № 2.
25. Бударный А.А. Индивидуальный подход в обучении // Советская педагогика. 1965. № 7. C. 70-84.
26. Буряк В.К. Самостоятельная работа учащихся: Книга для учителя. М.: Просвещение, 1984. 64 с.
27. Буряк В.К. Теория и практика самостоятельной работы школьников. Дисс. доктора пед. наук. Кривой Рог, 1986. 383 с.
28. Буева Л.П. Человек: деятельность, общение. М.: Мысль, 1978. 216 с.
29. Виноградова М.Д., Первин И.Б. Коллективная познавательная деятельность и воспитание школьников. М., 1977. С. 136-139.
30. Вихренко А.С. Рабочая тетрадь по биологии. 10 класс.Ужгород: Школяр, 1999. 112 с.
31. Волков И.П. Развитие самостоятельности и творчества школьников // Советская педагогика. 1969. № 12. C. 54-60.
32. Выготский Л.С. Психология искусства как планетарное явление. М.: Наука, 1991. 270 с.
33. Выготский Л.С. Воображение и творчество в детском возрасте: Психологический очерк. М.: Просвещение, 1967. 93 с.
34. Гальперин П.Я., Запорожец А.В., Эльконин Д.Б. Проблема формирования знаний и умений у школьников и новые методы обучения в школе // Вопросы психологии. 1963. № 5.
35. Герасименко Л.В. Организация дидактического выбора в учебно-познавательной деятельности студентов высших учебных заведений: Диссер. канд. пед. наук. Харьков, 1998. 163 с.
36. Гершунский Б.С. , Пруха Я. Дидактическая прогностика. К.: Вища школа, 1979. 240 c.
37. Гершунский Б.С., Березовский В.Н. Методические проблемы стандартизации в образовании // Педагогика. 1993. № 1.
38. Гильбух Ю. З. Психодиагностика в школе //Психология и педагогика. 1989. № 4.
39. Гладких В.И. Об индивидуальном подходе в школе и семье. Пенза, 1958. 190 с.
40. Гладких В.И. Индивидуальный подход и воспитание активности. Тезисы доклада к конференции по проблемам воспитания познавательной активности и самостоятельности школьников в процессе обучения. Казань, 1979. С. 51-56.
41. Гладких В.И. Индивидуальный подход к учащимся как условие эффективности урока в 5-х классах. : Автореферат канд. диссерт. Л., 1961. 22 с.
42. Голант Е.Я. О развитии самостоятельности и творческой активности учащихся в процессе обучения // Воспитание познавательной активности и самостоятельности учащихся. Казань, 1969. Ч. 1. 36 c.
43. Голант Е.Я. Значение самостоятельной работы школьников // Советская педагогика. 1942. № 8-9.
44. Голубєва Є.Н. Диференційний підхід до особливостей і здібностей. / Психологія, 1989. С. 85-86.
45. Гринева М.В. Теоретико-методические основы формирования саморегуляции учебной деятельности школьников. /Дисс. докт. пед. наук. Полтава. 2000.
46. Гринева М.В. Организация учебной деятельности подростков с низким уровнем достижений при изучении предметов естествознавческого цикла: //Учебно-методическое пособие, Полтава. 2001. 120 с.
47. Грищенко В. М. Проблема обоснования выбора в свете социального предвидения // Вестник МГУ. Философия. 1972. № 1.
48. Громцева А.К. Формирование у школьников готовности к самообучению. М., 1983.
49. Давыдов В.В. Проблемы развивающего обучения. М. // Педагогика, 1986. 239 с.
50. Дайри М. Г. Обучение истории в старших классах. М.: Просвещение, 1966. 438 с.
51. Данилов М. А. Умственное воспитание //Советская педагогика. 1964. № 12. C. 70-86.
52. Данилов М. А. Воспитание у школьников самостоятельности и творческой активности в процессе обучения // Советская педагогика. 1961. № 8. С. 32-42.
53. Данилов М. А. Процесс обучения в советской школе. М.: Учпедгиз, 1966. 299 с.
54. Дидактика средней школы. М.: Просвещение, 1982. 303 с.
55. Дистервег А. Руководство для немецких учителей. Сборник., 1913.
56. Дичківська І. Через свободу і самостійність. Розвиток індивідуальності дитини в теорії і практиці М. Монтессорі // Дошкільне виховання. 1993. №3.
57. Дьяченко В. К. Сотрудничество в обучении. М., 1991. 192 с.
58. Евдокимов В. И. Научные основы повышения эффективности обучения средствами наглядности /Автореферат дис. на соиск. уч. степени доктора пед. наук. Харьков, 1996. 18 с.
59. Есипов Б. П. Самостоятельная работа учащихся на уроках. М.: Учпедгиз, 1961. 239 с.
60. Журавлев С. Н. Через доказательства к убеждению. М.: Знание, 1980. 96 с.
61. Загвязинский И. К. К вопросу о диалектике коллективного и индивидуального в учебном процессе //Учен. записки Казанского гос. пед. ин-та. 1972. Вып. 102.
62. Загвязинский В. И. Учитель как исследователь. М.: Знание, 1980. 96 с.
63. Закон Украины об образовании // Освіта, 1991. № 51.
64. Занков Л. З. Обучение и развитие. М.: Просвещение, 1975. 390 с.
65. Закон України про загальну середню освіту // Інф. МО України. 1999. №15.
66. Зверева М. В. Индивидуальные варианты развития младших школьников. М. 1973. С. 4.
67. Зимняя И.А. Педагогическая психология. Ростов на Дону, 1977. 372 с.
68. Игры для интенсивного обучения // Под ред. В. В. Петрусинского. М.: Прометей, 1991. 93 с.
69. Кабанова-Меллер Е.Н. Психология формирования знаний и навыков у школьников в процессе их обучения во внеурочной деятельности: Дисс. канд. пед. наук. Харьков, 1986. 153 с.
70. Кирсанов А.А. Индивидуализация процесса обучения как средство развития познавательной активности и самостоятельности учащихся // Советская педагогика. 1963. № 5. C. 10-27.
71. Кирсанов А.А. Индивидуальная учебная деятельность как педагогическая проблема. Казань, 1982.
72. Кирсанов А. А. Индивидуальный подход в обучении. Казань, 1966.
73. Климов Е. А. Индивидуальный стиль деятельности в зависимости от типологии групп нервной деятельности. // В кн.: Психология индив. различий.: Изд-во Московского университета, 1982. 316 с.
74. Ковальчук И. Я. Индивидуальный подход в воспитании ребенка. М., 1985.
75. Ковалев А. Г. Психология личности. М.: Просвещение, 1970. 282 c..
76. Коган В.З. Понятие активности личности” как категории социальной психологии // Некоторые проблемы личности: Сб. аспирантских работ, М., 1971. С. 19-23.
77. Конникова Т.Е. Формирование потребности общественной деятельности у старшеклассников. М.: Просвещение, 1969. 27 c.
78. Коменский Я. А. Изб. пед. соч. М., 1939, Т. 1. С.16-30.
79. Коломинский Я.Л. Человек: психология, М.: Просвещение, 1986. 324 с.
80. Конев А.Н. Дифференцированный подход к обучению младших школьников на основе индивидуально-типичных особенностей. // Ученые записки Орехово-Зуевского пед. института. 1966. Т. 24.
81. Костюк Г.С. Основні принципи радянської психології // Рад. школа і організація її работи. Київ, 1939. С. 84-86.
82. Кочетов А.И., Как заниматься самовоспитанием, Минск, Высшая школа, 1991. 286 c.
83. Концепція створення засобів навчання нового покоління для середніх закладів освіти України. К., 1998. 18 с.
84. Краевский В. В. Процесс обучения и его закономерности / Дидактика средней школы. М.: Просвещение, 1982. С. 90-129.
85. Краевский В. В. Проблемы научного обоснования обучения. М.: Педагогика, 1977. 264 с.
86. Крупская Н. К. Педагогические сочинения в 6 томах. М., 1980.
87. Крутьев В. Д. Внеурочная деятельность школьников: Пособие для кл. руковод. - М.: Просвещение, 1983. 223 c.
88. Крутецький В. А. Психология обучения и воспитания школьников: Книга для учителей и классных руководителей. М.: Просвещение, 1976. 303 с.
89. Культчина Л.С. Активизация учения: сущность и содержание // Педагогика. 1994. №1. С. 7-11.
90. Кряжев П.Е. Социологические проблемы личности. М., 1971.
91. Куписевич Ч.Г. Основы общей дидактики. М.: Высшая школа, 1986. 368 с.
92. Кузнецова А.Ф. Конструирование урока на основе технологического подхода к обучению // Язык и литература в школе. Харьков, 1997. №3, №4. С. 7-10.
93. Кузнєцова А.Ф. Управління процесом навчання: Технологічний підхід // Інф.-метод. вісник. Харків. 1999. С. 146-150.
94. Кузнєцова А.Ф. Ставлення до себе та своєї професійної діяльності: Збірник управління національною освітою в умовах становлення й розвитку української держави. К., 1998. С. 238-241.
95. Левитов Н.Д. Детская и педагогическая психология. Изд. 2. М.: Учпедгиз, 1960. С. 23-26.
96. Лейтес Н.С. Проблема общих способностей в возрастном аспекте // Вопросы психологии. 1969. № 2.
97. Леонтьев А.Н. Проблемы развития психики. 3-е изд. М.: Изд-во МГУ, 1972. 575 с.
98. Леонтьев А.Н. Индивид и личность. // В кн. Психология индивидуальных различий. Тесты. Изд-во Московского университета, 1982. 318 с.
99. Леонтьев А.Н. Деятельность. Сознание. Личность. М.: 1975. С. 143-145.
100. Леонтьев Д.А., Пилипко М.Л. Выбор как деятельность: личностные детерминанты и возможности формирования // Вопросы психологии. 1995. № 1. С. 97-110.
101. Лернер И.Я. Дидактические основы методов обучения. М., 1981. 185 с.
102. Лернер И.Я. Дидактические основы формирования познавательной самостоятельности учащихся при изучении гуманитарных дисциплин. Автореферат докт. дис. М., 1971. 38 с.
103. Лернер И.Я. Качества знаний учащихся. Какими они должны быть? М.: Педагогика и психология, 1978. № 3. 96 с.
104. Лернер И.Я. Процесс обучения и его закономерности. М.: Знание, 1980. 96 с.
105. Лернер И.Я., Скаткин М. Н., Шахмаев Н. М. Формы организации обучения // Дидактика средней школы. М.: Просвещение, 1982. С. 90-129.
106. Лийметс Х.Й. Место групповой работы среди других форм обучения. // Советская педагогика и школа. Вып. 5. Тарту. 1971.
107. Лозова В.І. Пізнавальна активність школярів: Навчальний посібник для студентів педагогічних інститутів. Харків.: ХДУ, 1990. 89 с.
108. Лозова В. І., Троцко Г. В. Теоретичні основи виховання і навчання: Навчальний посібник для студентів педагогічних навчальних закладів. Харків, 1997. 338 с., 2002. 397 с.
109. Лозовая В.И. Целостный подход к формированию познавательной активности школьников. Автореферат дис. д-ра пед. наук. Тбилиси, 1990. 38 с.
110. Лозова В.І. Використання проблемних запитань для перевірки знань учнів. // Питання проблемного навчання. Київ., 1978.
111. Лозова В.І., Троцко А.В. Познавательная активность как педагогическая проблема // Советская педагогика. 1989. № 11. С. 25-31.
112. Лозовая В.И. К вопросу о поисках путей проверки и оценки познавательной активности //Новые исследования в пед. науке. Харьков. 1972. №6. С. 79-83.
113. Лозова В.І. Поняття «активність особи» як категорія педагогіки // Радянська школа. 1982. №2. С. 17-22.
114. Лында Л.Н. Алгоритмизация в обучении. М.: Просвещение, 1966. 523 с.
115. Мальковская Т.Н. Воспитание социальной активности старших школьников: Учебное пособие. Л., 1973. 172 с.
116. Макаренко А. С. Сочинения в 5-ти т., Том 5, Изд. второе. М., 1957. 173 c.
117. Маркова А.К. и др. Формирование мотивации учения в детском возрасте: Пособие для учителя. М.: Просвещение, 1983. 96 с.
118. Маслоу А. Мотивация и личность. Ижевск, 1996.
119. Махмутов М.И. Проблемное обучение: Основные вопросы теории. М.: Педагогика, 1975. 368 с.
120. Менчинская Н.А. К проблеме психологии усвоения знаний //Известия АПН РСФСР, 1954. Вып. 61.
121. Менчинская Н.А. Некоторые вопросы применения знаний на практике // Вопросы философии. 1955. № 1.
122. Менчинська Н.А. в кн. Осн. дидактики., М., 1967. 160 c.
123. Мерлин В.С., Климов Е.А. Формирование индивидуального стиля деятельности в процессе обучения // Советская педагогика. 1967. № 4. 112 c.
124. Микельсон Р. М. О самостоятельной работе в процессе обучения. М.: Учпедгиз, 1940.
125. Микитченко Л.М. Экономическая и социальная география мира (рабочая тетрадь ученика. 10 кл.) К.: Абрис. 1996.
126. Миропольский С.И. В чем наша задача / Наша начальная школа. 1873. т.1. С. 3-46.
127. Мудрик А. В. Общение школьников. М.: Знание, 1987. 76 с.
128. Небылицын В. Д. Актуальные проблемы дифференциальной психофихиологии // Психология индивидуальных различий. М.: Изд-во МГУ, 1982. С. 39-53.
129. Небылицын В.Д. Темперамент // Психология индивидуальных различий. М.: Изд-во МГУ, 1982. С. 153-160.
130. Нечволод Л.И. Украинский язык (рабочая тетрадь). 11 кл. Х.: Гимназия, 1998. 112 с.
131. Нечволод Л. И., Прибыловская Н. В. Тетрадь по украинской литературе. 10 кл. І и ІІ ч. 186 с.
132. Нечволод Л.И., Прибыловская Н. В. Тетрадь по украинскому языку. 9 кл. Х.: ББН, 1998. 80 с.
133. Нечволод Л.И. Тетрадь по украинскому языку. 10 кл. Х.: ББН, 1998. 82 с.
134. Нильсон А.А. Теория и практика самостоятельной работы учащихся. Таллин, 1976. 280 с.
135. Новикова Л.И. Школа и среда. М.: Знание, 1985. 79 с.
136. Огородникова И. Г. Сущность и закономерности процесса обучения // Советская педагогика. 1953. № 5.
137. Огородников И.Т. Дидактические основы повышения самостоятельности и активности учащихся в опыте школ Татарии // Советская педагогика. 1963. № 5.
138. Огородников И.Т. Учитель и самостоятельная работа учащихся // Народное образование. 1960. № 10.
139. Оконь В. Основы проблемного обучения. М.: Просвещение, 1968. 208 с.
140. Онищук В.А., Паламарчук В. Ф. Принципы обучения // Дидактика современной школы /Под ред. В. А. Онищука. К., 1987.
141. Онищук В.А. Урок в современной школе. М.: Просвещение, 1986. 160 с.
142. Осадчук Р.И. Дидактическая игра как способ обучения. // Пед. и психол., 1996, №4, C. 102-115.
143. Оуэн Р. Избранные сочинения. М.: Учпедгиз, 1950, Т.2.
144. Павлов И.П. Последние сообщения по физиологии и патологии высшей нервной деятельности. Сообщение III М., Л., 1935.
145. Паламарчук В.Ф. Школа учит мыслить. 2-е изд., дополн. и перераб. М.: Просвещение, 1987. 206 с.
146. Педагогика /Под общей ред. Г. Нойнера, Ю. Бабанского. М.: Педагогика, 1984. 366 с.
147. Педагогическая энциклопедия: В 4-х томах. М.: Сов. энциклопедия, 1964. Т. 1. 831 с.
148. Перовский Е.И. Проверка знаний учащихся в средней школе. М.: Изд-во АПН РСФСР, 1960. 511 с.
149. Петровский А.В. Личность. Деятельность. Коллектив. М.: Политиздат, 1982. 255 с.
150. Пиаже Ж. Роль действий в формировании мышления //Вопросы психологии. 1965. № 6.
151. Пидкасистый П.И. Самостоятельная познавательная деятельность школьников в обучении: Теор. -эксперимент исслед. М.: Педагогика, 1980. 240 с.
152. Пидкасистый П.И. Самостоятельная деятельность учащихся. Дидактический анализ процесса и структуры воспроизведения и творчества. М., 1972. 237 с.
153. Пирогов В.И. Формирование активной жизненной позиции школьников. // Воспитание старшеклассников в общественно-политической деятельности: Книга для учителей. М.: Просвещение, 1981. 144 с.